Під об’єктами аудиторської діяльності слід розуміти окремі або взаємопов’язані економічні, інформаційні, організаційні або інші сфери діяльності системи, стан яких може бути оцінено кількісно і якісно. Їх можна розподілити на такі групи:
- господарські засоби (засоби праці, предмети праці, трудові ресурси, фінансові і нематеріальні активи);
- господарські процеси (виробництво, впровадження нової техніки та технологій, забезпечення робочою силою, забезпечення сировиною та іншими ресурсами, збут продукції тощо);
- управління виробництвом (планування, прогнозування, нормування, облік, контроль, аналіз, стимулювання виробництва тощо).
2.2. Для отримання доказів аудитор застосовує певні методи і прийоми. Використовуються загальнонаукові та специфічні методичні прийоми дослідження.
До загальнонаукових слід віднести:
- аналіз - вивчення окремих фактів господарської діяльності, щоб проникнути в глибину явища чи процесу;
- синтез - узагальнення виявлених фактів, відмежування типових від випадкових, основних від другорядних, щоб зробити остаточні висновки;
- індукція - перебіг думок від окремого до загального, тобто знання окремих фактів та явищ дає можливість переходити до загальних положень;
- дедукція - перебіг думок від загального до конкретного, коли із загального правила виводять знання про окремі предмети та явища;
- аналогія - схожість між фактами і явищами на різних об’єктах чи в різних періодах вивчення;
- моделювання - заміна конкретного об’єкта досліджень іншим, подібним до нього;
- абстрагування - виділення з усіх ознак, властивостей і зв’язків конкретного факту основних, найзагальніших;
- конкретизація - уточнення, наведення конкретного прикладу;
- системний аналіз - певний порядок вивчення окремих фактів, явищ;
- функціонально-вартісний аналіз - вивчення об’єктів на стадії інженерної підготовки виробництва, яка включає проектування і синтез складних систем у процесі дослідження функціонування їх.
Крім загальнонаукових, застосовуються і специфічні для аудиту методи отримання аудиторських свідчень, до яких відносяться: інспекція, спостереження, опитування, підтвердження, підрахунки, аналітичні процедури, вивчення, сканування, тестування.
Зміст наведених прийомів полягає в наступному.
Під інспекцією розуміють перевірку документів, що належать до господарських операцій та залишків на рахунках бухгалтерського обліку. Прикладом інспекції може бути перевірка записів операцій із виробничими запасами за допомогою рахунків-фактур, накладних, карток складського обліку та інших документів.
Спостереження – це безпосереднє візуальне спостереження аудитора за процедурами, процесами, огляд цінностей, приміщень тощо. Під час його проведення аудитор не здійснює підрахунків, записів чи інших дій.
Опитування (інтерв`ю, анкетування) – дуже поширений прийом аудиту, який полягає в усному чи письмовому опитуванні компетентних осіб як на самому підприємстві, так і за його межами. Це можуть бути анкети, які застосовуються для вивчення і оцінки структури внутрішнього контролю на підприємстві, бесіда з представниками керівництва клієнта, яка може бути також записана на диктофон, тощо.
Підтвердження – це отримання письмових відповідей від третіх сторін щодо здійснення певних господарських операцій, залишків на рахунках бухгалтерського обліку та іншої інформації.
Підрахунок полягає в перевірці арифметичної точності джерел інформації або у виконанні аудитором незалежних розрахунків.
Аналітичні процедури полягають в аналізі найважливіших співвідношень та тенденцій і проводяться у разі надходження додаткової інформації, яка не узгоджується з очікуваною.
Вивчення – це дослідження документів, записів, певних активів.
Сканування – це вивчення нетипових статей звітності, господарських операцій. Аудитор виписує відомості про такі об`єкти перевірки і проводить необхідне опитування керівництва, консультується з фахівцями.
Прийом тестування є найбільш розповсюдженим в закордонній практиці аудиту, при цьому аудитор сам дає відповіді в формі “так” чи “ні” по визначеному переліку питань на кожному етапі або по кожному об`єкту аудиту.
Крім цих прийомів слід застосовувати традиційні для України контрольно-ревізійні прийоми. До того ж деякі з вищеназваних прийомів дублюються в контрольно-ревізійних прийомах, але мають іншу назву, структуру класифікації або інші особливості. Слід також пам`ятати, що контрольно-ревізійний процес повинен бути направлений на збір та виявлення доказів, які свідчать про порушення, зловживання, розкрадання і т.п. Аудитори ж збирають як докази, які підтверджують правильність складання звітності, так і ті, що свідчать про відхилення.
Важливо і те, що аудитор повинен вміло та доречно застосувати загальнонаукові та специфічні методи і прийоми, тому що від цього в повній мірі залежить правильність формулювання думки аудитора про фінансову звітність, а застосування невідповідних методичних прийомів взагалі може привести до протилежних фактичному стану справ висновків.
Звісно, що аудитор проводить аудит, використовуючи вибірковий або суцільний спосіб перевірки. Вибірковий спосіб застосовується в більшості випадків. Суцільний же спосіб слід використовувати в зонах підвищеного ризику, тобто в тих місцях, де найбільш висока вірогідність виникнення помилок чи шахрайства, або при виявленні грубих порушень, зловживань і т.п. Практикою аудиту і ревізії до зон підвищеного ризику відносять перевірку операцій з грошовими коштами, операцій по нарахуванню та сплаті податків, перевірку правильності визначення фінансових результатів та інші.
Тема 3. Організація підготовчих робіт аудиту.
Аудиторський ризик.
3.1. Відбір клієнтів на проведення аудиту.
3.2. Лист-пропозиція аудитора клієнту. Договір на проведення аудиторської перевірки.
3.3. Попереднє обстеження підприємства клієнта. Оцінка аудиторського ризику і внутрішнього контролю підприємства клієнта.
3.4. Оцінка обсягів і вартості аудиторських робіт.
3.5. Планування аудиту.
3.6. Етика аудитора.
3.1. Переговори з потенційними клієнтами – найбільш відповідальний етап взаємовідносин з клієнтами. На цьому етапі з`ясовуються проблеми та причини звернення потенційних клієнтів, їх уявлення про роль та задачі аудиту, побажання клієнтів, оцінюються можливості аудиторської фірми в допомозі клієнту та її подальші дії. Особливо уважним треба бути при проведенні аудиту (аудиторської перевірки). Для того, щоб знизити ризик невдачі аудиторської фірми при проведенні аудиту, слід проводити попередній відбір потенційних клієнтів, в протилежному випадку можуть бути значні фінансові та моральні витрати, заподіяно шкоду репутації фірми та аудитора. Тому потрібно мати надійні критерії оцінки клієнтів. Для цього визначають такі процедури відбору клієнтів на даному етапі, в результаті яких необхідно:
- оцінити характер галузі, в якій працює клієнт;
- з`ясувати мету аудиту у клієнта та можливість використання його результатів;
- з`ясувати особливості керівництва;
- попередньо з`ясувати трудомісткість та складність аудиту, а також аудиторський ризик;
- оцінити причини зміни аудиторської фірми (аудитора);
- з`ясувати характер та проблеми відносин з податковими органами, банками, партнерами, акціонерами та іншими користувачами фінансової звітності;
- отримати рекомендації від інших організацій стосовно цього клієнта;
- оцінити власні здібності аудиторської фірми з точки зору наявності персоналу, знання галузі та особливостей клієнта.
Враховуючи таку відповідальність при попередніх переговорах, слід визначити посадових осіб аудиторської фірми, на яких покладається ця відповідальність. Ці особи повинні мати високі професійні якості, вищу спеціальну освіту, достатній практичний досвід в аудиторській діяльності, бути комунікабельними, вміти вести розмову з клієнтом та доступно пояснювати ті чи інші особливості аудиторської діяльності фірми, мати достатні аналітичні здібності та високорозвинену інтуїцію, вміти моментально оцінювати ситуацію і клієнта та зважено приймати рішення, вміти тактовно відмовити в наданні аудиторських послуг, якщо наміри або репутація потенційного клієнта викликає сумніви. В розвинутих країнах попередні переговори з клієнтом та укладання договору на аудиторські послуги ведуть партнери.
Клієнтів в залежності від взаємовідносин клієнт - аудитор можна умовно розділити на два типи: 1) формально-офіційний – коли клієнти не збираються встановлювати тісні контакти, потребують якнайскорішого надання аудиторських послуг з мінімальними затратами часу та коштів; 2) неформальний – коли клієнти встановлюють тісні контакти, покладають надію на допомогу та продовження контактів. Тип клієнта потрібно визначити до укладення договору, тому що від цього залежить, чи включати в нього додаткове консультування, практичну допомогу, проведення аналізу та іншу допомогу.
Перед укладанням договору на аудит клієнту пропонують заповнити заявку на проведення аудиту та (або) інших аудиторських послуг, анкети опитування керівника та головного бухгалтера перед проведенням аудиту (додатки №№2,3,4).
В заявці замовник вказує свої основні реквізити, основні види діяльності, кількість працівників підприємства, які види послуг замовник хоче отримати, яка мета, задачі, масштаб аудиту та які питання його цікавлять. В заявці бажано, щоб клієнт вказав, чи обслуговувався він у інших аудиторів та причини зміни аудиторської фірми. Заявка дозволяє особі, яка представляє аудиторську фірму, мати загальне уявлення про замовника, причини, які його привели до аудиторської фірми та основні реквізити клієнта, які дозволяють укласти договір, виписати рахунок та інші документи.