Гроші 2 (стр. 40 из 60)
Запис залежить від того, хто здійснює котирування. Якщо банк котирує курс клієнтам, то запис буде звичним для нас:
USD/UAH = 3,2860 — 3,4280. При котируванні валютних курсів на міжбанківському ринку одним банком іншому запис може бути таким:
USD/UAH = 3,4280 — 3,2860.
Розрізняють пряме і зворотнє котирування. У разі прямого котирування визначають, скільком національним грошовим одиницям дорівнює одиниця (10,100,1000 од.) іноземної валюти; у разі зворотнього — навпаки, скільком одиницям Іноземної валюти дорівнює одиниця (10,100,1000 од.) національної валюти. Наприклад, пряме котирування можна записати так; USD/EUR - 1,5120 — 1,5200, а зворотне: EUR/USD - 0,6579 — 0.66І4, тобто при купівлі за одно євро дають 65,79 цента, а при продажу — 66,14 цента.
Звичайно курс валют установлюють до четвертого знака після коми десяткового дробу.
Коли кажуть, що за умови котирування USD/UАН курс гривні
підвищився, то це означає, що він був, наприклад, 3,40 гри. за 1 дол., а став 3,50 грн. за 1 дол. США. При цьому купівельна спроможність гривні знизилася, а долара — зросла. Можна також сказати, що курс долара знизився. (Якщо здійснити зворотнє котирування, тобто UАН /USD, то курс долара до гривні спочатку був 0,2941 дол. за 1 грн. (1:3,40), а став 0,2857 дол. за 1 гри. (1:3,50).)
У тому випадку, якщо курс гривні до долара був 3,40 грн. за 1 дол., а став 3,30, кажуть, що він знизився. При цьому купівельна спроможність гривні зросте, а купівельна спроможність долара на українському ринку знизиться; курс долара до гривні підвищиться з 29,41 цента до 30,0 цента за 1 гри.
Правильне визначення валютних курсів мас важливе практичне значення, оскільки валютний курс безпосередньо впливає на ціну імпорту, виражену в національній валюті, та на ціну експорту, що конвертується в іноземну валюту. Тому його динаміка тісно пов'язана ж темпами інфляції та з врахуванням інших даних, таких як затрати й ціни на внутрішньому та зовнішньому ринках, і може бути індикатором зовнішньої конкурентоспроможності, а внаслідок цього — можливих змін у платіжному балансі країни.
Валютний курс, встановлення якого в переважній більшості країн є прерогативою центрального банку, на фінансово-грошовому ринку виконує певні функції, головними з яких є:
• сприяння інтернаціоналізації грошових відносин;
• сприяння об'єднанню та стабільному розвитку фінансових ринків,
' порівняння рівнів та структури цін, а також результатів виробничої діяльності в окремих країнах;
• порівняння національної та інтернаціональної вартості на національних та світових ринках;
• перерозподіл національного продукту між окремими країнами;
• інтернаціоналізація господарських зв'язків тощо.
Економічною основою визначення валютних курсів є співвідношення купівельних спроможностей національних валют
Купівельна спроможність валюти визначаться вартістю певного набору товарів та послуг, які можна придбати за відповідну грошову одиницю у порівнянні з базовим періодом.
Співвідношення купівельної спроможності окремих валют до певної групи товарів та послуг у двох країнах визначає паритет купівельної спроможності — РРР
Вважають, що теорія паритету купівельної спроможносте була висунута ще в 1556 р. Мартіном де Ацпілкуєта Наварро. Пізніше її досліджували Д. Рікардо та Д. Юм, а в остаточному варіанті вона була сформульована лауреатом Нобелівської премії Ірвіном Фішером. Згідно з теорією РРР валютний курс змінюється настільки, наскільки це потрібно для того, щоб компенсувати різницю в динаміці рівня цін у різних країнах. Інакше кажучи, ціна одиниці одного й того самого товару в одній кращі має відповідати ціні на цей товар в іншій країні, перерахованій на поточний валютний курс.
Наприклад, при заниженні курсу японської єни відносно американського долара японські товари в США будуть коштувати дорожче, а американські в Японії — дешевше. З відтоком доларів за кордон відбувається падіння цін на товари на внутрішньому ринку країни та підвищеамя цін за кордоном разом з одночасним збільшенням попиту на товари яа внутрішньому ринку. Це, в свою чергу, буде сприяти підвищенню цін або підвищенню курсу валюти. Такий процес може відбуватися доти, доки обидві валюти не досягнуть певної пропорції, яка б відображала збалансованість цін на один і той самий товар у різних країнах
У спрощеному вигляді паритет купівельної спроможності можна відобразити формулою:
Цв = Кп * Цз
Де: Цв —ціна за одиницю певного товару на внутрішньому ринку;
Кп — поточний валютний курс грошових одиниць двох країн, товари яких порівнюються;
Цз — ціна за одиницю того самого товару на зовнішньому ринку.
Залежно від номенклатури товарів, які беруть для розрахунку, РРР може бути частковим (за обмеженим переліком товарів або товарних груп) та загальним (за валовим національним продуктом).
Існує кілька методик розрахунку паритету купівельної спроможності валют. Найпростішим є зіставлення вартості порівняльного набору товарів і послуг (споживчого кошика) в різних країнах:
РРР
де п- кількість порівнюваних видів товарів (послуг) в обох країнах;
ЦіВ — цінаодиниці товару (послуги) і-го виду в країні В;
ЦіА — ціжа одиниці товару (послуги) і-го виду в країні А;
Ті - товар (послуга) і-го виду.
Загальний РРР можна розрахувати також індексним методом:
ІфВІцВ
Іррр А АІфІц
де: І ррр — індекс паритету купівельної спроможності;
ІфВ — індекс фізичного обсягу внутрішнього валового продукту за певний проміжок часу в країні В;
ІцВ — індекс пін в країні В;
ІфА — індекс фізичного обсягу ВВП в країні А;
ІцА — індекс цін в країні А.
Наприклад, ІфВ = 1,001, тобто приріст фізичного обсягу ВВП становив за рік 0,1%, ІфА = 1,03 , ІцВ = 1,20, ІцА = 1,02.
Тоді індекс паритету купівельної спроможності становитиме 1,1433. Це означає, що курс національної грошової одиниці країни В по відношенню до валюти країни А підвищиться ва 14,33%, а її купівельна спроможність знизиться.
З метою уникнення впливу особливостей ціноутворення та оподаткування в окремих країнах можна застосувати метод розрахунку РРР на основі співвідношення витрат виробництва (собівартості продукції), що дає змогу уникнути окремих політичних, кон'юнктурних чи спекулятивних чинників курсоутворення.
На особливу увагу заслуговує метод розрахунку РРР, який грунтується на визначенні співвідношення ефективних виробничих витрат — заробітної плати (3) та продуктивності праці (П).
В А
РРР
де: З А,ЗВ — рівень заробітної плати в країнах А і В;
П А,П В - рівень продуктивності праці в країнах А і В.
Отже, визначення паритету купівельної спроможності дає змогу зробити висновок, що валютний курс визначається відносною вартістю грошей в двох країнах, яка, в свою чергу, залежить від рівня цін, а останній — від кількості грошей в обігу.
Прибічники теорії РРР вважають, що вирівнювання валютного курсу на основі зіставлення купівельної спроможності валют відбувається не автоматично, а за умови дії інших чинників.
У зв'язку з тим, що процес формування валютного курсу належить до сфери міжнародного грошового обігу, можна вважати, що він є одним із елементів кількісної теорії грошей, яка встановлює пряму залежність між грошовою масою і цінами. Ця залежність відображається рівнянням, обміну, запропонованим І. Фішером у 1912 р.:
МV=РQ,
Де: М — грошова маса;
V — швидкість обігу грошей;
Р — рівень цін;
Q — фізичний обсяг виробництва.
Виразивши рівень цін як:
MV
РQ
та підставивши його в рівняння РРР, яке характеризує співвідношення
цін на окремі товари в різних країнах, одержимо залежність показника РРР від обсягів грошової маси в обігу, швидкості обігу грошей та обсягів виробництва:
М ВV ВQА
РРР А А ВМ V Q
За таких умов валютний курс має бути прямо пропорційний до обсягу грошової маси та швидкості обігу грошей і обернено пропорційним до обсягів виробництва, що дає змогу вважати його показником стану рівноваги національної економіки.
Однак у зв'язку з відмінністю рівнів економічного та політичного розвитку різних країн, кліматичними, соціально-культурними особливостями тощо оцінка і прогнозування валютних курсів на основі теорії РРР має обмежене практичне застосування, а тому цей показник слід розглядати як одну із складових частин загального процесу курсоутворення. ,
У міжнародній практиці використовують фіксовані та плаваючі (гнучкі) режими валютних курсів, а також їх певне поєднання
Фіксований валютний курс передбачає наявність певного зареєстрованого (офіційного) паритету, який підтримують органи державного валютного контролю.
Під плаваючими обмінними (валютними) курсами розуміють такі курси, рівні яких визначаються на ринку під впливом попиту та пропозиції, що, в свою чергу, залежить від стану платіжного балансу країни, співвідношення відсоткових ставок і темпів інфляції, очікувань учасників ринку, офіційних валютних інтервенцій тощо. Режим вільно плаваючих курсів називають флоатингом. За умови введення обмежень режим вільно плаваючих курсів називають брудним флоатингом, або керованим плаванням. Більшість країн світу в політиці курсоутворення орієнтується саме на кероване плавання валютних курсів.