Роль і значення АПК для господарства України (стр. 1 из 3)

Зміст

1. Роль і значення АПК для господарства України 3

2. Структура АПК та його види 7

3. Проблеми та перспективи розвитку АПК 14

Література 16

1. Роль і значення АПК для господарства України.

До агропромислового комплексу (АПК) належать сільське господарство, харчова, м'ясо-молочна, борошномельно-круп'яна, комбікормова, мікробіологічна промисловість, а також ряд обслуговуючих підрозділів машинобудування, виробництво мінеральних добрив і хімікатів, сільське будівництво та допоміжні галузі, що забезпечують спорудження об'єктів, транспортування, зберігання і реалізацію сільськогосподарської продукції.

Складовою частиною АПК є продовольчий комплекс, який включає такі підкомплекси: зернопродуктовий, картоплепродуктовий, цукробуряковий, плодо-овочеконсервний, виноградно-виноробний, м'ясний, молочний, олійно-жировий. Проблеми розвитку продовольчого комплексу зумовлені передусім нестабільністю землеробства, зокрема коливанням погодних умов.

У сучасних умовах для успішного розвитку всіх галузей АПК створюються нові форми організації агропромислового виробництва - агропромислові об'єднання, агрокомбінати, агрофірми, асоціації, виробничі й науково-виробничі системи.

На початок 1996 р. в Україні налічувалося 34 778 фермерських (селянських) господарств з площею сільськогосподарських угідь 786,4 тис. га.

Найпростішою формою агропромислової кооперації с агропромислове підприємство (колгосп-завод, радгосп-завод). У ній в одному господарстві поєднуються сільськогосподарське і промислове виробництво, тобто зусилля раніше відокремлених, але взаємопов'язаних галузей для підвищення ефективності виробництва.

Нині в деяких областях країни створені й успішно діють агропромислові об'єднання. До них належать на добровільних засадах колгоспи, радгоспи, міжгосподарські підприємства, організації споживчої кооперації, підприємства й організації для обслуговування сільськогосподарського виробництва і переробки сировини, а також; підприємства торгівлі, які реалізовують вироблену об'єднанням продукцію. При цьому підприємства зберігають свою господарську самостійність та юридичні права.

Агропромислові комбінати є виробничо-економічними формуваннями, основне завдання яких полягає в об'єднанні зусиль усіх підприємств та організацій для забезпечення виробництва, заготівлі, переробки і реалізації сільськогосподарської продукції та високоякісних продовольчих товарів. Вони можуть створюватися або інтеграцією всіх технологічно взаємопов'язаних виробничих підрозділів одного адміністративного району, або об'єднанням в агропромисловому комбінаті підприємств та організацій, розміщених у кількох районах.

Конструктивно новою формою організації агропромислового виробництва є агрофірми, які забезпечують виробництво, зберігання, переробку і реалізацію продукції, проектування і будівництво об'єктів виробничого та соціального призначення і є єдиним організаційно-економічним комплексом.

У сучасних умовах розвитку науково-технічного прогресу здійснюється інтеграція науки і виробництва на основі створення науково-виробничих систем. Завданням науково-виробничих систем є впровадження у виробництво інтенсивних технологій, досягнень науки і техніки, передового досвіду, поліпшення селекції та насінництва, племінної справи. Науково-виробничі системи створюються, як правило, за галузевими принципами. Так, в Україні успішно функціонують науково-виробничі системи "Кукурудза" в Дніпропетровській області, "Цукровий буряк" у Полтавській, "Рапс" в Івано-Франківській та ін.

Оскільки економічні природнокліматичні умови, в яких функціонують сільськогосподарські підприємства, неоднакові, в окремих районах створюються асоціації кооперативів для виробництва м'яса і м'ясопродуктів, молока і молокопродуктів, цукрових буряків і цукру, соняшнику та олії. Основними виробничими одиницями асоціації є первинні кооперації орендарів для виробництва сільськогосподарської продукції та надання різних послуг.

Найважливішою ланкою АПК є аграрний сектор, оскільки вартість сільськогосподарських виробничих основних фондів у суспільному сільському господарстві на кінець 1995 р. у порівняльних цінах становила 1691,0 млрд крб. В аграрному секторі зайнято майже 75 % середньорічних працівників та виробляється понад 53 % вартості продукції.

2. Структура АПК, його види

Частка рослинницьких галузей у вартості всієї продукції сільського господарства становить 51,7 %.

Основа розвитку рослинництва - це земля, яка використовується як окремі угіддя для певних виробничих цілей. Певна кількість землі відведена під присадибні та садово-городні ділянки колгоспників, робітників та службовців. Для сільськогосподарського виробництва найбільш цінні орні землі. Великої шкоди сільському господарству України завдала аварія на Чорнобильській АЕС, наслідком якої стало вилучення з сільськогосподарського обороту 96 тис. га.

Найбільш сприятливими для розвитку рослинництва є степова і лісостепова зони. На сільськогосподарське виробництво впливають кількість опадів, водозабезпечення території, обсяг і якість води в різних природно-економічних зонах. Для України характерні низький рівень водозабезпечення, нерівномірне розміщення водних ресурсів.

Посівні площі на території України в 1995 р. становилиЗО, 1 мли га, в тому числі під зерновими культурами - 14,1, технічними - 3,7, картоплею і овоче-баштанними - 2,1 і кормовими культурами - 10,9 млн га. Площа чистих парів становила 2,0 мли га.

Зернові культури займали останніми роками 42 - 47 % посівних площ. Основними зонами виробництва зерна є Степ і Лісостеп, де виробляють відповідно по 45 і 40 % його загального обсяг)'. В Україні вирощують майже всі зернові культури, але структура їх посівів мас певні відмінності у зонах, що пов'язано з неоднаковими природно-економічними умовами.

Основними хлібними зерновими культур. .ми України є озимі пшениця і жито, круп'яними - просо, гречка і рис, зернофуражними - ячмінь, кукурудза і овес, зернобобовими - горох.

Озима пшениця - основна продовольча зернова культура, посіви якої займають до половини зернового клину. Найвища концентрація їх у степовій (понад половина посівів) і лісостеповій зонах (понад третина). Значно менше посівних площ під озимою пшеницею на Поліссі.

Озиме жито - цінна продовольча культура. Основні його посіви зосереджені на Поліссі (понад 60 % усіх його посівів), в районах Карпат і деяких лісостепових районах.

Ярий ячмінь - друга зернова культура за площею посівів після пшениці і валовими зборами зерна. Посіви розміщені переважно в північному Степу і Лісостепу, а також в перед гірських та гірських районах Карпат. Озимий ячмінь вирощують у південному Степу та у перед гірських і гірських районах Криму.

Кукурудза - цінна продовольча і фуражна культура, її основні посіви зосереджені у Степу і південній частині Лісостепу.

Овес - допоміжна фуражна культура. Найбільшу частку в структурі посівних площ овес займає на Поліссі і в районах Карпат.

Просо, гречка, рис - цінні круп'яні культури. Просо завдяки його посухостійкості вирощують переважно в степових областях, хоча найбільші врожаї отримують у лісостепових (Хмельницькій, Вінницькій, Черкаській).

Гречку вирощують у лісостепових і поліських областях, менше - у степових.

Рис в Україні почали сіяти у 30-х роках. У 1933 р. посіви рису займали 24 тис. га і знаходилися в Херсонській, Миколаївській, Одеській областях та Автономній Республіці Крим.

Серед зернобобових культур в Україні найбільш поширені горох, люпин, вика, менше - соя, сочевиця, квасоля, боби, чина та ін. Середня урожайність зернових становить 32,1 ц з одного гектара.

Технічні культури. Частка технічних культур становить 11,1 % посівних площ. Основними технічними культурами в Україні є цукрові буряки, соняшник, льон-довгунець. Вирощують також коноплі, льон-кудряш, тютюн, хміль, ефіроолійні та лікарські рослини.

Цукровий буряк - основна технічна культура України. Під ним зайнято 12 % посівних площ технічних культур. У Лісостеповій зоні зосереджено 3/4 ІІисівіа цукрових буряків. Найбільшою концентрацією посівів характеризуються Вінницька, Хмельницька, Тернопільська, Черкаська та Чернівецька області. Решта посівів знаходяться в північному Стену, південному Поліссі та Передкарпатті. Україна - найбільший бурякосіючий ареал у світі. Валовий збір цукрових буряків у 1995 р. становив 29,6 млн т.

Посівні площі соняшнику, основної олійної культури країни, розміщені в північному і центральному Степу.

Льон-довгунець вирощують на Поліссі і в передгір'ях Карпат. Найбільші посівні площі під льоном-довгунцем знаходяться в Житомирській, Чернігівській. Київській, Рівненській, Львівській, Волинській та Івано-Франківській областях. Льон-кудряш вирощують у степових областях.

Посіви тютюну зосереджені в Криму, Закарпатті та Придністров'ї. Найбільше хмелю вирощують на Житомирщині, Рівненщині, Сумщині.

З ефіроолійних культур вирощують троянду, м'яту, коріандр, лаванду, кмин. З лікарських найбільш поширені шавлія, валеріана, звіробій, беладона, ромашка та багато інших.

Останніми роками стабілізувалися на рівні 1,4-1,7 млн га площі під картоплею, яку вирощують скрізь, але найбільше в поліській зоні. Овочівництво і баштанництво поширені повсюдно. Найбільше помідорів, перцю, баклажанів вирощують у південних областях, огірків та інших городніх культур - у північній частині Лісостепу і на Поліссі, кавунів і динь - у південних областях.

З метою створення кормової бази для тваринництва вирощують такі кормові культури, як конюшина, люцерна, люпин та ін.

Важливою галуззю рослинництва є плодівництво. Середньорічне виробництво плодів і ягід досягло 2,9 млн т, а площа цих насаджень перевищує 818 тис. га, хоча за останні десять років скоротилася більше ніж на 250 тис. га. Найвища концентрація плодоягідних насаджень у правобережному Лісостепу, Криму, Закарпатті. Виноградні насадження країни, які займають площу 163 тис. га, зосереджені в Криму, Закарпатті, а також Одеській, Херсонській та Миколаївській областях.