Смекни!
smekni.com

Валютне державне регулювання (стр. 2 из 7)

Головними функціями валютного ринку є:

реалізація валютної політики держави, спрямованої на забезпечення регулювання національної економіки та розширення зовнішньоекономічних зв'язків;

сприяння поглибленню міжнародного розподілу праці та міжнародної торгівлі;

визначення і формування попиту та пропозиції на іноземні валюти;

своєчасне здійснення міжнародних розрахунків;

регулювання валютних курсів;

хеджування валютних ризиків;

диверсифікація валютних резервів;

одержання прибутку від операцій з валютою та валютними цінностями тощо.

Розрізняють такі ринки:

Регіональні ринки: європейський (Лондон, Цюрих, Париж, Франкфурт-на-Майні), північноамериканський (Нью-Йорк), азіатський (Токіо, Сінгапур, Гонконг).

Національні ринки, які забезпечують рух валютних потоків у даній країні та обслуговують зв'язки з міжнародними валютними центрами. Розвиненість національного валютного ринку залежить від стану фінансово-кредитної системи країни, рівня її інтеграції у світову економіку, системи валютного регулювання та інших чинників.

Ринки за видами валютних операцій: ф'ючерсні, опціонні, форвардні, депозитні тощо.

Спеціальні ринки: відсоткових ставок на іноземні валюти, конверсійних операцій, окремих міжнародних розрахункових одиниць тощо.

Специфічними рисами сучасного міжнародного валютного ринку є:

посилення інтернаціоналізації, пов'язане з поглибленням господарських зв'язків, підвищенням рівня концентрації виробництва та фінансового капіталу, створенням спільних банків тощо;

високий динамізм здійснення валютних операцій;

наявність уніфікованих, а в більшості випадків стандартизованих методів організації торгівлі та укладення валютних контрактів;

підвищення в структурі обороту частки спекулятивних угод і відповідно зниження частки комерційних (клієнтських) валютних операцій;

високий рівень технічної оснащеності фінансових установ;

використання спеціальних телеграфних агентств (Рейтер, Блумберг), системи міжнародних розрахунків СВІФТ і створення електронної системи "Рейтер-дилінг";

широке застосування міжнародних розрахункових одиниць;

інтенсивний розвиток ринку євровалют;

лібералізація національних валютних законодавств і зміцнення внутрішніх валютних ринків тощо.

2. Міжнародна валютна ліквідність України

Під міжнародною валютною ліквідністю розуміють сукупність усіх джерел фінансування та кредитування світового платіжного обороту, до яких належать валютні резерви, золоті запаси, міждержавні кредити, міжнародний ринок позичкових капіталів, сукупність різних джерел фінансування та кредитування зовнішньої торгівлі. Показники міжнародної ліквідності кожної країни прискіпливо вивчаються та аналізуються фінансистами, економістами і політиками, а тому уряди приділяють велику увагу публікації та розповсюдженню відповідної інформації.

У квітні 1992 р. на прохання України Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР - Світовий банк) прийняли рішення про членство України в цих авторитетних фінансових організаціях. Верховна Рада України 3 червня 1992 р. прийняла Закон України "Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій", З вересня 1992 р. наша держава стала членом МВФ та МБРР.

У своїй політиці та діяльності МВФ керується Статутом, прийнятим у 1994 р. на Бреттон-Вудській валютно-фінансовій конференції, який відомий як "Статті угоди про МВФ". Згідно із "Статтями угоди про МВФ" країна-член повинна надавати Фонду інформацію, яку він вважає необхідною для своєї діяльності.

Із грудня 1992 р. Національний банк України надає Міжнародному валютному фонду зведені балансові звіти Національного та комерційних банків України, а також інформацію щодо валютних курсів та відсоткових ставок, а з 1993 р. складається платіжний баланс України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів та Національного банку України від 14 грудня 1995 р. Національний банк був призначений відповідальним за підготовку показників і проектів публікацій грошово-кредитної статистики та статистики платіжного балансу в збірнику "Міжнародна фінансова статистика".

Збірник "Міжнародна фінансова статистика" ("International Financial Statistics", IFS) є основним статистичним виданням Міжнародного валютного фонду, який публікується англійською мовою щомісяця починаючи з січня 1948 р. МФС містить сторінки країн - членів Фонду. Сторінки країн демонструють основні агреговані економічні показники, які використовуються для аналізу економічного розвитку та містять інформацію про валютні курси, міжнародну ліквідність, гроші та банківські операції, відсоткові ставки, виробництво, цінові показники, міжнародні трансакції, рахунки державного сектора та національні рахунки. Крім міжнародних організацій і донорів інформація цього видання широко використовується на фінансових ринках, а також потенційними іноземними інвесторами.

Перше видання сторінки України було надруковано в липневому випуску збірника МФС за 1996 р. і містило показники грошово-кредитної статистики починаючи з грудня 1992 р. і статистики платіжного балансу починаючи з першого кварталу 1994 р. Показники розраховуються за методологією Міжнародного валютного фонду. Перелік показників, що входять до збірника, стандартний для всіх країн - членів МВФ. Дані опубліковано в збірнику на тематичній сторінці, присвяченій Україні.

Дані для публікацій у збірнику МВФ "Міжнародна фінансова статистика" готуються на основі статистичної звітності, яку щомісяця складає Економічний департамент Національного банку України й надає Міжнародному валютному фонду.


Таблиця 1.

Показники міжнародної ліквідності України,

млн. дол. США, на кінець періоду

Показник 1993 1994 1995 1996 1997 1998 2000
Загальна сума резервів за мінусом золота: 468,8 161,6 650,7 1050,6 1960,0 2341,1 941,1
СДР - - 180,6 144,3 67,2 71,1 103,9
Резервна позиція у Фонді ~ ~ ~ " "
Іноземна валюта 468,8 161,6 470,1 906,3 1892,8 2270,0 581,6
Золото, млн. тройських унцій 0,0003 0,0115 0,0360 0,0470 0,0316 0,0613 0,11
Золото, за національною оцінкою 0,1 4,4 13,7 18,3 11,6 17,7 31,6
Органи грошово-кредитного регулювання (НБУ):
Інші активи 981,4 88,1 4,3 2-5 2,3 0,0 828,2
Інші пасиви 2398,5 279,9 7,3 22,1 36,6 67,6 175,6
Депозитні банки
Активи 863,5 1264,5 1406,3 1044,3 942,1 963,1 906,8
Пасиви 896,3 570,4 724,8 302,0 334,4 949,9 507,2

Як свідчить аналіз даних табл.1, резервна позиція України в МВФ на при кінці 90-х рр. становила 581,6 млн. дрл. США і збільшилася в порівнянні з 1992 р. на 24,1%. Таблиця відображає міжнародні ліквідні активи (міжнародні резерви) України. Міжнародні резерви - це зовнішні активи, що контролюються органами грошово-кредитного регулювання і можуть бути використані для фінансування дефіциту платіжного балансу, а також для проведення інтервенцій на валютних ринках та ін. До складу міжнародних резервів входять:

монетарне золото - високочисте золото у формі монет, злитків або брусків не нижче 995 проби, що перебуває у власності або під контролем центрального банку або органів державного управління і є частиною їх міжнародних резервів;

СДР, що належать Україні (у доларовому еквіваленті);

резервна позиція України в Міжнародному валютному фонді;

валютні активи (валюта, вклади та депозити й цінні папери).

Показник "іноземна валюта" включає вимоги монетарних органів до нерезидентів у вигляді банківських депозитів, казначейських векселів, коротко - та довгострокових державних цінних паперів, євро та інші вимоги, які використовуються при потребі платіжного балансу незалежно від того, деноміновані вони у валюті дебіторів чи кредиторів.

Таблиця 2.

Позиція України в Міжнародному валютному фонді,

млн. СДР, на кінець періоду

Показник 1993 1994 1995 1996 1997 1998 2000
Квота 997,3 997,3 997,3 997,3 997,3 997,3 997,3
Авуари в СДР - - 123,73 97,06 46,72 52,70 178,25
Резервна позиція у Фонді 0,01 0,01 0,01 ... . ... . 0,01 0,01
Загальна заборгованість за кредитами і позичками Фонду - - 249,33 1037,30 1573,30 1780,56 1958,16

Показники, наведені в табл.2, надають інформацію про позицію України в МВФ.

Квота в Міжнародному валютному фонді - це частка країни - члена МВФ у капіталі Фонду. Залежно від квоти у МВФ визначається кількість голосів країни в керівних органах

Фонду, сума СДР при розподілі, обсяг одержання кредитів. Статутом МВФ передбачено, що величина квоти (внеску) встановлюється для кожної країни окремо з урахуванням її ролі у світовій економіці, насамперед - у міжнародній торгівлі (враховуються також валовий внутрішній продукт і міжнародні резерви). Внески у МВФ здійснюються у національній валюті, СДР або іноземній валюті, що визначається МВФ. До 1 квітня 1978 р.25% квоти сплачувалося золотом. Розмір квоти у МВФ переглядається не частіше одного разу на п'ять років. У 1998 р. квота України в МВФ становила 997,3 млн. СДР, або 0,69%.