Аудит (стр. 7 из 28)

При дослідженні законності господарської діяльності вивчаються статутні та установчі документи, документи про державну реєстрацію підприємства-клієнта та державні дозволи на проведення окремих видів діяльності (ліцензії, сертифікати, патенти тощо) в періоді перевірки.

При вивченні організації бухгалтерського обліку встановлюється, чи є розпорядчий документ керівника підприємства-клієнта про організацію бухгалтерського обліку на звітний рік та чи належно він оформлений; досліджуються облікові регістри і встановлюється форма бухгалтерського обліку та її відповідність встановленим формам; додержання основних принципів бухгалтерського обліку: незмінність на протязі звітного року прийнятої методології відображення окремих господарських операцій і оцінку майна, повноту відображення в обліку за звітний період всіх господарських операцій і результатів майна та зобов`язань, тотожність даних аналітичного обліку і залишків по рахунках синтетичного і аналітичного обліку тощо.

Для оцінки системи внутрішнього контролю слід, в першу чергу, переконатись в її наявності та функціонуванні. Треба встановити, на які відділи чи посадових осіб покладені контрольні функції, чи чітко знають вони свої функції та які саме ці функції і як виконуються, чи здійснюється фактично внутрішній контроль та якими документами підтверджується його проведення. Уважно вивчаються документи, складені при виконанні контрольних функцій (інвентаризаційні описи, акти, порівняльні відомості тощо) встановлюється своєчасність їх складання відповідно до діючих нормативних актів і розроблених на підприємстві планів, по можливості виясняється, чи не є вони формальними та які міри прийняті по виявлених недоліках. Виясняється також кваліфікація осіб, які виконують контрольні функції та сумісність обов`язків, які ними виконуються.

Необхідно також встановити, чи проводився зовнішній контроль на підприємстві, якщо проводився, то якими органами, та уважно ознайомитись з документацією, якою він оформлений. Особливу увагу слід приділити грубим порушенням законодавства і нормативних актів, а також повторному виявленню порушень та недоліків при наступних перевірках; та які заходи прийняті підприємством по ліквідації і недопущенню цих порушень в подальшому.

Слід також встановити кваліфікацію працівників бухгалтерії, рівномірність розподілу обов`язків серед працівників бухгалтерії. Необхідно з`ясувати, чи своєчасно подаються первинні документи до бухгалтерії, чи своєчасно і якісно вони обробляються та як складаються регістри бухгалтерського обліку і звітність; чи своєчасно та повно складаються регістри аналітичного обліку; як часто працівники бухгалтерії самі знаходять помилки, допущені в обліку.

Особливу увагу при проведенні обстеження слід приділити тим випадкам та обставинам, при яких згідно діючих нормативів аудиту дається відмова від надання аудиторського висновку або негативний висновок (коли відсутні необхідні документи, показники річної звітності суттєво суперечать регістрам бухгалтерського обліку та первинним документам тощо).

Попереднє обстеження дуже обмежене в часі (як правило від 0,5 до 2-х днів), тому аудитор його проводить дуже поверхово, вибірково, але достатньо, щоб мати належне уявлення про особливості діяльності, організацію та стан обліку підприємства-клієнта.

В процесі проведення попереднього обстеження визначаються “сильні “ та “слабкі” сторони підприємства-клієнта, проводиться оцінка суттєвості і аудиторських ризиків.

Велике значення при попередньому обстеженні має оцінка суттєвості (матеріальності) і аудиторських ризиків, поняття та порядок оцінки яких даються в нормативах (по міжнародних стандартах): №25 “Матеріальність і аудиторський ризик”, №6 “Оцінка ризику і внутрішній контроль” а також №29 “Оцінки власного і контрольного ризиків та їх вплив на незалежні процедури”.

За національними нормативами питання суттєвості та аудиторських ризиків розглядаються в №№ 11 “Суттєвість та її взаємозв’язок з ризиком аудиторської перевірки”, 12 “Оцінка системи внутрішнього контролю підприємства та ризику, пов’язаного з ефективністю її функціонування”, 32 “Оцінки властивого ризику і ризику невідповідності внутрішнього контролю, їх вплив на незалежні процедури аудиторської перевірки”.

Суттєвість (матеріальність) – це максимально допустимий розмір помилкової чи пропущеної суми у фінансовій звітності, якою аудитор може знехтувати, тому що вона не вплине на рішення користувачів цієї звітності. Аудитор проводить аудиторську перевірку для того, щоб мати обгрунтоване уявлення про виявлення недостовірності інформації, яка є суттєвою в фінансовій звітності, що перевіряється. Оцінка того, що є суттєвим, має бути визначена аудитором. Хоча аудитор планує аудит для виявлення кількості суттєвої недостовірної інформації, він одночасно оцінює розмір (кількість) і суттєвість (якість) любих виявів помилкової інформації; при дослідженні потенційно неправильної інформації аудитор розглядає матеріальність одночасно на загальному рівні та по окремих залишках рахунків.

Серед кількісних підходів до оцінки суттєвості найбільшого поширення набуло застосування відносних показників: в відсотках до прибутку, валового доходу чи обсягу реалізації, загальної суми активів тощо. Розрахунки суттєвості проводять по відношенню до усієї звітності в цілому (загальна суттєвість) і щодо певного показника (статті) звітності на етапі планування, при цьому вони допомагають встановити обсяги аудиту (кількість необхідних процедур, обсяг генеральної сукупності).

Слід пам`ятати, що витрати, пов`язані з пошуком дрібних помилок, можуть значно перевищувати ефективність їх усунення. Тому аудитор повинен постійно шукати баланс між обсягом перевірки, витратами на неї та ймовірністю не виявлення суттєвих помилок у фінансовій звітності. Отже, суттєвість необхідно розглядати разом з аудиторським ризиком.

Аудиторський ризик – це побоювання, що аудитор може виразити думку про фінансову звітність та бухгалтерський облік, яка не відповідає дійсності. В процесі аудиту завжди є неминучий ризик того, що деяка суттєва недостовірна інформація залишиться невиявленою. Аудиторський ризик вивчається з урахуванням фінансового стану підприємства. Виходячи з того, що більшість аудиторських процедур виконується на рівні залишку та класу операцій, аудиторський ризик повинен бути досліджений і на цьому рівні з урахуванням оцінки загального аудиторського ризику.

Слід розрізняти три компоненти загального аудиторського ризику:

властивий ризик – являє всі можливі ризики порушення нормальної роботи підприємства, які можуть статися при допущенні помилок, неточностей внаслідок діяльності підприємства; при оцінці властивого ризику аудитор повинен звертати увагу лише на ті моменти, які можуть вплинути на якість бухгалтерської звітності (зокрема на те, що бухгалтерській облік і, відповідно, звітність містять неточну або викривлену інформацію, або звітність складена з порушенням відповідних вимог до її складання);

ризик, пов’язаний з невідповідністю функціонування системи внутрішнього контролю – це ризик того, що система внутрішнього контролю клієнта не зможе виявити, виправити або попередити допущені помилки; при відсутності оцінки такого ризику аудитор повинен вважати, що ризик контролю достатньо високий;

ризик невиявлення помилок – це ризик того, що суттєві помилки залишаться невиявленими у ході аудиту; деякий ризик не виявлення буде присутній завжди, навіть якщо аудитор буде досліджувати 100% залишків по рахунках та по видах операцій, оскільки аудитор може застосовувати невідповідну аудиторську процедуру, неправильно застосовувати аудиторську процедуру або невірно зробити висновки по результатах аудиту.

Перші два компоненти загального аудиторського ризику не залежать від аудиторів, а останній залежить від компетентності аудиторів, обсягу, глибини, та якості аудиту, кількості застосованих процедур та методів. Чим вищі оцінки властивого ризику та ризику неефективності внутрішнього контролю, тим більше гарантії повинен отримати аудитор від виконання незалежних процедур і нижчий ризик невиявлення слід встановити. За ризик не-виявлення аудитор несе повну відповідальність.

Задача аудитора полягає в тому, щоб дати оцінку властивому ризику та ризику контролю і в залежності від них, встановити необхідний рівень вимог до аудиту, тобто, запланувати необхідний обсяг підтверджуючих та незалежних процедур. При високому ризику невиявлення тривалість перевірки, в порівнянні з нормальною тривалістю при тих же обсягах інформації, скорочується; при низькому ризику невиявлення – збільшується. Аудиторські ризики слід визначити по кожному напрямку аудиторських робіт (додаток №6).

Дуже важливим питанням для аудитора є методика визначення аудиторського ризику. Така методика розробляється кожною аудиторською фірмою чи аудитором з урахуванням умов конкретної перевірки.

Система контролю аудиторського ризику передбачає фактори, на які аудитор може вплинути і які обумовлюють наявність помилок, та які повністю залежать від аудитора, його професійного рівня.

Структуру аудиторського ризику більш детально можна зобразити на схемі:

Структура аудиторського ризику

На підставі цих залежностей була розроблена модель аудиторського ризику: