Заборона використання бюджетних коштів для закупівлі імпортних товарів призвела до того, що потреби силових структур в речовому майні практично повністю забезпечуються вітчизняними підприємствами.
Цілеспрямована політика пропаганди можливостей вітчизняних виробників, яка реалізується на державному рівні, призвела до підвищення довіри українських споживачів до вітчизняних товарів легкої промисловості. Це підтверджують результати ярмарок по оптово-роздрібному продажу товарів легкої промисловості вітчизняними виробниками, які систематично проводить Міністерство промислової політики.
В той же час на ринках європейських країн щорічно реалізується більше ніж на $300 мли. товарів легкої промисловості України, виготовлених в кооперації з іноземними партнерами.
Україна є традиційно льоносіючою країною. Вироби з українського льону здавна користувалися підвищеним попитом населення як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Льоноволокно є основною вітчизняною сировиною для підприємств текстильної промисловості, які переробляли близько 40 тис. тонн, і більше 50 тис. тонн волокна експортувалося. До 1990 року площі під посіви льону в Україні становили 200 тис. га, з яких щорічно отримували більше 100 тис. тонн волокна. Починаючи з 1990 року відслідковується стійка тенденція до скорочення цих площ, і в 1997 році площа під посівами льону досягла тієї критичної межі, що вже не забезпечує потребу навіть вітчизняних льонопереробних підприємств.
З мстою створення умов для стабілізації та збільшенні виробництва льоно- та коноплепродукції, збереження посівів льону та конопель в 2000 році необхідно на державному рівні розробити цільову програму по відродженню льонарства в Україні.
Зменшенню залежності підприємств текстильної промисловості України від закупок бавовни по імпорту та створення власної сировинної бази буде сприяти сумісна робота Міниромполітики разом з Мінагропромом і Академією наук України на базі АТ “Катон” по програмі «Таврійська бавовна», якою передбачено відновлення вирощування бавовнику в південних областях України. Практичні результати експериментальних робіт по вирощуванню бавовни-сирцю свідчать про потенційну можливість відродження бавовнярства на півдні України. Необхідно здійснити на державному рівні заходи по продовженню цих робіт для створення необхідної інфраструктури розвитку бавовнярства в Україні і в першу чергу передбачити будівництво бавовноочисного заводу в Херсонській області потужністю 6 тис. тонн бавовни-сирцю на рік.
Попередній аналіз роботи підприємств в умовах експерименту засвідчує, що при конструктивній підтримці ряду міністерств і відомств та підвищенні відповідальності самих підприємств-учасників експеримент дасть позитивні результати.
III. Інвестиційна політика
Одним із шляхів підвищення ефективності роботи промислового комплексу в ринкових умовах є виважена інвестиційна політика, спрямована на запобігання подальшого спаду виробництва в галузях промисловості, та забезпечення організації виробництва нових видів продукції та розвитку сировинної бази, залучення в обіг підприємств додаткових оборотних коштів.
На жаль, відтворювальний процес у промисловості через наростаючий дефіцит інвестиційних ресурсів набув переважно негативних змін. Знос основних виробничих фондів в цілому по галузях промисловості становить 53,5%, рівень зносу машин та обладнання - 67,8%. За розрахунками, для проведення модернізації, реконструкції, створення нових виробництв, тобто оновлення основних виробничих фондів під випуск конкурентоспроможної продукції, необхідно біля 5 млрд. грн. щорічно.
Вирішити проблему можливо шляхом залучення інвестицій із різних джерел фінансування, перш за все - власних коштів підприємств, кредитних ресурсів, прямих іноземних інвестицій та централізованих вкладень.
З метою стимулювання притоку інвестицій в галузі промисловості необхідно:
- створити Державний банк реконструкції та розвитку, що дасть можливість надавати кредити за помірними ставками на реалізацію проектів з випуску експортної продукції;
- надавати гарантію уряду на кредити, які виділяються для закупівлі іноземного обладнання у випадку, коли це обладнання в Україні не виготовляється і не планується до випуску;
- залучати кошти, які виділяються Україні по програмам ТАСІ5 та іншим програмам технічної допомоги для розробки бізнес-планів по підприємствам, до яких можуть бути залучені стратегічні інвестори (ВАТ «Турбо-атом», ВАТ «Сумихімпром», Сєвєродонецьке ДХП «Об'єднання «Азот», Криворіжсталь тощо);
- звільнити від ввізного мита іноземні інвестиції у вигляді устаткування, обладнання, матеріалів тощо, якщо вони вносяться до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями;
- створити «точечні зони» зі спеціальним режимом інвестування на базі окремих підприємств, на яких реалізуються інвестиційні проекти, що мають велике значення для економіки України;
- створити в Україні надійну систему страхування та перестрахування інвестиційних ризиків.
Список використаної літератури
1. Тацій В.Я. Проект конституції України ( Загальні положення) // Вісник академії правових наук України. - 1999. - №3.
2. Бизнес-информ - 1999. - №5
3. В.Опришко //Право України - 2000. - №1.
4. Урядовий кур'єр - 2004.
5. Мельник А.Ф. Державне регулювання економіки. - К.: " Наукова думка", 1994.
6. Джон Стігліц. Економіка державного сектору - К.: Атіка", 1997.
7. Вісник НБУ
8. Стретович В. (Правовая система Украиньї) // Право Украини. - 2002. -№2.
9. Працюк Й. // Бизнес-информ. - 1999. - №4.
10. Ю.Селиванов В.Н. // Правоведение. - 1999. - №1 11. 11.Урядовий кур'єр - 2000. - № 7.
12.Васильева И.Н.Экономические основы технологического развития; Уч.пособие для вузов. – М.:Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995.-160с.
13.Стратегични питання розвитку промислового комплексу України (Финансовая консультация) 2002 №49-52 В.В.Прядко с.23-26
12.Покровская В.В. Организация и регулирование ВЭД: Учебник. – М.: Юристь,1999.-456с.
13.Кузнецова Н.В. Регулирование ВЭД в Украине (практическое пособие).-К.:СПЛАЙН, 1998.-220с.