Безробіття і ринок праці
Економіка суверенної України перебуває на етапі формування ринку праці відповідно до законів ринкової економіки. Правда, цей процес проходить доволі сповільнено. Проте такі темпи слід розцінювати, скоріше як позитивне явище, оскільки в умовах існування залишків старих економічних структур, при недостатніх капіталовкладеннях зростання масштабів безробіття могло б викликати певну соціальну напругу. В України вперше було легативно визначено статус безробітного Законом "Про зайнятість населення". Цей закон був прийнятий у березні 1991 року, тобто тоді, коди Україна ще не була самостійною державою. У статті 2 Закону говорилося, що "безробітними називаються громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин через відсутність підходящої роботи не мають заробітку (трудового доходу). При цьому ці громадяни зареєстровані у державній службі зайнятості, а отже, дійсно вони шукають роботу та здатні приступити до праці". Це є законодавчим визнанням якісно нових економічних реалій української дійсності, яке потрібно вважати поступом на шляху до ефективного використання трудового потенціалу. В економічній і соціологічній літературі, в засобах масової інформації висловлювалися різні погляди стосовно перспектив зайнятості та масштабів безробіття. Дехто намагався спекулювати на безробітті, залякуючи громадянство соціальними вибухами і т.д. У цьому зв'язку буде доцільним звернутися до офіційної статистики, в якій відображено сучасний стан ринку праці в Україні (див. таблицу.) Дані таблиці свідчать, що безробіття в Україні поки що не набрало масового характеру, незважаючи на те, що праце-влаштовуються лише трохи більше половини тих, хто звертається до служб зайнятості. Так, за даними Міністерства статистики, в Україні на початку 1991 р. було 28 млн. чоловік працездатних і 3 млн. осіб не працювало, проте лише 6,5% з них (195 тис.) звернулись до служб зайнятості. Це пояснюється тим, що значна частина населення добровільно безробітна, інша— недостатньо інформована, ще не звикла до нового статусу і віддає перевагу самостійному пошуку роботи. Прогнози, що безробіття в Україні буде розвиватися високими темпами і може набути масового характеру, не здійснилися.
Незважаючи на велику кількість незайнятого населення, підприємства України в 1992р. потребували 129,1 тис. працівників, із них 118 тис. — робітничих професій. До служб зайнятості звертаються переважно інженерно-технічні працівники і службовці. Крім того, майже завжди є розбіжності між фахами спеціалістів, які шукають роботу, і тими, на які є попит. Щоб у цих умовах найбільш ефективно знайти відповідну роботу безробітному, на службу зайнятості могла б бути покладена функція організації професійного навчання тих, хто цього потребує. На жаль, ця важлива функція, якій на Заході приділяють велику увагу, в Україні недооцінюється.
Таблиця “Чисельність і освітній рівень безробітних в Україні та її регіонах (на 1 січня 1993 р.)”
| Області | Безробіття | У віці років | З них мають освіту | |||
| (тис. чол.) | 18-19 | 20-29 | вищу | Серед. спец. | Загал. серед. | |
| Україна | 70,5 | 4,8 | 22,7 | 24,2 | 25,1 | 18,9 |
| Республіка Крим | 1,8 | 0,1 | 0,4 | 1.0 | 0,5 | 0,2 |
| Вінницька | 0.8 | 0,0 | 0,3 | 0,3 | 0,3 | 0,2 |
| Волинська | 2,1 | 0,1 | 0,7 | 0,7 | 0,7 | 0,6 |
| Дніпропетровська | 3,4 | 0,1 | 1,1 | 1,5 | 1,8 | 1,6 |
| Донецька | 5,4 | 0,4 | 1,7 | 2,1 | 2,3 | 0,8 |
| Житомирська | 3,3 | 0,3 | 1,3 | 0,6 | 1.2 | 1.2 |
| Закарпатська | 2,5 | 0,2 | 0,9 | 0,5 | 0,8 | 1.1 |
| Запорізька | 2,1 | 0,1 | 0,5 | 0,6 | 0,7 | 0,6 |
| Івано-Франківська | 6.2 | 0,6 | 2,2 | 1.2 | 2,3 | 2,3 |
| Київська (без Києва) | 2,3 | 0.2 | 0,8 | 0,6 | 1,0 | 0,7 |
| Кіровоградська | 2,1 | 0.2 | 0.8 | 0.5 | 0,7 | 0,8 |
| Луганська | 2,2 | 0,1 | 0,7 | 0,9 | 0,8 | 0,5 |
| Львівська | 7,1 | 0.6 | 2.6 | 2,8 | 2,2 | 0,9 |
| Миколаївська | 1,8 | 0,1 | 0,5 | 0,7 | 0,6 | 0,4 |
| Одеська | 2,8 | 0,1 | 0,6 | 1,1 | 1.0 | 0,6 |
| Полтавська | 2,5 | 0,1 | 0,8 | 0,9 | 0,9 | 0,6 |
| Рівненська | 2,6 | 0,2 | 0,9 | 0,8 | 0,7 | 1,0 |
| Сумська | 2,0 | 1,0 | 0,6 | 0,5 | 0,8 | 0,7 |
| Тернопільська | 4,1 | 0,3 | 1.7 | 1.6 | 1,6 | 1.9 |
| Харківська | 1.0 | 0,0 | 0,2 | 1,6 | 0,2 | 0.1 |
| Херсонська | 1.9 | 0,1 | 0,5 | 0,6 | 0,8 | 0,5 |
| Черкаська | 1,0 | 0,1 | 0.3 | 0,3 | 0,5 | 0,1 |
| Хмельницька | 3,4 | 0,3 | 1,1 | 0,9 | 0,3 | 1,1 |
| Чернівецька | 1,1 | 0,1 | 0,3 | 0,3 | 0,4 | 0,4 |
| Чернігівська | 1,9 | 0,2 | 0,6 | 0.4 | 0,7 | 0,8 |
| Київ | 3,2 | 0,1 | 0,6 | 2,2 | 0,8 | 0,2 |
Не сформовано активної системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації незайнятого населення. Регіональні служби зайнятості не проявляють належної уваги до створення нових робочих місць, до організації рекламно-пропагандистської та інформаційно-виховної роботи серед населення щодо вибору професій, соціального захисту, проведення профконсультацій і профорієнтації, організації професійного навчання тощо. Правда, вже нагромаджено певний досвід у розробці пакетів науково-методичних, організаційних матеріалів щодо планування, створення відповідних інформаційних банків, організації роботи окремих підрозділів центрів зайнятості на рівні областей, міст, районів; організації профорієнтаційної роботи і професійного навчання, взаємовідносин із підприємствами, організаціями, установами і навчальними закладами, здійсненню заходів соціального захисту безробітних тощо. За даними статистичної звітності на 1 січня 1995 року, найбільшу частину (42,8%) безробітних складали особи, звільнені у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією, пере профілюванням підприємств (установ, організацій) або із скороченням чисельності зайнятих. Серед безробітних переважали жінки — 84,1% загальної чисельності. Це свідчить про те, що жінок частіше звільняють і їм важче працевлаштуватися, тобто жінки зазнають дискримінації на ринку праці. Незважаючи на те, що тривалість отримання допомоги безробітними чоловіками була в середньому менша, ніж у жінок, середній розмір допомоги, сплаченої їм за весь час незайнятості, значно перевищував аналогічний показник у жінок. Отже, чоловіки мають перевагу перед жінками, навіть перебуваючи у стані безробіття. Занепокоєння викликає те, що на початок 1995 р. четверту частину зареєстрованих безробітних складала молодь віком до 29 років. Більшість безробітних мали високий рівень освіти. Серед них є випускники середніх спеціальних та вищих навчальних закладів, які не змогли працевлаштуватися після їх закінчення. Згідно з оцінками фахівців, протягом 1993-1995 рр. найімовірніше збереження описаного стану українського ринку праці, тобто існування високого рівня прихованого безробіття (приблизно 20% зайнятих). Можливе й масштабне відкрите безробіття. До цього повинні бути готові як державні органи, так і широка громадськість. У даних умовах набуває значення роль профспілок. Вони повинні по можливості протидіяти закриттю підприємств, захищати інтереси працівників (особливо жінок), не допускаючи погіршення умов праці та її реальної оплати; брати участь в організації перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників під час структурної перебудови виробництва; створювати фонди для підтримки своїх членів на випадок їх звільнення у зв'язку з закриттям підприємства або скорочення чисельності працівників; сприяти організації громадських робіт. Наведені факти і міркування свідчать про те, що, по-перше, ринок праці в Україні формується повільно. Пояснюється це насамперед еволюцією форм власності, в'ялим розвитком приватного підприємництва та іншими гальмівними чинниками. По-друге, існують всі підстави для того, щоб передбачити масштабне безробіття в перспективі, для зменшення якого необхідна досконало розроблена державна соціальна політика.