Проблеми та перспективи малого бізнесу
В С Т У П
Малий бізнесздатен в умовахекономічноїкризи в країніпри мінімальномурівні державноїпідтримкистворюватинові робочімісця, зменшуючисоціальнунапругу усуспільстві;забезпечуватидосить вагомучастку бюджетнихнадходженьу вигляді податків,ризиково розроблятита впроваджуватинові зразкипродукції тапослуг. Алерозвиток малогобізнесу в Україніпрактично невідбувається.
Фактично, алене формально,малий бізнесє специфічнимсуб’єктомнаціональноїекономіки тапо цілому рядукритеріїввідрізняєтьсявід інших суб’єктівгосподарювання:
По-перше цецілі малогобізнесу: у своїйбільшості маліпідприємствастворюютьсязадля власногозабезпеченняпрацюючих умалому бізнесіосіб (це, як правило,і самі засновники,і наймані працівники)достатнімрівнем матеріальноїзабезпеченості,а не з метоюдовготривалоїекспансії наринку або отриманнянадприбутків.
По-друге цединаміка розвиткуконкретногосуб’єкту малогобізнесу: напершому етапістановленнявін розширюєтьсята набираєпотугу, орієнтуючисьна власні силита використовуючивсі доступнійому ресурси;на другомуетапі розвиткуйого потужністьстабілізуєтьсяна рівні відповіднихамбіцій, абовін переходитьдо іншої категоріїсуб’єктівекономіки(виходить зарамки малогобізнесу). Ціетапи розвиткупротікаютьнабагато швидше,ніж у іншихсуб’єктівекономіки, щой визначаєвисокий динамізмцього сектору.
По-третє цевисокий ризикведення власноїсправи суб’єктамималого бізнесу:у першу чергувизначаєтьсясамими розмірамималих підприємствта відсутністюу них необхіднихматеріально-фінансовихрезервів, щой визначаєвисоку мобільністьмалого бізнесу,але водночасі підвищує йоговразливість.
В четвертихце кадровезабезпеченнямалого бізнесу:в силу своїхрозмірів тацілей існуваннямалі підприємства,як правило, немають можливостейдля залученнявисококваліфікованихвисокооплачуванихнайманих працівників,особливо менеджерівта бухгалтерів,орієнтуючисьна власні сили.Але існуючав Україні системаобліку та звітностіісторичноорієнтованана великіпідприємства,тому доситьскладна і вимагаєвідповідноївисокої кваліфікаціївиконавців.
Всі ці особливостімалого бізнесуапріорі визначаютьвеликий динамізмта досить невеликийзагальний строкіснування йогоконкретнихсуб’єктів, щона макро-рівніхарактеризуєтьсяшвидким темпомоновленняскладовихмалого бізнесу.
Законодавченевиділеннямалого бізнесуу окремий специфічнийсектор національноїекономікипризводитьдо невикористанняпотенційнихможливостейцього секторуна державномурівні.
На шляху розвиткумалого бізнесупостають численніпроблеми, обумовленіяк об’єктивнимифакторамизагальногостану економіки,так і суб’єктивнимисоціально-психологічнимифакторами.Головнимипроблемамиє:
неповнота,неоднозначністьі суперечливістьчинної нормативно-правовоїбази;
невизначеністьподатковогозаконодавстващодо малогобізнесу якспецифічногосектору економіки,непомірнийтягар оподаткування,складна системаобліку та звітності;
відсутністьрозвиненоїринковоїінфраструктурина загальнонаціональному,регіональномута місцевомурівні;
практичнавідсутністьсистеми фінансуванняй кредитуваннямалого бізнесу;
відсутністьвнутрішніхстимулів дляінвестиційта розвиткутехнологій;
відсутністьчіткої системив організаціїфінансово-економічногоспівробітництваз міжнароднимифінансовимиорганізаціямивідносно залученняінвестицій,кредитів, грантів,міжнародноїтехнічноїдопомоги длярозвитку малогопідприємництватощо;
недостатнєінформаційнета консультативнезабезпеченнямалого підприємництва;
відсутністьчіткої ідеологіїу проведенінеобхіднихреформ та системногопідходу щодостановленнята розвиткумалого бізнесу;
не сформованапозитивнагромадськадумка щодопідприємницькоїдіяльності;
недостатністьпрофесійнихзнань та досвідущодо зайняттябізнесом.
На сьогоденняв суспільствінайбільш гостровідчутна необхідністьв консолідаціївсіх прогресивнихсил: політиків,промисловців,парламентарів,підприємців,урядовців,вчених, економистів,податкоплатниківта інших. Бовсі ми маємоодну глобальнупроблему - невміння та небажаннявластних структуростаточнозламатиадміністративно-команднусистему. І томуактивізаціягромадськихоб’єднань,профспілок,рухів, партійта союзівпромисловцівє об’єктивноюреальністю.Політизаціясуб’єктівринкової економіки- це новий етапборотьби зареформи, задієві змінив державномуустрої. За створенняекономіки, якабула б орієнтованана людину, ботільки “вільналюдина, зазнавшиневдачі, незвинувачуєнікого”.
І тому інформаціютипу “Ukraine staggers on path to freemarket” необхіднорозглядатитільки з цієїточки зору - зпозиції поглибленняекономічноїкризи в країні,яка була однієюз найбільшпромисловорозвинутихреспублікРадянськогоСоюзу, подальшогознедоленнянароду, швидкогозгортанняприватногобізнесу, поширенняекономічнихтенденційзгортаннявиробництва.
МІСЦЕ,РОЛЬ ТА ПРОБЛЕМИСТАНОВЛЕННЯМАЛОГО БІЗНЕСУУКРАЇНИ
Формуванняринкової системигосподарюванняв Україні пов’язанеіз зростаннямпідприємницькоїактивностів усіх сферахекономіки.Підприємництво,без сумніву,відіграє визначальнуроль у реалізаціїзавдань перехідногоперіоду. Прицьому успішнатрансформаціяадміністративно-командноїекономіки усоціальноспрямовануринкову неможливабез діяльностіпідприємців,які обумовлюютьвідповіднізміни як намікро-, так іна макро-економічномурівні. Однимз перспективнихнапрямів створенняконкурентно-ринковогосередовищає розвитокмалого бізнесу.
1. МІСЦЕТА ЗНАЧЕННЯМАЛОГО БІЗНЕСУ
Світовийдосвід і практикагосподарюванняпоказують, щонайважливішоюознакою ринковоїекономіки єіснування івзаємодіябагатьох великих,середніх імалих підприємств,їх оптимальнеспіввідношення.Найбільш динамічнимелементомструктуринародногогосподарства,що постійнозмінюється,є малий бізнес.
Набутийвласний досвід,позитивнірезультатирозвитку малогоі середньогопідприємництвав країнах, якіпройшли етапреформуванняекономічнихсистем, свідчатьпро те, що малепідприємництвоє одним із засобівусунення диспропорційна окремихтоварних ринках,створеннядодатковихробочих місцьі скороченнябезробіття,активізаціїінноваційнихпроцесів, розвиткуконкуренції,швидкого насиченняринку товарамита послугами.А малі підприємства,за певних умові при підтримціз боку держави- тенденційноінноваційні,гнучкі і витратоефективні,мають підприємницькийдосвід і достатнійпрофесійнийрівень.
Властивістюсучасного етапуекономічногорозвитку єстановлення(для постсоціалістичнихкраїн) і подальшевдосконалення(для розвинутихкраїн) змішаноїекономікиринкового типу.Саме ринковийтип економічноїорганізаціїсуспільства,конкурентно-ринковийспосіб координаціїекономічнихпроцесів іприйняттярішень в межахнаціональнихекономічнихсистем є найбільшперспективним.Він постаєісторичновиправданимдля країн, щовирішуютьпроблему виборуспособусоціально-економічногорозвитку.
Об’єктивнимиперевагамисучасної ринковоїекономіки єефективне іпереважнораціональневикористаннявиробничихресурсів, динамізм,конкурентність,високі адаптаційнівластивостіщодо науково-технічногопрогресу тощо.Ринковий механізмгосподарюваннязабезпечуєсвободу економічноговибору, реалізаціювласного економічногоінтересу тавзаємоузгодженістьінтересівринкових суб’єктів.Не менш важливимиознаками ринковоїекономіки єреалізаціяпідприємницькогопотенціалу,мобілізаціясамостійноїініціативигосподарськогосуб’єкта.Підприємництвовиступає рушійноюсилою соціально-економічногорозвитку.
Малийбізнес є органічнимструктурнимелементомринкової економіки.Цей секторекономікиісторично ілогічно відігрававроль необхідноїпередумовистворенняринковогосередовища.Він був первинноювихідною формоюринковогогосподарюванняу виглядідрібнотоварноговиробництва.Саме томудрібнотоварнепідприємництвовідігралоструктуроутворюючуроль в історіїстановленняекономікиконкурентно-ринковоготипу. Ця специфіката своєріднефункціональнепризначеннямалого бізнесунабуває особливогозначення длякраїн, які йдутьшляхом відтворенняринкової системигосподарювання.Здатністьмалого бізнесудо структуроутворенняринку висуваєзавдання йоговідродженнята спрямовуєу число першочерговихзаходів реформуванняекономікиУкраїни на їїперехідномуетапі.
Вструктурісучасної змішаноїекономікиспівіснуютьта органічновзаємодоповнюютьсямалий, середнійта великийбізнес. Але навідміну віддвох останніхмалий бізнесє вихідним,найбільш чисельним,а тому і найбільшпоширенимсектором економіки.Відмінностіміж цими трьомавидами бізнесуобумовленірізним рівнемсуспільногорозподілупраці, характеромспеціалізаціїта усуспільненнявиробництва,а також виборомтехнологічноготипу виробничогопроцесу.
Малийбізнес- цесамостійна,систематичнагосподарськадіяльністьмалих підприємствбудь-якої формивласності тагромадян-підприємців(фізичних осіб),яка проводитьсяна власнийризик з метоюотриманняприбутку. Практично,це будь-якадіяльність(виробнича,комерційна,фінансова,страхова тощо)зазначенихсуб’єктівгосподарювання,що спрямованана реалізаціювласного економічногоінтересу.
Сутьта значеннямалого бізнесуполягає у тому,що він є провіднимсектором ринковоїекономіки;складаєоснову дрібнотоварноговиробництва;визначаєтемпи економічногорозвитку, структурута якіснухарактеристикуВВП; здійснюєструктурнуперебудовуекономіки,швидку окупністьвитрат, свободуринковоговибору; забезпечуєнасичення ринкуспоживацькимитоварами тапослугамиповсякденногопопиту, реалізаціюінновацій,додатковіробочі місця;маєвисоку мобільність,раціональніформи управління;формуєновий соціальнийпрошарокпідприємців-власників;сприяєпослабленнюмонополізму,розвитку конкуренції(схема 1).
Схема1 |
Сутьта значеннямалого бізнесу |
МАЛИЙБІЗНЕС |
це |
ПРОВІДНИЙСЕКТОР РИНКОВОЇЕКОНОМІКИ |
складає |
ОСНОВУДРІБНОТОВАРНОГОВИРОБНИЦТВА |
визначає |
ТЕМПИЕКОНОМІЧНОГОРОЗВИТКУ |
СТРУКТУРУТА ЯКІСНУХАРАКТЕРИСТИКУВНУТРІШНЬОГОВАЛОВОГОПРОДУКТУ |
СТУПІНЬДЕМОКРАТИЗАЦІЇСУСПІЛЬСТВА |
здійснює |
СТРУКТУРНУПЕРЕБУДОВУЕКОНОМІКИ |
ШВИДКУОКУПНІСТЬЗАТРАТ |
СВОБОДУРИНКОВОГОВИБОРУ |
забезпечує |
НАСИЧЕННЯРИНКУ ТОВАРАМИТА ПОСЛУГАМИ |
РЕАЛІЗАЦІЮІННОВАЦІЙ |
ДОДАТКОВІРОБОЧІ МІСЦЯ |
характеризується |
ВИСОКОЮМОБІЛЬНІСТЮ |
РАЦІОНАЛЬНИМИФОРМАМИ УПРАВЛІННЯ |
формує |
СОЦІАЛЬНИЙПРОШАРОКПІДПРИЄМЦІВ-ВЛАСНИКІВ |
ОСНОВУСЕРЕДНЬОГОКЛАСУ |
сприяє |
ПОСЛАБЛЕННЮМОНОПОЛІЗМУ |
РОЗВИТКУКОНКУРЕНЦІЇ |
Рольі місце малогобізнесу внаціональнійекономіцінайкраще проявляєтьсяв притаманнихйому функціях.Розглядаючифункції малогобізнесу у стабільнійринковій економіці,слід наголоситина наступному:
По-перше,неоціненийвнесок малогобізнесу в справуформуванняконкурентногосередовища.Відомо, що вумовах вільноїринкової економікиконкуренціяє відображеннямвідносин змаганняміж господарськимиелементами,коли їх самостійнадіяльністьефективнообмежує можливостікожного з нихвплинути назагальні умовиобігу товарівна даному ринку,а також стимулюєвиробництвотих товарів,яких потребуєспоживач. Тодідіяльністьучасниківринкових відносиннабуває динамічногохарактеру, вонапов’язана зекономічноювідповідальністюта ризикомпідприємця,що перетворюєйого в своєріднийсоціальнийдвигун економічногорозвитку. Малийбізнес допомагаєутвердженнюконкурентнихвідносин, бовін є антимонопольнимпо самій своїйприроді, щопроявляєтьсяв різноманітнихаспектах йогофункціонування.З одного боку,малий бізнес,внаслідокбагаточисельностіелементів, щойого складають,та їх високогодинамізму взначно меншіймірі піддаєтьсямонополізації,ніж великіпідприємства.З іншого боку,за умов вузькоїспеціалізаціїй використанняновітньоїтехніки вінвиступає якдійовий конкурент,що підриваємонопольніпозиції великихкорпорацій.Саме ця рисамалого бізнесувідіграласуттєву рольв послабленні,а іноді й в подоланнірозвинутимикраїнами притаманнійвеликому капіталутенденції домонополізаціїта затримцітехнічногопрогресу.
По-друге,малий бізнес,оперативнореагуючи назміни кон’юнктуриринку, надаєринковій економіцінеобхідноїгнучкісті. Цяйого риса здобулав сучаснихумовах особливогозначення внаслідокшвидкої індивідуалізаціїта диференціаціїспоживчогопопиту, прискореннянауково-технічногопрогресу (НТП),зростанняноменклатурипромисловихтоварів тапослуг.
По-третє,величезнимє внесок малогобізнесу в здійсненняпрориву по рядуважливих напрямківНТП, передусімв галузі електроніки,кібернетики,інформатики.Сприяючи прискореннюреалізаціїновітніх технічнихі комерційнихідей, випускунаукоємноїпродукції,малий бізнестим самим виступаєпровідникомНТП. Наприклад,більшістьдрібних фірм,що з’явилисянаприкінці80-х років уВеликобританії,є найбільштехнічно оснащеними.А у США на сектормалого бізнесуприпадає близько50% науково-технічнихрозробок.
По-четверте,малий бізнесробить вагомийвнесок у вирішенняпроблеми зайнятості.Ця функціяпроявляєтьсяу здатностімалого бізнесустворюватинові робочімісця й поглинатинадлишковуробочу силупід час циклічнихспадів та структурнихзрушень економіки.В розвинутихкраїнах намалий бізнесприпадає всередньому50% всіх зайнятихта до 70-80% новихробочих місць.Якщо у періодкриз 70-80-х роківв розвинутихкраїнах йшовпроцес скороченняробочих місцьна великихпідприємствах,то дрібні фірмиїх не тількизберігали, алей навіть створювалинові.
По-п’яте,важлива функціямалого бізнесуполягає в пом’якшеннісоціальноїнапруги ідемократизаціїринкових відносин,бо саме він єфундаментальноюосновою формуваннясередньогокласу. Отже,він виконуєфункцію послабленняпритаманнійринковій економіцітенденції досоціальноїдиференціаціїта розширеннясоціальноїбази реформ,що здійснюютьсяна даному етапі.Без орієнтаціїна таку соціальнубазу ринковогосередовища,яким є середнійклас, запровадженіреформи приреченіна провал.
Отже,роль та функціїмалого бізнесуз точки зорузагальноекономічнихпозицій полягаютьне тільки утому, що він єодним з найважливішихдійових факторівекономічногорозвитку суспільства,яке опираєтьсяна ринковіметоди господарювання.Його важливоюфункцією єсприяннясоціально-політичнійстабільностісуспільства,тобто він відкриваєпростір вільномувибору шляхіві методів роботина користьсуспільствата забезпеченнявласного добробуту.
Заумов дестабілізаціїекономіки,обмеженняфінансовихресурсів самесуб’єкти малогобізнесу, якіне вимагаютьвеликих стартовихінвестицій,мають швидкеобертанняресурсів, спроможніпри певнійпідтримцінайбільш швидкоі економічнодоцільно вирішуватипроблемидемонополізації,стимулюватирозвиток економічноїконкуренції.
Такимчином, малийбізнес є невід’ємноюрисою будь-якоїринковоїгосподарськоїсистеми, безчого така економікаі суспільствов цілому неможуть не тількирозвиватися,але навіть йіснувати. Великийкапітал, безумовно,визначає рівеньнауково-технічногоі виробничогопотенціалу,але основоюрозвитку країнз ринковоюсистемоюгосподарюванняє мале підприємництвояк найбільшмасова, динамічната гнучка формаділового життя.Саме в секторімалого підприємництвастворюєтьсяі функціонуєчимала масанаціональнихресурсів, якає живильнимсередовищемдля середньогота великогопідприємництва.
Одназ причин успішногорозвитку малогопідприємництвав країнах зрозвиненоюекономікоюполягає у тому,що велике виробництвоне протиставляєтьсямалому. Тутдотримуютьсяпринципу кооперуваннявеликих тамалих суб’єктівгосподарювання,причому великіпідприємстване пригнічуютьмалий бізнес,а взаємодоповнюютьодин одного.
Прозначення малогопідприємництвасвідчать інтегрованіпоказники, щохарактеризуютьстан секторамалого підприємництвау розвинутихкраїнах, якіпідкреслюютьфундаментальнуроль малогопідприємництвав соціально-економічномута політичномужитті кожноїкраїни (табл.1). Показникамивагомої ролімалого бізнесуяк інтегруючогоструктурногоелемента системисучасної ринковоїекономіки єпередусім даніпро його кількісніпараметри.
Таблиця1 | |||||
Станрозвитку малогота середньогопідприємництвав деяких країнах1 | |||||
Країна | КількістьМСП,тис. | КількістьМСП на 1000 чол.населення | Зайнятов МСП (млн.чол.) | ЧасткаМСП узагальнійкількостізайнятих (%) | ЧасткаМСП у ВВП (%) |
Великобританія | 2630 | 46 | 13,6 | 49 | 50…53 |
Німеччина | 2290 | 37 | 18,5 | 46 | 50…54 |
Італія | 3920 | 68 | 16,8 | 73 | 57…60 |
Франція | 1980 | 35 | 15,2 | 54 | 55…62 |
КраїниЄС | 15770 | 45 | 68 | 72 | 63…67 |
США | 19300 | 74,2 | 70,2 | 54 | 50…52 |
Японія | 6450 | 49,6 | 39,5 | 78 | 52…55 |
РосійськаФедерація | 836,2 | 5,65 | 8,1 | 9,6 | 10…11 |
Україна2 | 281,2 | 5,4 | 1,0 | 4,6 | 5,0…5,5 |
1Малый бизнесРоссии. Проблемыи перспективы.Москва, РАРМП,1996.-С.11 | |||||
2Розрахованоза данимиМіністерствастатистикиУкраїни станомна 01.01.96р. (кількістьМСП - кількістьзареєстрованихмалих підприємств) | |||||
Так,частка малихта середніхпідприємству загальнійкількостіпідприємствзмінюєтьсяпо країнах -від 94% у Великобританіїдо 99,9% у Франції.Кількістьдіючих малихпідприємствв Україні заостанні чотирироки збільшиласьмайже вдвічі(з 50496 у 1992 році до91601 станом на 1січня 1996 року).
Промісце і значеннямалого та середньогобізнесу (МСП)свідчать показникийого ролі вринковій економіці,зокрема часткаМСП у загальнійкількостізайнятих тайого часткау ВВП. Так часткаМСП у загальнійкількостізайнятих становитьпонад половинуу США та Франції(54%), у країнах ЄС(72%), в Італії (73%), вЯпонії (78%).
В
Україні ж станомна 1 січня 1996 рокусередньообліковакількістьпрацівниківмалих підприємствстановила1042,2 тис. чоловік,тобто - лише4,6% зайнятогонаселення. ВРосійськійФедерації цейпоказник становив9,6%. Більше половиниВВП у зазначенихкраїнах припадаєна сектор малогопідприємництвата середньогобізнесу. Часткамалих підприємству валовомувнутрішньомупродукті Україниу 10-12 разів менша,ніж у розвинутихкраїнах, і становитьлише близько5,5%. В РосійськійФедерації цейпоказник вдвічібільше - 10-11% (табл.2.1, мал.2.1).ЯкщорозглянутифінансовірезультатидіяльностінародногогосподарстваУкраїни, точастка малихпідприємству балансовомуприбутку заI півріччя 1996 рокузначно вище- 8%, а в окремихгалузях маліпідприємства,за цим показником,мають значнупитому вагу.Зокрема, у торгівліта громадськомухарчуванніцей показникстановить72,3%, в побутовомуобслуговуваннінаселення -57,1%, постачанніта збуті - 23,4%,будівництві- 20% (табл.2).
Таблиця2 | |||
Фінансовірезультатидіяльностінародногогосподарстваза I півріччя1996 року (балансовийприбуток) | |||
Галузінародногогосподарства | Показникипо народномугосподарству,млрд.крб. | маліпідприємства | |
млрд.крб. | % | ||
Всього | 776310,9 | 62118,0 | 8,0 |
утому числі: |
| ||
Промисловість | 356324,5 | 14367,2 | 4,0 |
Транспортта зв’язок | 219321,4 | 1131,5 | 4,0 |
Будівництво | 50644,7 | 10121,5 | 20,0 |
Торгівлята громадськехарчування | 34715,7 | 25103,8 | 72,3 |
Постачаннята збут | 13046,7 | 3048,4 | 23,4 |
Заготівлі | 6382,7 | 53,4 | 0,8 |
Житлово-комунальнегосподарство | 3294,5 | 78,3 | 2,4 |
Побутовеобслуговуваннянаселення | 2033,4 | 1161,1 | 57,1 |
Фінанси,кредит, страхування | 70542,5 | 784,2 | 1,1 |
Розрахованоза данимиМіністерствастатистикиУкраїни безспільних ісільськогосподарськихпідприємств | |||
Малийбізнес має нелише економіко-виробничіта соціально-економічніпереваги, асаме: гнучкість,динамізм,пристосуваннядо мінливостейтехнології,здатністьоперативностворюватита упроваджуватинову технікута технологію,забезпеченнясоціальноїстабільності,насичення ринкупраці новимиробочими місцями,відкритістьдоступу талегкість входженнядо цього сектораекономіки. Алемалий бізнесмає також ізначні соціально-психологічніпереваги, воснові якихлежить специфічнамотивація допраці, яка передбачаєподоланняелементіввідчуженняі залученняелементівекономічногота неекономічногозаохочення.
Маломубізнесу притаманнісоціальніджерела активізаціїколективноїпраці, чого неіснує на великихфірмах. Властивийдля невеликихпідприємствдух ініціативи,підприємливостіта динамізмувиражаєтьсяв особливихлюдських відносинахта специфічномусоціально-психологічномукліматі. У невеликихтрудових колективах,пов’язанихєдиним прагненнямдо самостійностіта виживання,відроджуєтьсяпочуття господаря,скорочуютьсядо мінімумуелементибюрократизму.Незначнийчисельний складмалих підприємствдозволяє зблизитиінтереси керівництвата підлеглих,між співробітникамитут, як правило,відсутня боротьбаза престиж, якапоглинає значнучастину творчоїенергії працюючиху великихкорпораціях.На малих фірмахвідносини утрудовомуколективівідзначаютьсяпростотою,відсутністювідчуженості,що породжуєособливу атмосферусумісної праці,яка допомагаєшвидкому вирішеннютрудових конфліктівміж адміністрацієюі робітниками.
Малийбізнес здатензалучати дороботи на своїхпідприємствахтаких спеціалістів,які працюютьна свій страхта ризик і навітьза меншу винагороду.Причина такоїзацікавленостіполягає у тяжіннідо самостійностіта реалізаціїсвоїх потенційнихтворчих можливостей,що значно важчезробити навеликих підприємствах.
Отже,відродженняі розвитокмалого бізнесув Україні вкрайнеобхідні.Становленнязначної кількостісуб’єктівмалого бізнесумає, безперечно,позитивнезначення длянаціональноїекономіки, щов значній міріобумовитьствореннясучасної ринковоїекономіки зсоціальноюспрямованістю.
2. МОНІТОРИНГМАЛОГО БІЗНЕСУУКРАЇНИ
Становленнямалого бізнесуУкраїни проходило(і зараз проходить)в динамічних,часто змінюванихумовах. З першихроків здійсненняекономічноїреформи в Україні,попри об’єктивнітруднощі перехідногоперіоду, відбуваєтьсяшвидке зростаннянедержавногосектора економіки,яке супроводжувалосьзростаннямкількостісуб’єктівмалого бізнесу.
Одниміз основнихпоказників,що характеризуютьпроцес становленнямалого бізнесу,є динаміказміни кількостідіючих суб’єктівмалого підприємництва(табл. 2.1).
Найбільшінтенсивномалий бізнесрозвивавсяу 1992 році, тобтопісля прийняттязаконів України“Про підприємництво”,“Про підприємствав Україні” таінших, які спонукалипідприємливихлюдей на законнихпідставахзапочаткуватисвою справу,спробуватисебе в бізнесі.Сприяли цьомуі пільги воподаткуванніновоутворенихмалих підприємств,що, з іншогобоку, спонукалодо зменшеннякооперативівз наступнимствореннямнових малихпідприємств.Діюче законодавствоне зобов’язувалота й не дозволялоподатковиморганам встановлюватиджерела надходженнямайна в новостворюваніпідприємства,тобто пільгив оподаткуваннінадавалисьяк підприємствам,що були створенігромадянами,які раніше незаймалисяпідприємницькоюдіяльністю,так і підприємствам,в які громадянивносили майно,отримане післяліквідаціїкооперативів.Однак, якщомала місцеперереєстраціякооперативув мале підприємство,то така пільгане надавалася.
Таблиця2.1 | ||||||
Кількістьдіючих суб’єктівмалого бізнесуУкраїни у1991-1996 рр. | ||||||
Суб’єкти | 1991 | 1992 | 1993 | 1994 | 1995 | 1996* |
Маліпідприємства | 19598 | 50496 | 75003 | 79827 | 91601 | 85510 |
Темпизміни, % | 100 | 257,7 | 148,5 | 106,4 | 114,7 | 93,4 |
Кооперативи | 27486 | 17243 | 9777 | 5972 | 4418 | 3268 |
Темпизміни, % | 100 | 62,7 | 56,7 | 61,1 | 74,0 | 74,0 |
Фермерськігосподарства | 2098 | 14681 | 27739 | 31983 | 34778 | 35266 |
Темпизміни, % | 100 | 699,8 | 188,9 | 115,3 | 108,7 | 101,4 |
Всього | 49182 | 82420 | 112519 | 117782 | 130797 | 124044 |
Темпизміни, % | 100 | 167,6 | 136,5 | 104,7 | 111,1 | 94,8 |
| Розрахованоза данимиМіністерствастатистикиУкраїни *станом на01.07.1996р. | ||||||
У
1995 році (порівняноз 1991р.) кількістьмалих підприємствзбільшиласямайже в 4,7 раза,а кількістьфермерськихгосподарствмайже в 17 разів,однак кількістьдіючих кооперативівзменшиласьбільше ніж в6,2 раза. Водночас,вже у 1992-1993 рокахпроявляютьсянегативнітенденції упроцесі становленнята розвиткумалого бізнесу.Про це свідчитьдинаміка зміникількостісуб’єктівмалого бізнесу,зокрема малихпідприємстві кооперативів(мал. 2.2).Пронегативнітенденціїпроцесу формуваннята розвиткумалого бізнесусвідчить такожтакий показникяк кількістьзайнятих умалому бізнесі(табл. 2.2, мал. 2.3).
Таблиця2.2 | ||||||||
Кількістьзайнятих умалому бізнесіУкраїни у1991-1996рр. | ||||||||
Суб’єктималого бізнесу | 1991 | 1992 | 1993 | 1994 | 1995 | 19961 | ||
Маліпідприємства | 637000 | 910900 | 1038227 | 986443 | 1042425 | 938943 | ||
Кооперативи | 811800 | 337100 | 193520 | 117906 | 82467 | 50355 | ||
Фермерськігосподарства3 | 5300 | 36700 | 69400 | 80000 | 86700 | 88160 | ||
Громадяни-підприємці,що зареєстровані | - | 200292 | 426594 | 672257 | 859579 | 8671852 | ||
Всього | 1454100 | 1484992 | 1727741 | 1856606 | 2071171 | 1944643 | ||
Розрахованоза данимиМіністерствастатистикиУкраїни таДержавноїПодатковоїАдміністраціїУкраїни | ||||||||
1станом на01.07.1996 р. | 2станом на01.12.1996 р. | 3Заекспертноюоцінкою | ||||||
Найбільшсуттєвий спадтемпів приростукількостіпрацюючихпорівняно ізтемпами приростукількостісуб’єктівгосподарюваннявідбувся помалих підприємстваху 1994 році, відповідно95% проти 106,4%. Це єсвідченнямтого, що вже в1993-1994 роках маліпідприємстване були зацікавленів розширеннісвоєї діяльності,особливо всфері матеріальноговиробництва,що підтверджуєтьсяі аналізомструктурирозподілудіючих малихпідприємствза галузямиекономіки.
Нанашу думку, цепояснюєтьсянаступнимиобставинами:зміна державоюподатковоїполітики, тобтоперехід досплати податкуз доходів, а нез прибуткупідприємств;значне погіршеннязагальноекономічноїситуації вкраїні; відсутністьдержавноїпідтримкисуб’єктівмалого бізнесупризвели дозменшення їхактивностіу виробничихсекторах економіки,що, в свою чергу,позначилосяна скороченнікількостісуб’єктівмалого бізнесута їх працюючих.
В Україні,особливістюякої досі євисокомонополізованаструктураекономіки, малепідприємництвопоки що посідаєнезначне місце.Так, станом на1.01.96р. діяло 91,6 тис.малих підприємстві 4,4 тис. кооперативів.Середньообліковакількістьпрацівниківмалих підприємствстановить1042,4 тис. чоловік,кооперативів- 82,5 тис. чоловік.Крім того,налічується859 тис. громадян-підприємцівта майже 90 тис.зайнятих уфермерськихгосподарствах.Тобто на 01.01.96р.всього у маломупідприємництві(за зазначенимикатегоріями)кількістьпрацівниківстановила понад2 млн. чоловік- це близько10% зайнятогонаселенняУкраїни (табл.2.4).
Відбуваєтьсяне лише уповільненнятемпів ростумалого бізнесу,а й його масштабів.Так, за офіційнимиданими МіністерствастатистикиУкраїни запідсумкамиІ півріччя 1996року кількістьмалих підприємствзменшиласьбільш ніж на6 тис. (-6,6%) і становила85510, кооперативівна 1,2 тис. (-26%), кількістьфермерськихгосподарствпрактичнозалишиласяна тому ж рівні- 35266 (101,4%). Загальнакількістьсуб’єктівмалого бізнесу(за зазначенимикатегоріями)зменшиласьна 5,2% і становила124044 (табл. 2.3).
Абсолютнескороченнядіючих малихпідприємствзафіксованеу 1996 році впершеза весь часстановленнямалого бізнесув Україні. Теж саме стосуєтьсяі середньорічноїкількостіпрацівниківмалих підприємств,яка у порівнянніз попереднімроком зменшиласьу 1994 році на 5%, ау 1996 році - майжена 10% і становилана 1 липня 1996 року938943 чол. У 1996 роцівперше відбулосятакож абсолютнескороченнякількостізайнятих умалому бізнесіна 126,5 тис. чол.(-6,1%), яка становила1944,6 тис. чоловік(табл. 2.2).
Відбуваютьсяпевні зміниу структурімалого бізнесуі за формамивласності.Кількістьзайнятих надержавних малихпідприємстваху 1995 році становила4,4%. Найбільшапитома вагаїх з колективноюформою власності- 63,2%, з приватною- 32,3%. У 1996 році відповідно- 3,2%; 67,2%; 29,1% (табл.2.3, мал.2.5).Майже таке жструктурнеспіввідношенняза формамивласності іза іншимипоказниками,зокрема, відноснобалансовогоприбутку тавиручки відреалізації.
Офіційністатистичнідані, незважаючина їх неповноту,недосконалістьта недостатнюпорівнянність,все ж таки дозволяютьпростежитипевні тенденціїщодо змін галузевоїструктурималого підприємництва.Практично вусіх галузяхгосподарстваУкраїни неспостерігаєтьсярізкого коливанняпитомої вагисектора малихпідприємств.Однак, насторожуєтой факт, що невідбуваєтьсятенденції доросту питомоїваги чисельностіпрацівниківмалих підприємств,які спеціалізуютьсяна виробничійдіяльності.Так, у 1993 році вторгівлі,громадськомухарчуванні,матеріально-технічномупостачанні,заготівлі іпосередницькійдіяльностібуло зайнято252,6 тис. чоловік,тобто 24,3%, у 1994 роціцей показникстановив 29,1%, у1995 - 34,5%. Таким чином,у зазначенихгалузях у 1995 роціпрацювала понадтретина працівниківмалих підприємств.
Водночасслід зазначититенденціїзменшенняпитомої вагизайнятих самеу виробничомусекторі. Так,за період з1993 року по 1995 рікпитома вагапрацівниківмалих підприємству промисловостіскоротиласяз 25,1% до 21,1%, у будівництві- з 25,5% до 22,0%, у сільськомугосподарстві- з 1,2% до 1,0%. Майжевдвічі скоротивсяцей показнику науці та науковомуобслуговуванні- з 6,1% до 3,4%.
У зв’язкуз нестабільністюстану українськоїекономіки тазаконодавствазначна частинамалих підприємствдиверсифікуєсвою діяльністьі, по суті, вониє багатопрофільнимипідприємствами.Це істотнопідвищує їхстановище наринку за рахуноквнутрішньогоперерозподілуресурсів ідіяльностів різних сегментахринку.
Таблиця2.3 | |||||
Кількістьпрацівників,зайнятих намалих підприємствахрізних формвласності у1992-1996 рр. | |||||
Роки | Середньообліковачисельністьпрацівників(чол.) | Заформами власності(%) | |||
державна | колективна | приватна | інші | ||
1992 | 910900 | 25,6 | 34,9 | 33,5 | 6,0 |
1993 | 1038000 | 16,4 | 41,4 | 37,3 | 4,9 |
1994 | 986400 | 7,0 | 52,0 | 37,5 | 3,5 |
1995 | 1042400 | 4,4 | 63,2 | 32,3 | 0,1 |
1996 | 938900 | 3,2 | 67,6 | 29,1 | 0,1 |
Розрахованоза данимиМіністерствастатистикиУкраїни | |||||
1станом на01.07.1996 р. | |||||
Враховуючиважливістьдля Україниаграрногосектора економіки,доцільнопроаналізуватитенденціїрозвитку фермерськихгосподарств(табл.2.1). Найбільшвисокий темпїх приросту(699,8%) був відміченийв 1992 році. В наступніроки він зменшувався:в 1993 році - 188,9%, в 1994 році- 115,3%, в 1995 році - 108,7% тав 1996 році, станомна 01 жовтня, -101,7%. Така ж тенденція,але з трохименшою інтенсивністю,відмічаєтьсяі в зміні площсільськогосподарськихугідь, що булинадані фермерськимгосподарствам(1992р. - 736,3%; 1993р. - 191,0%; 1994р. - 125,3%;1995р. - 112,4%; 1996р. - 104,3%). В 1991 роцінайбільшакількістьфермерськихгосподарствбула розташованав Південно-Західномуекономічномурайоні - 48% відїх загальноїкількості. НаДонецько-Придніпровськийта Південнийекономічнірайони припадаловідповідно30% та 22%. Але в наступніроки в Донецько-Придніпровськомута Південномуекономічнихрайонах фермерськігосподарстварозвивалисябільш інтенсивно,тому в 1995 роціна ці райониприпадало по37% їх загальноїкількості, ана Південно-Західнійекономічнийрайон - 26%.
На 1жовтня 1996 рокув розрахункуна одне фермерськегосподарствоприпадало всередньомупо Україні 23гасільськогосподарськихугідь. В розрізірегіонів цейпоказник маєтакож значнівідмінності.Найбільш високимвін є в Луганськійобласті (42га),а найбільшнизьким вЗакарпатськійобласті (4га).Вищим від середньогопо Україні вінє в областях:Дніпропетровській(29га), Запорізькій(32га), Кіровоградській(36га), Полтавській(27га), Сумській(29га), Харківській(34га), Херсонській(34га) та Чернігівській(30 га). Нижчим відсередньогопо Україні вінє в АвтономнійРеспубліціКрим (16 га), та вобластях: Вінницькій(22 га), Волинській(16 га), Житомирській(18 га), Івано-Франківській(9га), Львівській(12га), Миколаївській(21га), Одеській(15га), Рівненській(13га), Тернопільській(15га), Хмельницькій(22га) та Чернівецькій(6га) (мал. 2.6). Такарозбіжністьцього показникапояснюється,з одного боку,особливостямиведення сільськогогосподарствав різних економічнихрайонах, а зіншого - різнимставленнямдо розвиткуфермерстваз боку регіональнихта місцевихорганів державноївлади, що, у своючергу, підтверджуєвідсутністьчіткої державноїполітики розвиткуфермерськихгосподарств.
Зворотноюреакцією з бокунаселення нарізні підходирегіональнихта місцевихорганів владидо розвиткуфермерстває кількістьподаних заявпро бажаннястати фермером.Так в 1995 роцінайбільша їхкількістьзафіксованав областях:Одеській (418),Донецькій(218), Закарпатській(252), Дніпропетровській(234), Миколаївській(226), Запорізькій(214), Київській(137), Кіровоградській(163) та Херсонській(130). Найменшакількість заявподана в областях:Чернігівській(7), Житомирській(17), Хмельницькій(19), Вінницькій(22), Тернопільській(26), Чернівецькій(26), Рівненській(33), Львівській(38) й Черкаській(43).
Потяглюдей до вільногогосподарювання,традиції шануватиземлю-годувальницю,активністьнаселеннязобов’язувалиі зобов’язуютьвладні державніструктурипроводитиземельне реформуваннявиважено, враховуючирегіональніособливостіі, звичайно,спираючисьна чинне законодавство.
| “Людиделятся накапиталистови социалистов.И тем и другимденьги нужны.Это их объединяет. Аразъединяетих метод, которымони деньгидобывают. Есликапиталистунужны деньги- он упорноработает. Еслисоциалистунужны деньги- он бросаетработу, да ещеи других подстрекаетделать то жесамое.”/В.Резун/ |
Так,наприклад,Івано-Франківськаобласть першоюв Україні розпочалакомплекснуреформу землі.Тут єдині вУкраїні непішли шляхомсуцільноїпередачі земельу колективнувласність, анасправдізабезпечуютьсвоїм жителямдобровільнийвибір формвласності тагосподарювання.І як наслідок,індивідуальнийсектор, щовикористовує53 відсотки усіхсільськогосподарськихугідь, виробляву 1996 році тричверті валовоїсільськогосподарськоїпродукції.Практично майжевся картопля,плоди і ягодивирощуютьсяв особистихта фермерськихгосподарствах.Вони ж дають75% м’яса, 82% молока,83% яєць.
Самезавдяки реформуваннюна селі Івано-Франківщинавиробляє найбільшесеред областейУкраїнисільськогосподарськоїпродукції врозрахункуна 100 га угідь,а спад виробництваза 1991-1995 роки становить18,5 відсотка проти35 в Україні. Змінивідбуваютьсяна підставірегіональноїпрограми земельноїреформи таприватизаціїземлі, розробленоїще в 1992 році. Сутьїї в тому, щоземлі, призначенідля товарногосільськогосподарськоговиробництва,спочатку передаютьсяіз державноїв приватнувласність умежах середньоїземельноїчастки безвизначенняв натурі длягромадян, включаючисоціальну сферуна селі. Правовласностіпідтверджуєтьсясертифікатом,затвердженимобласною Радоюнародних депутатіввідповіднодо Указу ПрезидентаУкраїни від10 листопада1994 року. Одночаснов усіх колективнихгосподарствахпроведенопаювання майнадля працюючихі пенсіонерів,а також рядгосподарстввизначиличастку майнавибулих тапомерлихколгоспників,спадкоємціяких претендуютьна відповіднийпай. Після видачісертифікатіврозробляютьсясхеми можливихваріантівреструктуризаціїіснуючогогосподарствата розподілуземель якрекомендаціївласникаммайнових паївта земельнихчасток длядобровільноговибору формвласності тагосподарювання,щоб не допуститинекерованогороздробленняземлі та формальноїзміни не такгосподарськихвідносин, яквивіски. Формуютьсярізні за величиноюта напрямкомгосподарствана приватнійоснові. Наприклад,в гірськіймісцевостістворюютьсяв основномуіндивідуальнімалі господарства,в передгірській- невеликі, а внизинній - великігосподарства.Регіональнийпідхід дає:
-змогу власникамземлі та майнаіснуючогогосподарствадобровільновизначатисяв подальшомуформуваннінових ефективнихгосподарствна приватнійоснові та створюватиконкурентнесередовище;
-право здаватисвою земельнучастку та майновийпай в орендуефективнимгосподарям;
-можливістьдержавниморганам здійснюватиреальне управлінняі контроль запроцесомроздержавленнята перерозподіломземель.
Оренднівідносинизабезпечуютьвласниківземельнихчасток в разібанкрутстваіснуючогогосподарствавід позбавленнявласності наземлю череззаборгованістьчи заставу.Новоутвореніна приватнійоснові господарстваможуть одержуватиземлю такожу колективнувласність чиу власністьюридичних осібтільки в межахсвоєї сумарноїземельноїчастки за заявамивласниківсертифікатів.Землі пенсіонерів,працівниківсоціальноїсфери, іншихгалузей сільськогогосподарствавикористовуютьсятоваровиробникамина оренднихвідносинах,включаючиоренду з правомвикупу. На 1 січня1997 року відповіднодо проектівроздержавленнята приватизаціївидано майже150 тисяч сертифікатівобласногозразка на 87відсотків усіхземель, що підлягаютьприватизації.
Становленнямалого підприємництвамає специфікуне лише в галузевому,але й в регіональному(територіальному)розрізі. Характеризуючирозвиток малогопідприємництвав регіональномуаспекті, слідзазначити, щоУкраїна являєсобою сукупністьдуже неодноріднихтериторій,кожна із якихмає неповторнийпрофіль, притаманнітільки їйвластивості.Розвинутимив індустріальномувідношенніобластями єДніпропетровська,Донецька, Запорізька,Луганська.Області, депереважаєсільськегосподарство,- Вінницька,Житомирська,Кіровоградська,Полтавська,Черкаська. Єтакож області,де врівноваженісільське господарствота і
ндустрія,- Одеська, Київська,Харківська.Рівеньрозвитку малогопідприємництвав областяхУкраїни такожнеоднаковий.
Однієюз причин труднощівта структурнихзбочень унедержавномусекторі є відсутністьсистеми територіальногоуправліннята територіальноїполітики щодорозвиткупідприємницькоїдіяльності.
Цейвисновок можнапідкріпитианалізом станумалого підприємництвав Україні зурахуваннямрегіональногоаспекту.
Проаналізуємокількістьдіючих малихпідприємству розрахункуна 1000 чоловік.У середньомупо Україні цейпоказник дорівнює1,46. Стосовнозареєстрованихмалих підприємствцей чинниквищий, майжев три рази - 4,6(мал. 2.7). В регіональномуаспекті цейпоказник маєвеликі розбіжності.Так, набагатовищий показник,ніж у середньомупо країні, уДніпропетровськійта Харківськійобластях (2,22 і2,19 відповідно),в місті Києві(2,6), АвтономнійРеспубліціКрим (2,0). Разомз тим у такихобластях якЧернігівська,Вінницька,Житомирськавін нижче відсередньогобільш як у дварази (0,61; 0,63; 0,72 відповідно).Значно нижчепоказники уТернопільській(0,80), Кіровоградській(0,81), Херсонській(0,82) а Закарпатській(0,83) областях.
Доситьширокий діапазонколивання іпоказникапродуктивностіпраці (відношеннявиручки відреалізаціїдо середньообліковоїчисельностіробітників).Низькі показникипродуктивностіпраці зокремау Львівській,Івано-Франківській,Закарпатськійта Тернопільськійобластях.
Аналізсвідчить, щорозвиток малогопідприємництвазалежить відбагатьох фактів,серед якихнайважливішуроль відіграютьрегіональні(територіальні)умови. До нихслід віднести:економічнийпотенціал,наявністьресурсів,господарськуструктуру,підготовкукадрів, ставленнямісцевих органіввлади та населеннядо підприємництва,стан ринковоїінфраструктури,інформаційнезабезпечення,традиції тапсихологіюнаселенняданого регіонутощо. Ці та іншіфактори повиннівраховуватисьпри розробціта впровадженнісистеми регіональногоуправління,здійсненніефективноїтериторіальноїполітики щодорозвитку малогопідприємництва,що сприятимеформуваннюпідприємницькихструктур таподоланнюекономічноїкризи.
3. ФІНАНСОВІРЕСУРСИ МАЛОГОБІЗНЕСУ УКРАЇНИ
Подальшийдинамічнийрозвиток малогобізнесу значносприяє загальноекономічномузростанню.Однак йогоактивністьстримуєтьсяфінансовимибар’єрами.Основним джереломінвестиційпоки що залишаютьсявласні фінансовіресурси суб’єктівмалого бізнесута сімейніпозики. Банківськікредити використовуютьсяобмежено черезвеликі процентніставки та відсутністьгарантій длябанків (у виглядізастав абовисоколіквіднихактивів).
У країнахз ринковоюекономікоюфінанси є головнимекономічнимінструментомвтручання впроцеси розширеноговідтворення,розподілу іперерозподілусукупногосуспільногопродукту. Вониє специфічноюформою рухувиробничихвідносин, підсистемоюекономічногобазису. Фінансияк системаекономічнихвідносин об’єктивноподіляютьсяна дві сфери:державні фінансиі фінанси підприємств(підприємницькихструктур).
Фінансипідприємницькихструктур виступаютьскладовоюекономічнихвідносин іпов’язані зформуванням,розподіломта використаннямгрошових доходіві фондів. Вонитісно корелюютьз державнимифінансами: чимвища продуктивністьпраці, тим більшірозміри продукту,що виробляєтьсяфірмою, тимбільшу йогочастину можнавилучити додержавноїскарбниці.Отже, чим більшийобсяг прибутку,тим більш значнуйого частинуможна спрямуватидо бюджету йна розширеннявиробництва,тим вищою будеефективністьвиробництваі врешті-рештмаса самогоприбутку.
Фінансисуб’єктівмалого бізнесумають важливезначення дляформуванняфінансів держави.Виникаютьрізноманітніпрямі та зворотнізв’язки міжмакрорівнемта чисельнимимікрорівнямифінансівгосподарськиходиниць. Суб’єктималого підприємництвасплачуютьдержаві тамісцевим органамвлади податки,у свою чергу,держава надаєїм прямі танепрямі субсидії,здійснює непрямізаходи, що сприяютьрозвиткупідприємництва.
Вструктуріфінансовихвзаємозв’язківринковогогосподарствафінанси підприємницькихструктур, зокремамалого підприємництва,відіграютьважливу роль,тому що вониобслуговуютьголовну ланкусуспільноговиробництва,де створюютьсяматеріальніта нематеріальніблага і формуєтьсявизначальнамаса фінансовихресурсів країни.Їм властиві,з одного боку,риси, що характеризуютьекономічнуприроду фінансіву цілому, а зіншого - особливості,які зумовленіфункціонуваннямфінансів упідприємницькихструктурах.
Незважаючина відмінностіу видах діяльності,фінанси суб’єктівмалого бізнесумають однаковіпринципи організації,до яких відносяться:
- жорсткацентралізаціяфінансовихресурсів, щозабезпечуєшвидку маневреністьними, їх концентраціюна головнихнапрямахпідприємницькоїдіяльності;
- фінансовепланування,що визначаєна перспективувсі надходженнягрошових коштівсуб’єктівгосподарюваннята основнінапрями їхвикористання;
- формуванняфінансовихрезервів, щозабезпечуютьсталу (стійку)роботу в умовахможливих коливаньринкової кон’юнктури;
- безумовневикористанняфінансовихзобов’язаньперед партнерами.
Початковеформуванняресурсів малогобізнесу відбуваєтьсяпід час заснуванняпідприємств,коли утворюєтьсястатутний фонд.Його джереламизалежно відорганізаційно-правовихформ господарюванняє: пайові внески,акціонернийкапітал, надходженнявід асоціацій.Статутний фондхарактеризуєобсяг грошовихкоштів (основнихі оборотних),інвестованиху процес виробництва,де функціонуютьосновні і оборотніфонди.
У 1994році вартістьосновних виробничихфондів малихпідприємствстановила14826,9 млрд.крб., або5,8% від загальноївартості виробничихосновних засобів,в той час, колиу 1993 році цейпоказник досягавлише 2,2%. Вартістьоборотнихкоштів у запасахтоварно-матеріальнихцінностей у1994 році становила34547,5 млрд.крб., тобто4,2% від загальноївартості оборотнихкоштів (табл.2.6). У 1995 році вартістьвсіх основнихфондів малихпідприємствдосягла 106016,6 млрд.крб.,у тому числівиробничихосновних фондів- 70640,5 млрд.крб.Оборотні коштив запасахтоварно-матеріальнихцінностей накінець 1995 рокустановили144375,5 млрд.крб.
Таблиця3.1 | ||||||
Вартістьосновнихвиробничихфондів танаявністьоборотнихкоштів на кінецьзвітного періоду(у 1993-1994 рр.) | ||||||
Галузінародногогосподарства,млрд.крб. | Маліпідприємства, млрд.крб. | Питомавага малихпідприємств,% | ||||
1993 | 1994 | 1993 | 1994 | 1993 | 1994 | |
Основнівиробничізасоби основноговиду діяльності | 173254,3 | 257747,4 | 3791,7 | 14826,9 | 2,2 | 5,8 |
Оборотнікошти в запасахтоварно-матеріальнихцінностей | 134200,0 | 826752,8 | 5233,8 | 34547,5 | 3,9 | 4,2 |
Розрахованоза данимиМіністерствастатисткиУкраїни | ||||||
Організаціяфінансовихвідносин суб’єктівмалого бізнесубазується наформуванній русі фінансовихресурсів цихсуб’єктів, їхефективномувикористанні.На жаль, вітчизнянаекономічнанаука до цьогочасу ще не маєзагальноприйнятоїточки зору щодотерміна “фінансовіресурси”. ЗавизначеннямМ.Я.Коробова,“фінансовіресурси підприємств- це грошовіфонди цільовогопризначення,які формуютьсяв процесі розподілуі перерозподілунаціональногобагатства,сукупногосуспільногопродукту,національногодоходу й використовуютьсяу статутнихцілях підприємств”.
Такимчином, фінансовіресурси підприємницькихструктур - цегрошові доходита надходження,що перебуваютьу розпорядженнісуб’єктівгосподарюванняі призначенідля виконанняфінансовихзобов’язань,здійсненнявитрат на розширеневідтвореннята економічнестимулюванняпрацівників.Формуванняфінансовихресурсів здійснюєтьсяза рахуноквласних таприрівнянихдо них коштів,мобілізаціїресурсів нафінансовомуринку та надходженнягрошових коштіввід фінансово-банківськоїсистеми у порядкуперерозподілу.
Такимчином, фінансовіресурси підприємницькихструктур можнаподілити натри групи відповіднодо джерел їхформування.
Допершої групислід віднестидоходи танадходження,які утворюютьсяза рахуноквласних таприрівнянихкоштів. Доходи:прибуток відосновної діяльності;прибуток відвиконанихнауково-досліднихта дослідно-конструкторськихробіт (НДДКР)та інші цільовідоходи; прибутоквід фінансовихоперацій; прибутоквід будівельно-монтажнихробіт, яківиконуютьсягосподарськимспособом; іншівиди доходів.Надходження:амортизаційнівідрахування;виручка відмайна, що вибуло;непоточніпасиви; цільовінадходження(плата за утриманнядітей тощо);мобілізаціявнутрішніхресурсів убудівництві;пайові та іншівнески членівтрудовогоколективу; іншівиди надходжень.
Додругої групивідносятьсякошти, якімобілізуютьсяна фінансовомуринку, а саме:продаж власнихакцій, облігаційта інших видівцінних паперів,а також кредитніінвестиції.
Дотретьої групислід віднестинадходженнякоштів відфінансово-банківськоїсистеми у порядкуперерозподілу.До таких джерелвідносяться:фінансовіресурси, щоформуютьсяна пайовихзасадах; страховевідшкодуванняризиків; фінансовіресурси, щонадійшли відконцернів,асоціацій тощо;дивіденди тапроценти зацінні папериінших емітентів;бюджетні субсидії,інші види ресурсів.
Фінансовіресурси малихпідприємству 1995 році досяглі166500,2 млрд.крб., ут.ч. балансовийприбуток - 98664,0млрд.крб., податокна додану вартість,акцизний збірта інші витрати,що виключаютьсяз виручки відреалізації,- 67836,2 млрд.крб. Укооперативахфінансовіресурси становили8275,4 млрд.крб.:балансовийприбуток - 4440,4млрд.крб., податокна додану вартість,акцизний збірта інші витрати,що виключаютьсяз виручки відреалізації,- 3835,0 млрд.крб. (табл.3.2).
Таблиця3.2 | |||||||
Основніпоказникидіяльностімалих підприємствта кооперативіву 1993-1995 рр. (млрд.крб.) | |||||||
1993 | 1994 | 1995 | |||||
| МСП | КООП | МСП | КООП | МСП | КООП | |
Кількістьдіючих підприємств(одиниць) | 75003 | 9777 | 79827 | 5972 | 91601 | 4418 | |
Виручка(валовий доход)від реалізаціїпродукції,робіт, послуг | 16202,4 | 1946,3 | 128899,5 | 10545,0 | 492609,1 | 29815,4 | |
Податокна доданувартість, акцизнийзбір та іншівитрати, щовиключаютьсяз виручки відреалізації | 3286,3 | 320,7 | 24956,7 | 1816,1 | 67836,2 | 3835,0 | |
Фінансовийрезультатвід позареалізаційнихоперацій | 1158,5 | 52,7 | 6449,7 | 235,3 | 14917,2 | 380,0 | |
Балансовийприбуток/збиток | 4219,4 | 392,5 | 31723,0 | 2080,0 | 98664,0 | 4440,4 | |
Витратина виробництвореалізованоїпродукції | 9855,2 | 1285,8 | 78669,5 | 6884,5 | 338648,9 | 21874,2 | |
Фінансовіресурси | 7505,7 | 713,2 | 56679,7 | 3896,1 | 166500,2 | 8275,4 | |
Розрахованоза данимиМіністерствастатисткиУкраїни | |||||||
МСП- Малі підприємства; | КООП- Кооперативи | ||||||
Якщорозглянутироль фінансівмалого бізнесуу народномугосподарстві,зокрема забалансовимприбутком, товидно, що питомавага балансовогоприбутку малихпідприємствв 1994 році в торгівліта громадськомухарчуваннідосягає 38,5% , впостачанніта збуті - 20,6%, упобутовомуобслуговуваннінаселення -17,2%, в будівництві- 16,1%, на транспорті- 10,9%. В ціломубалансовийприбуток малихпідприємствстановить лише6,1% від загальногобалансовогоприбутку галузейнародногогосподарства.У 1995 році балансовийприбуток малихпідприємствдорівнював98664,0 млрд.крб. (5,8%),станом на 1 липня1996 року - 62118,0 млрд.крб.(8,0%).
Розглянемодеякі показникифінансово-економічноїдіяльностісуб’єктівмалого бізнесу,зокрема малихпідприємств.Для визначенняфінансово-економічноїефективностідіяльностімалих підприємстввизначемо двапоказники:продуктивністьпраці та рентабельність.Насамперед,розглянемопродуктивністьпраці, якавизначаєтьсяза формулою:
Тодіпродуктивністьпраці на малихпідприємстваху 1995 році становила94,6 млн.крб. наодного чоловіка.У народномугосподарствіпродуктивністьпраці становилавідповідно78,2 млн.крб./чол.Таким чином,продуктивністьпраці у суб’єктівмалого підприємництвана 20% вище, ніжу народномугосподарстві.
Розглянемоінший показникфінансово-економічноїефективностідіяльностімалих підприємств- рівень рентабельності,як співвідношенняприбутку тасобівартості.Цей показникостаннім часомдещо знижується.Так, у 1993 році вінстановив 42,8%, у1994р. - 40,3%, у 1995р. - 29,1%. Протевін майже у 1,5раза вищий, ніжу середньомупо народномугосподарству,який у 1993 роцібув 36,8%, у 1994р. - 25,6%, у1995р. - 20,0%; значноменший цейпоказник упромисловості:1993р. - 35,6%, 1994р. - 24,7%, 1995р. - 16,6%(табл.2.8).
Таблиця2.8 | ||||
Рентабельністьмалих підприємствта галузейнародногогосподарства | ||||
| 1991 | 1993 | 1994 | 1995 |
Балансовийприбуток МП,млрд.крб. | 1,7 | 4219,4 | 31723,4 | 98664,0 |
Витратина виробництвореалізованоїпродукціїМП, млрд.крб. | 7,5 | 9855,2 | 78669,5 | 338649,0 |
РівеньрентабельностіМП, % | 23,2 | 42,8 | 40,3 | 29,1 |
Рівеньрентабельностігалузей народногогосподарства(прибуток відреалізаціїпродукції дособівартостіреалізованоїпродукції),% | - | 36,8 | 25,6 | 20,0 |
Рівеньрентабельностіпромисловихгалузей, % | 21,1 | 35,6 | 24,7 | 16,6 |
Заданими МіністерствастатистикиУкраїни | ||||
Ринковівідносинивимагають відсуб’єктівмалого бізнесуграмотноїоцінки фінансовогостану свогопідприємства,фінансовоїситуації ународномугосподарствікраїни в цілому.Інакше вонине зможутьприйняти правильніуправлінськірішення в ційсфері і їхнішанси на успіху конкурентнійринковій боротьбізалишатимутьсямінімальними.
Неймовірноважкий тягароподаткування,обмеженістьабо повна відсутністьматеріально-фінансовихта кредитнихресурсів спонукаєбагатьох суб’єктівмалого підприємництвазбочити у тіньовуекономіку. Нанашу думку,суб’єкти малогопідприємництваумовно можнаподілити надві групи: ті,що зайняті уформальномудержавномута недержавномусекторі, а також- у неформальномусекторі. Допершої групислід відноситидіючі суб’єктипідприємницькоїдіяльності,які:
- здійснюютьофіційнозареєстрованівиди діяльності;
- сплачуютьвідповідніподатки;
- звітуютьв органах статистики.
Донеформальногосектора аботіньової економікислід відноситисуб’єкти малогопідприємництва,які:
- зареєстровані,але не сплачуютьподатки і незвітують ворганах державноїстатистки;
- непройшли відповіднудержавну реєстрацію;
- здійснюютьнезареєстрованута забороненучинним законодавствомекономічнудіяльність,або ведуть їїбез спеціальногодозволу (ліцензії)на відповіднівиди діяльності.
Заспособом здійсненнянеформальноїдіяльностіта отриманнядоходів слідвиділити такікатегорії:
- індивідуальнозайняті;
- працівникита власникималих незареєстрованихвиробничиходиниць;
- офіційноне оформленіпрацівникиу зареєстрованихорганізаціях;
- діяльністьпідприємствформальногосектора, якане враховуєтьсята не оподатковується,але дає їхнімпрацівникамневрахованідоходи;
- неврахованадіяльністьпрацівниківформальногосектора, яказдійснюєтьсяна робочомумісці тощо.
Середпрацівників,зайнятих унеформальномусекторі, є такі,котрі зайнятітільки у неформальномусекторі, а також,такі, хто зайнятийяк у неформальному,так і у формальномусекторах. Тобто,неформальнийсектор (тіньовуекономіку)умовно можнаподілити надві частини:тіньова економікау “класичній”формі (діяльністьнезареєстрованихсуб’єктівпідприємництва,здійсненняпротизаконноїдіяльностітощо) і “напівформальний”сектор (діяльністьзареєстрованихсуб’єктів, якане враховується,не оподатковуєтьсятощо).
Слідтакож зазначити,що неформальнийсектор малогопідприємництва(як і всієїекономіки), неможна вважатифеноменомринкової економіки.Він існуваві раніше і бувпредставленийрепетиторами,будівельниками-“шабашниками”,кравцями,домопрацівниками,перекупниками(які іменувалися“спекулянтами”)тощо, існувалаі тіньова економіка.Проте останнімироками склад,обсяги, характернеформальногосектора різкозмінилися.Насамперед,чисельністьзайнятих уцьому секторів багато разівзбільшилася,різко зрослапитома вагаторгівлі, з’явилисяістотно новідля нас явища- вулична торгівля,“човникарі”,розширилисямасштаби “класичноїтіньової економіки”.Неформальнийсектор ставфактично самостійнимсегментомринкової економіки.Крім того, значначастина людейпоєднує роботуу формальномута неформальномусекторах.
Томумале підприємництвона початковомуетапі йогостановленняє “об’єктивною”реальною нішеюдля неформальногосектора. Однакроль цьогосектора длянашої економікита ринку праціне є однозначною.З одного боку,очевидна йогопозитивна рольу вирішеніпроблем зайнятостіта доходівнаселення. Зіншого боку,він створюєумови для розвиткукримінальногосередовища.Крім того, длязайнятих унеформальномусекторі відсутнісоціальнігарантії, неконтролюютьсяумови їх праці.Відбуваєтьсявідтік часткикваліфікованихта перспективнихпрацівниківз формальногосектора, щонегативновпливає на йогоефективність.Зайнятістьлюдини у неформальномусекторі, насампереду таких сферахмалого бізнесу,як торгівляі громадськехарчування(72,3% за загальнимобсягом балансовогоприбутку улипні 1996 року),побутовеобслуговуваннянаселення(57,1%), постачаннята збут (23,4%), призводитьдо втратикваліфікації,професійнихнавичок. Черезнерегулярністьхарактерузайнятостілюди відволікаютьсявід систематичноїроботи. Все цеє наслідкомне лише негативнихтенденційрозвитку малогопідприємництва,а насамперед,загальноекономічнихтруднощівкризовогохарактеру.
Лібералізаціяекономічнихпроцесів непривела доскороченнянеформальногосектора економіки,а, на жаль, навпаки,лише сприялайого зростанню.Багато в чомуце зумовленонеефективноюекономічноюполітикоюдержави. Своєюподатковою,зовнішньоекономічною,валютною політикою,режимом регулюваннятих чи іншихсфер економічноїдіяльностідержава “заганяла”у “тінь” цілігалузі економіки.Невідповідністьміж новимзаконодавством,спрямованимна регулюванняекономічнихпроцесів запринципамикласичногоринку, та реальноюекономічноюпрактикоюпризвела додеформаціїгосподарськихпроцесів, істотногопослабленнявпливу державина розвитокекономіки. Булостворено легітимнуоснову криміналізаціїекономіки,тіньовогонакопиченнякапіталу, йогозастосуванняв цілях, що невідповідаютьінтересамрозбудовинаціональноїекономіки.
Головноюпричиною зростаннянеформальногосектора економікиє можливістьшвидкого збагаченняу сфері товарногота фінансовогообігу, - з одногобоку, та дужевеликі труднощідля малогопідприємництвау сфері виробництва- з іншого. Якнаслідок, формуваннянового прошаркувласників-підприємціввідбуваєтьсяна основіперерозподілудоходів тавласності(передусімдержавної), ане збільшеннясуспільногопродукту врезультатіпідприємницькоїдіяльності.
Проблемунеформальногосектора економікине можна вважатияк таку, що самавирішитьсяу процесі економічнихреформ. Бездієвого державноговпливу (відповідноїдержавноїполітики) наці процеси,механізм відтворенняцього сектораекономіки небуде подолано.Поступовалегалізаціянеформальногосектора - важливийшлях його інтеграціїу суспільневиробництво.
Основниминапрямамидержавноїполітики щодопідтримкималого бізнесу,ефективноговикористанняфінансів нанайближчуперспективу,на нашу думку,повинно бути:
- створеннявідповідноїнормативно-правовоїбази, яка бзабезпечувалаефективнийрозвитокпідприємницькоїдіяльності,сприяла б ефективномуформуваннюта використаннюфінансів малогобізнесу;
- розвитокмережі фінансово-кредитнихустанов, інвестиційнихта інноваційнихфондів, страховихорганізацій;
- удосконаленнямеханізмівоподаткування,кредитуваннята страхуваннямалого бізнесу;
- забезпеченняумов для розвиткуперспективнихформ фінансуваннямалого бізнесу(лізинг, франчайзінгта інші);
- розробката впровадженнямеханізмустимулюваннякомерційнихбанків, які бнадавали пільговікредити малимпідприємствам,що здійснюютьсвою діяльністьу пріоритетнихнапрямах;
- удосконаленнята спрощеннясистеми бухгалтерськогообліку та звітностімалих підприємств.
Реалізаціяцих та іншихзаходів сприятимерозвитку малогопідприємництва,прискореннюпроцесу формуваннята ефективноговикористанняфінансовихресурсів цьогосектора економіки,поступовоїлегалізаціїтіньовогокапіталу.
4.АДМІНІСТРАТИВНІБАР’ЄРИ РОЗВИТКУМАЛОГО БІЗНЕСУ
Суттєвийнегативнийвплив на розвитокекономікибудь-якої державичинить адміністративнийтягар. Спеціальнедослідження,яке проводилосьна замовленняХХШ ГенеральногодиректоратуКомісії ЄвропейськихТовариств в1993…1994рр. в Україні,показало, щоекономічнаоцінка "адміністративноготягаря" становила180-230 млрд. ЕКЮ.
Найбільшважливимипроблемамиз цього питання,на думку підприємцівта фахівців,є “самодержавність”органів державноїподатковоїадміністрації,які не тількиконтролюютьвідповідністьдій підприємцівтим чи іншимзаконодавчимактам, а й розробляютьвласні внутрішнінормативнідокументи (якіу переважнійбільшості неподаються доМіністерстваюстиції України);а також складність,обсяг і частотаподання звітності,виконання іншихобов’язковихпроцедур, атакож частотаїх змін, термінприйняттярішень, недостатнякваліфікаціяпрацівниківвідповіднихдержавнихорганів.
Узагальненнявисновківпроведенихсоціально-економічнихдослідженьдозволяє вцілому оцінитиекономічніумови становленняпідприємництвав Україні якнегативні.
Реальнестановище тароль малогопідприємництвав економіціУкраїни, а такожможливостійого розвиткувизначаютьсяперш за всесистемоюсоціально-економічнихвідносин, врамках якихмале підприємництвопоки що є "чужоріднимтілом". Реальніполітичні силиігноруютьінтереси малогопідприємництва.Відношеннядо нього значноїчастини населеннянегативне.Поряд з "системними"причинамирозвиток малогопідприємництваобмежують ідіючі адміністративнібар’єри, а самеперешкоди, якіпов’язані звиконаннямсуб’єктамипідприємництваобов’язковихправил та процедур,передбаченихзаконними тапідзаконнимиактами, а такожсвавілля органівдержавної владирізного рівня,що заважаєстворенню тарозвитку малихпідприємств.
Самеусуненнюадміністративнихбар’єрів необхідноприділятиособливу увагу,оскільки вонивикликані, якправило, необ’єктивнимипричинами,усунення їхне потребуєзначних матеріальнихта фінансовихвитрат і в першучергу залежитьвід досконалостізаконодавчоїбази регулюванняпідприємницькоїдіяльностіта рівня правовоїкультури.
ДержавнаподатковаадміністраціяУкраїни (ДПА)листом №14-315а/11-688від 6.11.96р. з посиланнямна ст.3 ЗаконуУкраїни №324/96-ВРвід 12.07.96р. "Провнесення зміні доповненьдо Закону України"Про патентуваннядеяких видівпідприємницькоїдіяльності"повідомила,що патентуваннюпідлягаютьвсі орендованімагазини, незалежновід їх площі,виходячи зтого, що орендованімагазини слідвизначати яклотки, прилавкита інші видиторгових точоку відведенихдля роздрібноїторгівлі місцях.
Уцьому листізазначено, щоу разі орендисуб’єктомпідприємницькоїдіяльностіторговельнихприміщень вінших підприємствахабо організаціях(включаючиторговельніпідприємства),торгові патентимають бутипридбані назагальнихпідставах,незалежно відрозміру орендованоїплощі, оскількив даному випадкупункти роздрібногопродажу будутьвизначатисьяк лотки, прилавкиабо інші видиторгових точоку відведенихдля роздрібноїторгівлі місцях(абзац 5 частини3 зазначеноїстатті Закону).
Однакзміст цьоголиста ДПА суперечитьЗакону України"Про патентуваннядеяких видівпідприємницькоїдіяльності"№98/96-ВР від 23.03.96р. зізмінами, внесенимиЗаконом України"Про внесеннязмін і доповненьдо Закону України"Про патентуваннядеяких видівпідприємницькоїдіяльності"№324/96-ВР від 12.07.96р..
Устатті 3.1 Законувизначено:"Патентуваннюпідлягаютьоперації зроздрібноїторгівлі, щоздійснюєтьсясуб’єктамипідприємницькоїдіяльностіабо їх структурнимипідрозділамиу пунктах роздрібногопродажу товарів",а статтею 3.3 Законувизначено, що"під пунктамироздрібногопродажу товаріву цьому Законіслід розумітимагазини, якізаймають окреміприміщенняабо будівліта мають торговельнийзал для покупців,площа якогоне перевищує20 квадратнихметрів". Оскількистаттею 3.3. таіншими статтямиЗакону не визначеноокремих умовабо порядкупатентуваннямагазинів,взятих суб’єктамипідприємницькоїдіяльностів оренду, то наорендованімагазини поширюєтьсянорма Закону,встановленаст.3.3., тобто патентуваннюпідлягаютьусі магазини,як власні, такі орендовані,за умови, якщовони займаютьокремі приміщенняабо будівліта мають торговельнийзал для покупців,площа якогоне перевищує20 кв. метрів.
Висновок,що орендованімагазини, незалежновід розміруорендованоїплощі, повиннівизначатисьяк лотки, прилавкиабо інші видиторгових точоку відведенихдля роздрібноїторгівлі місцях,теж суперечитьЗакону України"Про патентуваннядеяких видівпідприємницькоїдіяльності",а також Положеннюпро порядокреалізації,обліку торговихпатентів іконтролю заїх використанням,яке затвердженоПостановоюКабінету Міністрів№563 від 28 травня1996р., в якому чітковизначено(п.3), що до "лотків,прилавків таінших торговихточок у відведенихдля роздрібноїторгівлі місцяхналежать спеціальнообладнаніпристосуваннядля дрібноїторгівлі".
Якбачимо, приміщенняабо будівліорендованихмагазинів неналежать якдо лотків, прилавків,так і до іншихторгових точоку відведенихдля роздрібноїторгівлі місцях.
Крімтого, п.3 Правилроботи дрібнороздрібноїторговельноїмережі, затвердженихнаказом МЗЕЗі торгівліУкраїни №369 від8.07.96р. та зареєстрованихв Міністерствіюстиції України23.07.96р. за №372/1397, визначено,що до пересувноїдрібно роздрібноїторгової мережі,крім лотківі прилавків,належать іншіторгові точки,зокрема, спеціальнетехнологічнеобладнання(низькотемпературнілотки-прилавки),розноски, візки,столики тощо,а дрібно роздрібнаторгівля єоднією із формпозамагазинногопродажу товарів,при якій приміщенняне мають торговельногозалу для покупців.
Такимчином, орендованімагазини неналежать долотків, прилавківта інших торговихточок у відведенихдля роздрібноїторгівлі місцяхі не підлягаютьпатентуваннюу разі, колиплоща торговельногозалу такихмагазинівперевищує 20кв. метрів. Крімтого, зазначенийлист ДПА (№14-315а/11-688)не зареєстрованов Міністерствіюстиції України,а тому він немає законноїсили.
Доадміністративнихбар’єрів, якісьогодні негативновпливають нарозвиток тадіяльністьсуб’єктівмалого бізнесу,можна віднести:
-проблеми реєстрації;
-недосконалістьсистеми ліцензування;
-значну кількістьконтролюючихорганів і дублюванняними функцій;
-бюрократичнідії органівдержавноївиконавчоївлади.
Порядокдержавноїреєстраціїсуб’єктівпідприємницькоїдіяльностів Україніздійснюєтьсязгідно з законамиУкраїни "Пропідприємництво","Про господарськітовариства",Положеннямпро державнуреєстраціюсуб’єктівпідприємницькоїдіяльності,затвердженимПостановоюКабінету МіністрівУкраїни №125 від25 січня 1996р., таПостановоюКабінету МіністрівУкраїни №406 від3 квітня 1996р. "Проплату за державнуреєстраціюсуб’єктівпідприємницькоїдіяльності".
Основніетапи реєстраціїможна викластив такій послідовності:
Проведеннязборів засновниківта підготовкастатуту підприємства,установчогодоговору, протоколузборів засновників.
Засвідченняу нотаріальнійконторі в статутіта установчомудоговорі підписівзасновниківпідприємства.
Оплатау відділенніОщадбанкузбору за державнуреєстрацію.
Відкриттятимчасовогорахунку тасплата власникамипідприємствавнеску до статутногофонду суб’єктапідприємницькоїдіяльностів розмірі,передбаченомувідповіднимизаконодавчимиактами.
Поданнядо відповідноговідділу районноїдержавноїадміністраціїнеобхіднихдокументівдля державноїреєстраціїсуб’єктапідприємницькоїдіяльності,які передбаченізаконодавством.
Отриманнячерез 5 робочихднів у районнійдержавнійадміністраціїзатвердженихдокументівпро державнуреєстраціюсуб’єктапідприємницькоїдіяльності.
Постановкана облік у міськомууправлінністатистикита отриманняідентифікаційногокоду суб’єктапідприємницькоїдіяльностів Єдиному державномуреєстрі підприємствта організацій.
Постановкана облік в районнійподатковійінспекції.
Закриттятимчасовогорахунку в банкута відкриттяпостійногорахунку.
Отриманнядозволу у відділідозвільноїсистеми районноговідділу внутрішніхсправ длявиготовленняпечатки таштампів.
Виготовленняпечатки таштампів.
Якбачимо, процеспідготовкита реєстраціїпотребує значноїкількостідокументіві значного часуна їх оформлення.Крім того, розмірзборів за державнуреєстраціювстановлюєтьсяу неоподатковуванихмінімумахдоходів громадянта ще й в залежностівід сферипідприємницькоїдіяльності.Постійні зміниу розмірінеоподаткованогомінімуму доходівгромадян приводитьдо нестабільностіцих зборів.
Нестабільністьта протиріччяприйнятихправових документівчасто призводитьдо необхідностіперереєстраціїмалих підприємств,що, з одногобоку, ускладнюєдіяльністьпідприємств,а з другого, єметодом додатковоговилученнякоштів з малогопідприємства.
Наприклад:ПостановоюКабінету МіністрівУкраїни №118 від22.01.96р. "Про створенняЄдиного державногореєстру підприємствта організаційУкраїни" (п.7)було прийняторішення, що"державнимподатковимінспекціямз 01.04.96р. вважатинедійснимиі не прийматизвіти, декларації,розрахункиі платіжнідорученняпідприємствта організацій,а Державномумитному Комітетовіне проводитидекларуваннята митне оформленнясуб’єктівзовнішньоекономічноїдіяльності- резидентівУкраїни безідентифікаційнихкодів з Єдиногодержавногореєстру підприємствта організаційУкраїни тадовідки провключення донього". І недивлячись нате, що в подальшомуПостановоюКабінету МіністрівУкраїни №125 від25.01.96р "Про внесеннязмін і доповненьдо Положенняпро державнуреєстраціюсуб’єктівпідприємницькоїдіяльності(п.15) передбачено,що "перереєстраціяпроводитьсяу разі зміниназви, організаційноїформи або формивласності впорядку, встановленомудля їх реєстрації",а постановоюКабінету МіністрівУкраїни від03.04.96р. №406 "Про платуза державнуреєстраціюсуб’єктівпідприємницькоїдіяльності"(п.2) встановлено,що "свідоцтвапро державнуреєстрацію,видані суб’єктампідприємницькоїдіяльностіпочинаючи з29.04.94р. є дійснимиі можуть бутизамінені насвідоцтванового зразкалише за бажаннямцих суб’єктів",структурніпідрозділиДержавноїподатковоїадміністраціїта Державногомитного комітетувимагаютьперереєстраціїсуб’єктівпідприємництваі відмовляютьсяпроводитибудь-які операціїбез пред’явленнясвідоцтва прореєстраціюнового зразка.
Витрати,пов’язані ізствореннямі реєстрацієюмалих підприємств,можна поділитина дві складові:
зміннівитрати (придбанняобладнання,оренда приміщень,найм робочоїсили тощо), якіобумовленіконтрактнимвидом діяльностіпідприємства,його місцемзнаходження;
постійнівитрати, якіпов’язані звиконаннямобов’язковихпроцедур впроцесі реєстрації:внесення частинидо статутногофонду, підготовката нотаріальнезасвідченнязасновницькихдокументів,збір за державнуреєстрацію,сплата органамстатистики,держпожежнагляду,санепідемнаглядутощо.
Постійнівитрати, щостосуютьсязбору за державнуреєстраціюсуб’єктівпідприємницькоїдіяльностінаведено утабл. 4.1.
Середнявартість здійсненняокремих етапівдержавноїреєстраціїсуб’єктапідприємницькоїдіяльностіскладає:
- нотаріальнезасвідченнядокументів- 20…70 грв.;
- платаза отриманняідентифікаційногокоду - 15…25 грв.;
- платаза відкриттярахунку в банку- 90…180 грв. (у деякихбанках безкоштовно);
- платаза отриманнядозволу длявиготовленняпечатки таштампів - 20 грв.;
-плата за виготовленняпечатки, штампу- 14…20 грв.
Прицьому витрати,які теоретичноповинні бутиоднаковими,суттєво відрізняютьсядля різнихкатегорійпідприємстві регіонів. Тимсамим встановлюютьсярізні умовивходу різнихкатегорійпідприємствна ринок. Доситьчасто, органиреєстраціїсамостійноускладнюютьпроцес реєстраціїшляхом вимаганнядодатковоїінформації(документів),які не передбаченідіючим законодавством,а також наданнямодних і тих жедокументівв різні інстанції.Багато пунктівПоложення маютьнеоднозначнетлумачення,потребуютьдодатковихроз'яснень, адеякі розділи,наприклад, проскасуванняреєстраціїта ліквідаціюпідприємства,є протирічніі неузгодженіз необхіднимидіями суміжнихорганізацій- судів, податковоїадміністрації,органів статистикита іншими.
Таблиця4.1 | |||||
Розмірзбору за державнуреєстраціюсуб’єктівпідприємницькоїдіяльності | |||||
Сферапідприємницькоїдіяльності | Розмірзбору у неоподатковуванихмінімумахдоходів громадянза державнуреєстрацію | ||||
| підприємцівбез створенняюридичноїособи | товариствз обмеженою,додатковою,повною відповідальністю,командитних,споживчихтовариств | акціонернихтовариств,об’єднаньпідприємств | підприємствз іноземнимиінвестиціями | іншихюридичнихосіб |
Промисловістьі будівництво | 1.5 | 4 | 8 | 8 | 4 |
Агропромисловийкомплекс | 1.5 | 4 | 8 | 8 | 4 |
Наукаі науковеобслуговування | 1.5 | 4 | 4 | 4 | 4 |
Наданняпослуг: |
| ||||
побутових | 1.5 | 4 | 8 | 8 | 4 |
юридичних | 1.5 | 4 | 8 | 8 | 4 |
транспортних | 1.5 | 5 | 8 | 8 | 4 |
торговельно-посередницьких | 2.5 | 6 | 10 | 10 | 5 |
Фінансово-інвестиційнадіяльність | 2.5 | 8 | 10 | 10 | 5 |
Охороназдоров’я | 1.5 | 4 | 8 | 8 | 4 |
Освітаі культура | 1.0 | 2 | 4 | 4 | 2 |
Іншісфери | 1.5 | 4 | 8 | 8 | 4 |
Недосконалаорганізаційнаструктурареєстраційнихорганів, відсутністьєдиного методичногоцентру в країніз питань реєстраціїта легалізаціїсуб'єктівпідприємництвапризводятьдо порушеннясистемногопідходу привдосконаленніреєстраційнихпроцесів.
Системаліцензування,яка передбачаєнадання дозволуна окремі видипідприємницькоїдіяльності,уже сама пособі є одниміз суттєвихбар'єрів, якіобмежуютьрозвитокпідприємництва,в тому числіі малого.
ПрийнятаПостановаКабінету Міністрів.№316 від 17.05.94р "Проположення пропорядок видачісуб'єктампідприємницькоїдіяльностіспеціальнихдозволів (ліцензій)на здійсненняокремих видівдіяльності"та численнізміни до ЗаконуУкраїни "Пропідприємництво"(ст.4), фактичнозапровадилитотальне ліцензуванняі довели заявочнийпринцип підприємницькоїдіяльностідо відомчо-дозвільного.Значна кількістьміністерств,відомств таоргани місцевоївлади вбачаютьв ліцензуванніостанній оплотсвоєї влади,прагнуть зберегтисвоє правоадміністративногоуправління.При цьому требамати на увазі,що ліцензуванняодних і тих жевидів підприємницькоїдіяльностів різних регіонахпроводитьсяпорізному, щозначно обмежуєвихід підприємствна нові регіональніринки.
Так,Міністерствофінансів видаєліцензії надрукуваннябланків документівсуворого обліку;ліцензії наввезення вУкраїну бланківцінних паперів,документівсуворого обліку,напівфабрикатіві паперу дляїх виготовлення,але ліцензуванняцих видів діяльностіне передбаченочинним законодавством.
Міністерствомпромисловостіне розробленийта не затвердженийперелік хімічнихречовин, виготовленнята реалізаціяяких ліцензуєтьсязгідно з чиннимзаконодавством.Проте до хімічнихречовин міністерствовідноситьмедикаменти,ветеринарніпрепарати,парфюмерно-косметичнітовари тощота видає на їхвиготовленнята реалізаціюліцензії. Водночасправо видачіліцензій навиготовленнята реалізаціюветеринарнихмедикаментіві препаратівнадано Головномууправліннюветеринарноїмедицини здержавноюветеринарноюінспекцієюМінсільгосппроду;на реалізаціюкосметично-парфюмернихвиробів - міськимта районнимдержадміністраціям;на виготовленняі оптову реалізаціюмедикаментів- Держкоммедбіопрому.
Органидержавноївиконавчоївлади замістьбезумовноговиконаннязаконів Українита рішень УрядуУкраїни займаються"нормотворчоюдіяльністю".
Міністерствотранспортувидає ліцензіїне на видипідприємницькоїдіяльності,а на кожну країну,до якої здійснюютьсяперевезення.Крім ліцензій,Міністерствовидає на кожнийтранспортнийзасіб ліцензійнукартку, строкдії якої 1 рік.Ні ліцензійнакартка, ні строкїї дії не передбаченізаконодавствомУкраїни.
ПостановоюКабінету МіністрівУкраїни №316 від17.05.94р. (п.4 положення)визначено, щострок дії ліцензіїне може бутименше 3-х років.В той же часрайдержадміністраціїм.Києва видаютьліцензії строкомвід кількохмісяців до 1року, обґрунтовуючисвої протизаконнідії тим, що дозволина установкумалих архітектурнихформ та договорина оренду нежитловихприміщень, напідставі якихвидаютьсяліцензії, укладаютьсяна 1 рік; ліцензіївидаються нена вид діяльності,а на кожнеторговельнемісце (лоток,кіоск тощо) напорушення вимогпостанови врайдержадміністраціяхстолиці дієхибна практикаобов'язковогопогодженнязаяви на отриманняліцензій зрайоннимиорганами санітарногонагляду, пожежногонагляду, податковоюадміністрацією,державнимнауково-промисловимцентром стандартизації,метрологіїта сертифікації,з управлінняму справах захиступрав споживачів,управліннямз координаціїроботи підприємствторгівлі тагромадськогохарчування,з управліннямвнутрішніхсправ. Процедураузгодженнядокументівдля отриманняліцензії вимагаєчасу більшеніж 2 місяці,що є незаконнимі не сприяєрозвиткупідприємницькоїдіяльності.
Длямісцевих органіввиконавчоївлади ліцензуванняпідприємницькоїдіяльностіє одним із джерелпоповненнямісцевих бюджетівчи позабюджетнихфондів шляхомсхиляння підприємцівдо перерахуванняпевних коштівна створеннямісцевих благодійнихфондів, на внесеннярізних сум насоціальнийрозвиток місцевихорганів санітарного,пожежногонагляду тощо.Погодженняпитання щодовидачі ліцензійстає певноюформою державногорекету і суперечитьЗакону України"Про підприємництво".
Такахибна практикаперетворилаліцензуванняв чинник гальмуваннярозвитку малогобізнесу, створилапотенційніумови для корупції,а також завдаєзначногоматеріальногозбитоку підприємцям.
Дляподальшогопослабленняадміністративноготиску приліцензуваннібуло б доцільно:
а)розробку положення(інструкції)про ліцензуванняконкретнихвидів діяльностіпроводитивідповіднимивідомствамиспільно зкорпоративнимиі громадськимиорганізаціями(об'єднаннями)підприємців;
б)забезпечитипозавідомчий(за виняткомособливихвипадків, пов'язанихз безпекоюдержави) порядоквидачі ліцензійчерез системуспеціальнихліцензійнихорганів, діючихна основізаконодавства,положень проліцензуванняз залученнямнезалежнихекспертів;
в)встановитивідповідальністьліцензійнихорганів і посадовихосіб за порушенняпорядку видачіліцензій інеобгрунтованепозбавлення(або тимчасовезупинення дії)ліцензій, включаючикомпенсаціюфінансовихі моральнихвтрат, у томучислі втраченувигоду;
г)прийняти єдинуставку ліцензійногозбору на всівиди діяльностів розмірі їїтак званоїсобівартості.
Зметою подоланнянегативнихявищ, які маютьмісце в процесіреєстраціїта ліцензування,Указом ПрезидентаУкраїни №104/97 від07.02.97р. створенаЛіцензійнапалата України,на яку покладенозавдання:
-узагальненняпрактики застосуваннязаконодавстваз питань ліцензуванняпідприємницькоїдіяльностіта державноїреєстраціїсуб'єктівпідприємництва,розробленняпропозиційщодо йоговдосконалення;
-методичногокерівництвароботою, пов'язаногоз ліцензуваннямта реєстрацією;
-координаціяроботи органів,що здійснюютьліцензуваннята реєстрацію;
-контролю задодержаннямпорядку видачісуб'єктампідприємницькоїдіяльностіліцензій тадержавноїреєстраціїсуб'єктівпідприємництваорганами, щовиконують ціфункції.
Якпоказує практика,значні труднощіу діяльностіпідприємствмалого бізнесустворюютьсязайвим, а значитьнепотрібнимвтручаннямконтролюючихорганів. Ниніконтрольно-ревізійніфункції виконуютьдесятки різнихконтролюючихорганів. Коженіз них діє завласними нормативнимита інструктивнимидокументами,якими встановлюютьсяметоди, порядок,і періодичністьконтролю, щоне погодженіі не скоординованіміж собою. Дужечасто різніконтролюючіоргани інспектуютьодні і ті ждокументи, іці дії носятьбезсистемнийхарактер, щодезорганізуєроботу суб'єктівмалого бізнесу,веде до непродуктивнихзатрат праціі зниженняактивностіпідприємств.
Неузгодженістьв діях органівконтролю призводитьдо того, що суб'єктималого бізнесупідлягаютьза короткийстрок багаторазовимперевіркам.Підприємців своїй більшостіне мають достовірноїта достатньоїінформаціїпро права таповноваженняконтролюючихорганів і неможуть відстоятисвої інтереси.
Однимз найнегативнішихфакторів уроботі контролюючихорганів є те,що законодавчозакріпленоїх “самофінансування”.Так ДержавнаПодатковаАдміністрація30% від штрафнихсанкцій, що їїспівробітникаминакладено напідприємство,отримує навласний рахунок.Це стимулюєантиекономічнуактивністьпрацівниківокремої державноїструктури забудь-що знайтихоч найменшепорушення укожного (!) суб’єктаекономічноїдіяльності,і накластивідповіднийштраф. При цьомуперш за всепереслідуєтьсямета отриманняадміністративногоштрафу (від 5до 10 неоподаткованихмінімумів) -так документальнозафіксовановипадок, колимале підприємствоперевірялосьна протязітижня, і в результатіу бюджет булодонарахованоменше 5 гривень(для порівняння:тижнева заробітнаплата інспектораДПА становитьбіля 50 гривень).
Такимчином, діючанеефективната трудомісткасистема контролюдіяльностісуб'єктів малогобізнесу є одниміз адміністративнихбар'єрів длянормальногофункціонуванняпідприємств.
Зметою її удосконаленнядоцільно:
-визначитиграничнийперелік контролюючихорганів;
-встановитирегламентністроки, періодичністьта послідовністьконтрольнихперевірок;
-розробитиєдиний механізмвідповідальностіконтролюючихорганів тапосадових осібза порушення,які мали місцепід час перевірок;
-забезпечитипідприємцівнормативнимидокументами,які регламентуютьдіяльністьвідповіднихконтролюючихорганів.
Значнемісце середадміністративнихбар'єрів займаютьрішення місцевихта регіональнихорганів державноївлади. Масовийхарактер набулипрямі порушеннямісцевимиорганами державноївлади чинногозаконодавстващодо підприємницькоїдіяльності.Основнимивидами порушеньє замах на майнопідприємців,обмеження наміжрегіональнепереміщеннятоварів, незаконнерегулюванняцін, стягненняне передбаченихзаконодавствомзборів, втручанняв сферу господарськоїдіяльностісуб'єктів малогобізнесу.
Так,наприклад,Одеська обласнадержавнаадміністраціяприйняла рішення(розпорядженнявід 06.12.96р. №470/А-96), “щовивіз за межіобластісільськогосподарськоїпродукції,особливо зерна,соняшника іпродуктів їхпереробкисуб'єктамипідприємницькоїдіяльностіможе здійснюватисялише за контрактами,які укладеніна Одеськійаграрній біржі".Це пряме порушеннядіючих законівУкраїни і, впершу чергу,КонституціїУкраїни.
Однимз яскравихприкладівміністерсько-адміністративногодиктату є відношеннядо підприємництваз боку монополистів- наприкладМіністерствазв’язку України,яке ще з соціалістичнихчасів СРСРзалишило десятикратнурізницю у тарифахдля населеннята підприємств.Найбільш показнимпри цьому є тойфакт, що навітьі в цьому випадкусумарні надходженнявід підприємствнабагато менше,аніж від населення.Це є сучаснимпродовженнямхибного стратегічногокурсу в державномууправлінніна розподілоб’єктів оточующогоекономічногосередовищана “своїх тачужих”, на неприроднудля ринковогосуспільствадиференціаціюсубєктів, наекономічнеукріпленнязакритогосуспільства.
Такожв умовах, колизначна частинаресурсів, якінеобхідні дляпочатку власногобізнесу тарозвитку суб'єктаммалого бізнесу,знаходитьсяу державнійабо комунальнійвласності,порядок наданняцих ресурсівта ступінь їхдоступностістає важливимчинником розвиткумалого бізнесу.А з іншого бокунадає можливостідля утворенняштучних адміністративнихперепон тапосиленнякорумпованостіадміністративногоапарату.
5. ПРОБЛЕМИСТАНОВЛЕННЯТА ОСОБЛИВОСТІРОЗВИТКУ МАЛОГОБІЗНЕСУ
Аналізстану малогопідприємництвав Україні свідчитьпро те, що суттєвихзрушень у розвиткуцього сектораринкової економікище не відбулося,а останнімчасом ситуаціяпогіршується.Так, темпи зростаннякількостідіючих малихпідприємств(до попередньогороку) у 1992 роцістановили -257,7%, у 1993 році - 148,5%, у1994 році - 106,4%, у 1995 році- 114,7%, у 1996 році - 93,4%. Обсягивиробленоїними продукціїта наданихпослуг не перевищують5% виробленоїв Україні продукції.
Уповільненимитемпами утверджуютьсяфермерськігосподарствав аграрномусекторі. На1.07.96р. їх налічувалося35,3 тис. з площеюсільськогосподарськихугідь 820,6 тис. га,що становитьлише 2% загальноїплощі. Однаквони створюютьсябільш повільнимитемпами, ніжу попередніроки. За 1992 рікїх кількістьзросла на 12,6 тис.,або в 7 разів,за 1993р. - на 13,1 тис.(в 1,9 рази), за 1994р.- на 4,2 тис. (на 15%), за1995р. - на 2,7 тис. (на8,7%), за І півріччя1996р. - на 0,5 тис.(на1,4%). Через складнефінансовестановище вгалузі та іншіпричини в 1994 роціприпинилидіяльність1,9 тис. фермерськихгосподарств(в 1993 році - 975).
Аналіззасвідчує, щоголовнимипричинамигальмуваннярозвитку малогопідприємництвав Україні є:
-відсутністьдійового механізмуреалізаціїдержавноїполітики щодопідтримкималого підприємництва.Цепитання ще непосіло належногомісця і в діяльностімісцевих органівдержавноївиконавчоївлади;
-неймовірноважкий тягароподаткування,щопримушує багатьохсуб’єктівмалого підприємництвазбочити в тіньовуекономіку. Проце, зокрема,свідчить тойфакт, що неухильнозменшуєтьсяпитома вагадіючих малихпідприємствдо кількостізареєстрованих.У 1992 році цейпоказних становив49,4%, у 1993р. - 47,7%, у 1994р. - 37,3%,станом на 01.01.96р.з 281,2 тис. зареєстрованихв Україні малихпідприємствдіяло лише 91,6тис., тобто менше,ніж третина(32,6%). Найгіршийстан справ ум.Києві, Кіровоградській,Одеській таВінницькійобластях (мал.2.7);
-низькі темпита перекосив процесіреформуваннявласності.Усьогов 1995 році приватизовано13093 об’єкти малоїприватизації,що становитьлише 58,3% від річногозавдання. УДонецькійобласті цейпоказник становивмайже 100%, а в Одеській- 104,4%. Водночасменше ніж третинурічного завданнявиконано уКиївській,Кіровоградській,Полтавській,Херсонськійта Чернігівськійобластях, а вРеспубліціКрим - лише 15,3%;
-відсутністьналежногонормативно-правовогозабезпеченнярозвитку малогобізнесу, як іпідприємництвав цілому. Недостатньоврегульованівідносинисуб’єктівпідприємницькоїдіяльностіз органамивлади і управління,відсутнійзаконодавчиймеханізм державноїфінансовоїпідтримкималого підприємництва,немає єдиноготрактуванняпонять: “підприємництво”,“малий бізнес”,“суб’єктипідприємницькоїдіяльності”тощо;
-обмеженістьабо повна відсутністьматеріально-фінансовихресурсів. Багатомалих підприємствне розпочалисвою діяльністьчерез відсутністьдостатньоїсуми стартовогокапіталу, власнихвиробничихплощ та устаткування;
-недосконалістьсистеми облікута статистичноїзвітностімалогопідприємництва,обмеженістьінформаційногота консультативногозабезпечення,недосконалістьсистеми навчаннята перепідготовкикадрівдля підприємницькоїдіяльностітощо.
Натенденціїрозвитку малогопідприємництвав Українібезпосередньовпливає негативнадинаміка основнихмакроекономічнихпоказників.Так, у 1994-96 рокахв Україніспостерігавсяспад ВВП. Цейключовий показникрозвитку економікидержави буву 1994 році - на 23%, у1995 році - на 11,8%, а у1996 році на 10,0% меншимпорівняно зпопереднімироками. СпадВВП призвівдо зменшеннявнутрішніхфінансовихресурсів держави,обігових коштіву суб’єктівпідприємницькоїдіяльності,зниження купівельноїспроможностінаселенняУкраїни тощо.
Доосновнихмакроекономічнихчинників, яківпливають нарозвиток малогопідприємництва,слід віднестипередусім такі:
обмеженістьвнутрішньогопопиту та наявністькризи збутуна внутрішньомуринку у зв’язкуз браком вільнихфінансовихкоштів підприємствта зниженнямреальних доходівнаселення;
вкрайнезначнуінвестиційнуактивність,відсутністьпереливу коштівз фінансовогов реальнийсектор економіки,обмеженість(або відсутність)кредитів.
Разомз тим, малийбізнес в Українімає певні риси,які суттєвовідрізняютьйого від підприємництвабільшостізарубіжнихкраїн, а саме:
низькийрівень технічноїозброєностіпри значномуінноваційномупотенціалі;
низькийуправлінськийрівень, бракуєзнань, досвідута культуриринкових відносин;
прагненнядо максимальноїсамостійності(більшістьзарубіжнихмалих підприємствпрацює за умовфранчайзинга,субпідрядутощо, а у насце відсутнє);
поєднанняв межах одногомалого підприємствадекількохвидів діяльності,неможливістьв більшостівипадківорієнтуватисяна однопродуктовумодель розвитку;
відсутністьсистеми самоорганізаціїта недостатняінфраструктурапідтримкималого підприємництва;
відсутністьповної і вірогідноїінформаціїпро стан такон’юнктуруринку, низькийрівень консультаційнихпослуг таспеціальнихосвітніх програм;
практичнавідсутністьдержавноїфінансово-кредитноїпідтримки;
недовіразахідних партнерівта негативнепсихологічнеставленнянаселення допідприємців.
Крімтого, слід зазначити,що стан товарногоринку в Україні,на якому діютьсуб’єкти малогопідприємництва,суттєво відрізняєтьсявід економічнорозвинутихкраїн. Розвинутимринковим відносинампритаманніпереважаючийвплив попитуз швидкою реакцієюна нього, пріоритетприватноївласності,розвинутаринкова інфраструктура,дієвість таусталеністьзаконодавства,фінансовастабільність,доступністьзасобів виробництва,традиції використаннядоговірнихвідносин,інформаційнавідкритість,офіційно мінімальнакриміналізація.
Зовсімінша (якщо несказати - протилежна)ситуаціяспостерігаєтьсясьогодні векономіціУкраїни. В ціломуправове,соціально-економічнесередовищедля малогопідприємництвастає, на жаль,дедалі несприятливішим.Крім того,відбуваєтьсяактивний процесконцентраціїкапіталу зодночаснимвстановленнямфінансовогоі управлінськогоконтролю засамостійнимипідприємствамиз боку великихкомпаній йвідповіднихмонопольнихугруповань.
2.6.ПЕРСПЕКТИВИРОЗВИТКУ МАЛОГОБІЗНЕСУ
Аналізстану та проблемрозвитку малогобізнесу в Українісвідчить проте, що подальшийрозвиток ситуаціїбез активногота позитивноговтручаннядержави можепризвести дозгортання (восновному черезподальшу тінізацію)цього сектораекономіки звідповіднимзагостреннямекономічнихпроблем тапосиленнямсоціальноїнапруги. Черезце і виникаєнеобхідністьдієвої державноїполітики підтримкималого бізнесу.
Створеннявідповіднихправових, економічнихта організаційнихумов сприятимеподальшомузбільшеннюкількостісуб’єктівмалого підприємництва,зростанню роліта значенняйого у національнійекономіці.
Вирішенняіснуючих проблемрозвитку малогопідприємництвав Україні, створеннявідповідногосередовищапотребуютьдокорінноїперебудовидержавноїполітики вгалузі сприяннямалому підприємництву.Завдання полягаєу тому, щоб суттєворозширити йогороль і місцев економічномупроцесі. Маєтьсяна увазі забезпеченняпротягом найближчихроків у структурахзазначеногосектора зайнятостіна рівні 25-30% дієздатногонаселення тавиробництвадо 25% ВВП. Самез цього слідвиходити прирозробці тареалізаціїзаходів щодопідтримкималого підприємництва.Вирішення цьогозавдання, нанашу думку, маєзосереджуватисяна таких основнихнапрямах.
По-перше:створеннявідповідноїнормативно-правовоїбази, а саме:
прискоренняприйняттяЗакону України“Про державнупідтримкумалого підприємництва”,який визначавби загальніправові, організаційніта економічнізасади підтримкималого підприємництва,дав би єдинетлумаченнявідповіднихтермінів, визначивби основнінапрями державногорегулюваннята підтримкималого підприємництва;
розробката прийняттяЗакону України“Про приватнувласність”,мета якогополягає у визначенніправових засадприватноївласності,забезпеченніправовогозахисту танедоторканостіприватноївласності;
прийняттяЗакону України“Про лізинг”,що в значніймірі не тількивизначало бправові таекономічнізасади щодолізингу, а йстимулювалоб інвестиційнудіяльністьновими методамифінансовоїпідтримкипідприємств;
прийняттяЗакону України“Про ліцензування”,яким необхідноврегулювативідносиниорганів державноївиконавчоївлади і суб’єктівпідприємницькоїдіяльності,що виникаютьу зв’язку зліцензуваннямокремих видівдіяльності(одержання,використання,захист і припиненняліцензій), датиєдине тлумаченнявідповіднихтермінів, визначитиосновні видидіяльності,що ліцензуються,упорядкуватиі визначитифінансові таорганізаційнімеханізмиобмеженняпідприємницькоїдіяльності;
розробката впровадженняспрощеноїсистеми бухгалтерськогообліку та звітностімалих підприємств;
внесеннявідповіднихзмін та доповненьдо законівУкраїни “Пропідприємництво”,“Про підприємствав Україні”,“Про власність”тощо.
По-друге:вирішенняпитань щодоорганізаційногозабезпеченнямалого підприємництва,насамперед:
розробитита прийнятицільові ірегіональніпрограми розвиткута підтримкималого підприємництваз відповіднимфінансовимта організаційнимзабезпеченням;
впровадитиєдину вертикальнусистему органіввиконавчоївлади з питаньмалого підприємництвавід КабінетуМіністрівУкраїни дообласних, районнихдержавнихадміністрацій;
розробитиєдину системуреєстраціїта легалізаціїсуб’єктівпідприємництва;
удосконалитимережу та підвищитидієвість роботигромадськихоб’єднаньмалого підприємництва.
По-третє:формуваннята розвитоксистеми фінансовоїпідтримкималого підприємництва,для чого в першучергу необхідно:
внестизміни та доповненнядо Закону України“Про системуоподаткування”та інші закони,в яких передбачити:скороченнякількостізборів тавідрахувань,перехід наєдиний сукупнийподаток, введеннясистеми патентівдля громадян-підприємців(фізичних осіб),звільненнявід оподаткуваннячастини прибутку(доходу), щоспрямовуєтьсяна рефінансуваннясуб’єктівмалого підприємництва;
передбачитивикористаннядержавнихкредитнихліній для підтримкималого підприємництваіз зазначеннямсередньогорозміру позики,процентноїставки та секторівкредитуванняпри умові створеннянових робочихмісць;
створитиспеціалізованубанківськуустанову абоустанови зкредитуваннямалого підприємництва;
розробитимеханізм цільовоговикористаннякоштів Фондусприяння зайнятостінаселення нарозвиток малогопідприємництва;
впровадитипорядок кредитуваннямалого підприємництвакомерційнимибанками підгарантії бюджетнихкоштів;
забезпечитинадання малимпідприємствам,що підпадаютьпід державніцільові програмипідтримкималого підприємництва,державнихгарантій, утому числі увигляді високоліквіднихдержавнихборговихзобов’язань;
впровадитивіднесенняна собівартістьвитрат, пов’язанихз формуваннямстраховогофонду (резервуна покриттяможливих витрат)при кредитуваннімалих підприємств;
ввестипільговеоподаткуванняприбутку комерційнихбанків, одержаногоза рахуноккредитуваннямалих підприємств;
впровадитимеханізмвикористаннянезв’язнихіноземнихкредитнихліній та гарантійдля фінансуванняцільових програм;
визначитичіткий порядокучасті доноріві реципієнтіву процесі здійсненняміжнародноїтехнічноїдопомоги.
По-четверте:інформаційне,консультативнета кадровезабезпечення,насамперед:
відновитищоквартальнустатистичнузвітність продіяльністьсуб’єктівмалого підприємництва,використовуючиметод вибірковогообстеження;
розробитиметодикупрогнозуваннярозвитку малогопідприємництва;
створитимережу інформаційно-аналітичнихцентрів малогопідприємництва;
проводитинеобхіднупропагандистськуроботу, спрямовануна формуваннясприятливоїгромадськоїдумки щодопідприємницькоїдіяльності;
організуватипідготовкута перепідготовкукадрів черезсистему бізнес-центрів,інкубаторівта технопарків;
запровадитив учбові програминавчальнихзакладів основипідприємницькоїдіяльностіта організаціїмалого підприємництва.
Формуваннядержавноїполітики щодопідтримкималого підприємництва,визначенняшляхів її реалізаціїповинно бутине лише “об’єктивноюнеобхідністю”переходу доринку, а й невід’ємноючастиноюзагальнодержавноїдоктринисоціально-економічнихперетвореньв Україні. Цесприятимеформуваннючисельногосередньогокласу суспільства,який є основоюринкових перетвореньта гарантомїх незворотності.