Чек з чекової книжки подається до банку чекоутримувача протягом десяти календарних днів.
Чек, на якому відсутній будь-який з його реквізитів, є недійсним і повертається банку чекодавця без виконання.
Чекоутримувач подає в свій банк чеки разом з трьома екземплярами реєстрів -якщо рахунки чекодавця і чекоутримувача ведуться в одній установі банку, і в чотирьох екземплярах — на кожну установу банку окремо — якщо рахунки чекодавця і чекоутримувача ведуться в різних установах банку.
Банк чекоутримувача зобов’язаний перевірити правильність складання реєстру і реквізитів чеків, своєчасність подання його до оплати і перерахувати кошти. Оплачений чек з реєстром залишається в банку платника. Якщо чеки не оплачуються через недостатність коштів, невірне оформлення, то вони повертаються в банк чекоутримувача.
Кошти на рахунок чекоутримувача зараховуються лише після отримання платежу від банку платника. При відмові банком-емітентом оплатити чек чекоутримувач має право подати чекодавцю претензію, а у разі її повного (часткового) відхилення — іск. Всі інші питання вирішуються без участі банку.
Акредитив — це форма розрахунків, за якою банк-емітент за дорученням свого клієнта (заявника акредитива) зобов’язаний:
виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги;
надати повноваження іншому (виконуючому)банку здійснити цей платіж.
Після відвантаження продукції, виконання робіт або послуг бенефіціар подає необхідні документи, передбачені умовами акредитива, разом з реєстром документів виконуючому банку, який перевіряє їх на предмет дотримання всіх умов акредитива.
До оплати за акредитивом не приймаються не оформлені належним чином документи.
Після перевірки виконання всіх умов акредитива банк-емітент відшкодовує виконуючому банку витрати, пов’язані з виконанням акредитива, на умовах, передбачених міжбанківським договором.
Вексель — це безумовне грошове зобов’язання, за яким одна особа зобов’язана сплатити іншій визначену суму коштів у визначений строк, правовий статус якого регулюється законодавством про вексельний обіг.
Банк має забезпечувати документальне оформлення руху векселів, з якими він здійснює будь-які операції, а саме:
складення і належне оформлення контрагентами за операціями в векселями первинних документів (реєстрів, розписок, повідомлень, доручень, заявок, актів);
складення регістрів аналітичного обліку (журналів, відомостей, карточок), які можуть вестись як у паперовій, так і в електронній формі.
Підпис на векселі від імені банку здійснюють керівник та головний бухгалтер або особи уповноважені ними в належному порядку. Ці підписи мають бути завірені печаткою.
Приймання та передавання векселів здійснюються банком на підставі відповідних первинних документів, які мають містити реєстр векселів.
Комерційні банки пропонують керівникам підприємств всіх форм власності наступні вексельні операції:
— інкасування векселів — виконання доручень клієнта за своєчасним поданням векселя до оплати, опротестування у разі ненадходження платежу в строк;
— доміциляція векселів — оплата банком векселя за рахунок раніше внесені векселедавцем вексельної суми. Ця послуга призначена для підприємств, які мають “картотеку” на розрахунковому рахунку та дозволяє проводити термінові платежі, минаючи “Картотеку”, на законних підставах;
— облік векселів — придбання банком у векселедержателя прав за векселем шляхом оплати цього векселя до настання строку платежу за ним. Ця послуга дозволяє клієнту в разі необхідності швидко перетворити вексель у грошові кошти;
— авалювання податкових векселів — вексельне поручительство, за яким банк відповідний за оплату податкового векселю перед векселедержателем. Договір про авалювання векселів підлягає обов’язковому забезпеченню клієнтом.
Податковий вексель — простий вексель, який видається платником ПДП на суму податкового зобов’язання при ввезенні товарів на митну територію України.
Вексель поєднує в собі властивості цінних паперів, боргових зобов’язань і розрахункового засобу. Застосування в господарській діяльності підприємства вексельних схем банків дає можливість:
отримати додатковий прибуток під реалізації свої продукції;
збільшити конкурентоспроможність своєї продукції за рахунок зниження ціни реалізації;
збільшити обсяги розрахунків;
оптимізувати у відповідності із своїми інтересами черговість здійснення платежів;
активізувати господарські зв’язки, на збільшуючи обсяги взаємних платежів.
Всі операції банку з векселями проводяться у відповідності із укладеним з клієнтом договором та чинним законодавством.
Міжбанківські розрахунки — це система безготівкових розрахунків між банківськими установами, заснована на прямих переказах грошових коштів і регулярних заліках їх взаємних вимог та зобов’язань.
Для проведення розрахунків банки встановлюють кореспондентські відносини, тобто договірні відносини про здійснення платежів і розрахунків одного банку за дорученням і за рахунок другого. При цьому банки обмінюються листами і документами для вивчення надійності й фінансового стану партнерів.
Система міжбанківських розрахунків базується на здійсненні платежів через коррахунки комерційних банків, відкритих у підрозділах НБУ.
Для відкриття кореспондентського рахунку керівник і головний бухгалтер особисто подають до регіонального управління НБУ документи:
а) заяву;
б) копію статуту, засвідчену нотаріально;
в) копію ліцензії НБУ;
г) копію документа про взяття на податковий облік;
д) копію документа про реєстрацію в Пенсійному фонді;
е) копію довідки про внесення до Державного реєстру для статистики;
ж) картку із зразками підписів і відбитком печатки.
Про відкриття (закриття рахунків) Національний банк протягом трьох днів повідомляє органи податкової інспекції.
Комерційним банкам — учасникам системи електронних платежів в Регіональній розрахунковий палаті відкривається поточний рахунок за місцем знаходження, через який здійснюються міжбанківські розрахунки.
Поточний рахунок — це інформація і електронній формі, яка фактично відображає зміні стану коррахунку банку внаслідок виконання електронних міжбанківських розрахунків.
В Україні комерційні банки встановлюють кореспондентські відносини між собою шляхом відкриття рахунків типу “лоро”, “ностро” лише після отримання ліцензій НБУ.
Міжбанківські розрахунки мають наступні переваги:
здійснюються в інтересах клієнтів, які мають стійкі зв’язки з клієнтами інших банків;
значно прискорюються розрахунки;
за умов широких корвідносин з’являються умови для проведення клірингу — заліку взаємодоручень банку шляхом відкриття рахунків в одному великому банку, що дає можливість мінімізувати залишки коштів на коррахунках банків-кореспондентів;
розширюються можливості для активної роботи на ринку із застосуванням цілого ряду фінансових інструментів.
Організація готівкових грошових розрахунків регламентується Інструкцією № 1 “Про організацію емісійно-касової роботи в установах банків”. Порядком організації розрахунково-касового обслуговування клієнтів і взаємовідносин за цим питанням між установою НБУ і комерційними банками від 30.06.95 року 1 166; Інструкцією № 4 “Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України” від 13.10.97 року.
Для приймання і видачі готівкових коштів організовуються каси. Касові операції оформляються документами типових форм, затверджених належним чином.
При прийманні готівки в касу перевіряють платоспроможність грошових знаків. Приймання готівки касами здійснюється за прибутковими касовими ордерами.
Видача готівки із каси здійснюється за видатковими касовими ордерами або належно оформленими платіжними відомостями (видатковими документами).
З метою забезпечення цілості коштів банки повинні дотримуватися порядку зберігання готівки, який здійснює головний бухгалтер і завідувач касою. Періодично за розпорядженням керівника комерційного банку проводиться ревізія грошових коштів і цінностей. Крім того, управління НБУ проводить перевірку по грошовому обігу.
За касове обслуговування комерційні банки стягують з клієнтів у відповідності з договором на розрахунково-касове обслуговування, але не більше 1 % від суми.
Для забезпечення нормального обслуговування клієнтів і контролю за готівкою банки повинні прогнозувати готівковий обіг та здійснювати щоденний контроль за ним.
Для цього комерційні банки щоквартально складають прогнозний розрахунок касових оборотів, в якому визначаються джерела і розмір надходжень готівки до каси банку, а також напрямки і розмір видачі готівки із каси.
Для складання прогнозних розрахункові установи банків щоквартально отримують від клієнтів касові заявки, строки і порядок подання яких визначається комерційним банком (50-60 днів до початку кварталу).
Касова заявка містить інформацію про прогнозний рух готівкових коштів через касу клієнтів у плановому кварталі. Клієнт в заявці вказує суму надходжень готівкових коштів до його каси за видами джерел, крім отриманих в банку; частку цих надходжень, яка вноситься до каси комерційного банку; необхідну кількість готівки для оплати праці та інших цілей. Додається календар видачі заробітної плати за числами місяця.
На підставі цієї інформації, аналізу грошових оборотів минулого періоду, стану економіки в поточному кварталі та очікування змін в плановому періоді комерційний банк визначає суму очікуваних надходжень і видач в розрізі окремих статей прогнозних розрахунків касових оборотів з розподілом всіх показників за місяцями. Банк подає прогнозні розрахунки своїх касових оборотів в регіональне управління Національного банку, яке в свою чергу складає прогнозні розрахунки в цілому по регіону.