Смекни!
smekni.com

Система національних розрахунків (стр. 3 из 5)

з) підпис чекодавця та відбиток печатки юридичної особи.

Чек, на якому відсутній будь-який із зазначених реквізитів, вважається недійсним і повертається банку чекодавця без вико­нання.

Чек із чекової книжки пред'являється до оплати в банк чекодержателем протягом десяти календарних днів (день виписки чека не враховується).

Якщо закінчення строку пред'явлення чека припаде на неробо­чий день, то останнім днем строку вважатиметься перший наступ­ний робочий день.

Чек приймається чекодержателем в оплату безпосередньо від че­кодавця, на ім'я якого виписаний документ, що підтверджує отри­мання ним товарів, виконаних робіт та наданих послуг.

Забороняється передача чекової книжки (розрахункового чека) її власником будь-якій іншій юридичній або фізичній особі, а також підписування незаповнених бланків чеків і прикладання до них пе­чатки юридичними особами.

На бажання фізичної особи розрахунковий чек може бути випи­саний на ім'я іншої особи, яка в цьому разі стає чекодержатєлем. Ви­дача розрахункових чеків на пред'явника не проводиться.

Обмін чека на готівку і отримання решти із суми чека готівкою юридичними особами не дозволяється.

За розрахунків фізичних осіб з підприємствами торгівлі та по­слуг дозволяється отримання чекодавцем решти із суми чека готів­кою, але не більше двадцяти процентів від суми чека. Якщо сума решти більша, чекодавець має звернутися до установи відповідного банку для переоформлення чека. Невикористаний розрахунковий чек його власник може повернути до банку, що його видав, для за­рахування суми на свій рахунок або обміняти чек на готівку.

Для отримання чекової книжки підприємство або фізична особа подає до банку-емітента заяву.

Гарантована оплата чеків забезпечується депонуванням коштів на окремому балансовому рахунку № 722 «Розрахункові чекові книжки та розрахункові чеки» у банку-емітенті. Для цього разом із заявою на видачу чекової книжки в банк подається платіжне дору­чення для переказування коштів на рахунок № 722 (фізична особа подає в банк заяву або заповнює ордер за встановленою формою на перерахування коштів, що зберігаються на її рахунку, або вносить суму готівкою).

Чеки з чекової книжки виписуються чекодавцем, коли настає право чекодержателя на одержання платежу, тобто видаються за фактично поставлені товари та надані послуги.

Розрахунки акредитивами

Акредитив — це форма розрахунків, за якої банк-емітент з дору­чення свого клієнта (заявника акредитива) зобов'язаний:

— виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені то­вари, виконані роботи та надані послуги;

— надати повноваження іншому банку (виконавцю) здійснити цей платіж.

Заявник акредитива — платник, який звернувся до банку, що йо­го обслуговує, для відкриття акредитива.

Банк-емітент — банк платника, що відкриває акредитив своєму клієнтові.

Бенефіціар — юридична особа, на користь якої виставлений ак­редитив (продавець, виконавець робіт або послуг тощо).

Банк-виконавець — банк бенефіціара або інший банк, що з дору­чення банку-емітента оплачує акредитив.

Залежно від характеру акредитивної операції, що покладена бан­ком-емітентом на банк-виконавець, останній може виступати як авізуючий або як банк-платник.

Умови та порядок проведення акредитивної форми розрахунків зазначаються у договорі між бенефіціаром і заявником акредитива.

Банк-емітент може відкривати такі види акредитивів:

а) покритий — акредитив, для оплати якого заздалегідь бронюю­ться кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або банку-виконавцю;

б) непокритий — акредитив, оплата якого за браком коштів на рахунку платника гарантується банком-емітентом за рахунок бан­ківського кредиту.

Акредитиви бувають відкличні та безвідкличні. На кожному ак­редитиві має бути вказано, чи є він відкличним або безвідкличним. За відсутності такої вказівки акредитив вважається безвідкличним.

Відкличний акредитив — акредитив, який може бути змінений або анульований банком-емітентом без попереднього погодження з бенефіціаром (наприклад за недотримання умов, передбачених до­говором, дострокової відмови банку-емітента від гарантування пла­тежів за акредитивом).

Усі розпорядження щодо зміни умов відкличного акредитива за­явник може дати бенефіціару тільки через банк-емітент, котрий по­відомляє банк-виконавець, а останній — бенефіціара.

Банк-виконавець не має права виконувати безпосередні розпоря­дження заявника акредитива.

Банк-виконавець зобов'язаний оплатити документи, які відпові­дають умовам акредитива і були виставлені бенефіціаром та при­йняті банком-виконавцем до отримання останнім повідомлення про зміни або анулювання акредитива.

Безвідкличний акредитив — акредитив, який може бути зміне­ний або анульований тільки за згоди бенефіціара, на користь якого він був відкритий.

Бенефіціар може достроково відмовитися від використання акре­дитива, якщо таке передбачено його умовами. Зі своїми пропозиці­ями щодо зміни умов акредитива бенефіціар має звернутися до за­явника акредитива, а заявник, у разі згоди, вносить зміни до акре­дитива через банк-емітент, який надсилає потрібне повідомлення банкові-виконавцю.

Акредитиви в іншому банку (виконавцю) з доручення банку-емі­тента можуть виконуватися:

а) депоновані — списанням коштів із рахунка № 720 «Акре­дитиви», відкритого у банку-виконавцю;

б) гарантовані — наданням банкові-виконавцю права списувати кошти з кореспондентського рахунка банку-емітента, відкритого за встановлення кореспондентських відносин між банками.

Відносини між банком-емітентом і банком-виконавцем регулюю­ться кореспондентськими договорами (угодами), що в них обумовлю­ється розмір комісійних за авізування та інші витрати, пов'язані з від­криттям і виконанням акредитива, а також відповідальність сторін щодо оплати розрахункових документів згідно з умовами акредитива.

Кожний акредитив призначається для розрахунків тільки з одним бенефіціаром і не може бути переадресований.

Для відкриття акредитива підприємство подає банкові-емітенту заяву за встановленою формою, де має вказати:

— назву заявника й бенефіціара та їхні ідентифікаційні коди заЄдиним державним реєстром підприємств і організацій України;

— назву банку-емітента та банку, що виконуватиме акредитив;

— вид акредитива;

— строк дії акредитива (число і місяць закриття акредитива у банку-виконавцю);

— суму акредитива;

— дату і номер договору (угоди), яким передбачається відкриття акредитива;

— умови акредитива (види товарів, які оплачуються, розра­хункові документи, порядок оплати цих документів — з акцептом уповноваженого платника, без акцепту та ін.).

Зазначені реквізити є обов'язковими і за браком хоч би одного з них акредитив не відкривають.

ПЛАТІЖНИЙ БАЛАНС.

ЙОГО ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА СТРУКТУРА

Платіжний баланс — це макроекономічна модель, яка характери­зує зовнішньоекономічне становище держави та відображує еконо­мічні стосунки національної економіки з економіками держав світу. Таку модель складають з метою розробки та запровадження обгрун­тованої зовнішньоекономічної та валютної політики країни, аналізу­вання та прогнозування тенденцій розвитку товарного та фінансо­вого ринків, одержання різноманітних порівняльних даних, оціню­вання умов торгівлі. На підставі фактичних даних про стан платіж­ного балансу міжнародні фінансові установи, зокрема Міжнарод­ний валютний фонд, приймають рішення про надання країні фі­нансової допомоги для стабілізації платіжного балансу та подо­лання його дефіциту.

Платіжний баланс — це співвідношення між платежами, які здій­снені економічними суб'єктами даної країни в інших країнах, та надходженнями, які одержані ними з інших країн за певний період (квартал, рік). Якщо надходження з-поза кордону перевищують пла­тежі, то баланс буде активним, а за перевищення платежів над над­ходженнями — пасивним. За активного сальдо платіжного балансу збільшуються надходження іноземної валюти в країну, зростають валютні резерви держави. Пасивне сальдо призводить до відтоку іноземної валюти з країни і зменшення валютних резервів.

Стан платіжного балансу країни визначається її економічним по­тенціалом, особливостями структури економіки, участю економіч­них агентів країни в міжнародній кооперації, зв'язками зі світовим ринком позичкових капіталів, станом державного регулювання еко­номіки й зовнішньоекономічних відносин. Тому платіжний баланс, точно відображуючи економічний стан країни, широко використо­вується для прогнозування й макроекономічного регулювання.

Складання платіжного балансу, розробка методологічної та ме­тодичної бази для його аналізу та прогнозування, а також опрацю­вання економічних способів впливу держави на стан платіжного ба­лансу покладено на Національний банк України.

За формою платіжний баланс є зведеним статистичним звітом за певний період, в якому відображено всі реальні економічні стосунки між резидентами й нерезидентами держави. Він свідчить про ре­зультати експортно-імпортних операцій з товарами, послугами і ка­піталом; трансфертних операцій; про стан валютних коштів; про фа­кти зміни прав власності; про різні вимоги й зобов'язання; нако­пичення або витрату валютних резервів тощо.

Для складання платіжного балансу використовується широке ко­ло інформаційних джерел та експертних оцінок на базі застосування сучасної електронної обчислювальної техніки і нових інформацій­них технологій за такими основними напрямками:

— розробка інтегрованої інформаційної системи статистичної інформації з платіжного балансу;

— застосування системи контролю за вірогідністю даних стосов­но зовнішньоекономічної діяльності держав, а також коректного ві­дображення у звітності курсових співвідношень основних валют у розрахунках;