Смекни!
smekni.com

Реформування и в перехідній економіці України (стр. 1 из 4)

Реферат

на тему:

«Реформування грошово-кредитної системи в перехідній економіці України»

План

Вступ --------------------------------------------------------------------------------------3ст.

1. Поняття грошової та кредитної системи ----------------------------------------4ст.

1.1.Поняття грошової системи та її елементи--------------------------------------4ст.

1.2.Становлення грошової системи України---------------------------------------5ст.

1.3.Суть і структура кредитної системи-------------------------------------------- 7ст.

2. Реформування грошово-кредитної системи в перехідній -------------------8ст.

економіці України

2.1. Грошова реформа в Україні (2-16 вересня 1996 р.)------------------------- 8ст.

2.2. Грошово-кредитна політика НБУ--------------------------------------------- 11ст.

2.3. Механізм реалізації грошово-кредитної політики-------------------------12ст.

3. Сучасні стратегії грошово-кредитної політики ----------------------------- 13ст.

Використана література ------------------------------------------------------------- 16ст.

Вступ

Реальні передумови для глибоко реформування адміністративно-командної економічної системи України, створення відкритої соціально орієнтованої ринкової економікм виникли після проголошення державного суверенітету України у серпні 1991 року.Основою для вирішення цих завдань був її індустріальний, аграрно-технологічний, науковий та інтелектуальний потенціал-один з найважчих серед республік СРСР. Разом з тим позитивні економічні процеси, які стали помітним у перший період незалежності, все більше уповільнювались під впливом економічної кризи, які дедалі загастрювались.

Враховуючи назвичайно важливу роль грошових відносин в економічному житті суспільства, всі держави, незалежно від їхнього устрою, доручають формування грошових систем центральним органам влади. Місцеві органи влади, навіть у країнах з федеративним усторєм, усунені не лише від формування грошових систем, а й від контролю за функціонуванням їхніх окремих елементів.


Поняття грошової системи та її елементи

Грошова система – форма організації грошового обороту в країні, встановлена загальнодержавним законом. Ці закони визначають основні принципи, правила, нормативи та інші вимоги, що регламентують відносини між су’єктами грошового обороту.

Грошова система формується і функціонує на базі банківської системи і може розглядатися як її складова. Тому в багатьох країнгах правові норми, що стосуються грошової системи, визначені безпосередньо в банківському законодавстві, насамперед у законах, які регламентують діяльність центальних банків. Цими законами центральним банкам надаються широкі повноваження щодо регулювання грошової системи. Центральний банк - це інституційний центр грошової системи. Йому належить вирішальна роль у забезпеченні ефективного функціонування грошової системи країни.

За сферою охоплення економічних відносин грошова система - явище надзвичайно містке, адекватне всьому грошовому обороту. Всі грошові потоки, незалежно від сфери економіки, яку обслуговують, та форми, в якій вони здійснюються, є об’єктами регулятивного впливу грошової системи.

У складі грошової системи можна відокремити такі підсистеми:

- систему безготівкових розрахунків;

- валютну систему; систему готівкового обігу.

Кожна із вказаних підсистем має свій особливий об’єкт регулятивного впливу, який обмежується певною формою чи сферою грошового обороту.

Грошова система кожної країни визначається її внутрішнім законодавством, тобто є явищем суто національним. Кожна держава формує свою власну грошову систему, прагнучи надати їй повну незалежність та здатність протистояти зовнішнім впливам, коли вони загрожують інтересам національної економіки. Наявність такої суверенної грошової системи є однією з ключових ознак політичної та економічної самостійності держави.

За нормативно-правового підходу до грошової системи в її складі можна відокремити кілька елементів, кожний з яких законодавчо зафіксований. У грошовій системі України можна виділити такі елементи:

- назва грошової одиниці;

- масштаб цін;

- види та купюрність грошових знаків, які мають статус законного платіжного засобу;

- сегментація безготівкових грошових розрахунків;

- регламентація готівкового грошового обороту;

- регламентація режиму валютного курсу та опрацій із валютними цінностями;

- регламентація режиму банківського процесу;державні органи, які здійснюють регулювання грошового обороту та контроль за дотриманням чинного законодавства.

Назва грошової одиниці виникає, як правило, історично. Масштаб цін являє собою величину грошової одиниці даної країни. Масштаб цін у сучасних умовах , як правило, змінюється стихійно, незалежно від волі держави, під впливом інфляційних процесів в економіці. Тобто місце і роль масштабу цін у ціноутворенні істотно змінилися. Уже не держава свідомо змінює масштаб цін з метою впливу на їх рівень, а стихійні процеси в ціноутворенні змінюють масштаб цін, новий рівень якого в подальшому впливає на ціноутворення.

Оскільки інфляційні процеси стали хронічним явищем, виникла загроза постійного зменшення масштабу цін, що негативно впливає на функціонування грошей як міри вартості та дієвість системи цін.

Види та купюрність грошових знаків визначає визначає вищий законодавчий орган, який надає їм статус законного платіжного засобу, тобто покладає на державу відповідальність за їх забезпечення.

Право емісії грошових знаків та відповідальність за їхнє забезпечнення закон покладає на певний державний орган. Сьогодні таким органом, як правило, є центральний банк країни. Випущені ним грошові знаки мають назву банківських білетів (банкнот). В окремих винятках емісія грошовиих знаків може доручатися міністерству фінансів (його скарбниці). В такому разі грошові знаки називаються скарбничими білетами. Суттєва відмінність між цими видами грошових знаків полягає у різних механізмах їхньої емісії – порядку випуску в обсяг та вилученя з обігу.

Емісія скарбничих білетів використовується безпосердньо для покриття бюджетних видатків і допускається, як правило, в умовах глибокої кризи державних знаків.

Становлення грошової системи України

У період становлення державної незалежності Україна першою почала в умовах економічної та фінансовї кризи будувати власну грошову систему, набувати досвіду емісійної справи, опановувати складний механізм грошової кредитної політики. Становище ускладнювала нескординованість економічної політики незалежних республік у сфері виробництва, товарообміну, грошових відносин. На початку 1992 р. у республіці панувала криза платіжних засобів. Тому з 10 січня 1992 р. в Україні було запроваджено в обіг купони багаторазового користування як доповнення до рублевої готівкової маси з метою хоча б відносного збалансування грошової маси в обігу та відповідного збалансування грошової маси в обігу та відповідного обслуговування товарного ринку. Необхідність цього акта була викликана тим, що:

- вересня 1991 р. Україна практично не отримувала від ЦБРФ нових рублевих надходжень;

- напередодні 1992 р. Україна вимушена була слідом за Росією піти на лібералізацію цін – їх майже десятикратне підвищення.

Упровадження купоно-карбованця у структуру грошового обігу мало на меті:

- використати систему паралельного обігу рубля та купоно-карбованця, за якої частка виплати всіх видів доходів населення у новій грошовій одиниці мала розширитися поступово до наповнення товарного ринку;

- поетапно запровадити в обіг купоно-карбованець, з тим щоб забезпечити йому не лише достатню купівельну спроможність, а й певні конкурентні переваги порівняно з російським рублем;

- використати в обігу купоно-карбованець як перехідну тимчасову грошову одиницю;

- впровадити в обіг національну повноцінну банкноту – гривню.

Позитивний потенціал купоно-карбованця себе практично вичерпав і його знецінення тривало. Крім того, тимчасова грошова одиниця не може виконувати одну з найважливіших функцій ринкового господарства – функцію нагромадження. А без реалізації цієї функції не можна подолати економічну кризу, зупинити інфляцію, вирішити складні питання приватизації, проблеми платіжного балансу. Від зволікання із запровадженням в обіг власної грошової одиниці знижувався і міжнародний престиж України.

За цих умов особливої гостроти набуло питання про рішуче прискорення дргого етапу грошової реформи – запровадження в обіг гривні. 25 серпня

1996 р. Президент України підписав Указ «Про грошову реформу в Україні», за яким:

1. З 2 по 16 вересня 1996 р. в обіг уведена національна валюта України гривня та її сота частина - копійка.

2. В обіг випущені банкноти номінальною вартістю 1,2,5,10,20,50,100 гривень та розмінна монета номінальною вартістю 1,2,5,10,25,50 копійок. Емісія українських карбованців була припинена.

3. Українські карбованці підлягали обміну на гривні за курсом 100 000 карбованців за 1 гривню, суми до 100 млн. українських карбованців обмінювалися на гривні готівкою, а понад 100 млн. крб. – зараховувалися на вклади в банках з правом їх вільного використання в гривнях.

4. Отже, на п’ятому році незалежності Україна отримала найважливіший атрибут державності, стабільну грошову одиницю – гривню.

Деномінінація – обмін усіх старих грошових знаків на нові і певній пропорції з одночасним перерахунком у цій пропорції цін, тарифів, заробітної плати, пенсій, стипендій, балансової вартості фондів тощо.

Нуліфікація – оголошення державою знецінених грошових знаків недійсними.

Девальвація – знецінення національної грошової одиниці порівняно з іноземною валютою чи міжнародними валютно-розрахунковими одиницями.