Геологічна будова Боково-Хрустальського вугленосного району та підрахунок запасів камяного вугілля (стр. 3 из 4)
де S1 і S2 - площі фігур у суміжних перетинах;
l - довжина блоку (між перетинами).
Якщо площі фігур у паралельних перетинах розрізняються більш ніж на 40%, для підрахунку обсягу блоку використовується формула усіченої піраміди:
Для крайових блоків, обмежених з однієї сторони перетином, а з іншого боку, неправильною поверхнею тіла шару, застосовуються формули клина:
чи конуса 
Де S - площа фігури в перетині;
l - відстань від площини перетину до точки мінімальної потужності шару на лінії його виклинцьовування.
Підрахунок на горизонтальних перетинах застосовується рідко, звичайно для визначення запасів потужних шарів на прийнятих проектом горизонтах відробки.
Метод ізоліній застосовується при горизонтальному чи близькому до нього заляганні шару. На умовній площині, рівнобіжній нашаруванню, будуються ізолінії рівної потужності шару. Відстані між ізолініями вибираються в залежності від форми покладу, характеру зміни потужності, густоти мережі розвідницьких виробок, передбачуваних умов розробки (наприклад, висоти відступу при відкритій розробці). Інтерполяція між даними суміжних виробок допускається лише у випадку, якщо вони находяться на одній і тій же стороні схилу умовної топографічної поверхні шару, і здійснюється, звичайно, за законом прямолінійної залежності, а при можливості - з використанням геологічних розрізів.
Запаси підраховуються по формулах трапеції, усіченого конуса чи усіченої піраміди, призматоїда або із застосуванням об'ємної палетки проф. П. К.Соболевського. Цей метод застосовується при підрахунку запасів потужних вугільних шарів складної форми при значних, але відносно рівномірних змінах потужності і тільки при досить багато численних виробках, що забезпечують надійну побудову ізоліній.
На своїй ділянці шахтного поля я підраховувала запаси за допомогою методу геологічних блоків. Тому що він є основним методом підрахунку запасів вугілля у Донбасі. Так як основою для виділення запасів вугілля є витриманість вугільного пласта за потужністю та густота розвідувальної мережі, то на своєму плані, між лініями я взяла – 600 м, а між свердловинами – 300 м. Я обрала саме такі відстані, тому що пласт k4 належить до невитриманих. Кожний блок я розділила по категоріям В, С 1. Запаси категорій В охоплюють площі, розташовані у контурах інтерполяції, з урахуванням забезпеченості їх відповідною густиною розвідувальної мережі, а запаси категорії С 1 включають запаси вугілля останньої розвіданої площі шахтного поля, в тому рахунку на ділянках, що прилягають до тектонічних порушень, до меж шахтного поля до ізоліній забалансової потужності вугільного пласта, а також до меж розташування окисленого вугілля.
Всього на плані 26 свердловин першої та другої групи, які розкривають досліджуваний пласт l3. Крім того дві свердловини третьої групи: одна (22) ─ для вивчення морфології лінії обриву пласта, інша (23) ─ для уточнення зміни потужності пласта l3.
3.3 Підрахунок запасів вугільного пласта L3
Запаси вугілля в підрахункових фігурах визначаються за формулою:
,де
Q – кількість запасів вугілля, т;
S пр – площа проекцій вугільного пласта на горизонтальну площину, м2;
а – кут падіння пласта, град;
mср – середня потужність вугільного пласта в межах під рахункової фігури, м;
γ – обємна маса вугілля, т/м3.
Площа проекцій пласта на горизонтальну площину S пр – обчислюється для кожної під рахункової фігури, виділеної на гіпсометричному плані. При цьому слід врахувати масштаб гіпсометричного плану.
Кут падіння вугільного пласта а в підрахунковій фігурі визначається з геологічних розрізів або з огляду гіпсометричного плану. В останньому випадку враховують дві характеристики ізогіпс – переріз та закладання.
Під перерізом ізогіпс h розуміють вертикальну відстань між уявленими горизонтальними площинами, уявно перетинаючи поверхню підошви вугільного пласта. Закладаннями ізогіпс l називають відстань по нормалі між будь якими суміжними ізогіпсами на гіпсометричному плані. Між перерізом, закладанням ізогіпс і кутом падіння вугільного пласта є певна залежність:
На основі цієї залежності на гіпсометричному плані можна визначити кут падіння вугільного пласта в будь-якій частині шахтного поля.
При пологому заляганні порід (до 5 град) поправка на кут падіння в формулу підрахунку запасів не вводиться. При куті падіння 6 град і більше поправка на кут падіння обов’язкова.
Середня потужність вугільного пласта mср в межах під рахункової фігури визначається як середнє арифметичне значення від суми потужності вугільного пласта, що встановлені за допомогою розвідувальних свердловин, які знаходяться в контурі розрахункової фігури.
Усього балансових запасів (В+С1): 391,9 тис. т;
В т. ч. по категоріям: В: 101,7 тис. т;
С1: 290,2 тис. т;
Всього за балансових запасів: 366,6 тис. т;
Усього запасів (Б+ЗБ): 391,9 тис. т.
3.4 Характеристика запасів вугілля різних груп і категорій
Розподіл запасів по категоріях, що відбиває ступінь їхньої вивченості і вірогідності, проводиться для балансових і забалансових запасів, як правило, більш низька;
оскільки вони розглядаються в якості можливих об`єктів майбутнього освоєння,
детальне вивчення параметрів підрахунку і закономірностей їхньої мінливості звичайно не виконується.
Запаси категорії А повинні задовольняти наступним вимогам:
1. Синоніміка шару, ступінь витриманості і закономірності просторової зміни його потужності, будови й основних показників якості вугілля в межах виділеного блоку підрахунку запасів установлені вірогідно; виділені й оконтурені безвугільні і не- кондиційні ділянки; для могутніх шарів складної будівлі, по яких передбачається роздільна розробка окремих шарів, паралелізація цих шарів однозначна; розраху- нок середньої потужності шару в підраховуємому блоці заснований на надійних даних;
2.Умови залягання шару вивчені в міру, що виключає можливість інших варіантів структурних побудов. При порушеному заляганні однозначно певне положення структурної форми (елемент складки, тектонічний блок і ін.), у якій виділений підраховуємий блок, і елементи її залягання; при наявності розривних порушень установлені їх положення й амплітуди зсуву;
3.Визначено природні різновиди вугілля, установлені можливі і найбільш раціональні напрямки використання вугілля у народному господарстві, виділені і просторово оконтурені площі просторового розміщення вугілля різних марок і технологічних груп, якість їх охарактеризовано по всім передбаченим діючої держав ним стандартам і затвердженими кондиціями показникам;
4.Технологічні властивості вугілля вивчені з детальністю, що забезпечують одержання вихідних даних, достатніх для проектування технологічної схеми його переробки з комплексним витягом компонентів, що містяться в ньому, що мають промислове значення;
5. Гідрогеологічні, інженерно-геологічні, геокріологічні, гірничо-геологічні й інші природні умови вивчені з повнотою.
Запаси категорії А підраховуються в контурах, обмежених шпарами чи гірничими виробками.
Запаси категорії В повинні задовольняти наступним вимогам:
1. Установлено синоніміку шару, витриманість і загальні закономірності зміни
його потужності, будівлі й основних показників вугілля, просторове розміщення внутрішніх без рудних і некондиційних ділянок; розрахунок середньої потужності шару заснований на надійних даних, однак середні для підраховуємого блоку значення потужності шару і показників якості вугілля підлягають додатковому уточненню при подальших розвідницьких роботах чи у процесі експлуатації;
2. Визначено елементи залягання шару і загальні закономірності його змінення на площі блоку, положення й амплітуди зсуву великих розривних порушень, можлива ступінь розвитку додаткової складчастості і дрібно амплітудних порушень, просто рове положення і контури яких вимагають уточнення в процесі розробки родовища
3. Певні природні різновиди вугілля, установлені найбільше раціональні напрямки використання вугілля в народному господарстві, виділені і наближено оконтурені площі просторового розміщення вугілля різних марок і технологічних груп, якість їх охарактеризована так само як і в категорії А;
4. Технологічні властивості вугілля вивчені так само як і в категорії А;
5. Гідрогеологічні, інженерно-геологічні, геокріологічні, гірничо-геологічні й інші природні умови вивчені з повнотою, що дозволяє якісно і кількісно охарактеризувати їхні основні показники і вплив на розкриття і розробку родовища.
Оконтурювання запасів категорії В здійснюється по шпарах чи гірничим виробкам із включенням по витриманим і відносно витриманим шарам обмеженої зони екстраполяції, обґрунтованої геологічними критеріями і даними геофізичних і геохімічних досліджень.
Запаси категорії С1 повинні задовольняти наступним вимогам:
1. Установлено синоніміку шару, його витриманість і основні закономірності просторової зміни потужності, будівлі шару й основних показників якості вугілля; контури промислового поширення шару, данні про його потужність і будівлю, границі виявлених зон розщеплення, розмивів, роздувів і утонень шару вимагають уточнення;