Таблиця 3.3.1. ПРИВАТИЗАЦІЯ В УКРАЇНІ (на кінець періоду)*
Роки Кількість
приватизо-ваних під-приємств Кількість громадян,які використали ПМС (тис.чол.) Кількість приватизо-ваних квар-тир (тис.) Площа приват.
квартир
млн.м2 Кількість фермерськ. господарств Площа угідь сільс. фермерс. господ. тис.га
1992
1993
1994
1995 30
3585
1155
19800 5
728
7106
21228 -
902,8
1812,3
2236,3 -
42,7
87,6
108,6 14681
27739
31983
34149 292,3
558,2
699,7
773,0
* Див.: Тенденції української економіки. Місячний бюлетень, жовтень 1995 р. К. Європейський центр макроекономічного аналізу України, с.56.
Далі в своїй статті пан Чухно аналізує приватизаційний процес з кількісного боку. Частка державних підприємств у державі зменшується і на кінець ІІІ кварталу 1995 р. становить вже менш як половину - 46%.
Програма приватизації на 1994 р. передбачала приватизацію 29 тис. підприємств. Її було виконано на 30%. В І півріччі 1994 року спостерігалася тенденція до прискорення процесу приватизації. Кількість приватизованих підприємств зросла (порявняно з поквартальним рівнем 1993) в середньому в 2,7 раза.
У ІІ півріччі 1994 року та в І кварталі 1995 року кількість приватизо- ваних підприємств зменшилася.
У ІІ кварталі 1995 року процес приватизації прискорився. Було приватизовано 2155 підприємств, в ІІІ кварталі 1995 року - 4943 підприємства. "Зменшення частки державного сектора означає зростання недержавного ринкового сектору".[72.11] З цією думкою академіка Чухно можна погодитись. В Україні створюється недержавний сектор економіки. Але на мою думку кількісного аналізу приватизаційного процесу замало. Потрібно давати також і якісний аналіз. Необхідно порівнювати можливості економічного розвитку приватизованих і державних підприємств, на різних рівнях - від рівня окремих підприємств, галузей до рівня держави в цілому. Цей аналіз потім використовувати для управління приватизаційним процесом. Я згодна в цьому відношенні з думкою професора, академіка Лукіна: "Якщо зазначена мета не досягається і не визначені перспективи досягнення її в майбутньому, то треба негайно виявляти причини такого парадоксального явища і усувати їх, перетворювати приватизаційний процес у дійовий фактор економічної стабілізації і зростання. Без цього приватизація втрачає будь-який сенс".[37.8]
В період мотивації необхідності приватизації (початок 90-х років) основним аргументом на користь трансформування форм власності в Україні була ефективність. Зараз,коли працюють приватизовані підприємства поряд з неприватизованими і можна проаналізувати їх роботу, то про ефективність починають в офіційних звітах забувати.
Так в Державному інформаційному бюлетені "Про приватизацію" є такі слова: "Стратегічною метою змін структури та організаційно-правових норм власності є створення на принципах демократії і рівноправності конкурентного середовища, підвищення ефективності виробництва через появу і функціонування на ринку товарів, робіт, послуг широкого прошарку приватних власників і реформування системи управління державним сектором економіки. Зокрема, в процесі приватизації може бути створене нове економічне середовище, в якому діяльність підприємств найбільш повно відповідатиме потребам верств населення".[58.16] За цими словами в створенні конкурентного середовища не дуже впевнені, то навіщо тоді проводити приватизацію?
Я не згодна з тією думкою, яка проводиться в Державному інформаційному бюлетені "Про приватизацію", що для корінної перебудови економіки країні потрібно 5-7 років і що не можна робити висновки про ефективність роботи приватизованих у 1993-1995 р.р. підприємств. Ця думка аргументується тим, що на ефективність роботи приватизованих підприємств негативно впливають недоліки інвестиційної політики держави, високий рівень інфляції, недосконалість фінансово-кредитної системи, податковий тягар, суперечливість законодавчої бази, відсутність практичного механізму банкрутства.
Можна припустити, що причини неефективності підприємств державного та недержавного сектору економіки однакові. Слід зазначити, що аналіз динаміки обсягів виробництва на підприємствах недержавного сектора показує: зміна форми власності не дає змоги подолати загальні для всєї економіки труднощі. Обсяги продукції колективних підприємств скоротилися на 26,8%, акціонерних товариств відкритого типу на 17,4%.[27.23]
Тому не можна стверджувати, що головною причиною неефективності економіки вцілому є державна власність на засоби виробництва. Для підвищення ефективності економіки необхідно створити економічні умови для діяльності підприємств, стабілізувати законодавчу базу, відрегулювати податковий, кредитний, фінансовий механізм.
Зараз в Україні приймаються закони, що регламентують процеси роздержавлення, приватизації, антимонопольні закони. Вони сприяють створенню недержавного сектору економіки, розвитку конкуренції, налагодженню вітчизняного виробництва. В Україні створилася така ситуація, що найвища норма прибутку існує в сфері реалізації, а найменша - в сфері виробництва, що приводить до відтоку капіталу з виробництва. Підприємства виробничої сфери в силу відсталих технологій, відсутності протекціоністської державної політики, не в змозі конкурувати з західними країнами. Кредити які дають західні країни ідуть на купівлю імпортних товарів, при цьому інвестується західна економіка. Це породжує такі проблеми як безробіття, зростання зовнішнього боргу, зниження конкурентноздатності Українського виробництва.
В результаті недосконалості діючої Методики вартість об'єктів була занижена в порівняні з ринковою. "Мала" приватизація в Україні за браком грошей не сприяла поновленню бюджетних коштів та оздоровленню фінансового стану країни, модернізації виробництва в силу таких причин:
1) переваги неконкурентних способів приватизації;
2) можливості оренди приміщень об'єктів приватизації;
3) недосконалості діючої "Методики оцінки вартості об'єктів приватизації" та "Методики визначення залишкової вартості основних фондів";
4) малої кількості приватизованих об'єктів незавершених будівництвом.
Для виходу із такого становища необхідно:
1. Створити умови для розвитку вітчизняного виробництва. Для цього необхідно ввести розумну протекціоністську політику;
2. Дати можливість співіснувати на рівних умовах державному та недержавному сектору економіки;
3. Приватизувати підприємства тільки в тому випадку, якщо це приведе до підвищення їх ефективності;
4. Модифікувати діючу Методику приватизації. Для цього необхідно при оцінці майна підприємства, що приватизується використовувати оцінку за прибутковістю та за аналогами продажу об'єктів в інших областях, регіонах, країнах та інші методи та методики.
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
Ретроспективний аналіз приватизаційних процесів в Україні та зокрема в Чернігівському регіоні свідчить, що приватизаційні процеси спроваджуються спадом виробництва, скороченням інвестицій, що дає змогу зробити висновок, що необхідна корекція економічного механізму реформ вцілому. Для цього в Україні терміново необхідно міняти модель економічного впливу на відтворюванні процесу, тобто на державному рівні потрібно сприяти формуванню ринкової ідеології, зменшити податковий тягар, змінювати методи мотивації до праці.
Роздержавлення та приватизація як елементи переходного періоду України до ринкової економіки мають на меті:
- створення прошарку населення, зацікавленого в результатах своєї праці і відповідаючого за результати своїм капіталом;
- підвищення ефективності виробництва;
- створення умов для структурної перебудови екноміки.
Аналіз практики приватизації на регіональному рівні показує, що вона проходить з певними деформаціями і тому її економіко-правовий механізм потребує корекції.
Проведене дослідження приватизаційних процесів в різних постсоціалістичних країнах дає змогу зробити такі висновки:
- В Україні на відміну від інших країн чітко просліджується тенденція до надання пільг при приватизації трудовим колективам, що негативно впливає на соціальні процеси та на механізм перерозподілу коштів між виробничою та невиробничою сферами.
- В Чехії, Словакії існувала державна програма підтримки малого бізнесу, створювались інвестиційні банки для кредитування "малої" приватизації. В Україні та Польщі основою першопочаткового капіталу став спекулятивний капітал, що позначилось на цивілізованості приватизаційного процесу.
- В більшості постсоціалістичних країн Західної Європи однією із форм приватизації була реституція. В Україні ця форма трансформування форм власності була відсутня.
- В процесі приватизації в постсоціалістичних країнах пріоритет надавався приватизації найбільш збиткових фірм. Варто внести корективи в таку практику на Україні. Спочатку необхідно створити систему підтримки підприємств для досягнення підприємством рівня стабільного і ефективного виробництва, тоді здійснювати приватизацію. Необхідно законодавчо закріпити приватизацію ефективно працюючих підприємств, відповідно збільшити при цьому вартість об'єкта приватизації.
В результаті переваги в Україні неконкурентних способів приватизації, на відміну, наприклад, від Польщі, Чехії, особливого значення набула оцінка майна об'єктів приватизації.
В силу того, що в основу діючих методик оцінки вартості об'єктів приватизації покладений затратний метод, то обчислення вартості майна на основі балансових даних не формує об'єктивної ціни об'єкта. Методику оцінки вартості майна об'єктів приватизації №36 недоцільно використовувати при приватизації об'єктів, особливо неконкурентними способами.