Час використання устаткування — період часу (зміна або її частина), протягом якого устаткування знаходиться в дії (час роботи) або простоює (час перерв).
Класифікація витрат робочого часу здійснюється по трьох напрямках: по відношенню до працівника (витрати робочого часу виконавця); по відношенню до устаткування (час використання устаткування); по відношенню до предмету праці (час виробничого процесу). Для зручності запису, обробки, формалізації розрахунків, для кожного вигляду витрат робочого часу встановлюються індексні буквені позначення.
Весь робочий час виконавця підрозділяється на годину роботи (Р), що витрачається на дії, пов'язані з її виконанням і час перерв (П) протягом якого трудовий процес не здійснюється.
В свою чергу час роботи підрозділяється на час виконання виробничого завдання і час роботи, не обумовленої виробничим завданням.
До роботи, не обумовленої виробничим завданням, відносяться випадкові роботи, викликані виробничою необхідністю (ходіння за вбраннями, техдокументаціею, сировиною, заготовками, інструментом; пошук майстра, налагодження інструменту і пристосувань; виконання не передбачених завданням підсобних і ремонтних робіт і тому подібне)
Ця категорія включає також невиробничі роботи (НР), що не дають приросту продукції або поліпшення її якості: виготовлення і виправлення браку, зняття зайвого припуска із заготівки і тому подібне.
Розглянемо структуру часу виконання виробничого завдання. Підготовчо - завершальна робота — час, використовуваний на підготовку до виконання завдання або на дії, пов'язані з його закінченням. Сюди можна віднести: здобуття завдання (наряд, креслення, технологічна карта); ознайомлення з ним; здобуття інструменту, сировини, заготовок, їх огляд і перевірка; установка інструментів і пристосувань; наладка устаткування; здача готової продукції інструменту, пристосувань, залишків сировини і матеріалів.
Оперативна робота – час, що витрачається безпосередньо на роботи по здійсненню технологічної операції. До складу оперативної роботи входить основна робота – година, що витрачається на зміну предмету праці (розмірів, форми, структури, властивостей, взаєморозташування окремих частин), а також допоміжна робота – час, що витрачається робітником на дії, що забезпечують виконання основної роботи (завантаження устаткування перестановка і переміщення матеріалів, деталей, заготовок інструменту і пристосувань в межах робочого місця, управління устаткуванням, контроль продукції, що виготовляється, в процесі роботи, знімання готової продукції).
Час обслуговування робітника витрачається на організацію свого робочого місця і догляд за ним для підтримки в робочому достатку. Розрізняють час організаційного обслуговування — догляд за робочим місцем протягом зміни, не пов'язаний з виконанням конкретного завдання (приймання зміни, розкладка і прибирання інструменту, огляд і випробування, чищення і мастило устаткування, прибирання робочого місця, здача зміни) і час технічного обслуговування, пов'язаний з доглядом за устаткуванням, інструментом, обумовлений конкретним завданням (підналадка устаткування, заміна і регулювання інструменту прибирання відходів виробництва), а також внесок від характеру участі працівника у виконанні виробничої операції, час роботи можна підрозділити на: час ручної роботи; час машинно - ручної роботи; час спостереження за роботою устаткування.
Час спостереження, характерний для автоматизованих і апаратурних виробництв. Воно може бути активним, коли присутність робітника на робочому місці необхідна для контролю за ходом технологічного процесу, заданими параметрами роботи устаткування, а також пасивним, коли немає необхідності спостерігати безперервно за роботою устаткування або технологічним процесом, але робітник не завантажений іншою роботою і через це продовжує спостереження. Слід зазначити, що завантаження робітника в цей період є одним з резервів підвищення продуктивності праці.
Розглядаючи структуру витрат робочого часу в машинних, автоматизованих, апаратурних процесах в часі роботи, доцільно також виділяти що час перекривається і не перекривається. Час, що перекривається — час виконання робітником цеха елементів роботи які здійснюються одночасно з машинною або автоматичною роботою устаткування.
Неперекриваемий час — час виконання робіт, здійснюваних при зупиненому устаткуванні. Збільшення часу, що перекривається, також може служити резервом зростання продуктивності.
Як наголошувалося, робочий час включає і час перерв. Виділяють регламентовані і нерегламентованы перерви. До регламентованих перерв відносяться ті, які обумовлені технологією, організацією виробництва, необхідністю попередити стомлення і підтримувати нормальну працездатність працівника. В їх числі: перерви, передбачені технологією, специфікою технологічного процесу і організації праці (їх усунення практично неможливе або економічно недоцільно); перерви встановленої тривалості для відпочинку робітників, особистої гігієни і природних потреб, виробничої гімнастики.
Нерегламентовані перерви обумовлені порушенням нормального ходу виробничого процесу або трудової дисципліни. Перерви із-за порушення нормального ходу виробничого процесу можуть бути викликані організаційними неполадками і технічними причинами. Перерви, викликані порушенням трудової дисципліни, можуть бути пов'язані із запізненням на роботу або передчасним покиненням неї, самовільною відсутністю на робочого місця, сторонніми розмовами, заняттями, не пов'язаними з роботою. До них відносять і зайвий (у порівнянні зі встановленим режимом і нормативами) час відпочинку працівників.
Звернемося тепер до класифікації часу використання устаткування. Час роботи устаткування, протягом якого воно діє, включає час на виконання виробничого завдання, що для устаткування є оперативним часом і час на виконання робіт не передбачених виробничим завданням (непродуктивна робота устаткування, наприклад виготовлення браку і випадкова робота устаткування, пов'язана з виготовленням продукції, не обумовленої завданням, викликаним виробничою необхідністю).
Час роботи устаткування підрозділяється також на час роботи за участю робітника (година зайнятості робітника ) і час роботи без участі робітника (машинно - вільний або апаратурно - вільній час).
В оперативний час роботи устаткування включається основний час, коли здійснюється процес обробки предмету праці і автоматичного введення його в обробку і додаткового часу .
Час перерв в роботі устаткування — це час бездіяльності устаткування з різних причин. Регламентовані перерви встановлені технологією, організацією виробничого процесу, а також необхідністю відпочинку працівника. Всю їх сукупність можна підрозділити на перерви під обслуговування устаткування і перерви в роботі устаткування. До перших відносяться перерви, пов'язані з підготовкою до роботи і обслуговуванням робочого місця, до інших — перерви в роботі устаткування не усунені технологічно (наприклад, збіг часу зайнятості робітника на одному верстаті із зупинкою іншого верстата при багатоверстатному обслуговуванні) і перерви у відведене для відпочинку і особистих потреб працівника час.
Час перерв в роботі устаткування — це час бездіяльності устаткування по різних нерегламентованих перервах в роботі устаткування — перерви із-за порушення нормального ходу виробничого процесу після організаційно-технічних причин, а також перерви викликані порушеннями трудової дисципліни робітників.
Класифікація витрат робочого часу по відношенню до предмету праці (виробничому процесу). Час виробничого процесу може виходити за межі однієї зміни. Воно підрозділяється на: час здійснення технологічного процесу; час транспортних операцій; час контролю і випробування готових виробів і міжопераційного контролю; час перерв в ході виробничого процесу .
Внесок від ступеня механізації виробничого процесу, всі його складові, за винятком перерв, можуть підрозділятися на машинний (апаратурний), машинно- ручний і ручний час Аналогічно класифікаціям, перерви поділяться на: регламентовані (час виконання допоміжних дій, час обслуговування робочого місця, час виконання підготовчо- заключних дій, час перерв, передбачених технологією і організацією виробництва — час перерв на відпочинок і особисті споживи для працівників ), а також нерегламентовані, викликані недоліками в організації виробництва і праці, технічними неполадками і порушеннями трудової дисципліни.
При встановленні норм праці в структурі витрат робочого часу виділяються нормовані і ненормовані витрати, тобто що включаються в норму часу і визнаються необхідними і що не включаються в неї, розглядуються як нераціональні і зайві.
Для працівника до нормованих витрат часу відносяться: час підготовчо-завершальної роботи; оперативний час; час обслуговування робочого місця; регламентовані перерви, обумовлені технологією і перерви для відпочинку і особистих потреб. Відносно роботи устаткування нормованим є час виконання виробничого завдання і час регламентованих перерв в період роботи устаткування і у очікуванні його обслуговування. З точки зору виробничого процесу нормованим є весь його час виключаючи нерегламентовані перерви (технологічний час, час транспортних операцій, контролю контролю і випробувань продукції, регламентовані перерви).
До ненормованих витрат робочого часу відносяться час виконання випадковою і невиробничої роботи і перерви, викликані організаційно - технічними неполадками і порушеннями трудової дисципліни. Ненормовані витрати — це втрати робочого часу, скорочення і запобігання яким є істотним резервом підвищення продуктивності праці.
Структурна схема класифікації витрат робочого часу представлена на схемі 1.
1.2 Вивчення норм робочого часу і їх видів