- непредставлення бухгалтерських звітів, балансів, податкових декларацій (розрахунків), декларацій про валютні цінності;
- непредставлення органам державної податкової служби і їх посадовим особам звітів про застосування електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем й інших документів, зв'язаних з нарахуванням і сплатою податків, інших платежів;
- непред'явлення суб'єктами підприємницької діяльності свідчень про державну реєстрацію, спеціальних дозволів (ліцензій, патентів) на здійснення такої діяльності, сертифікатів відповідності електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем;
- порушення підприємством, установою, організацією, громадянином – суб'єктом підприємницької діяльності встановленого законом порядку реєстрації в органі державної податкової служби;
- відсутність обліку об'єктів оподатковування;
- існування реальної загрози витрати засобів або відчуження майна, вилучення яких у встановленому законом порядку є єдиним засобом відшкодування збитків, нанесених державі, у зв'язку з неплатоспроможністю юридичної особи.
Крім цього, органи державної податкової служби можуть зупиняти операції юридичних осіб, їхніх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи, фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності на всіх рахунках (за винятком основного) в установах банків, крім операцій по надходженню засобів, а також по напрямку коштів на основний рахунок у випадках:
- непогашення платниками податків податкової заборгованості протягом п'яти робочих днів з дня її виникнення при наявності платіжного доручення на сплату чи інкасового доручення (розпорядження) на її стягнення в установі банку;
- непогашення дебітором платника податків кредиторської заборгованості перед ним у сумі, що не перевищує податкової заборгованості платника податків, при наявності інкасового доручення (розпорядження) на її стягнення в установі банку.
Хотілося б відзначити, що дії перевіряючого повинні не
тільки виконуватися, але і не виходити за рамки повноважень посадової особи податкового органа і повинні відповідати вимогам, установленим для проведення відповідних дій нормативними чи законодавчими актами.
На практиці процедура припинення операцій по рахунках виглядає таким чином:
1. При здійсненні платником податків зазначених вище дій за результатами розгляду акта перевірки чи службової записки податковими органами складається розпорядження про припинення операцій на рахунках в установах банків.
2. Після одержання цього розпорядження установа банку направляє органу державної податкової служби повідомлення про дату його одержання і виконання, а також указує суму залишку коштів на рахунку на момент припинення операцій.
3. Розпорядження про поновлення операцій на рахунках в установах банків приймається органом державної податкової служби операцій на рахунках в установах банків у той же день, коли платник податку усунув порушення, що було основою для прийняття розпорядження про припинення операцій на рахунках в установах банків і направляється в установу банку.
4. Установи банків, у яких знаходяться рахунки платників податків – порушників податкового законодавства, відновлюють операції на рахунках таких платників податків тільки у випадку одержання від органа державної податкової служби розпорядження про поновлення операцій на рахунках в установах банків.
Порушення при складанні чи винесенні розпорядження і невідповідність його вимогам Положення № 191 може послужити приводом до оскарження дій податківців. Тому необхідно мати на увазі, що в розпорядженні про припинення операцій на рахунках в установах банків указуються:
1) найменування установи банку, іншої фінансово-кредитної установи, куди направляється розпорядження про припинення;
2) найменування юридичної особи чи прізвище та ініціали фізичної особи, що зробили порушення і яким направляється копія розпорядження про припинення;
3) ідентифікаційний код для юридичних осіб (філій), для фізичних осіб – ідентифікаційний код з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків;
4) орган, що його приймає;
5) дата реєстрації в журналі, що ведеться органами державної податкової служби (проставляється на штампі органа державної податкової служби);
6) дата прийняття, серія, номер бланка і через дріб – номер журналу ведення обліку розпоряджень про припинення;
7) підстави прийняття (акт перевірки з указанням номера і дати його складання, службова записка);
8) установлений факт правопорушення (зміст правопорушення, час і місце його здійснення);
9) посилання на законодавчий акт, відповідно до якого органи державної податкової служби мають право припиняти операції платників податків на рахунках в установах банків (пункт 5 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу» або статей 8 чи 11 Указу Президента України «Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами» від 04.03.1998 р. № 167/98);
10) вид рахунка (основний чи додатковий) і номер рахунка в установах банків, операції на якому припиняються.
У відношенні зупинки операцій платників податків в
установах банків за ненадання декларацій про валютні цінності це рішення може бути прийняте на підставі результатів проведення органами податкової служби документальної перевірки, якими встановлено, що платник податків має в наявності валютні цінності, що знаходяться за кордоном.
Хотілося б також відзначити, що право припинення операцій на рахунках в установах банків надано не тільки органам державної податкової служби. Таке право надане також і Державній інспекції по контролю за цінами, тому що статтею 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 03.12.1990 р. № 507-12, зі змінами і доповненнями, визначено, що державні органи з контролю за цінами мають права, виконують обов'язки і несуть відповідальність відповідно до норм Закону України «Про державну податкову службу», крім пунктів 6 – 9 статті 11 цього закону (отже, пункт 5 статті 11 даного закону на цей орган поширюється повною мірою).
Крім того, пунктом 7 Положення про Державну інспекцію по контролі за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1991 р. № 353 встановлено, що Державна інспекція України по контролю за цінами має право, зокрема припиняти операції суб'єктів підприємницької діяльності на рахунках у банках та інших фінансово-кредитних установах у випадку відмовлення в проведенні перевірки чи допуску працівників державних інспекцій по контролю за цінами для обстеження виробничих складських й інших приміщень, які використовуються для виготовлення, збереження і реалізації сировини і товарів, ненадання (чи відмовлення в наданні) органам державного контролю за цінами і їх службовим особам бухгалтерських звітів, балансів, декларацій і інших документів, зв'язаних із встановленням і застосуванням цін.
Порядок складання акту за результатами перевірок та сплата фінансових санкцій
Абзацом 1 пункту 9 Інструкції про порядок застосування і стягнення фінансових санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПАУ від 20.04.1995 р. № 28, зі змінами і доповненнями (далі - Інструкція № 28), визначено, що факти порушення податкового законодавства посадова особа органа державної податкової служби оформляє актом документальної перевірки, у якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів і вказуються конкретні їхні пункти і статті.
Керівники і відповідні службові особи підприємств, установ, організацій і громадяни під час перевірки, що здійснюється органами державної податкової служби, зобов'язані надати письмові пояснення з усіх питань, що виникають, підписати акт про проведення перевірки і виконати вимоги органів державної податкової служби щодо усунення виявлених порушень законодавства про податки й інші обов'язкові платежі в бюджети і внесках у державні цільові фонди.
Що стосується письмових пояснень, які перевіряючий повинен давати в ході перевірки, то, нагадаємо, що у відповідності зі статтею 63 Конституції України особа не несе відповідальності за відмовлення давати пояснення чи показання у відношенні себе, членів сім'ї і близьких родичів.
Щодо обов'язку підписати акт перевірки необхідно відзначити, що якщо суб'єкт господарської діяльності не згодний зі складеним актом, то відмовлятися від підпису все-таки не варто, а треба вказати в ньому, з якими його положеннями платник податків не згодний. Відмовлення від підпису ні до чого не призведе, тому що законодавчо передбачений порядок оформлення акта і без підпису представника суб'єкта, що перевіряється: відповідно до абзацу 3 п. 9 Інструкції № 28 у випадку відмовлення від підписання акта перевірки службовими особами органа державної податкової служби складається акт довільної форми, що засвідчує факт такого відмовлення (до речі, відповідно до роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів за участю податкових органів» від 12.05.1995 р. № 02-5/451 підписання керівником і відповідною посадовою особою підприємства, установи, організації акта проведення перевірки не позбавляє це підприємство, установу, організацію права на звертання надалі в арбітражний суд за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів).
При цьому в акті необхідно відзначити про ознайомлення керівника і головного бухгалтера підприємства (установи, організації) чи громадянина – платника податків із змістом акта перевірки, обов'язками, правами і відповідальністю платників податків, передбаченими статтями 9 – 11 Закону України «Про систему оподатковування», іншими законами України про оподатковування і порядок оскарження дій службових осіб органів державної податкової служби.