- по місцеві виникнення – зовнішні і внутрішні
- по важливості результату – основні і другорядні
- за структурою – прості і складні
- за часом дії – постійні і тимчасові
Внутрішні фактори залежать від організації роботи самого підприємства, а зовнішні не подвластны волі підприємства.
Основні внутрішні фактори. Стійкість підприємства, насамперед, залежить від складу і структури продукції, що випускається, і послуг, що робляться, у нерозривному зв'язку з витратами виробництва. Причому важливе співвідношення між постійними і перемінними витратами. Іншим важливим фактором є оптимальний склад і структура активів, а також правильний вибір стратегії керування ними. Значним внутрішнім фактором фінансової стійкості є склад і структура фінансових ресурсів, правильний вибір стратегії і тактики керування ними. Чим більше в підприємства власних фінансових ресурсів, тим спокойней воно може себе почувати. Великий вплив на фінансову стійкість підприємства роблять засобу, додатково мобилизуемые на ринку позичкових капіталів. Чим більше коштів може залучити підприємство, тим вище його фінансові можливості, однак зростає і фінансовий ризик. З усього цього можна виділити наступні внутрішні фактори, що впливають на фінансову стійкість підприємства:
- галузева приналежність підприємства;
- структура продукції, що випускається, її частка загалом, платоспроможному попиті;
- розмір оплаченого статутного капіталу;
- величина витрат, їхнього динаміка в порівнянні з грошовими доходами;
- стан майна і фінансових ресурсів, включаючи запасу і резерву, їхній склад і структуру;
- ефективність керування підприємством.
До зовнішніх факторів відносять вплив економічних умов господарювання, що панує в суспільстві техніку і технологію, платоспроможний попит і рівень доходів споживачів, податкову і кредитну політику, законодавчі акти по контролі за діяльністю підприємства, зовнішньоекономічні зв'язки й ін.
На формування стійкого фінансового положення підприємства великий вплив роблять його взаємини з контрагентами (податковими органами, банками, постачальниками, покупцями, акціонерами і т.д.). Фінансове положення визначає конкурентноздатність підприємства, його потенціал у діловому співробітництві, оцінює, у якому ступені гарантовані економічні інтереси самого підприємства і його партнерів по фінансовим і іншим відносинам.
Основними задачами фінансового аналізу підприємства, що працює в умовах ринкової економіки, є:
- загальна оцінка фінансового положення і його зміни за звітний період;
- вивчення відповідності між активами і джерелами їхнього формування, раціональності їхнього розміщення й ефективності використання;
- визначення величини оборотного капіталу, її приросту (зменшення) і співвідношення з поточними зобов'язаннями;
- дотримання фінансово-розрахункової і кредитної дисципліни;
- вивчення структури активів підприємства і його зобов'язань;
- розрахунок оборотності поточних активів, у тому числі дебіторської заборгованості і запасів;
- визначення ліквідності балансу, абсолютних і відносних показників фінансової стійкості і платоспроможності підприємства;
- оцінка прибутковості підприємства;
- числення відносних показників прибутковості підприємства і факторів, що впливають на зміни їхнього рівня;
- визначення ділової активності підприємства;
- довгострокове і короткострокове прогнозування стійкості фінансового положення підприємства, тобто розробка його фінансової стратегії.
Інформаційною базою фінансового аналізу є фінансова звітність, що складається з балансу підприємства і звіту про фінансові результати і їхнє використання.
Фінансова звітність в основному відбиває фінансові результати минулих подій і містить інформацію, корисну для прийняття інвестиційних рішень і рішень по наданню кредитів, а також оцінки майбутніх грошових потоків суб'єкта, ресурсів і зобов'язань його в зв'язку з довіреними йому ресурсами і роботи керівних органів.
Фінансова звітність в умовах ринкової економіки перетворюється практично в єдине систематизоване джерело фінансової інформації про діяльність суб'єкта, що хазяює, в основний засіб комунікації суб'єктів різних організаційно-правових, що хазяюють, форм і інформаційну базу наступних аналітичних розрахунків, необхідних для прийняття управлінських рішень.
Основним джерелом інформаційного забезпечення аналізу фінансового стану підприємства служить бухгалтерський баланс. На основі інформації балансу зовнішні користувачі можуть прийняти рішення про доцільність і умови ведення справ з даним підприємством як з партнером; оцінити можливі ризики своїх вкладень, доцільність придбання акцій даного підприємства й інші рішення. Будучи центральною формою фінансової звітності, бухгалтерський баланс дозволяє визначити на звітну дату склад і структуру майна підприємства, ліквідність і оборотність поточних активів, наявність власного капіталу і зобов'язань, стан і динаміку дебіторської і кредиторської заборгованості, кредитоспроможність і платоспроможність підприємства. Однак на ряді з його даними при проведенні аналізу фінансового стану підприємства необхідно використовувати показники й інші форми фінансової звітності, особливо звіту про результати фінансово-господарської діяльності, що містить порівняння суми всіх доходів підприємства за рік із сумою усіх витрат, понесеними їм для підтримки своєї діяльності і на відміну від балансу показує не моментальний знімок, не застиглий фінансовий стан підприємства, а рух капіталу в часі, фінансовий результат суб'єкта за звітний період.
Фінансова стійкість — це визначений стан рахунків підприємства, що гарантує його постійну платоспроможність. Знання граничних границь зміни джерел засобів для покриття вкладень капіталу в основні чи фонди виробничі запаси дозволяє генерувати такі напрямки господарських операцій, що ведуть до поліпшення фінансового стану підприємства, до підвищення його стійкості.
Балансова модель фінансової стійкості має наступний вид:
ОК + З + Д З = ДВЗ + КД + КТ + КЗ + Б[2], (1)
Умовні позначки :
· ОК — основний капітал (підсумок I активу балансу);
· З — запаси. Для забезпечення рівності валюти агрегованого балансу до цього розділу можна віднести і ПДВ по придбаних цінностях. Бажано запаси зменшити на вартість товарів відвантажених і додати товари відвантажені до ДЗ, тому що по ступені ліквідності вони більш відповідають дебіторської заборгованості; ДЗ — розрахунки (дебіторська заборгованість), товари відвантажені, кошти, короткострокові фінансові вкладення та інші активи (II актив балансу);
· З + ДЗ = O — оборотні активи (підсумок II активу балансу).
· ДВЗ— джерела власних засобів (підсумок розділу I пасиву балансу і розділу V пасиву балансу);
· KД— довгострокові кредити і позикові засоби (підсумок розділу ІІІ пасиву балансу);
· KК— короткострокові кредити і позикові засоби ;
· Б — зобов'язання, не погашені в термін . Варто мати на увазі, що ці зобов'язання включені до складу пасиву балансу при підрахунку підсумку, але не виділені в ньому;
· КЗ — розрахунки (кредиторська заборгованість) та інші пасиви.
Перед початком діяльності організаціям необхідно придбати основні засоби (будинку, устаткування й ін.) та інші необоротні активи, і лише в процесі їхнього використання будуть споживатися запаси й інші оборотні активи. Тому власний капітал, довгострокові кредити і позики направляються, у першу чергу, на придбання основних засобів, на капітальні вкладення. Виходячи з цієї умови, перетворимо вихідну балансову формулу:
З+ДЗ=( (ДВЗ + КД) — ОК) + ( КК + КЗ+ Б).(2)
В оцінці фінансового стану використовують також показник вартості чистих оборотних активів, обумовлений як різниця між оборотними активами і короткостроковою заборгованістю. Відповідно до перетвореної балансової моделі (2) чисті мобільні засоби (З+ДЗ — (КК + Б + КЗ)) приблизно дорівнюють значенню власних і довгострокових позикових джерел формування запасів (ДФЗВД):
З+ДЗ— (КК + Б + КЗ) = (ДВЗ + КД) — ОК.
Власний капітал і довгострокові зобов'язання можуть використовуватися організацією тривалий час, тому що вони не вимагають термінового погашення. Тому їхню суму (ДВЗ + КД) називають постійним (перманентним) капіталом.
Отже, для забезпечення стійкості необхідно, щоб після покриття необоротних активів перманентним (постійним) капіталом ((ДВЗ + КД) — З)власних джерел і довгострокових зобов'язань повинно бути досить для покриття запасів:
З > або = (ДВЗ + КД) — З. (3)
Таблиця №2
Баланс підприємства (в агрегованому вигляді)[3].
| Актив | Умовні позначки | Пасив | Умовні позначки |
| 1. Основний капітал | ОК | 4. Джерела власних засобів | ДВЗ |
| 2. Запаси | З | 5. Кредити й інші позикові засоби, у тому числі: | K |
| 3. Розрахунки, кошти та інші активи, у тому числі: | ДЗ | - довгострокові кредити і позикові засоби | KД |
| - розрахунки та інші активи (дебіторська заборгованість, позики, надані організаціям на термін менш 12 місяців) | дз | - короткострокові кредити і позикові засоби | KК |
| - кошти, цінні папери та інші короткострокові фінансові вкладення | ГК | - розрахунки та інші пасиви | КЗ |
| - зобов’язання підприємства не погашені в строк | Б | ||
| Баланс | B | Баланс | B |
Коштів, короткострокових фінансових вкладень і активних розрахунків досить для покриття короткострокової заборгованості підприємства (КК + КЗ + Б), тобто за умови обмеження запасів З величиною ((ИС + КТ) — F)буде виконуватися умова платоспроможності підприємства, що випливає з вираження (2):