Щоб якнайглибше проаналізувати рівень інноваційного розвитку одеських машинобудівних підприємств, автори здійснили спробу оцінити ставлення їхніх керівників до інноваційної діяльності та виявити реальні можливості проведення певної науково-технічної політики. Серед експертів виступили технічні директори, головні інженери та їхні заступники, їм було запропоновано анкету, яка містила 20 запитань щодо стану організації та перспектив розвитку інноваційної сфери у машинобудівному комплексі. Аналіз результатів експертної оцінки дав можливість дійти таких висновків:
— на машинобудівних підприємствах практично відсутній механізм оцінки те формування інноваційної стратегії;
— форми статистичної звітності з інноваційної діяльності не повністю задовольняють потреби у цій інформації, бракує також інформації про стан ринків нових продуктів і технологій;
— незважаючи на високий науковий потенціал, підприємства виконують власними силами лише 17 % потрібних їм НДДКР;
— інноваційні зусилля зосереджені головним чином на впровадженні часткових новинок (60 %), а на обсяг принципово нових продуктів і технологій припадає близько 40 %, частка прикладних розробок становить 65 %, тим часом як необхідно її підвищити до 70—80 %;
— часова орієнтація НДДКР розподілена таким чином: розробки, призначені до впровадження протягом 'найближчих 3 років,—77 °/о, 3—8 років—23—25 %, через 8 років—13—15 %;
— кожне з розглянутих підприємств є монополістом (обсяг їхньої основної продукції на українському ринку становив 70-75 %);
— частка прибутку, додатково одержаного в результаті інноваційної діяльності, становить 35 %.
З метою удосконалення інформаційної бази у сфері інновацій автори розробили форми статистичної звітності, які дозволяють кожному керівникові бачити повну картину власної інноваційної діяльності і місце підприємства на ринках нових продуктів та технологій. Запропоновано методичні рекомендації з аналізу та формування інноваційних стратегій.
Вихід України з економічної кризи пов'язаний з багатьма факторами, в тому числі з активізацією інноваційної діяльності. А це залежить від впровадження нових методів управління НТП, формування підприємствами інноваційних стратегій, придатних для ринкових умов, удосконалення відповідної статсістичної інформації.
У перспективі необхідно розширити асортимент продукції машинобудування, інтенсифікувати процеси оновлення машинобудівної продукції й технічного переоснащення галузей промисловості. Чільне місце має належати створенню високоефективних машин і їх систем для всіх галузей і сфер господарства. Розвиток приладобудування повинен буги зумовлений тим, що потреби України в основних видах продукції галузі задовольняються неповністю.
Необхідно розвивати ряд нових машинобудівних галузей і виробництв, нових видів машин, устаткування, приладів і апаратів, роботів і магнітогідродинамічного генераторобудування, виробництва швидкісної електронно-обчислювальної техніки нових поколінь, електрофізичних і електротехнічних засобів обробки металу та матеріалів, виробництва систем зв'язку, нових засобів управління, автоматизації.
Література:
1.”Розміщення продуктивних сил.”Є.П.Качан.
2.”Розміщення продуктивних сил.”В.В.Ковалевський, О.Л.Михайлюк.
3.”Економіка України.” Журнал №1 1999р.