Класифікація бюджету підприємства (стр. 2 из 3)

Ефективна система управління грошовими потоками, організована з урахуванням викладених принципів, створює основу високих темпів розвитку підприємства, досягнення необхідних кінцевих результатів його господарської діяльності і постійного росту його ринкової вартості.

Методика управління грошовими потоками підприємства послідовно охоплює наступні основні етапи:

1. Забеспечення повного і достовірного обліку грошових потоків підприємства і формування необхідної звітності. Цей етап управління покликаний реалізувати принцип інформативної вірогідності. У процесі здійснення цього етапу управління грошовими потоками забезпечується координація функцій і задач служб бухгалтерського обліку і фінансового менеджменту підприємства.

2. Аналіз грошових потоків підприємства в попередньому періоді. Основною метою цього аналізу є виявлення рівня достатності формування коштів, ефективності їхнього використання, а також збалансованості позитивних і негативних грошових потоків підприємства по обсязі і за часом. Аналіз грошових потоків проводиться по підприємству в цілому, у розрізі основних видів його господарської діяльності, по окремих структурних підрозділах ("центрам відповідальності).

3. Оптимізація грошових потоків підприємства. Оптимізація грошових потоків капіталу являє собою процес вибору найкращих форм їхньої організації на підприємстві з урахуванням умов і особливостей здійснення його господарської діяльності.

4. Планування грошових потоків підприємства в розрізі окремих їхніх видів. Основною метою розробки плану надходження і витрат коштів є прогнозування в часі валового і чистого грошових потоків підприємств в розрізі окремих видів його господарської діяльності і забезпечення постійної платоспроможності на всіх етапах планового періоду.

5. Забезпечення ефективного контролю грошових потоків підприємства. Основною метою цього етапу є виявлення відхилень фактичних показників від планових і забезпечення цією інформацією фінансового директора для своєчасного вживання необхідних заходів.

3. Оцінка доцільності фінансових інвестицій в акції

Важливим завданням аналізу фінансової діяльності компаній є класифікація акцій за показником ризику. Очікувана норма прибутку і ймовірність розподілу прибутку по акціях підлягають різним видам ризику. Ці види ризику вкладнику необхідно розпізнавати, щоб вибрати акції для портфеля акцій і уникнути надмірного ризику. Сучасна теорія збалансованого портфеля дає методологію контролю за різними видами ризику по звичайних акціях під час створення портфеля акцій.

Метою придбання акцій є одержання прибутку у формі грошової виплати дивідендів та доходу за рахунок збільшення ціни акцій. Як правило, люди купують акції, сподіваючись (крім дивідендів) одержати доход за рахунок подорожчання акцій. Ці сподівання можуть справдитись або не справдитись, але більшість людей не купували б акції, якщо б не було можливості одержати цей додатковий доход.

У процесі вибору виникає завдання оцінити норму прибутковості від інвестицій за певний період часу і визначити рівень ризику або ймовірність одержання цього прибутку. Два параметри - очікуваний прибуток і ризик - нерозривно пов’язані при визначенні ціни акції, що показано на рис.1.

Рис.1 Три основні змінні в аналізі надійності вкладень

Оцінка звичайних акцій набагато важча, ніж оцінка облігацій або привілейованих акцій, тому що інвестор не зможе бути впевненим стосовно розміру доходу, часових меж його виплати і норми прибутку. Для облігацій єдиною невідомою змінною є прийнята норма прибутку. Так само для привілейованих акцій єдиною невідомою змінною є норма прибутку по привілейованим акціям. Для визначення інвестиційної вартості звичайних акцій можна також використовувати ту саму теорію, що придатна для облігацій і привілейованих акцій.

Деякі інвестори надають перевагу прибутку для дисконтування, інші вважають, що потрібно дисконтувати доходи, які одержать дивіденди.

Ціна звичайних акцій розглядається як визначена інвестиційна вартість акцій, дисконтова на або приведена вартість акцій.

Аналітик звичайно вважає на те, що ринкова ціна (курс акцій) коливається в широкому діапазоні навколо інвестиційної вартості, так що ціна деколи вища, а деколи нижча вартості акції.

Завдання аналітика - за допомогою незалежного аналізу акціонерного емітента, галузі промисловості та зовнішнього середовища визначити вартість цінних паперів.

Результати цього аналізу дозволяють аналітику рекомендувати покупку акцій, які оцінені нижче інвестиційної вартості (тобто ринкова ціна (курс акцій) нижча ніж обчислена вартість), тому що від їх купівлі можна очікувати прибуток. Також аналітик може рекомендувати продаж акцій, які оцінені вище дійсної акції (їх ринкова ціна вища ніж обчислена вартість).

Гіпотеза про ефективний ринок стверджує, що найбільш точною оцінкою інвестиційної вартості акції є існуюча на даний час ринкова ціна.

Найбільш широкого визначення серед теорій, які пояснюють дійсну ціну акцій, набула сучасна теорія вартості. Ця теорія використовується професійними інвесторами під час інвестування у звичайні акції. Інвестиція в акцію визначається очікуваними виплатами готівкових грошей (розміром виплати і часом виплати), а також рівень ризику і непевності, пов’язаними з цими виплатами.

На прийняття остаточного рішення щодо купівлі, володіння і продажу акцій впливають три параметри: дисконтована вартість, майбутні виплати готівкових грошей і очікувана норма прибутку або ставка дисконта. Очікувана вартість акції для інвестора дорівнює сумі очікуваних в майбутньому дисконтова них виплат готівкових грошей.

Математично це можна виразити так:

де:

Vo - приведена (дисконтована) вартість або курс акції (існуюча ринкова ціна на даний час);

D - очікувана щорічна виплата дивідендів до n-го року;

K - очікувана норма прибутку або ставка дисконта до n-го року, що визначається рівнем непевності майбутніх виплат готівкових грошей;

n - останній рік періоду володіння вкладом;

Vn - очікувана вартість або ціна акції на кінець року n;

Це рівняння можна проілюструвати простим прикладом. Припустимо, що компанія „Прогрес” платила щорічно дивіденди - 1 у. о. (до минулого року); які зростають на 8% в рік, і що інвестор передбачає норму прибутку 13%, а також планує тримати в себе акцію 2 роки, а тоді продати її по такій ціні, що отримати доход по дивіденду 5%. Таким чином, передбачається, що норма дивіденда на перший рік буде 1,08 у. о. (1,0 + 0,8) і 1,7 у. о. на другий рік (1,08 + 1,08). Ціна акції на кінець другого року очікується в розмірі 25,20 у. о.

Дійсна цінність акції або дисконтована (приведена) вартість буде наступною:

Якщо інвестор має можливість купити акцію за 21,62, то він одержить дивіденди 1,08 і 1,17 в кожний з наступних двох років і продасть акцію в кінці періоду за 25, 20, середньорічна норма прибутку для нього буде 13%.

Ставка дисконту в 13% буде рівна очікуваній нормі прибутку лише в тому випадку, коли акція куплена за 21,62. Інвестори, які вважають, що існуюча на даний час ринкова ціна акції є точним відображенням узгодженості ринку, приймають її рівною приведеній вартості. Ставка дисконту тоді буде невідомою змінною в рівнянні. Якщо компанія „Прогрес” продає акцію за 21,98, вкладник шляхом проб і помилок зможе визначити, що ставка дисконту дорівнює 12%.

З іншого боку, прискіпливі аналітики, які вважають, що ринок не є ефективним і що ціни на ньому коливаються вище або нижче справжньої вартості, намагаються придбати акції оцінені нижче справжньої вартості.

4. Зміст бюджету підприємства та його класифікація

Бюджетування - це процес планування майбутньої діяльності підприємства, результати якого оформляються системою бюджетів.

Звичайне створення бюджетів здійснюється в рамках оперативного планування. Виходячи зі стратегічних цілей фірми, бюджети вирішують задачі розподілу економічних ресурсів, що знаходяться в розпорядженні організації. Розробка бюджетів додає кількісну визначеність обраним перспективам існування фірми.

До числа основних задач бюджетування відноситься наступне:

забезпечення поточного планування;

забезпечення координації, кооперації і комунікації підрозділів підприємства;

обґрунтування витрат підприємства;

створення бази для оцінки і контролю планів підприємства;

виконання вимог законів і контрактів.

Вигоди якісного складання бюджетів і контролю за їхнім виконанням з надлишком окупають витрати на їхнє впровадження і розробку. Безумовно, дуже багато чого залежить від специфіки діяльності підприємства, але навіть невеликим фірмам рекомендується застосування бюджетування (наприклад, у скороченому варіанті).

Упровадження бюджетування на підприємстві зіштовхується з двома групами проблем: методичні проблеми й організаційні. Досвід доводить, що, як правило, самим важким в бюджетування є етап його впровадження на підприємство. Приватизовані підприємства одержали в спадщину величезний досвід складання документів, непотрібних підприємству в ринковій економіці. Тому принципово важливим є рішення вищого менеджменту про впровадження бюджетування в новому реальному масштабі цінностей. І з цього моменту власне кажучи починається серйозна робота, основні етапи якої полягають у наступному: