КУРСОВА РОБОТА
Варіант №10
Тема:
РОЛЬ ДЕРЖАВИ В ЕКОНОМІЦІ
Зміст:
Вступ....................................................................... 2
Частина 2
Роль податків і державних видатків
в економічній політиці держави........................... 14
Висновок................................................................ 24
Список використаної літератури..................... 25
Вступ
Головна мета курсової роботи — розкриття співвідношення між функціонуванням ринку як саморегулюючого механізму і мірою впливу держави та її органів на економічні процеси. Йдеться про одну із найскладніших проблем, яку кожна країна вирішує по-своєму. Більше того, економічні системи світу різняться одна від одної залежно від співвідношення між роллю уряду і ринку в управлінні економікою. Особливо актуальною є ця проблема для України, яка ступила на шлях переходу від адміністративно-командної системи управління до сучасної цивілізованої ринкової економіки.
Уряд кожної країни, окрім фінансування виробництва, здійснює також ряд програм соціального страхування і соціального забезпечення, ставлячи собі за мету перерозподіл доходу між різними сферами суспільної діяльності. Чимало регулюючих заходів, призначених для захисту навколишнього середовища, охорони здоров'я і праці робітників, захисту споживачів від шкідливих продуктів, забезпечення рівного доступу до вакантних робочих місць і контролю за практикою ціноутворення у певних галузях, залучають уряд практично до всіх сфер економічної діяльності.
Економічні функції уряду надзвичайно різноманітні. Вони настільки широкомасштабні, що навіть важко скласти вичерпний їхній перелік. Деякі із цих функцій спрямовані на підтримку і полегшення функціонування ринкової економіки, До них, зокрема, відносяться такі важливі види діяльності уряду, як забезпечення правової бази і суспільної атмосфери, які б сприяли ефективному функціонуванню ринкової економіки, а також створенню умов для конкуренції.
Друга група функцій, покладених на уряд, спрямована на посилення і модифікацію дії ринкових відносин. До них передусім належать:
— перерозподіл ВНП і національного багатства;
— коригування розподілу ресурсів з метою вдосконалення структури суспільного виробництва;
— стабілізація економіки через широкий контроль за фінансовою, кредитно-грошовою діяльністю фізичних та юридичних осіб, аналіз економічної кон'юнктури, а також стимулювання виробничої активності.
Усі вказані функції тісно взаємозв'язані і взаємообумовлені. Так, програма перерозподілу доходу на користь малозабезпечених верств населення впливає на розподіл ресурсів, оскільки ці верстви населення купують товари і послуги, які дещо різняться від товарів і послуг, що їх купують багатші верстви суспільства. У свою чергу зниження державних воєнних видатків з метою послаблення інфляційної напруженості також веде до перерозподілу ресурсів із державного сектора до колективного і приватного.
Важливу роль в економічній діяльності держави відіграє правова база, що є передумовою ефективного функціонування ринкової економіки. Необхідна правова база передбачає такі заходи, як надання законного статусу підприємцям, визначає права фізичних та юридичних осіб і гарантує дотримання контрактів.
Держава встановлює також закони, які регулюють стосунки між підприємствами, що виступають у ролі постачальників ресурсів та їхніх споживачів. На грунті законодавства уряд може виконувати функції арбітра в галузі економічних зв'язків, виявляти випадки нечесної практики економічних агентів і застосовувати владу для вжиття відповідних санкцій.
Важливі послуги, що їх забезпечує уряд, включають застосування поліцейських сил для підтримання громадського порядку, введення стандартів зміни ваги і якості продуктів, створення грошової системи, яка забезпечує обмін товарів та послуг. Все це має виняткове значення для молодої української держави.
Прийняті закони та інші законодавчі акти про захист прав споживачів визначають загальні правові, економічні і соціальні основи захисту прав громадян — споживачів продукції. Уряд вводить правила поведінки, якими мають керуватися виробники у своїх стосунках із споживачами.
Держава забороняє продаж фальсифікованих, або з підробленою маркою, харчових продуктів і ліків, вимагає зазначення на упаковці чистої ваги і інгредієнтів продукту, встановлює стандарти якості, які слід вказувати на етикетках консервованих харчових продуктів, і забороняє поміщати неправдиві дані на етикетках патентованих ліків. Усі ці заходи мають на мсті упередити брехливі дії виробників і одночасно зміцнити віру людей в досконалість ринкової системи. Аналогічне законодавство стосується і відносин між самими фірмами.
Такого роду діяльність уряду сприяє; поліпшенню розподілу ресурсів. Забезпечення ринку засобами обігу, гарантування якості продуктів, визначення прав усіх форм власності та видів господарювання, а також відповідальність за дотримання умов контрактів — усі ці заходи створюють сприятливий грунт для функціонування ефективної економіки. Вони розширяють ринки і дозволяють здійснювати все глибшу спеціалізацію у використанні як матеріальних, так і людських ресурсів, що сприяє ефективнішому розподілу ресурсів.
Виняткове значення для України має створення правової бази для забезпечення переходу від адміністративно-командної системи управління до ринкової економіки. Важливу роль мають відіграти закони про власність, про приватизацію державних підприємств, про приватизацію малих державних підприємств, про приватизацію житла, про приватизаційні папери, про банки, про фінансову та кредитно-грошову систему, про впровадження національної валюти, про податки, про підприємницьку діяльність тощо.
Особливе місце у ринковій економіці належить конкуренції. Це той основний регулюючий механізм, який підпорядковує виробників і постачальників ресурсів диктату покупця або суверенітету споживача. За конкуренції саме рішення багатьох покупців і продавців щодо пропозиції і попиту визначають ринкові ціни. Це означає, що індивідуальні виробники і постачальники ресурсів можуть лише пристосовуватися до бажання покупців, яка ринкова система реєструє і доводить до відома продавців.
Конкуруючих виробників, які підкоряються волі ринкової системи, чекає прибуток і зміцнення позицій. Результатом для тих, хто порушує закони ринку, є збитки і зрештою банкрутство. Для України надзвичайно важливим завданням є втілення в життя принципів ринку, які полягають в тому, що покупці — це господар, ринок — їхній агент, а підприємства — їхній слуга.
Умови ринкової економіки різко змінює монополія. Виникає ситуація, коли число продавців зменшується настільки, що кожен із них уже в змозі вплинути на загальний обсяг пропозиції, а тому і на ціну продукту, що продається. 1ншими словами, монопольний стан — це панування підприємця, яке дає йому можливість самостійно або разом з іншими підприємцями обмежувати конкуренцію на ринку певного товару. Згідно з Законом України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" монопольним визнається становище того підприємця, чия частка на ринку певного товару перевищує 35%. Рішенням Антимонопольного комітету України монопольним вважається становище підприємця, чия частка на ринку певного не товару менша 35%.
Монополія створює ситуацію, коли вона підміняє конкуренцію, тобто продавці товару можуть впливати на ринок, або маніпулювати на ньому, цінами для власної вигоди і на шкоду суспільству в цілому. Монополії здатні регулювати загальний обсяг пропозиції, тобто можуть штучно обмежувати обсяг продукції і тим самим отримувати за неї вищі ціни, а дуже часто і стійкий економічний прибуток. Ці ціни і прибутки, які перевищують конкурентні, прямо суперечать інтересам споживачів. Монополісти не підвладні волі суспільства, на відміну від конкуруючих фірм.
Суверенітет виробника настільки підміняє суверенітет споживача, що монополія заступає конкуренцію. Як наслідок, ресурси розподіляються таким чином, що це відповідає інтересам монопольних продавців, які домагаються високих прибутків, а не задоволенню потреб суспільства в цілому. Тобто монополія породжує; нераціональний розподіл економічних ресурсів.
Дослідження проявів монополізму в економіці України показує, що вони мають суттєві особливості, які виявляються передусім у багаторівневому характері монополізації економіки. Можна виявити три шари цього явища:
монополізм власності (загальне одержавлення економіки), монополізм управління ( наявність вертикальних адміністративних систем) і технологічний монополізм. Заслуговує на увагу і проблема монополізації інформації як джерела влади. До цього доцільно додати зведення регіональних бар'єрів (монополізація регіональних ринків) і елементарну, але масову змову продавців на споживчому ринку і ринку ресурсів.
Отже, використання методів макроаналізу для розв'язання практичних завдань може бути успішним тільки за умови врахування регіонального рівня монополізації економіки. Важливо усвідомлювати і те, що складний, багаторівневий і загальний характер монополізації можна подолати лише за допомогою багатопланової системи заходів і послідовної роботи, що базується на спеціальній програмі. Реалізувати її можна лише за активної підтримки ролі держави і муніципальних структур. Перемога над монополізмом позбавить мафіозні структури і спекуляцію поживного грунту.
У промислово розвинутих країнах використовуються різні способи контролю над монополіями. Щодо монополій тих галузей, де технологічні і економічні умови виключають можливість існування конкурентних ринків, уряд створює державну комісію для регулювання цін і встановлює стандарти для надання послуг. Транспорт, зв'язок, виробництво і постачання електроенергії та інші підприємства громадського користування до певної міри підлягають такому регулюванню. На рівні місцевих органів влади досить звичною є державна власність на підприємства електроенергетики і водопостачання.