Це, зокрема, привело до перекосу між структурою валютних відносин Росії і структурою її зовнішньоекономічних зв'язків. Зараз гнітюча частина зовнішньої торгівлі Росії - до 2/3 - зв'язана з Європою, з яких одна третина приходиться на ЄС, а інша третина - на країни Центральної і Східної Європи і європейські держави СНД, у той час як частка США в експортно-імпортних операціях РФ не перевищує 10%. Останнім часом Євросоюз став і ведучим іноземним інвестором в економіку Росії.
Таблиця 1. ЄС і США в зовнішньоекономічних зв'язках Росії
в 1998 р., %
| ЄС | США | |
| Зовнішньоторговельний оборот | 33 | 8 |
| Прямі іноземні інвестиції (накопичений обсяг) | 38 | 41 |
| Прямі іноземні інвестиції в 1998 р. | 44 | 35 |
| Іноземні інвестиції в 1998 р. | 64 | 19 |
Однак самою використовуваною і ліквідною іноземною валютою в Росії є долар США. Причому обсяги операцій з ним по ряду параметрів далеко перевершують аналогічні показники у світі в цілому. Невиправдано велика роль долара в зовнішній торгівлі і банківських валютних депозитах.
Таблиця 2. Долар США у світовій і російській економіці, %
| Світ, 1995 р. | Росія, 1998 р.1 | |
| Зовнішньоторговельні контракти | 48 | 80 |
| Банківські депозити в іноземній валюті | 652 | 90 |
| Офіційні валютні резерви | 65 | 65 |
| Державний борг країн, що розвиваються | 50 | 67 |
1 Усі дані по Росії є оцінюючими.
2 Не включаючи ЄС, кінець 1996 р.
Можливі наслідки цього перекосу очевидні. Обвал долара на міжнародних валютних ринках мав би руйнівні наслідки для російської економіки. Це - реальна погроза безпеки країни.
Істотне значення має і геополітичний аспект проблеми. Сполучені Штати лише побічно залежать від розвитку економічної і політичної ситуації в Росії, тоді як Європейський Союз і Росія безпосередньо взаємозалежні. Їх поєднують тісні зовнішньоекономічні відносини, спільні транспортні мережі і науково-технічні проекти. Географічна близькість змушує їх разом вирішувати проблеми екології, міграції населення, незаконної торгівлі зброєю, поширення наркотиків і ін. Відносини між ЄС і Росією будуються на солідній юридичній базі - Угоді про партнерство і співробітництво.
Необхідно підкреслити, що сильні позиції долара у вітчизняній економіці визначаються головним чином об'єктивною слабістю національної валюти. Тому ключем до відновлення економічної незалежності держави є оздоровлення внутрішньої економічної системи - зовнішньоекономічні важелі можуть зіграти в цьому плані лише допоміжну роль. Це, зрозуміло, не применшує усієї важливості їхнього розумного використання. Визначене місце серед цих важелів покликана зайняти і єдина європейська валюта.
У контексті економічної безпеки Росії поява євро і викликане цією появою зрушення убік біполярності представляються, безумовно, сприятливими. З уведенням євро в Росії, як і в будь-якій третьій країні (тобто не вхідної в ЄС), з'являється більше поле для маневру при рішенні питань режиму валютного курсу, складу валютних резервів, валютної структури зовнішніх запозичень і торгівлі.
У стратегічному плані представляється доцільною поступова диверсифікованість валютних відносин Росії. Однак проводити її потрібно обачно, керуючись принципами економічної обґрунтованості і поступовості.
Оскільки коливання курсів долара і євро, як уже відзначалося вище, практично непереборне, більш збалансований розподіл активів і пасивів по основних міжнародних грошових одиницях дозволить Росії (як на державному, так і на приватному рівні) мінімізувати ризик курсових утрат. Можливість вибору накладає на Росію і нові зобов'язання. Відтепер державним органам прийдеться більш скрупульозно вибудовувати лінію поводження, прораховувати ризики і передбачати наслідку своїх дій. Винятково важливого значення набуває моніторинг економічної ситуації в ЄС і США, динаміки процентних ставок і курсових співвідношень валют.
У Росії широко поширена думка, начебто євро - усього лише ще одна валюта, і тому виникаючі питання носять чисто технічний характер і можуть бути вирішені в робочому порядку. У дійсності проблеми євро набагато складніше і масштабніше, чим прийнято вважати. Поява євро істотно підсилює процеси економічної (а в перспективі і політичної) консолідації в Європі.
По-перше, різко зростає глибина інтеграції усередині самої "зони євро". По суті справи, зі створенням ЕВС усередині Європейського Союзу виникло так зване тверде ядро. Вхідні в нього країни зв'язані відносинами більш сильної, чим раніше, економічної і політичної згуртованості. Це може мати як позитивні, так і негативні наслідки для Росії (досить нагадати недавні події навколо Югославії).
По-друге, незважаючи на те, що ряд держав - членів ЄС не ввійшов до складу ЕВС, доцентрові сили усередині Євросоюзу помітно зросли: країни-"аутсайдери" об'єктивно випробують на собі тиск, що підсилюється, на користь вступу в ЕВС.
По-третє, валютний союз, безперечно, стане центром зрослого притягання для інших частин Європи, насамперед Центральної і Східної (країни-кандидати в члени ЄС традиційно широко використовують німецьку марку й інші валюти "зони євро" у своїй зовнішній торгівлі, і більшість з них мають режими валютних курсів, орієнтовані на євро). Швейцарія, Норвегія й Ісландія також будуть змушені усе більше будувати свою економічну політику з обліком на те, що відбувається в ЄС. Усі ці тенденції помітно змінюють зовнішнє середовище, у якому приходиться діяти Російській Федерації, і роблять доцільним більш активну взаємодію з ЄС (у тому числі в плані досягнення більш вигідного для Росії балансу вимог і поступок обох сторін).
Винятково важливе значення має участь Росії в скоординованих міжнародних зусиллях, спрямованих на протидію діяльності транснаціональних злочинних співтовариств у валютно-фінансовій сфері. Судячи з повідомлень західної преси, ці співтовариства, з якими тісно зв'язаний і російський злочинний світ, розраховують максимально використовувати у своїх інтересах елементи невизначеності, що неминуче супроводжують появу нової міжнародної валюти. Особливу небезпеку представляє застосування "високих технологій" з метою відмивання кримінальних доходів і здійснення нелегального перекидання капіталів із країни в країну.
З метою протидії цієї небезпеки керівні органи ЄС і уряду держав-членів, у першу чергу учасників ЕВС, прагнуть здійснити перехід до більш упорядкованих форм розрахунків і зміцненню фінансової дисципліни у всьому європейському фінансовому просторі. ЄС підсилює боротьбу з легалізацією незаконних доходів, посилює правила фінансового нагляду і звітності, починає спроби домовитися із сусідами по регіону про більш чіткі і "прозорі" правила ведення фінансових операцій. Підключившись до цих процесів, Росія зробила би крок у бік цивілізованого бізнесу, розширила б наявні у неї засоби боротьби з криміналізацією економіки.
Актуальність необхідних для цього мір підсилюється міжнародними зобов'язаннями Росії за Згодою про партнерство і співробітництво, якими, зокрема, передбачається поступова лібералізація руху капіталів, товарів і послуг між Російською Федерацією і країнами ЄС, а також політичною лінією Російської держави по питанню приєднання Росії до Страсбурзьскої (1990 р.) конвенції про відмивання, виявлення, вилучення і конфіскацію доходів від злочинної діяльності. Ключовими складовими цієї політики є, по-перше, створення єдиної загальнодержавної системи боротьби з легалізацією злочинних доходів і незаконно нажитих капіталів, забезпечення повернення незаконно вивезених з Росії валютних засобів і, по-друге, тісне, довірче співробітництво спецслужб і правоохоронних органів Росії і країн ЕВС.
Навіть короткий аналіз сучасних погроз дозволяє зробити висновок про необхідність радикальної зміни підходів до забезпечення економічної безпеки країни. Наростання цих погроз багато в чому зв'язано з прорахунками у виборі стратегії і тактики російських реформ і тому їхнє відображення припускає серйозні зміни проведеного курсу. Вони повинні бути здійснені в рамках Середньострокової програми реформ і розвитку російської економіки в 1995-1997 роках. Її прийняття дозволить позбутися від примітивного методу "латання дір", чітко сформулювати пріоритети інвестиційної, структурної, фінансово-кредитної і податкової політики, визначити послідовність і терміни рішення соціальних проблем, що нагромадилися.
У своїх пропозиціях по розробці програми "Реформи і розвиток російської економіки в 1995-1997 роках" Інститут економіки РАН не міг охопити всі проблеми середньострокової перспективи. Головна увага була зосереджена:
- на обґрунтуванні вихідних положень і принципів побудови програми;
- на розгляді ключових питань соціально-економічної політики й інституціональних перетворень;
- на формуванні нового типу відносин між центром і регіоном.
Ще раз необхідно підкреслити, що розробка середньострокової програми дає шанс зупинити розвал російської економіки, що почався, вивести країну з найглибшої економічної і соціально-політичної кризи. Успішне рішення цієї задачі, крім якості, виваженості і реальності самої середньострокової програми, багато в чому залежить від зміни суспільного клімату в країні. Важливе значення тут має рішення наступних питань:
1. Відновлення довіри до керівництва країни і до діяльності уряду, що можливо лише при Проведенні чесної і передбачуваноїсоціально-економічної політики, досягненні відповідності між словами і справами. У противному випадку шанси на вихід з кризи невеликі, і країна прийде до хаосу.