ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
МАГІСТРАТУРА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
З ДИСЦИПЛІНИ «ФІНАНСОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ»
ВАРІАНТ №1
ВИКОНАВЕЦЬ: АЛЄКСЄЄНКО ІЛОНА СЕРГІЇВНА
Гр. АМ-15-10
ВИКЛАДАЧ: МАТВІЙЧУК ВІКТОРІЯ ІВАНІВНА
ДОНЕЦЬК 2011
1. Розкрийте поняття та функції фінансового ринку.
Для ефективного розвитку економіки необхідна мобілізація тимчасово вільних коштів фізичних та юридичних осіб, їхній розподіл і перерозподіл на комерційній основі між різними секторами економіки. Ці процеси повинні здійснюватись на фінансових ринках.
Фінансовий ринок – це ринок, на якому визначаються попит і пропозиція на різноманітні фінансові інструменти [3].
На фінансовому ринку відбувається рух коштів (капіталу). Гроші – це головна мета підприємництва і найважливіший засіб для досягнення мети. При цьому необхідно вирішити питання про джерела капіталу та шляхи його вкладання. Тому для всіх суб’єктів господарювання важливим є фінансовий ринок, де можна знайти необхідні кошти або інвестувати тимчасово вільні кошти та отримати від цього прибуток.
Все це дозволяє посилити платоспроможний попит, який вже зараз формується на ринковій основі. Основним критерієм повинні стати вигідність вкладання капіталу в рамках ринкового механізму і конкурентоспроможність тих, хто хоче його залучити.
Сутність та роль фінансового ринку в економіці держави найбільш повно розкривається в його функціях.
Функції фінансового ринку — це основні завдання кожного сегмента ринку, що забезпечують його розвиток.Функції поділяють на загальні, які характерні для всіх сегментів фінансового ринку і спеціальні (конкретні) – характеризують розвиток окремої сфери ринку.
Основними (загальними) функціямифінансового ринку є:
1. Забезпечення взаємодії покупців і продавців фінансових активів, у результаті якої встановлюються ціни на фінансові активи, що врівноважують попит і пропозицію на них.
Кожен із інвесторів на фінансовому ринку аналізує ситуацію, що діє на ринку, і вкладає кошти у фінансові активи, враховуючи дохідність і ризиковість своїх вкладень. Емітенти фінансових активів, щоб бути конкурентоспроможними нафінансовому ринку, прагнуть забезпечити інвесторам необхідний рівень дохідності їх фінансових вкладень. Таким способом на ефективно діючому фінансовому ринку формується рівноважна ціна на фінансові активи, яка задовольняє інвесторів, емітентів і фінансових посередників.
2. Запровадження фінансовим ринком механізму викупу в інвесторів належних їм фінансових активів і тим самим підвищення ліквідності цих активів.
Викуп у інвесторів фінансових активів забезпечують фінансові посередники — дилери ринку, які в будь-який момент, коли це потрібно інвесторам, готові викупити фінансові активи, що їм належать. Чим ефективніше функціонує фінансовий ринок, тим вищу ліквідність він забезпечує фінансовим активам, що перебувають в обігу на ньому, оскільки будь-який інвестор може швидко і практично без втрат у будь-який момент перетворити фінансові активи на готівку. Фінансові посередники завжди готові не тільки викупити фінансові активи, а й продати їх інвесторам у разі потреби.
3. Фінансові ринки сприяють знаходженню для кожного зкредиторів (позичальників) контрагента угоди, а також суттєво зменшують витрати на проведення операцій та інформаційні витрати.
Вирішальну роль у переміщенні капіталів відіграють фінансові посередники, які, здійснюючи великі обсяги операцій з інвестування та залучення коштів, зменшують для учасників ринку витрати і відповідні ризики від проведення операцій із фінансовими активами. Особливо помітна ця роль при фінансуванні посередниками корпорацій, що мають не найвищий кредитний рейтинг, і кількість яких є значною в усіх країнах світу, а також посередники зменшують витрати через здійснення економії на масштабі операцій і вдосконалення процедур оцінювання цінних паперів емітентів та позичальників на кредитному ринку.
Специфічні функції діють у конкретних сферах. Так у політичнійсфері функціями фінансового ринку є:
• прискорення інтеграційних процесів входження України до світового співтовариства;
• сприяння становленню економічної самостійності, яка є головною опорою незалежності держави;
• сприяння створенню справжньої ринкової економічної системи, що є необхідною передумовою розбудови демократичного суспільства;
• вихід через фондову біржу національного капіталу на світовий ринок з допомогою розповсюдження серед іноземних інвесторів акцій та інших цінних паперів українських підприємств.
В економічнійсфері:
• формування ринкових цін на окремі види фінансових активів;
• організація процесу доведення фінансових активів до споживача через створення мережі різноманітних інститутів з реалізації фінансових активів (банків, бірж, брокерських контор, інвестиційних фондів, страхових компаній, кредитних спілок тощо);
• фінансове забезпечення процесів інвестування, яке полягає у створенні фінансовим ринком умов для залучення (концентрації) підприємцем фінансових ресурсів, необхідних для розвитку виробничо-торгового процесу;
• перерозподіл на взаємовигідних умовах грошових коштів підприємств з метою їх ефективного використання;
• вплив на грошовий обіг, прискорення обороту капіталу, що сприяє активізації економічних процесів;
• страхова діяльність та формування умов для мінімізації фінансових і комерційних ризиків;
• операції, пов'язані з експортом-імпортом фінансових активів та інші операції, пов'язані із зовнішньоекономічною діяльністю;
• кредитування уряду, місцевих органів самоврядування шляхом розміщення урядових та муніципальних цінних паперів;
• розподіл державних кредитних ресурсів і розміщення їх серед учасників економічного кругообігу, між галузями і сферами ринкової діяльності тощо.
У соціальнійсфері:
• мотивована мобілізація заощаджень приватних осіб, приватного бізнесу, державних органів, зарубіжних інвесторів, у тому числі й вільних коштів населення для інвестування їх як у виробничу, так і в соціальну сферу;
• створення нових робочих місць завдяки переміщенню капіталу та інвестуванню тощо.
У морально-психологічнійсфері:
• формування у населення ринкової психології, нового економічного мислення та поведінки;
• створення у суспільстві відповідної морально-психологічної атмосфери, формування довіри до фінансових послуг, до фінансових посередників, до цінних паперів та до операцій з ними;
• запобігання виникненню на фінансовому ринку зловживань, шахрайства, кримінального середовища тощо.
Конкретні завдання, правила розвитку фінансового ринку доказуюсь, що сьогодні Україна має унікальну можливістьне повторювати еволюційного шляху спроб іпомилок іншихкраїн, а створювати фінансовий ринок за вищими європейськими та світовими зразками, що вже існують у світі. Для цього в країні створені певні організаційні, матеріально-технічні та практичні передумови [2].
2. Охарактеризуйте зміст і основні засади здійснення факторингових операцій на кредитному ринку
Факторинг –це поступлення позичальником банку права отримання платежу за платними дорученнями за поставлений товар, виконані роботи, надані послуги, згідно з договором (угодою).
Ринок факторингових послуг має досить коротку історіюрозвитку. Перші факторингові послуги були надані американськими банками в 50-х рр. XX ст. Офіційно вони були визнані одним і з видів банківської діяльності у США в1963 р. З часом факторингові послуги стали надавати не тільки факторингові відділи комерційних банків, а й спеціалізовані факторингові компанії.
Починаючи з 70-х років, ринок факторингових послуг почав інтенсивно розвиватися у країнах Західної Європи. Щорічні обсяги факторингових операцій і на сьогодні в більшості промислово розвинених країн Європи постійно зростають. Для впорядкування ринку факторингових послуг та зменшення ризиків у своїй діяльності факторингові компанії Європи об'єдналися у міжнародну організацію факторингових компаній, що дало їм змогу використовувати правові санкції до боржників – резидентів різних країн.
Факторинг в Україні почав розвиватися в другій половині 1988 р. Він показує відносини посередництва у розрахунках, які мають місце у світовому господарстві. Поява і розвиток ринку факторингових послуг значною мірою пов'язані з постійним зростанням конкуренції на ринку товарів та послуг, удосконаленням форм та методів взаємодії між суб'єктами підприємницької діяльності, споживачами та виробниками продукції. Відповідності до прийнятої у 1988 р. Конвенції про міжнародний факторинг операція вважається факторингом утому випадку, якщо вона задовольняє, як мінімум, дві з чотирьох ознак: 1) наявність кредитування; 2) ведення бухгалтерського обліку постачальника; 3) інкасування його заборгованості; страхування від кредитного ризику.
На сучасному етапі факторинг розвивається в універсальну систему обслуговування постачальника, яка включає послуги бухгалтерського, інформаційного, побутового, страхового, кредитного та юридичного характеру. Завдяки факторингу постачальнику створюються оптимальні умови для концентрації зусиль на основній, виробничій діяльності, прискорення обороту капіталу і, відповідно, збільшення прибутку. Зменшується сума балансу і покращується його структура за рахунок збільшення показника співвідношення власного і залученого капіталу.
Більшість корпорацій, що здійснюють сьогодні свою діяльність на ринках промислово розвинених країн, мають відповідні галузям та пропорційні сумарним активам стабільні обсяги дебіторської та кредиторської заборгованості. Це є наслідком широкого використання в підприємницькій діяльності механізму комерційного кредитування. Якщо значні обсяги кредиторської заборгованості свідчать про відповідні обсяги фінансових ресурсів, які перебувають у тимчасовому розпорядженні підприємства, то значні обсяги дебіторської заборгованості – про неможливість використання відповідної суми коштів. Кошти надходять у розпорядження підприємств лише вразі погашення дебіторської заборгованості.