Повідомлення орендаря про внесення об'єкта, що орендується, до переліку об'єктів, які підлягають приватизації
Одержання від орендаря або створеного ним товариства покупців заяви на приватизацію об'єкта, що орендується, та його згоди на припинення договору оренди за згодою сторін
Включення об'єкта до преліку об'єктів, що підлягають приватизації визначеним способом (прямий викуп). Прийняття рішення про приватизацію вказаної категорії об'єктів - у 10-денний термін
Опублікування інформації про об'єкти, що підлягають приватизації шляхом викупу, в засобах масової інформації - в 15-денний термін
Підготовка об'єкта до приватизації. Прийняття рішення про оцінку вартості майна приміщення - в 3-денний термін
Проведення оцінки вартості об'єкта приватизації
Затвердження результатів оцінки і всього пакета необхідних документів - у тижневий термін
Укладання договорів купівлі-продажу - в 15-денний термін. Договір оренди припиняється з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу
Реєстрація покупцем підприємства відповідно до обраної ним організаційно-правової форми - в місячний термін після нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу; ліквідація товариства покупців, організації орендарів
Підписання акта прийому-передачі в 3-денний термін після повної сплати вартості об'єкта, або передбаченого договором першочергового внеску
Повідомлення органів статистики про приватизацію орендованого майна - в 10-денний термін після підписання договору купівлі-продажу
Оцінка вартості об'єктів приватизації здійснюється згідно Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.95 р. №36.
Якщо об'єкт приватизації і приміщення в которому він знаходиться належать різним суб'єктам державної власності, то оцінка об'єкта приватизації і будівлі здійснюється окремо.
З метою здійснення подальшої господарської діяльності покупець самостійно обирає у відповідності з законодавством організаційно-правову форму.
На основі затверджених переліків об'єктів, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні, за конкурсом, орган приватизації за власною ініціативою приймає рішення про продаж об'єктів на аукціоні чи за конкурсом і визначає вартість об'єктів згідно Методики оцінки.
Продаж об'єктів приватизації на аукціоні, за конкурсом здійснюється:[52.2]
- разом з будівлями, якщо останні знаходяться на балансі підприємства і немає прямої заборони на їх приватизацію;
- разом з будівлями, якщо останні орендуються підприємством і немає прямої заборони на їх приватизацію;
- разом з патентом на право оренди будівлі, якщо є пряма заборона на приватизацію останньої.
Продаж об'єктів малої приватизації на аукціоні чи за конкурсом здійснюється у відповідності з Положенням про використання способів приватизації майна державних підприємств, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 04.02.1993 р. №56.
Якщо на участь в аукціоні, конкурсі подали заяву два покупці або не подав ніхто, то орган приватизації приймає рішення про зменшення початкової ціни на 30% або про зміну умов конкурсу, та, відповідно про повторний продаж об'єкта на аукціоні, за конкурсом. Якщо ж на участь в аукціоні, конкурсі подав заяву один покупець, об'єкт може бути приватизований шляхом викупу цим покупцем. Вартість об'єкта змінюється з врахуванням вимог Методики оцінки для неконкурентних способів приватизації.
Таким чином, якщо підприємство хочуть викупити його працівники, то вони можуть заснувати товариство покупців, яке повинно об'єднувати не менше половини працівників підприємства і подати заяву. В цьому разі ціна визначається переважно на основі балансової вартості основних фондів. Якщо працівники не виявили бажання викупити своє підприємство, то воно буде запропоноване для продажу на аукціоні чи за конкурсом. В усіх країнах де проводиться "мала" приватизація найпоширенішим способом приватизації є публічний аукціон. У цьому випадку об'єкт продається покупцеві, який запропонував найвищу ціну. Коли об'єкт продається за конкурсом, то оцінюється бізнес-план, у якому пропонуються умови подальшої експлуатації об'єкта, а також його ціна. Претендентів відбирає спеціальна конкурсна комісія, створена органом приватизації.
Таким способом можуть приватизуватись:
1. Цілісні майнові комплекси - господарські об'єкти з закінченим циклом виробництва продукції (робіт-послуг). До них належать:
а) у торгівлі - універсами, універмаги, торговельні центри, госпрозрахункові ринки;
б) у громадському харчуванні - їдальні, кафетерії, кафе, бари, шашличні, закусочні, магазини кулінарії, ресторани, тощо;
в) у побутовому обслуговуванні - ремонтні майстерні різного профілю, пральні, хімчистки, будинки побуту, підприємства індпошиву взуття,одягу, хутряних та інших виробів, пункти прокату, транспортні підприємства, підприємства обрядових послуг, святкові зали, зали ігрових автоматів, перукарні, лазні, фотоательє та салони, палітурні майстерні, пункти об'яв, пункти міськдовідки тощо;
г) у житлово-комунальному господарстві - готелі, підприємства ліфтового господарства, зеленого господарства, благоустрою міста, ремонтно-будівельні, ритуального обслуговування;
д) у будівництві - будівельно-монтажні управління, спеціалізовані та ремонтно-будівельні управління.
2. Об'єкти незавершеного будівництва.
3. Частки (паї, акції), що належать суб'єктам комунальної власності у майні господарських товариств та інших недержавних об'єднань.
4. Майно підприємств, що ліквідуються за рішенням відповідних уповноважених органів міст та районів.[21]
Згідно з законодавством України на даний час не можуть бути приватизовані: об'єкти історико-культурної спадщини та художні цінності; підприємства та установи санітарно-епідеміологічної та ветеринарної служб; організації, що обслуговують щляхи загального користування; об'єкти міського транспорту та підприємства їх ремонту; установи охорони здоров'я, соціального забезпечення, народної освіти, культури та спорту; ломбарди; цвинтарі та крематорії; об'єкти інженерної інфраструктури (електро-газопостачання, каналізаційне господарство); сміттє-переробні заводи; інші об'єкти згідно чинного законодавства.
Продавцями об'єктів малої приватизації являються: Фонд державного майна України, його регіональні віділення та представництва, органи приватизації, створені місцевими Радами народних депутатів. Покупцями можуть бути фізичні та юридичні особи за винятком: юридичних осіб, серед засновників та учасників яких є хоча б одна юридична особа з будь-якою часткою державної власності; органів державної влади та управління; працівників органів приватизації.
Згідно з Положенням "Про порядок розрахунків за придбанні об'єкти приватизації", затвердженим 30.10.92 р. покупці можуть придбати об'єкти малої приватизації за рахунок власних коштів, за рахунок приватизаційних паперів, вільноконвертованої валюти, позичених коштів.
На основі проведеного узагальнення нормативного матеріалу з "малої" приватизації можна зробити порівняльний аналіз продажу об'єктів приватизації (схема 1.2.4 с. ).
Для попереднього власника - держави найбільш ефективним є такі способи приватизації, при реалізації яких, продаж об'єктів здійснюється за найвищою ціною або за найкращих умов подальшої експлуатації. Дослідження показали, що такими способами є продаж на аукціоні та за конкурсом. Це зумовлено тим, що при продажі об'єктів за конкурсом та на аукціоні передбачається наявність конкурентного середовища, тобто наявність двох та більше покупців, в той час як приватизація шляхом викупу включає вплив конкурентних факторів на приватизаційний процес.
Найбільшу перевагу з точки зору збереження робочих місць має викуп. При приватизації об'єктів трудовими колективами враховуються інтереси останіх, в тому числі в питанні працевлаштування штатного персоналу.
Найбільшу перевагу має аукціон в порівнянні з викупом та конкурсом у формуванні ціни продажу - тут вона максимально запропонована.
Однією з перепон на шляху малої приватизації було те, що більшість малих підприємств становили складові частки монополістичних структур (раніш вони називалися "ТОРГами"), підрозділи яких були передані в оренду трудовому колективу. Варто сказати, що ТОРГи були зацікавлені в збереженні (якомога довше) монополістичних структур, щоб мати максимальні прибутки. Але більшість з них неефективні, часто нерентабельні. Тому важливим завданням була демонополізація цих структур, яка здійснювалась на основі Указу Президента "Про комерціалізацію державної торгівлі і громадського харчування". Він став вступом до програми "малої" приватизації. Під терміном "комерціалізація" розуміють, що відсутнє пряме втручання держави у справи підприємства, і що воно може самостійно встановлювати ціни на продукцію, знаходити і використовувати власні канали постачання і збуту. Більшість підприємств, не ліквідованих, а проданих як діючі концерни, були комерціалізовані й приватизовані як комерційні компанії чи акціонерні товариства.
Комерціалізацію розпочинають відповідні державні органи - власники майна. У випадку комунальної власності це Фонди комунальної власності, створені виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів. Пропозиції відносно комерціалізації можуть надходити також від працівників підприємства, адміністрації, трудового колективу, якщо вони готові взяти на себе відповідальність за економічну діяльність, фінансовий стан підприємства. Причиною подання такої пропозиції може бути бажання вивести дане підприємство з-під контролю тресту, конгломерату, що раніше відповідав за діяльність цього підприємства, позбавитись тягара витрат на персонал цієї організації.