На відміну від боргових розписок, векселі мають властивість обігу – за допомогою передаточного надпису вони можуть переходити з рук в руки. Ця особливість забезпечує векселям можливість:
– виступати засобом кредитування;
– прискорити розрахунки між суб’єктами господарювання;
– бути інструментом оформлення взаємної заборгованості контрагентів;
– замінювати низку бартерних операцій.
Вексель – найстаріший цінний папір, що обслуговує торговельні операції, починаючи з ХІІ століття.
Вексельний обіг регулюється згідно з Женевською конвенцією 1930 року та національними правовими нормами. Векселі випускаються на спеціальних бланках, які купують векселедавці в Національному банку за посередництвом комерційних банків.
Таблиця 1 - Реквізити векселів
Простий вексель | Переказний вексель |
– назва – «простий вексель»;– просте і нічим не обумовлене зобов’язання сплатити визначену суму;– зазначення строку платежу;– зазначення місця, в якому повинен відбутися платіж;– назва того, кому або за наказом кого платіж повинен здійснитися;– дата і місце складання векселя;– підпис платника (векселедавця). | – назва – «переказний вексель»;– проста і нічим не обумовлена згода сплатити певну суму;– зазначення строку платежу;– зазначення місця, в якому повинен відбуватися платіж;– найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен здійснитися;– назва того, хто повинен платити (платника);– дата і місце складання векселя;– підпис того, хто видає документ. |
Документ, у якому відсутній будь-який із реквізитів, не має сили простого або переказного векселя, за винятком наступних випадків:
а) вексель, строк платежу за яким не вказано, розглядається як такий, що підлягає оплаті за пред’явленням;
б) при відсутності особливого зазначення місце, позначене поруч із назвою платника (місце складання документа – для простого векселя), вважається місцем платежу та одночасно місцем проживання платника (векселедавця – для простого векселя);
в) вексель, в якому не вказано місце його складання, визнається підписаним у місці, позначеному поруч із назвою векселедавця.
Порядок випуску та обігу векселів визначається КМ України.
Відповідно до чинного законодавства розрізняються:
– видача (емісія) векселя боржником на користь кредитора як забезпечення заборгованості такого боржника перед кредитором;
– видача (емісія) векселя боржником на користь кредитора як підтвердження заборгованості такого боржника перед кредитором;
– передача векселя боржником на користь кредитора у забезпечення своїх зобов’язань перед таким кредитором.
Забезпечення. Забезпечуватися може певне основне зобов’язання (оплата вартості придбаного товару за договором купівлі-продажу, оплата процентів за користування кредитом або повернення кредиту).
Відповідно до Цивільного кодексу в Україні існує декілька способів забезпечення зобов’язань:
– неустойка (штраф, пеня);
– застава;
– поручительство.
Крім того, зобов’язання між громадянами можуть забезпечуватися задатком, а зобов’язання між юридичними особами – гарантіями.
Вексель дійсно виконує функцію забезпечення, оскільки, включаючи майнові права вимоги, може бути закладеним з метою забезпечення виконання певних зобов’язань (наприклад, погашення кредиту, виданого банком). Але: закладено, а не передано в «забезпечення».
На практиці часто говорять про передачу векселя в «забезпечення» за здійсненою угодою купівлі-продажу (поставки), маючи на увазі оформлення звичайної відстрочки оплати.
2. Документарна та бездокументарна форма цінних паперів
Випуск цінних паперів – це зареєстрована в установленому порядку сукупність цінних паперів одного емітента з одним державним реєстраційним номером, що можуть мати різні умови емісії, але надають покупцям однакові права. Цінні папери випускаються у документарній та бездокументарній формі.
Цінний папір у документарній формі – це сертифікат, що містить реквізити відповідного виду цінних паперів певної емісії, дані про кількість цінних паперів та засвідчує сукупність прав, наданих цими цінними паперами.
Сертифікат цінного паперу обов’язково повинен містити наступні реквізити:
назва цінного паперу (для акцій – «сертифікат», для облігацій – «облігація»);
код за ЄДРПОУ;
назву та місцезнаходження емітента;
серію і номер сертифіката;
дату випуску;
тип та категорію цінного паперу;
ім’я власника;
кількість цінних паперів;
номінальну вартість цінного паперу;
підпис керівника емітента; печатку емітента;
реквізити реєстру утримувача.
Цінний папір у бездокументарній формі – це засвідчення права власності на цінний папір через обліковий запис. Його здійснює реєстратор або зберігач цінних паперів, який в установленому порядку фіксує майнове право в безпаперовій формі. Випуск цінних паперів у бездокументарній формі оформляється глобальним сертифікатом емісії. Глобальний сертифікат оформляється на весь випуск цінних паперів у бездокументарній формі, який засвідчує право власника на здійснення операцій із цінними паперами цього випуску в Національній депозитарній системі. Глобальний сертифікат емісії повинен містити наступні дані: реєстраційний номер; дату і місце оформлення сертифіката; офіційне найменування та місцезнаходження емітента; вид та категорію цінних паперів; номінальну вартість одного цінного паперу; зареєстрований статутний фонд емітента; обсяги емісії; права власників на управління й одержання доходу та інші права, іншу інформацію.
Документарні цінні папери можуть бути знерухомлені власником у зберігача шляхом їх фізичної передачі зберігачу і зарахування їх відповідної кількості на рахунок власника (депонента) у зберігача.
У подальшому обіг цінних паперів здійснюється учасниками депозитарної системи, які ведуть записи за рахунками в цінних паперах.
Зразок оформлення документів для відкриття рахунка у цінних паперах.
ДАТА ПРИЙОМУ АНКЕТИ «_____» _________200__ р.
Заповнюється спеціалістом зберігача
Анкета рахунка у цінних паперах.
1. Особа
1.1. Організаційно-правова форма:
1.2. Коротка назва:
1.3. Повна назва:
1.4. ЄДРПОУ:
1.5. ЗКНГ:
1.6. Країна реєстрації:
1.7. Статутний фонд:
1.8. Статус – депонент
2. Розпорядник
2.1. Прізвище, ім’я, по батькові:
2.2. Посада:
2.3. Документ:
2.4. Серія:
2.5. Номер
2.6. Ким виданий:
2.7. Дата видачі:
3. Розпорядник
3.1. Прізвище, ім’я, по батькові:
3.2. Посада:
3.3. Документ:
3.4. Серія:
3.5. Номер:
3.6. Ким виданий:
3.7. Дата видачі:
4. Юридична адреса
4.1. Країна:
4.2. Індекс:
4.3. Область:
.4. Місто:
4.5. Район:
4.6. Вулиця:
4.7. Будинок:
5. Поштова адреса
5.1. Країна:
5.2. Область:
5.3. Місто:
5.4. Район:
5.5. Вулиця:
5.6. Будинок:
5.7. Офіс: Індекс:
5.8. а/с:
6. Дані державної реєстрації
6.1. Документ:
6.2. Серія:
6.3. Номер:
6.4. Ким виданий:
6.5. Дата видачі:
7. Банківські реквізити
7.1. Назва установи банку:
.2. МФО: 7.3. Рахунок:
8. Додатково
8.1. Форма одержання виписки: факс; особисто
9. Зв’язок
9.1. Телефон:
9.2. Факс:9.3. Е-mail: Голова Правління ВАТ
3. Первинний і вторинний ринок цінних паперів
Сукупність функцій ринку цінних паперів в економіці можна поділити за двома групами: постійні, властиві стабільній стаціонарній системі акціонерних відносин господарювання, i тимчасові, притаманні періоду становлення акціонерних форм організації виробництва i фондового ринку внаслідок разових глибинних змін у системі відносин власності на капітал.
До постійних функцій ринку цінних паперів необхідно віднести:
– інвестиційну;
– власницько-стимулюючу;
– оперативного реагування i переливу капіталів.
До тимчасових функцій належать:
– приватизаційна;
– антиінфляційна.
Потрібно зазначити, що як постійні, так i тимчасові функції фондового ринку послідовно взаємопов’язані між собою i визначають роль ринку цінних паперів в економіці країни та його значення у процесі відтворення.
Проте в Україні повноцінне виконання зазначених функцій ускладнюється рядом обставин, пов’язаних із сучасним етапом реформування економічної системи країни. Специфіка становлення i розвитку українського ринку цінних паперів, якщо її розглядати з точки зору динаміки відтворення на макроекономічному рiвнi, проявляється в тому, що вони збіглися з фазою звуженого процесу відтворення i такого, що постійно звужується. Щодо розвитку ринку цінних паперів, то він характеризувався досить значними показниками зростання.
Деяке уповільнення темпів падіння виробництва все ще дозволяє реалізувати програму узгодженого розвитку як фондового, так i виробничого секторів. Подальше ж зменшення обсягів відтворення при випереджаючому зростанні ринку цінних паперів загрожує призвести до повного краху останнього. Адже, врешті-решт, на ринок реально надходитиме низькоякісний товар.
Світова практика свідчить, що якість будь-якого фінансового товару тим вища, чим краще він забезпечений результатами ефективного функціонування емітента. Загальноприйнята схема залучення грошових коштів юридичних i фізичних осіб наступна: накопичення – інвестування в цінні папери виробничих, фінансових, муніципальних i державних органів. Вона успішно функціонує лише при реальному відтворенні. Тобто коли ринок цінних паперів повноцінно виконує одну із своїх важливих функцій – функцію перерозподілу капіталів, що забезпечує безперервне переливання коштів між двома підрозділами виробництва, тимчасово вiльнi кошти постійно шукають місця найвигіднішого застосування. Поряд з цим, у самих підрозділах відтворення виділяються лідери, якi пропонують найперспективніший i найякісніший товар – цінні папери.