Затрати виробництва, ціна і прибуток (стр. 3 из 3)
Поряд з прибутком від реалізації товарної продукції на розмір балансового прибутку впливають результати іншої реалізації та позареалізаційної діяльності (може бути зростання або збиток). Збитки пов’язані із застосуванням економічних санкцій (штрафи, пені, неустойки) за невиконання зобов’язань щодо поставок: за несвоєчасну сплату поставленої продукції, робіт і послуг: порушення порядку затвердження або застосування цін і тарифів; реалізацію продукції, виготовленої з відступом від стандартів, технічних умов, порушення умов перевезень з усіх видів транспорту та інші.
Таким чином загальний прибуток складається з трьох частин:
П3=Пт+Пр+Пв,
де П3 – загальний прибуток підприємства:
Пт – прибуток, отриманий від реалізації товарної продукції (це різниця між оптовою ціною підприємства й собівартістю);
Пр – прибуток від іншої реалізації, надання підприємствам послуг і виконання додаткових робіт;
Пв – прибуток від позареалізаційних фінансових результатів (сюди входять доходи та збитки від списаних металовиробів, штрафи, пені, неустойки, збитки від стихійного лиха тощо).
Слід розрізняти валовий доход і розрахунковий доход.
Валовий (загальний) доход – це вся сума доходу підприємства до зроблених відрахувань. Насамперед з нього відраховують суми на сплату боргових зобов’язань; відсотки за кредит, орендну плату за користування чужою землею та ін. Далі здійснюються такі відрахування: податки в загальнодержавній бюджет і в бюджети місцевих органів, відомим організаціям, виплати штрафів і неустойок тощо.
Залишком такого розподілу є чистий прибуток, який надходить на задоволення різних виробничих і соціальних потреб: а) нагромадження (розширення виробництва); б) екологічні витрати; в) підготовку і підвищення кваліфікації кадрів; г) соціальні фонди; д) особистий доход підприємства.
Валовий доход і прибуток утворюють матеріальну основу для погодження економічних інтересів суспільства, трудового колективу й окремих працівників, сприяють підвищенню їхньої заінтересованості у зростанні ефективності виробництва.
Ознак про ефективність виробництва лише за масою прибутку судити не можна. Її більшою мірою характеризує норма прибутку та рівень рентабельності.
Норма прибутку – відношення маси прибутку до повної собівартості продукції, виражене у відсотках.
П¢=
,де П¢ – норма прибутку;
П – маса прибутку;
С – собівартість продукції.
Рентабельність як економічна категорія тісно пов’язана з категорією прибутку. Вони є різними сторонами економічних відносин. Якщо в прибутку відображаються відносини щодо створення та розподілу частини чистого доходу, то рентабельність характеризує відносини між підприємством і державного з приводу раціональності використання виробничих фондів та участі кожного підприємства у створенні й розподілі тієї частини чистого доходу, яка набуває форми прибутку. Як же треба організувати виробництво, щоб воно давало якомога більшу віддачу в споживанні?
З одного боку, відповідь начебто проста: передбачається, що кожний капіталу, ресурсів і праці з обгрунтуванням: “чого це коштує” і “що це дає?” Вважається, що люди можуть наперед підраховувати свої витрати й підприємець і кожна фірма розраховують кожну операцію й кожний вклад свої доходи і в результаті зробити вибір таким чином, щоб одержати найбільшу вигоду від капіталу і ресурсів, якими вони володіють. Проте, з іншого боку, рішення цього питання значно складніше, оскільки потрібно враховувати багато факторів, знати кон’юнктуру й різні економічні умови.
Висновок.
З вище написаного можна зробити висновок, що питання про затрати виробництва з точки зору, як економічної, так і господарської практики дуже важливі. Перед усім тому, що, як уже підкреслювалося вище, зменшення витрат праці й матеріальних ресурсів на виготовлення одиниці продукції є головним джерелом підвищення ефективності господарювання.
Слід зауважити, що для затвердження реального фінансово-економічного становища підприємства (фірми) потрібно постійно турбуватися про свою конкурентно-спроможність, реально оцінювати своє становище на ринку серед інших товаровиробників, домагатися переваг над конкурентами, в асортименті та якості продукції, рівні затрат виробництва, ціноутворені тощо.
Проведення цінової реформи на Україні тісно пов’язані з подоланням сучасного кризового стану її економіки. На думку українськиих спеціалістів, головне завдання ціноутворення – ліквідація диспропорцій між платоспроможним ціноутворенням і пропонуванням товарів і послуг у народному господарстві та вартісними і матеріально-речовими пропорціями, що виникли за останні десятиріччя. Реформа ціноутворення має радикально замінити державну монополію у цій сфері на конкурентний м-ль (м-м), який дає змогу гнучко її оперативно реагувати на зміну кон’юнктури ринку та дію багатьох ціноутворюючих факторів.
У міру демократизації господарського життя й підвищення добробуту населення, частка централізовано регульованих цін буде зменшуватися, а договірних і вільного ринку зростання.
За своєю економічною природою прибуток виступає як частина вартості додаткового продукту, створеного працею учасників виробництва.
Оскільки кожне підприємство (фірма) заінтересоване в господарських результатах і своїх фінансах для самостійного розвитку, остільки прибуток є важливим джерелом чистого доходу підприємства.
Література
1. Бобров В. Я. “Основи ринкової економіки”
Київ “Либідь” 1995 р.
2. Панасюк Б. “Формування направлень розвитку економіки в ринкових умовах” Економіка України №3 1992 р.
3. Під редакцією С. В. Мочерного. Тернопіль 1993 р.
“Основи економічної теорії”
4. Я. В. Литвиненко “Ціни та споживчі товари” Київ 1993 р.
5. Овчеников Т. П. “Макроекономіка” С. Петербург 1992 р.