Аналіз фінансової стійкості підприємства в умовах обмеженості зовнішніх джерел фінансування (стр. 10 из 12)

Аналіз фінансово-економічних показників, що характеризують підприємство з різних сторін у випадках, коли аналізованим показникам присущі досить суперечливі тенденції, висновки експертів будуть суб'єктивними й обґрунтованими на практичному досвіді й інтуїції. Тому ми не можемо з визначеною точністю припустити які будуть зроблені висновки про СХПК ім. Карбишева користувачами даної методики.

Дана методика рекомендована фахівцями з:

1) Агентства з питань попередження банкрутства;

2) міністерств і інших органів центральної і місцевої виконавчої влади;

3) Державних податкових адміністрацій;

4) обслуговуючих банків.

Але існують і інші методики. Так, логічної завершеності і достатньої об'єктивності результатів аналізу можна домогтися, якщо з'єднати в загальний синтетичний показник Основні коефіцієнти, що характеризують фінансову діяльність підприємства.

У світовій практиці вже накопичений достатній досвід інтегральної оцінки фінансового стану підприємств. Для цих цілей кожному первинному фінансовому показнику приписується деякий ваговий коефіцієнт. Як мінімальний критерій стійкості фінансового стану підприємства, як правило, використовується імовірність банкрутства.

У закордонних країнах для оцінки ризику банкрутства і кредитоспроможності підприємств широко використовується модель відомого французького економіста Э. Альтмана, що за допомогою багатомірного дискримінантного аналізу досліджував 22 фінансових коефіцієнта і вибрав 5 з них для включення в остаточне рівняння множинної регресії:

де: OK - оборотний капітал;

НРП - сума нерозподіленого прибутку, резервів, фондів спеціального призначення і цільового фінансування;

ПП - прибуток після сплати податків;

СК - власний капітал;

ВР - виторг від реалізації;

А - підсумок активу балансу. Розрахунок імовірності банкрутства підприємства по моделі Альтмана проведений за допомогою електронних таблиць Microsoft Excel (див. табл. 3.15). вихідні дані узяті з Форми 1 "Баланс" річного звіту господарства, виторг від реалізації у Формі 2 "Звіт про фінансові результати" річного звіту.

Таблиця 3.15

Вихідні дані для визначення імовірності банкрутства СХПК ім. Карбишева

Показники	На початок року	На кінець року
Оборотний капітал, тис. грн. (O.K.)	1317,8	1119
Сума нерозподіленого прибутку, резервів, фондів соціального призначення і цільового фінансування, тис. грн. (НРП)	-447,3	-979,9
Прибуток після сплати податків, тис. грн. (ПП)	-531,5	-1033
Власний капітал, тис. грн. (СК)	9046	8109,6
Позиковий капітал, тис. грн. (ЗК)	1437,9	2084,2
Виторг від реалізації (ВР)	1100,1	681,5
Підсумок активу (А)	10483,9	10193,8
Імовірність банкрутства	3,803409747	2,064188068

З урахуванням отриманих результатів імовірність банкрутства оцінюється в такий спосіб:

Z імовірність банкрутства:

від 1,8 і менше - дуже висока;

від 1,81 до 2,7 - висока;

від 2,8 до 2,9 - можлива;

3,0 і вище - дуже низька.

Використовуючи модель Альтмана, ми розрахували, що на початок року Z = 3,80, а наприкінці - Z = 2,06. Отже, з точністю прогнозу 95% можна затверджувати, що за станом на кінець року імовірність банкрутства СХПК ім. Карбишева висока.

Послідовність проведення справи про банкрутство, передбачена новим законодавством, істотно відрізняється від тієї, що діяла до 2000 року (мал. 3.1 і додаток У).

Охарактеризуємо докладніше послідовність дій зацікавлених сторін щодо оголошення підприємства чи банкрутом його санації, що передбачена новим Законом України «Про відновлення платоспроможності чи боржника визнання його банкрутом».

1. Підстави і порядок надання заяви про відкриття справи про банкрутство боржника.

Справа про банкрутство підприємства відкривається по письмовій заяві - кого-небудь із кредиторів боржника, органів державної податкової чи служби контрольно-ревізійної служби, працівників підприємства до арбітражного суду при наявності відповідних основ (формальних ознак фінансової неспроможності). Кредитори мають право об'єднати свої вимоги до боржника і звернутися в суд з однією заявою. Боржник може звернутися в арбітражний суд за власною ініціативою про його фінансову чи неспроможність погрози такої неспроможності.

Рис. 3.1. - Проходження справи про банкрутство згідно Закону "Про банкрутство" від 1992 року

Згідно зі статтею 15 АП і статтею 6 Закону «Про відновлення платоспроможності чи боржника визнання його банкрутом» справи про банкрутство розглядаються арбітражними судами за місцем перебування боржника.

Справа про банкрутство збуджується арбітражним судом, якщо безперечні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати і не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їхнього погашення терміну.

Відзначимо, що згідно з положеннями колишнього Закону, кредитор міг звернутися з заявою про оголошення боржника банкрутом, якщо останній не міг задовольнити протягом одного місяця визнані їм претензійні вимоги. Отже, до основних нововведень у частині порушення справи слід віднести такі:

- уведення положення щодо мінімальних розмірів вимог кредиторів, не вдоволених боржником;

- змінено термін, після закінчення якого в кредитора виникає право на звертання в арбітражний суд із заявою про порушення справи; змінено характер події, від якого відраховується термін, після закінчення якого кредитор може звернутися з заявою (3 місяці з дня, установленого для виконання зобов'язань, замість одного місяця після визнання претензійних вимог).

Справа про банкрутство збуджується при наявності формальних ознак фінансової неспроможності боржника. Вітчизняне законодавство виділяє дві таких ознаки:

1. Неплатоспроможність. Боржник вважається неплатоспроможним, якщо він не в змозі виконати свої платіжні зобов'язання, термін оплати яких настав. Зовнішньою ознакою неплатоспроможності боржника є припинення їм будь-яких платежів.

2. Погроза неплатоспроможності. Боржник перебуває під загрозою неплатоспроможності, якщо він припускає свою неспроможність виконати платіжні зобов'язання у випадку настання терміну їхнього погашення. З формальної сторони, погроза неплатоспроможності позначається на основі оперативного фінансового плану боржника.

У законодавстві про банкрутство гнітючого більшості країн виділяють ще один, третя ознака фінансової неспроможності, що може бути основою для порушення справи про банкрутство боржника - це перевищення заборгованості підприємства над його активами (майном). Неплатоспроможність такого підприємства настає з настанням термінів виконання зобов'язань.

У першому випадку маємо справа з зовнішньою ознакою фінансової неспроможності (фактична неплатоспроможність). В другому і третьому - із припущенням (прогноз неплатоспроможності).

Зрозуміло, що кредитор може звернутися з заявою про порушення справи лише у випадку неплатоспроможності боржника, оскільки погрозу неплатоспроможності може виявити лише сам боржник. Кредиторами, що мають право збуджувати справа про банкрутство, можуть бути будь-які фізичні чи юридичні особи, що мають підтверджені належними документами майнові вимоги до боржника, крім кредиторів, чиї майнові вимоги цілком забезпечені заставою.

Кредитор, чия вимога забезпечена заставою, може звернутися з заявою про порушення справи про банкрутство щодо вимог, не забезпечених заставою, чи якщо вартість предмета застави недостатня для повного задоволення його вимоги. У даному випадку, кредитор повинний привести доказу того, що вартість предмета застави недостатня для повного задоволення вимоги, забезпеченого заставою.

Боржник, у випадку чи неплатоспроможності погрози неплатоспроможності і при наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, може звернутися в арбітражний суд за власною ініціативою з заявою про порушення справи про своє банкрутство за таких умов:

- якщо задоволення вимог одного чи декількох кредиторів унеможливить виконання грошових зобов'язань перед іншими кредиторами;

- якщо, у випадку ліквідації боржника не в зв'язку з процедурою банкрутства, боржник не має можливості задовольнити грошові вимоги кредиторів у повному обсязі;

- при наявності ефективної концепції санації і відсутності необхідного часу для її реалізації (необхідних відстрочок платежів можна досягти, склавши світову угоду під час ведення справи про банкрутство).

3.6. Механізм фінансової стабілізації

Кожен етап аналізу фінансового стану, проведений аналіз у попередніх главах, указує на те, що СХПК ім. Карбишева функціонує з високою імовірністю банкрутства.

Щоб надалі не допустити його ліквідацію, варто негайно шукати і застосовувати можливі механізми фінансової стабілізації.

Усі механізми фінансової стабілізації можна розділити на внутрішні і зовнішні.

Внутрішній механізм фінансової стабілізації здійснюється по таких етапах:

1. Усунення неплатоспроможності. У якому би ступені не оцінювався масштаб кризового стану підприємства, невідкладною задачею в системі мір його фінансової стабілізації є відновлення здатності платежів по своїм поточним зобов'язанням.

2. Відновлення фінансової стійкості. Хоча неплатоспроможність підприємства може бути усунута протягом щодо короткого періоду часу за рахунок здійснення ряду аварійних фінансових заходів, причини генерирующий неплатоспроможності, можуть залишатися незмінними, якщо не буде відновлена до безпечного рівня фінансова стійкість підприємства. Це дозволить усунути погрозу банкрутства не тільки в короткому, але й у відносно тривалому періоді.