В літературі відсутній економічний аналіз роботи підприємств до приватизації та після неї. Виявляється, що "...підводити підсумки ефективності роботи приватизованих підприємств ... неможливо". Облік, який здійснює Міністерство статистики України, не дозволяє виділити в окрему графу приватизовані підприємства."[58.307] Якщо відсутній аналіз, то відсутня і можливість порівняти роботу приватизованих підприємств в Україні. Набагато легше посилатися на досвід розвинутих країн і говорити, що їх добробут будується саме на приватній власності на засоби виробництва і отже якщо Україна приватизує державне майно, то автоматично вирішить всі проблеми. Не можна закривати очі на те, що економіка почне функціонувати не лише тоді, коли запрацюють конкретні механізми, але також тоді, коли будуть відпрацьовані монетарні, бюджетні, податкові, кредитні механізми.
От наприклад, такі дані: "За 1994 рік у порівнянні з 1993 роком рентабельність на підприємствах, як колективної, так і державної форм власності знижувалася практично однаковими темпами, а саме на 27%... У 1994 році по народному господарству балансовий прибуток на одного працюючого на підприємствах колективної форми власності становить 14,95 млн.крб., в той час як на підприємствах державної власності він на 30% менший, і відповідно складає 10,49 млн.крб. В середньому по народному господарству, з розрахунку на одного працюючого, надходження до бюджету по підприємствах колективної форми власності у 1994 році становили 4,6 млн.крб., в той час як на підприємствах державної форми власності 3,15 млн.крб. Ці показники характеризують роботу колективних підприємств, порівняно з державними, як більш ефективну."[58.308] Не можна так однозначно стверджувати, що ці дані характеризують роботу підприємств як більш ефективну. При цьому потрібно врахувати, що в 1993, 1994 роках приватизувались підприємства високоприбуткові, рентабельні, що надалі вплинуло на показники. До того ж загальновідомо, що якщо орендне підприємство готується до приватизації, то всі показники, які вплинули на майбутню ціну викупу, будуть максимально занижені, в тому числі прибуток, фонд заробітної плати, обсяг виробництва. Тому характеризувати за цими показниками діяльність державних підприємств і приватних і робити висновки на користь недержавного сектору економіки неправомірно.
На мою думку, необхідно розробити такі форми статистичної звітності, які б більш повно відображали роботу саме приватизованих підприємств і були обов'язкові для виконання. Наприклад, форму №2 - приватизація доповнити такими даними, як вартість основних та оборотних коштів. І встановити відповідальність приватизованих підприємств за неподання даних про свою фінансову діяльність до Регіональних управлінь фонду Державного Майна України.
Низка приватизованих підприємств проходять на сучасному етапі період деіндустріалізації: зупиняється випуск наукомісткої продукції, розпродається непотрібне зараз майно.[25.13] Залишаються тільки найпростіші технологічні процеси, які дозволяють випускати дешеву продукцію. Підприємства розпадаються на технологічно розрізнені виробництва, інфраструктура яких приходить в занепад. Такі підприємства-потенційні банкрути. Тому на державному рівні необхідно впровадити механізм, який би забезпечив реальне виконання Постанови Верховної Ради України від 29.07.94 р. №149 "Про вдосконалення механізму приватизації в Україні і посилення контролю за її проведенням". Особливо в питанні про недопущення руйнування цілісних майнових комплексів, циклів. Це б запобігло перетворенню економіки України на дрібнотоварне господарство з примітивною технологічною базою, яке не зможе конкурувати з технічно досконалими зарубіжними фірмами. Для впровадження такого механізму необхідно зобов'язати Регіональні відділення Фонду державного майна України на базі існуючого персоналу створити комісію по нагляду за збереженням технологічних циклів.
Саме зараз необхідний повний і грунтовний аналіз роботи підприємств після приватизації. Якщо він показує, що приватизовані підприємства так же залежні від загального економічного та політичного клімату, що вони знижують свою рентабельність, прибутковість, то потрібно відмовитись від повальної та поспішної приватизації. Необхідно на державному рівні акцентувати увагу на постприватизаційній підтримці підприємств:
- ввести систему кредитної підтримки підприємств;
- внести зміни до чинного законодавства з метою використання певної фіксованої частини прибутку (наприклад 15%) на формування обігових коштів і звільнити її від оподаткування;
- на базі регіональних відділень Фонду держмайна України створити центри по навчанню керівників приватизованих підприємств.
На сучасному етапі дещо з вищезгаданого виконується:
- Фонд держмайна надає технічну допомогу приватизованим підприємствам у рамках міжнародної програми ТАСІС, для організації якої Фонд виступив співзасновником Українського центру післяприватизаційної підтримки підприємств (УЦППП).[58.317]
Європейське співтовариство з цією метою створило в рамках програми ТАСІХ спеціальний консорціум, який очолила французська торгова банківська філія Креді Ліоне Груп "Клін вест". Крім "Клін весту" до цього консорціуму увійшли і інші відомі фірми.
Фінансування робіт в рамках ТАСІС здійснюється через бюджетні органи ЄС (схема 2.2.1 с.). За 1991-1994рр. Європейське співтовариство в межах програми ТАСІС витратило 1млрд.757млн.екю. На Росію витрачено 9млн.екю, на Україну планується втрічі менше.
СХЕМА 2.2.1. Співробітництво ТАСІС з Україною
Елементи співтовариства
Реорганіза- Виробницт- "Інтелектуальне Фінансове
ція і розви- во і розпо- інвестування", інвестування
ток під- діл продуктів тобто передача
приємств харчування різного роду
"ноу-хау"
На сучасному етапі підприємства на різних етапах приватизації прив'язані до різних відомств, що створює не найкращі умови для післяприватизаційної підтримки підприємств. Я згодна з тією точкою зору, що здійснення заходів, пов'заних з підтримкою підприємств після їх приватизації необхідно передати до сфери діяльності Фонду держмайна України,[57.319] але категорічно проти тієї думки, що необхідно створити ще один фонд, із якого можна було б кредитувати, фінансувати міроприємства, пов'язані із післяприватизаційною діяльністю підприємств. Це пов'язано з тим, що на сучасному етапі податковий тягар стримує виробничу та інвестиційну діяльність в Україні і відрахування ще до одного фонду не покращать сучасного стану діючих підприємств. Головне, що необхідно на сучасному етапі для ефективної роботи приватизованих підприємств - це стабілізувати грошову, фінансову, кредитну систему, створити рівні умови для роботи підприємств всіх форм власності. Необхідне гнучке державне регулювання для налагодження роботи саме виробничого сектору без якого не можливе відродження України.
Гл.3. Аналіз методик оцінки об'єктів
комунальної власності в процесі формування
недержавного сектору економіки
1. Значення методики оцінки об'єктів комунальної власності
при трансформуванні форм власності в Україні
Проблеми, що виникли в процесі приватизації і на яких я зупинилася в першій та другій главі своєї роботи, значною мірою пов'язані з невизначенністю в методиці оцінки об'єктів, що приватизуються. Об'єктивна оцінка майна, особливо в процесі побудови інфраструктури ринкової економіки, вона необхідна як для держави, так і для фізичних та юридичних осіб. Оцінка майна необхідна в таких випадках:
- з метою обліку при створенні господарських товариств;
- з метою відображення його вартості в бухгалтерському обліку;
- з метою визначення заставної вартості майна та в інших випадках.
Але держава особливо зацікавлена в об'єктивній оцінці майна при його приватизації та передачі в оренду. Не менш зацікавлені в цьому і фізичні та юридичні особи. Варто відмітити, що інтереси фізичних та юридичних осіб у випадку придбання об'єктів, що приватизуються діаметрально протилежні з державою: держава в особі уповноважених органів хоче продати якомога дорожче, а потенційні власники навпаки - хочуть купити якомога дешевше. (Це звичайно ідеальна схема. На практиці існують відхилення від неї). В зв'язку з цим все більше значення на сучасному етапі має питання про оцінку вартості об'єктів приватизації.
Оцінка майна підприємств так само як і їх підготовка до продажу - це складова частина приватизації державних та муніципальних підприємств. Оцінка майна об'єктів, що приватизуються це не тільки визначення найвірогіднішої ринкової вартості, але й аналітичний процес, пов'язаний з одержанням, обробкою техніко-економічних та фінансових даних стосовно колишньої та сучасної ситуації на підприємстві, на незавершеному будівництвом об'єкті та їх майбутні перспективи.
В міжнародній практиці процес оцінки майна підприємства, фірми одержав назву тарифікації майна. Вона проводиться щорічно, а не тільки під час приватизації майна. Оцінку майна проводять незалежні організації, які несуть відповідальність своїми активами за одержані результати.
В Україні до 1992 року практично не існувало системи оцінки ринкової вартості будівель, споруд та іншої нерухомості.[54.14] Тому перед оцінювачами постав ряд проблем, пов'язаних з об'єктивними обставинами економічного і політичного характеру, а також станом ринку (схема 3.1.1).