Витрати виробництва в короткостроковому та довгостроковому періодах розвитку підприємства (стр. 1 из 4)

Курсова робота

на тему:

«Витрати виробництва в короткостроковому та довгостроковому періодах розвитку підприємства»

КИЇВ – 2008

Вступ

Виробництво – це процес відтворення благ при залученні робочої сили і обладнання у сполученні з природними і матеріальними ресурсами для задоволення різноманітних потреб людини.

Важливої характеристикою виробництва є його двоїстість. У кожний певний момент у процесі виробництва створюється блага, тобто має місце праця і здійснюються ї витрати, і у такий спосіб відбувається формування вартості вироблюваних благ.

Виробництво завжди є процесом суспільним. Суспільне виробництво в цілому це складна і комплексна система, в якій можна виділити 3 рівні:– Працю індивідуального працівника;– Виробництво в межах підприємства, фірми (мікрорівень);– Виробництво на рівні суспільства, держави (макрорівень).Процес виробництва – це взаємодія продуктивних сил і виробничих відносин, які перебувають у суперечливій єдності, але відносно автономні у своєму розвитку. Важливою особливістю процесу виробництва є створення не тільки матеріальних, але й нематеріальних благ і послуг.

Первинним факторами виробництва були земля і праця. З розвитком людської цивілізації з’явилися й інші речові фактори виробництва, але також похідні від землі. Речові фактори виробництва функціонують, як засоби оснащення трудової діяльності людини, примноження її продуктивної сили.

Види факторів виробництва зумовлені різноманітною діяльністю людини у багатьох галузях, підгалузях, сферах, підрозділах.

Мета даної роботи полягає у прогнозуванні чи максимілізації отриманих благ в процесі виробництва. Аналіз проводиться з ціллю уявити який прибуток приносить підприємство.

1. Основи виробництва

1.1 Підприємство як виробничо-ринкова система

Виробництво – це процес використання робочої сили і обладнання у сполученні з природними і матеріальними ресурсами для виготовлення товарів, послуг, інформації.

Виробництво – це не тільки процес створення благ, необхідних для задоволення різноманітних потреб людини, це ще й відтворення життя людей, оскільки при цьому забезпечуються засоби їхнього фізичного існування, а також реалізація і розвиток їхніх здібностей.

Капітал – все, що створено працею людини і слугує для виробництва нових товарів (обладнання, станки, будівлі і так далі).

Праця – це людська діяльність, спрямована на створення матеріальних і духовних благ для задоволення потреб людей. Створення матеріальних благ у певних межах може здійснюватися і без безпосереднього втручання людини (наприклад: автоматизоване виробництво). У такому випадку праця переміщується у сферу регулювання, управління.

Земля – фактор виробництва, що являє собою не тільки сільськогосподарські угіддя, а і природні ресурси, що знаходяться у ґрунті – вода, нафта, золото, вугілля та інші.

Слід зазначити властивості, якими володіють фактори виробництва.

По-перше, усі фактори, що використовуються у виробництві, кількісно обмежені. Так наприклад ресурс праці обмежений не лише кількістю, а й її кваліфікацією, що ще більше обмежує даний фактор виробництва.

Підприємницькими здібностями володіють лише окремі особи (вчені вважають, що їх не більше 5–7% від загальної кількості працездатного населення). Разом з тим, потреби людства постійно зростають, що пов'язано як з кількісним приростом населення, так і з підвищенням якості життя. Тому безмежним потребам не відповідають обмежені ресурси.

По-друге, фактори виробництва є універсальними. Тобто з одних тих самих ресурсів можна виробити різні блага.

По-третє, фактори здатні приносити прибуток.

По-четверте, фактори виробництва мають властивість взаємодоповнення. Це означає що ефективне використання одного з ресурсів можливо лише за відповідності іншого.

По-п’яте, кожен ресурс може бути замінений на інший, однак до певного ступеню. Це властивість взаємозамінювання. Таким чином, один і той же результат можна отримати при різному співвідношенні факторів виробництва. Наприклад, якщо у виробництві використовуються праця і капітал, то можна визначити різні співвідношення цих факторів, що дадуть заданий результат виробництва.

Підприємство – це відокремлена економічна структура, що виробляє і реалізує певні товари, послуги, інформацію. Підприємства можуть створюватися як приватними особами, так і державою. Як правило, підприємство створюється з метою отримання прибутку. [1]

Обсяг виробленої продукції залежить від таких чинників:

1. Спосіб виробництва (технологія виробництва)

2. Кількість ресурсів

3. Ступінь використання ресурсів

Основне питання, яке постає перед підприємством у процесі виробництва – це як найраціональніше використовувати ресурси, для того щоб отримувати більший обсяг продукції.

1.2 Параметри підприємства як мікроекономічної моделі

Виробнича функція – це залежність максимальної кількості продукції, що виробляється від кількості використаних ресурсів при даній технології і повному використанню усіх ресурсів. Виробнича функція має вигляд:

Q= f (L, K, Z)

де Q – максимальний обсяг продукції при даній технології,

L – праця

K – капітал

Z – земля, природні ресурси

Властивості виробничої функції:

1. При збільшенні використання одного ресурсу відбувається збільшення обсягу виробництва продукції, але лише до певної міри.

2. Існує певна взаємозамінність та взаємодоповнюваність факторів виробництва.

3. Використання факторів виробництва в короткостроковому періоді менш еластичне, ніж у довгостроковому.

Всі ресурси у процесі виробництва поділяються на ресурси, які можна змінити швидко і легко (швидкозмінні) та ресурси, які змінюються складно та довго (довгозмінні). У зв’язку з цим періоди розвитку виробництва на:

Короткостроковий період – це період виробництва, протягом якого довгозмінні фактори є незмінними.

Довгостроковий період – це період виробництва, за який виробники можуть змінити всі фактори виробництва продукції. У короткостроковому періоді виробнича функція відображає максимально можливий випуск продукції за різних обсягів використання одного з факторів виробництва та незмінної кількості застосування інших виробничих факторів, тому виробнича функція у цьому випадку має такий вигляд:

Q= f (x).

Серед показників короткострокового періоду розвитку виробництва, слід виділити такі:

Сукупний продукт змінного фактора виробництва (ТР) – це кількість продукції, що виробляється при певній кількості цього фактора за інших незмінних умов.

Середній продукт змінного фактора виробництва (АР) – це відношення сукупного продукту змінного фактора до кількості цього фактора, яка використовується у виробництві: АР = ТР/Х.

Граничний продукт змінного фактора виробництва (МР) – це обсяг зміни сукупного продукту цього фактора при зміні кількості фактора на одиницю (при інших рівних умовах): МР = ∆ТР/∆Х.

Витрати виробництва – це загальні витрати ресурсів і грошові витрати, що здійснюються підприємством з метою виробництва продукції. Окрім цього, ще виділяють бухгалтерські та економічні витрати.

Бухгалтерські витрати включають лише фактичні витрати в грошовому виразі, підтверджені документами.

Економічні витрати включають ще й недоотриманий дохід від найкращого потенційного можливого способу використання власних ресурсів (капіталу, грошових коштів).

Їх різниця полягає у тому, що бухгалтерські витрати складаються лише з явних витрат, а економічні витрати – це сума явних і неявних витрат, тобто економічні витрати кількісно більші за бухгалтерські на величину неявних витрат.

Існують відповідні показники для витрат і виручки:

Сукупні витрати (ТС) – загальний обсяг витрат для виробництва певного обсягу продукції.

Сукупна валовий дохід – грошові надходження від реалізації продукції:

ТR = РQ

де Р – ціна продукції, Q – кількість продукції.

Середні витрати (АС) – – це обсяг сукупних витрат, що припадає на одиницю виробленої продукції: АС = ТС/Q

Середній дохід (АR) – це сукупна виручка із розрахунку на одиницю продукції AR=TR/Q

Граничні витрати (МС) – приріст сукупних витрат для виробництва додаткової одиниці продукції МС = ∆ТС/∆Q

Гранична виручка (МR) – приріст сукупної виручки при збільшенні виробництва продукції на одну одиницю: МR=∆TR/∆Q.

Сукупний прибуток (ЕР) – це різниця між сукупною виручкою та сукупними втратами.

Крім того, розрізняють бухгалтерський і економічний прибуток. Бухгалтерський прибуток – це різниця між сукупною виручкою і бухгалтерськими витратами. А економічний прибуток – це різниця між валовою виручкою та економічними витратами.

1.3 Однофакторна виробнича функція

У короткостроковому періоді для збільшення виробництва можна змінювати обсяги лише деяких ресурсів, інші є фіксованими. Ця особливість зумовлює відмінність виробничої функції і короткострокових витрат.

Внесок змінного фактора у виробничий процес обчислюють у показниках сукупного, середнього та граничного продукту в фізичних одиницях.

Сукупний фізичний продукт або сумарна продуктивність змінного фактора (ТР) – це загальна кількість продукції, виробленої всіма одиницями змінного фактора в умовах незмінності інших факторів.

Граничний фізичний продукт або гранична продуктивність змінного фактора (МР) – це приріст сукупного продукту, або додатковий продукт, одержаний від застосування додаткової одиниці змінного фактора:.

Середній фізичний продукт або середня продуктивність змінного фактора (АР) – це кількість продукції, виробленої на одиницю затрат змінного фактора.

Рис. 1.1. Криві сукупного, граничного, середнього змінного фактора