Не можна не наголосити на тому, що попри все Система оподаткування України розвивається поступово, зміни, які відбулися за роки незалежності, були позитивними: кількість податків було зменшено, податкові ставки знижено, зменшилась також кількість звільнень від оподаткування, водночас розширилася база оподаткування, значно поліпшилось надходження податків.
Що стосується недоліків податкової системи, то насамперед це:
- нерівномірність і несправедливість розподілу податкового навантаження;
- перетворення податкової системи на чинник пригнічення економічного зростання та інвестиційної активності, стимулювання ухилення від сплати податків та відтік капіталів за кордон;
- велика кількість нормативно-правових актів із питань оподаткування, нормами яких повинні володіти та керуватись на практиці як платники податків, так і працівники органів державної податкової служби України;
- неузгодженість та протиріччя окремих норм податкових законів, їх нестабільність, безсистемне надання пільг та перекручування суті окремих видів податків;
- неврегульованість правових гарантій для учасників податкових відносин, відсутність прозорих та ефективних механізмів захисту прав платників податків;
- проблема подвійного оподаткування;
- велика кількість малоефективних податків, які потребують істотних адміністративних витрат, що перевищують доходи бюджету;
- значна нерівномірність розподілу податкового тягаря через наявність великої кількості податкових пільг та існування різноманітних схем ухиляння від сплати податків;
- діяльність Міністерства фінансів, Державної податкової служби, Держмитслужби щодо реалізації державної податкової політики є недостатньо узгодженою і ефективною внаслідок недосконалого правового регулювання їх взаємовідносин.
Як зазначалося вище податкова система надмірно фіскальна спрямована і невраховує інших завдань, таких як стимулювання виробництва, інновацій, інвестування у розвиток підприємницької діяльності.
Тут слід зауважити, що ПДВ відіграє важливу роль у наповненні бюджету не тільки серед податків на споживання, а й серед усіх видів податкових надходжень.
Багато сьогодні невирішених проблем в оподаткуванні податком на додану вартість. Головна з них – проведення бюджетного відшкодування ПДВ.
Заборгованість держави з повернення ПДВ підприємствам вперше перевищила 25 млрд грн і продовжує зростати. Кабінет міністрів відмовляється вирішувати цю проблему і скоротив у січні-лютому обсяги відшкодування до мінімальних рівнів за останні роки, повідомляє.
Вимивання обігових коштів змушує підприємства підвищувати ціни і брати кредити. У компаніях розуміють, що держава затягує відшкодування через брак коштів у бюджеті, тому пропонують реструктуризувати борг з відшкодування ПДВ облігаціями.
Обсяг заявленого до відшкодування ПДВ у 2009 році зріс на 70,8%, або рекордні 9,05 млрд грн, досягнувши 21,84 млрд грн. Борг держави перед бізнесом збільшився незважаючи на те, що ще в квітні 2008 року податківці отримали можливість оперативно перевіряти заявлені підприємствами до повернення суми ПДВ завдяки розшифровці операцій з контрагентами у додатку 5 до податкової декларації. Скорочення експорту товарів і послуг у 2009 році на 37,5% також не зупинило накопичення боргу. При цьому уряд не відшкодував навіть те, що планував. За рахунок скорочення завдання на 2 млрд грн, до 34,5 млрд грн, були збільшені доходи держбюджету. Сума ПДВ, яку податківці не мають права не відшкодувати, виросла за минулий рік на 3,3 млрд грн. У Київської податкової адміністрації найбільший обсяг неперевірених за 60 днів сум - 336,4 млн грн (16%).
Забезпечення прозорості, відкритості в цьому питанні є свідченням реальних прагнень уряду нашої країни здійснити кардинальні зміни в покращенні адміністрування цього податку. Перший крок, який було зроблено урядом, – це скасування вексельної форми розрахунків при імпорті товарів.
Таким чином, гостро стоїть проблема вдосконалення податку на прибуток підприємств, тобто визначення того оптимального рівня оподаткування, який відповідав би соціально-економічним інтересам держави й був би прийнятним для податкоплатників.
У сучасних економічних умовах становлення та розвитку ринкових відносин в Україні важливе місце належить державному регулюванню фінансово-господарської діяльності підприємств. Одним із вагомих важелів регулювання розподілу між державою та підприємствами всіх форм власності прибутку як головного джерела інноваційної діяльності підприємства є податок на прибуток підприємств.
У 2009 році надходження податкових платежів, що контролюються Державною податковою адміністрацією (ДПАУ), знизилися на 6% у порівнянні з 2008 роком і склали 171,811 млрд. гривень.
Одним із резервів збільшення надходжень податку на прибуток є залучення платників до сплати податку шляхом зменшення кількості збиткових підприємств та сум збитків.
Через падіння обсягів виробництва і зростання енерговитрат у 2009 році об'єктивно зменшилися доходи підприємств і громадян. Кількість збиткових компаній подвоїлася. Позички підприємствам від банків у реальному обчисленні скоротилася на 14,3%. Прямі надходження до бюджету зменшилися приблизно на 50 мільярдів гривень, або на 20%. Це позначилося на
2,5-кратному падінні державних інвестицій. Уряд не мав таких резервів, як сусіди України на Сході і Заході.
Саме покращення сучасного стану податку на прибуток підприємства знаходиться серед найважливіших соціально-економічних проблем, від швидкого вирішення яких великою мірою залежить подальший розвиток бізнесу в Україні.
До основних негативних явищ можна віднести і те, що законодавство з податку на прибуток підприємств нестабільне, часто змінюється. На цей податок встановлена пропорційна ставка, однакова для підприємств, не залежно від виду їхньої діяльності (цілком зрозуміло, що отримати прибуток в ігровому бізнесі або в посередницькій діяльності можна при мінімальних витратах і при менших зусиллях при цьому). У більшості випадків цей податок виконує, головним чином, фіскальну функцію. Стимулювальна функція виконується через надання пільг, яких досить багато і які недостатньо обґрунтовані. Відсутній пріоритет при наданні пільг або взагалі зменшення податкового тягаря для підприємств виробничої сфери. Невизначеність у більшості випадків із приводу віднесення витрат на окремі статті та на прибуток призводить до того, що за рахунок збільшення витрат (наприклад по заробітній платі) є можливість підприємству зменшити базу оподаткування, а відповідно, і суми податку на прибуток. Практично відсутня можливість застосування прискореної амортизації. У податковому обліку існує непорозуміння при визначенні валового доходу та валових витрат у зв’язку з настанням першої з подій: або оплати, яка надійшла на розрахунковий рахунок платника, або відвантаження готової продукції. Це зумовлює ухилення від сплати податку на прибуток підприємств.
Цілісність податкової системи України порушує і спрощена система оподаткування. Головною проблемою цієї системи є те, що вона не ув’язана із чинними законами у сфері оподаткування. Зокрема, єдиний податок відсутній у переліку загальнодержавних податків і зборів, наведеному в Законі України від 18 лютого 1997 р. "Про систему оподаткування". Така ситуація зумовлює протиріччя в застосуванні до єдиного податку загальних принципів податкового адміністрування, передбачених Законом України від 21 грудня 2000 р. «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» й іншими фінансовими законами.
Гострою сьогодні залишається проблема повноти та своєчасності проведення розрахунків із бюджетом.
В 2009 році до загального фонду державного бюджету мобілізовано 172 206,5 млн грн (з урахуванням відшкодування ПДВ), що становить лише 93,3% від встановленого Законом річного завдання., недоотримано 12 421,7 млн грн. У порівнянні з 2008 роком доходи загального фонду державного бюджету зменшилися на 13 646,5 млн грн або на 7,3 %.
Також повідомляється, що заплановані показники до загального фонду істотно не виконані за основними бюджетоформуючими податками, зокрема:
- податком на додану вартість із ввезених на територію України товарів на 15,7%. Недоотримано 12791,8 млн грн;
- податком на прибуток підприємств на 23,4%. Недоотримано 9274,8 млн грн;
- податком на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 7,4%. Недоотримано 3688,8 млн грн.
Невиконано також планові завдання бюджетного відшкодування податку на додану вартість - на 1981,2 млн. грн. (на 5,4%), відшкодовано коштами менший обсяг, визначений у Законі.
З місцевих бюджетів вилучено до державного бюджету (офіційні трансферти) 7584,0 млн. грн, що становить 86,8% від встановленого Законом річного завдання.
Фактичний недобір доходів загального фонду державного бюджету становить не 12,4 млрд грн, а 28,1 млрд грн. Для поліпшення показників доходної частини бюджету урядом зараховано до складу доходів залучені зовнішні ресурси МВФ у вигляді конвертованих СПЗ в сумі 15,7 млрд. грн. Без цього фактора реальне виконання плану становить лише 84,8%.
Крім того, дефіцит загального фонду державного бюджету в сумі 16,1 млрд грн, реальний розрив між отриманими в 2009 році доходами з економіки та профінансованими по загальному фонду витратами становить 31,8 млрд грн.
Однією з найбільших вад української податкової системи є чинна система податкових пільг, яка, по-перше, зумовлює нерівномірний розподіл податкового тягаря, і отже, несправедливий характер оподаткування, по-друге, обмежує можливості зниження податкових ставок для всіх суб’єктів господарювання. Пільги, на нашу думку, потрібно надавати лише тим підприємствам, які постійно спрямовують фінансові ресурси на реконструкцію й оновлення технологічного процесу виробництва, проведення науково-дослідних робіт, природоохоронну діяльність, утримування об’єктів соціально-культурного призначення.