Під банківським наглядом розуміють насамперед моніторинг процесів, що мають місце у банківській сфері на різних стадіях функціонування банків, а саме: створення нових банків та їхніх установ; діяльності банків; реорганізація та ліквідація банків.
Регулятивно-наглядові органи мають повноваження застосовувати до банків певні коригувальні заходи, а також заходи примусового впливу з метою регулювання їх діяльності. Ці заходи можуть розглядатися одночасно як елемент банківського нагляду і як елемент банківського регулювання. Отже, поняття регулювання банківської діяльності та банківський нагляд дуже тісно переплітаються.
Нагляд за банками НБУ та його установами традиційно здійснюється двома методами: безвиїзний (дистанційний, заочний) нагляд; виїзне інспектування банків.
Безвиїзний нагляд – це дистанційний моніторинг діяльності окремих банків і банківської системи в цілому, а також застосування наглядовими органами певних заходів з метою реагування на проблеми і недоліки, виявлені в діяльності банків.
Інспекційні перевірки банків на місцях мають проводитися кваліфікованими спеціалістами банківського нагляду, які здатні оцінити сутність ризиків, можливих у діяльності того чи іншого банку, і визначити якість управління цими ризиками.
Порівняно з безвиїзним наглядом інспекційні перевірки надають наглядовим органам більше можливостей щодо виявлення реальної якості банківських активів, якості управління банком і взагалі реального фінансового стану банку. Так, макроекономічним аналізом банківської системи країни нині займається спеціально створений для цього підрозділ.
3.2 Необхідність, сутність та основні завдання банківського нагляду
Діяльність банкових установ потребує законодавчого регулювання, оскільки вони виробляють особливі товари і послуги (грошові кредити, кошти забезпечення ліквідності), які необхідні для нормального функціонування економіки. Крім того, банки діють у таких умовах, де асиметричність інформаційного поля є, скоріше, правилом, ніж винятком. Більшість приватних позичальників і підприємств бізнесу виявляють готовність надати інформацію про свою діяльність банкам, якщо це необхідно для отримання кредитів чи послуг. Проте ці особи і фірми зовсім не зацікавлені в тому, щоб про їх фінансові операції стало відомо всьому світу. Тому банки найчастіше володіють виключно конфіденціальною інформацією про стан справ клієнтів. Будучи зобов’язаними не розголошувати цю інформацію, вони створюють серйозні проблеми для своїх вкладників та інвесторів, які зазвичай не мають уяви про те, наскільки ризикованими є позички та інші операції даної установи. Нажаль, стан невизначеності, який породжується недостатністю достовірної інформації, нерідко приводив у минулому до масових залучень коштів із комерційних банків, що спричиняли низку банкрутств.
Основною причиною регулювання та нагляду за діяльністю банків є впевненість уряду в тому, що крах будь-якої банківської установи, який має фінансові та економічні наслідки, наносить шкоду не лише його власникам, але й суспільству в цілому.
Сучасний стан розвитку економіки в державі потребує постійної уваги до банківської системи, проведення політики, спрямованої на створення сприятливих умов для її стабільного та ефективного функціонування. Саме цій меті підпорядковано Указ Президента України від 14.07.2000 р. №891/2000 «Про заходи щодо зміцнення банківської системи України та підвищення її ролі у процесах економічних перетворень». У ньому визначено головні напрями стратегії і тактики розвитку банківської системи країни: удосконалення правового регулювання банківської діяльності, забезпечення стабільності гривні, виконання банками своєї основної функції – кредитування суб’єктів господарювання та громадян, зростання довіри населення до вітчизняних банків.
Нестабільність банківської системи приводить до краху банків, підриву довіри громадськості до них, до таких макроекономічних наслідків, як занепад готівкового обігу, звуження сфери безготівкових розрахунків, величезних зобов’язань уряду тощо.
Необхідність контролю за діяльністю комерційних банків зумовлена тим, що в умовах ринку йде жорстока конкурентна боротьба між банками, а це змушує їх дедалі підвищувати ризикованість своїх операцій, щоб задовольнити клієнта і отримати прибуток.
Підвищення ризикованості банківських операцій робить діяльність банків дедалі небезпечною і може призвести до загрози банкрутства.
Банкрутство банку небезпечне не тільки для його акціонерів, вкладників, кредиторів, а й для суспільства в цілому, бо підриває довіру клієнтів до всієї банківської системи, а значить і до фінансового ринку в цілому. Ось чому необхідний всебічний контроль за банківською діяльністю.
4. Поточний стан банківської системи України
Навряд чи сьогодні в Україні знайдеться людина, підприємство або організація, повністю задоволені роботою вітчизняної банківської системи. При цьому спектр оцінок досить широкий: від повного заперечення будь-яких позитивних зрушень останніми роками до переможних реляцій про видатні досягнення.
У ряду негативних оцінок можна натрапити на такі: «найслабше місце української економіки», «не відповідає не тільки вимогам ЄС, а й вимогам економічного розвитку», «має тенденцію рухатися до межі зруйнування», «…державу абсолютно не можуть задовольнити не сьогоднішня величина, ні якість банківської системи».
Серед м’якших оцінок – «недостатньо розвинена для підтримки багатьох перспективних проектів», «недостатньо здорова, глибока та стабільна; досить крихка, поверхова».
Поточний стан банківської системи України обговорено на засіданні Ради Асоціації українських банків, яке відбулося 25 липня у м. Одеса. Вів засідання Голова Ради АУБ, перший заступник Голови парламентського Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Станіслав Аржевітін.
Окрім членів Ради АУБ, в засіданні взяли участь начальник Управління НБУ в Одеській області - Азаров М.В., заступник начальника ДДСО при МВС України Запорожець - Ю.М., віце-президент Української федерації працівників недержавних служб безпеки - Єрмаков Ю.М., голова ревізійної комісії АУБ - Лашкевич В.В., голова Третейського суду при АУБ - Жуков А.М., керівники регіональних банківських союзів Львівщини, Криму та Одещини - Іванов О.В., Прадун В.П., Сілка І.А., Янчуков В.І.
Обговорюючи поточний стан національної банківської системи, Президент АУБ Олександр Сугоняко під час виступу наголосив, що у I півріччі 2008 року збереглася тенденція випереджаючого зростання активно-інвестиційної діяльності банків над темпами росту економіки країни. Внаслідок світової фінансової кризи та високого рівня інфляції в Україні, Нацбанк проводив досить помірковану політику з розширення монетарної бази та вжив ряд заходів для стримування запозичень на зовнішніх ринках, а також ресурсного обмеження на вітчизняному ринку. Як наслідок, намітилась тенденція до “м’якого приземлення” темпів приросту обсягів діяльності банків при збереженні рівня прибутковості. Загалом, банківська система України працювала у I півріччі стабільно, надійно і ефективно. Зниження темпів зростання обсягів активних операцій банків будуть сприяти покращенню їх кредитно-інвестиційних портфелів і відповідно підвищувати ліквідність.
По обговоренню поточного стану національної банківської системи, на Раді АУБ наголошено на необхідності активізувати діяльність щодо створення умов для роботи банків на ринку державних цінних паперів, а також прискорення формування банками баз кредитних історій. Окрім цього, обговоривши питання іпотечного кредитування, вирішено організувати нараду членів Ради АУБ з представниками Будівельної Палати для обговорення питань ринку житлового будівництва та іпотечного кредитування. Також Рада АУБ ухвалила звернутися до Міністерства фінансів України щодо негативних наслідків від надмірного акумулювання бюджетних коштів на рахунках Держказначейства.
Окрім цього на Раді АУБ обговорено питання законодавчого та нормативного регулювання банківської діяльності.
По обговоренні цього питання рішенням Ради доручено виконавчій дирекції АУБ продовжити роботу з профільними парламентськими комітетами щодо врахування пропозицій банків до законопроектів, що стосуються банківської діяльності та оподаткування операцій банків. Окрім цього, виконавчій дирекції АУБ доручено спільно з парламентським Комітетом з питань фінансів і банківської діяльності продовжити роботу з Кабінетом міністрів та Міністерством фінансів щодо скасування з 2009 року пенсійного збору з операцій купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти.
Також АУБ доручено організувати роботу з узагальнення зауважень та пропозицій банків до Постанови Правління НБУ № 171 від 18.06.2008 та передачі їх до НБУ.
Окремо на Раді АУБ розглянуто питання взаємодії банків з ДДСО при МВС України. З цього питання у обговоренні взяв участь заступник начальника ДДСО при МВС України Запорожець Ю.М. Відбулася жвава дискусія. Всебічно розглянувши питання, Рада АУБ прийняла рішення про проведення конкретних заходів щодо відстоювання прав банків та дала відповідні доручення виконавчій дирекції АУБ, про які Асоціація буде інформувати суспільство.
Розглядаючи питання про роботу постійно-діючого Третейського суду при АУБ, було внесено зміни до складу суддів Третейського суду при АУБ, а також певні зміни до статей Регламенту постійно діючого Третейського суду при АУБ. Окрім цього, з метою забезпечення більшої прозорості в діяльності суду було вирішено підготувати на розгляд на наступному засіданні Ради АУБ проект Положення про Раду з питань Третейського суду при АУБ, до якої входили б незалежні експерти та юристи.