Принцип невизначеності. Невизначеності й випадковості в системі необхідно враховувати. Принцип стверджує, що можна мати справу із системою, у якій структура, функціонування чи зовнішні впливи не є повністю визначеними.
Складні відкриті системи не підкоряються імовірнісним законам. Це пов’язано з їх унікальністю (як правило, вони існують в одному чи кількох екземплярах), а також унікальністю умов їх існування (однакові або подібні системи функціонують у різних середовищах). У таких системах можна розглядати “найгірші” ситуації. Цей метод зазвичай називають визначенням гарантовано отримуваного результату.
За наявності інформації про імовірнісні характеристики випадкових параметрів (математичне сподівання, дисперсія тощо) можна з’ясувати імовірнісні характеристики відмов системи.
Перераховані принципи мають дуже великий ступінь загальності. Для безпосереднього застосування дослідник має наповнити їх конкретним змістом стосовно об’єкта дослідження. Така інтерпретація може привести до обґрунтованого висновку про незначущість якогось принципу в тій чи іншій конкретній ситуації. Але на початкових етапах здійснення системного аналізу їх урахування є необхідним.
5.Характеристика прийомів моделювання факторних систем
У процесі детермінованого моделювання необхідно виконувати ряд вимог:1) актори,що входять у факторну систему повинні бути нетільки складовими елементами формули, але і знаходитися в причинно-наслідковому зв'язку з досліджуваними показниками. Іншими словами, побудована факторна модель повинна мати пізнавальну цінність. Факторні моделі, що отримують причинно-наслідкові зв'язки між показниками, мають більшу цінність, чим ті факторні моделі, у яких фактори зв'язані між собою тільки математичними співвідношеннями.
Наприклад.
ВП=ЧР X ПТ ПТ = ВП/ЧР
Де ВП — випуск продукції,
ЧР — чисельність робітників,
ПТ— продуктивність праці (вироблення) одного робітника.
2) фактори, що включаються в модель і самі моделі повинні мати виразно виражений характер і реально існувати, а не бути придуманими абстрактними величинами.
3) усі показники факторної моделі повинні бути кількісно вимірними, тобто повніші мати відповідну одиницю виміру і достатню інформаційну забезпеченість.
4) факторна модель повинна забезпечувати можливість виміру впливу окремих факторів. Це значить, що в ній повніша враховуватися домірність виміру результативного і факторного показників, а сума впливу окремих факторів повніша дорівнювати абсолютній зміні результативного показника.
У теорії економічного аналізу виділяють три основних способи детермінованого моделювання:
- спосіб подовження факторної моделі;
- спосіб розширення факторної моделі;
- спосіб скорочення факторної моделі.
1) Спосіб подовження факторної моделі.
Цей спосіб моделювання передбачає подовження чисельника вихідної факторної моделі шляхом заміни одного чи декількох факторів па суму однорідних показників.
У= а1/а2 = (а11+аі2+а13+а14)/а2 =
= а11/а2+а12/а2+а13/а2+а14/а2 = х1+ х2 + хЗ + х4
С/в од.прод - 3/ТП = (МЗ+ЗОТ+ОСН+НРУТЛ = МЗ/ТП + ЗО Т/ТП + ОСН/ТП + НР/ТП = х1 + х2 + хЗ + х4
2)Спосіб розширення факторної моделі.
Цей спосіб моделювання передбачає розширення вихідної факторної моделі за рахунок множення чисельника і знаменника дробу на один чи кілька нових показників.
у = (а х с)/{Ь х с) = а/с х с/Ь - хі х х2
Наприклад, у формулі розрахунку фондовіддачі основних фондів помножимо і чисельник і знаменник на два показники:
Вартість активної частини основних фондів, вартість машин і устаткування. У результаті одержимо нову мультиплікативну модель з новим набором факторів.
Ф від. = ТП / ОПФ х А Ч /А Ч х МО / МО = А Ч / ОПФ х МО / А Ч х ТП/ МО= = У Вач х Увмо х Фвід.мо
де:....... УВач - питома вага вартості активної частини основних
виробничих фондів і в загальній їхній вартості, УВмо - питома вага від вартості іі устаткування у вартості активної частини основних виробничих фондів, Фвід.мо - фондовіддача машин і устаткування.
3)Спосіб скорочення факторної моделі.
Цей метод моделювання являє собою створення пової факторної моделі шляхом ділення чисельника і знаменника дробу на той самий показник.
у = (а: с)/ф: с) =х] :х2
Наприклад, у модель розрахунку фондовіддачі основних виробничих фондів зведемо повий показник чисельності робітників - ЧР
Фвід = ТП/ОПФ - {ТП: ЧР) /(ОПФ : ЧР) = ПР/Фо,
де: ПР — продуктивність праці,
Фо — фондоозброєність праці робітників.
У результаті одержимо нову модель фондовіддачі основних фондів.
Результативні показники можуть бути розкладені на складові елементи різними способами і представлені у вигляді різних типів детермінованих моделей. Вибір способу моделювання залежить від об'єкта дослідження, поставленої мети, а також кваліфікації аналітика. [7, cт. 79-91]
5. В аналітичних дослідженнях часто зустрічаються стохастичні залежності, що відрізняються невизначеністю, тобто залежність між показниками виявляється тільки в середньому при значній кількості об'єктів дослідження. При цих залежностях кожна зміна факторного показника може відповідати декільком значенням результативного показника. На етапі попередньої оцінки таких економічних явищ або процесів застосовують традиційні способи економічного аналізу:
- порівняння;
- динамічні ряди;
- аналітичні групування;
- графіки.
Для проведення факторного аналізу показників необхідно провести дослідження наявності, направленості та інтенсивності зв’язків між показниками, відібрати якісні фактори, які найбільш суттю вилітають па досліджуваний процес, та побудувати стохастичну факторну модель. Для цього застосовують спеціальні економіко-математичні методи:
- кореляція;
- регресія;
- дисперсійний аналіз,
- компонентний аналіз,
- трансформаційний аналіз та ін.
Стохастичний аналіз направлений на вивчення непрямих зв'язків між показниками господарської діяльності підприємств. По відношенню до детермінованого аналізу він має другорядний характер і виступає як інструмент поглиблення детермінованого аналізу факторів, які неможливо об'єднати у детерміновану модель.
Використання стохастичного моделювання вимагає деяких обов'язкових передумов, які формують притаманні стохастичному аналізу суттєві особливості.
1.Обов'язковою передумовою стохастичного моделювання с можливість проведення окупності спостережень, тобто можливість повторного вимірювання параметрів одного її того ж явища або процесу в різних умовах. Стохастичне моделювання факторних систем взаємозв'язків окремих сторін господарської діяльності спирається на узагальнення закономірностей змін значень економічних показників — кількісних характеристик факторів та результатів господарської діяльності. Кількісні параметри зв'язків вивчаються па основі зіставлення величини вивчаємих показників у сукупності господарських об'єктів або періодів.
2. Другою передумовою використання стохастичного аналізу є наявність якісно однорідної сукупності. Іншими словами, для побудови реальної моделі стохастичної залежності факторів необхідне співпадіння кількісних характеристик зв'язків між факторами за всіма спостереженнями.
3. Третьою передумовою стохастичного аналізу є наявність достатньої чисельності сукупності спостережень, яка дозволяє з достатнього ступінню вірогідності та надійності виявити закономірності змін вивчаємих факторів та їх співвідношення. Особливістю багатьох економічних явищ та процесів є те, що закономірність змін економічних показників виступає в неявному виді. Вона переплітається із випадковими компонентами варіації показників. Тому згідно з законом великих чисел, тільки у великій сукупності спостережень закономірний зв'язок є більш очевидним.
4. Четвертою передумовою стохастичного підходу до моделювання зв'язків економічних показників с наявність методів, які дозволяють виявити кількісні параметри зв'язків економічних показників із даних масових спостережень. Ці математичні методи вимагають дотримання специфічних умов до вхідної інформації Виконання цих умов також с необхідною умовою достовірності результатів стохастичного аналізу.
5. Основною особливістю стохастичного факторного аналізу с той факт, що факторна модель будується па основі кількісного (а не якісного, як при детермінованому аналізі) аналізу вихідних даних.
6.Комплексна оцінка господарської діяльності являє собою її характеристику, отриману в результаті комплексного дослідження, тобто одночасного і погодженого вивчення сукупності показників, що відбивають усі аспекти господарських процесів. При цьому отримують узагальнюючі висновки про результати діяльності виробничого об'єкта на основі виявлення якісних і кількісних відмінностей від бази порівняння (плану, нормативів, попередніх періодів,
досягнень па інших аналогічних об'єктах, інших можливих варіантів розвитку).При малій кількості оцінюваних параметрів і відносно невеликій кількості об'єктів задача виявлення комплексної оцінки діяльності об'єктів досить легко розв'язується.
При збільшенні кількості об'єктів і особливо показників критеріїв оцінки рішення ця задача значно ускладнюється. Теоретично проблема в тому, що треба оцінити досягнення підприємств або їхніх підрозділів за одним показником, який синтезує всі сторони діяльності цього об'єкта. Однак складність виробничо-господарської діяльності не дозволяє виділити з числа узагальнюючих результативних показників будь-який один як основний. Задача зводиться до визначення комплексної оцінки господарської діяльності на основі системи показників з агрегуванням різних прийомів якісного і кількісного аналізу. При цьому ефективність виробничо-господарської діяльності одного господарського об'єкта може порівнюватися з ефективністю діяльності інших об'єктів.