Податкове навантаження в Україні (стр. 5 из 7)

Таблиця 2.1.1

Питома вага податку із доходів фізичних осіб у структурі доходів фізичних осіб та ВВП

Рік	ВВП, млн.грн.	Грошові доходи громадян, млн. грн.	Оплата праці, млн.грн.	Податок з доходів фізичних осіб
				млн.грн	% до (2)	% до (3)	% до (4)
1	2	3	4	5	6	7	8
2005	441452	381404	160621	17325,2	3,9	4,5	10,8
2006	544153	472061	205120	22791,1	4,2	4,8	11,1
2007	712945	614984	270605	34782,1	4,9	5,7	12,9

Як видно з даних табл. 2.1.1, частка податку із доходів фізичних осіб у загальному обсязі грошових доходів населення України не перевищує 5,5%, у 2007 році вона підвищилася до 5,7%. Така низька сукупна величина є наслідком відносно вузької податкової бази. Адже фактично податок із доходів фізичних осіб стягується із заробітної плати працівників та доходів, отриманих за основним місцем роботи.

Рівень податкового навантаження податку із доходів фізичних осіб на ВВП країни, грошові доходи населення та фонд оплата праці за досліджуваний період відображено на рис. 2.1.1.

Рис. 2.1.1 Динаміка рівня податкового навантаження податку із доходів фізичних осіб за 2005-2007 роки

З рисунку видно, що в розглянутий період з 2005 по 2007 роки податкове навантаження на фізичних осіб зростає, причому з 2006 по 2007 роки темп зростання значно збільшується.

Частка податку з доходів фізичних осіб у фонді оплата праці за досліджуваний період має чітку тенденцію до зростання, що свідчить про посилення податкового навантаження на сукупний оподатковуваний доход Так, у 2004 році ефективна ставка оподаткування доходів фізичних осіб становила 13%. Проте заробітна плата становить лише близько половини усіх грошових доходів населення. За даними ДПАУ, відсоток заробітної плати у структурі доходів офіційно зареєстрованих в Україні 160 мільйонерів не перевищує 3%, решту становлять доходи, отримані від приросту ринкової вартості капіталу (доходи, отримані від продажу нерухомості, акцій, страхові премії, банківські відсотки), які до законодавства, яке діяло до 1 січня 2004 року, не включалися до податкової бази. Але відповідно до нового законодавчого простору ці види доходу включаються в загальний оподатковуваний доход. Це, безумовно, є позитивним моментом розвитку податкової системи та наближення її до європейських стандартів [7].

Наступним етапом дослідження проаналізуємо вплив системи прямого оподаткування юридичних осіб на кінцевий фінансовий результат їх економічної діяльності. І для визначення податкового навантаження на юридичних осіб нам необхідні дані про прибуток та змішаний доход і дані про податок на прибуток. Вихідні дані і результати представлені в таб.2.1.2

Таблиця 2.1.2

Рівень податкового навантаження на юридичних осіб

#	2005	2006	2007
Податок на прибуток, млн.грн.	23464	26172,1	34407,2
Прибуток та змішаний доход, млн.грн.	58404	69186	93679
Рівень податкового навантаження%	40,2	37,8	36,7

Як ми бачимо рівень податкового навантаження на юридичних осіб достатньо високий, але в період з 2005 по 2007 роки спостерігається тенденція до його зниження.

В цілому ж ми бачимо, що податкове навантаження на юридичних осіб значно вище ніж навантаження на фізичних осіб, і можна зробити висновок, що податкове навантаження на юридичних осіб знижувалось за рахунок підвищення його на фізичних осіб.

Безумовно, різке зниження податкового навантаження сприятиме збільшенню вільних коштів у розпорядженні підприємств, але, з іншого боку, значно, щонайменше у короткостроковому періоді, скоротить доходи бюджету. Однак у перспективі це скорочення може компенсуватися платниками податків за рахунок збільшення кількості прибуткових підприємств і розширення бази оподаткування. На думку експертів, з моменту зміни податкової політики до початку реального зростання доходів бюджету пройде від 1 до 2 років. А зміни в темпах економічного зростання проявляються ще пізніше. Відомо, що саме по собі зниження рівня податкових ставок не вестиме до збільшення бази оподаткування, достатньо значного, щоб компенсувати це зниження для бюджету. Підтвердженням цієї тези є те, що зростання в Україні ВВП, обсягів виробництва, товарної маси, реальних доходів та, зрештою, зменшення податкового навантаження - не дозволило забезпечити бажаних результатів. На сьогодні залишаються невирішеними завдання зниження високої витратності виробництва, збільшення платоспроможності підприємств, зміцнення їхніх фінансових результатів [3].

3. Поняття та процедура оптимізації оподаткування.

3.1. Принципи оптимального оподаткування

На сучасному етапі розвитку економіки України, з метою досягнення більшої результативності податкового регулювання доцільною є постановка і вирішення завдання оптимізації чинної системи оподаткування та створення на цій основі іманентної сучасним економічним умовам методології і єдиної методики обчислення і сплати податків.

На макроекономічному рівні, за своєю суттю процедура оптимізації системи оподаткування – це процес вибору найкращих форм і методів її організації на підставі врахування умов і особливостей функціонування суб’єктів національної економіки з метою максимізації їх доходів.

Завдання процесу оптимізації:

o Заохочення платників щодо збільшення отриманого доходу та забезпечення його правової регламентації;

o Створення умов для реалізації прагматичного фінансового компромісу між потребами держави в коштах та інтересами підприємницьких структур, реалізація якого повинна сприяти соціально-економічному розвитку країни;

o Забезпечення диференційованого оподаткування доходів підприємницьких структур;

o Забезпечення синхронності позитивного впливу форм і методів оподаткування на доходи підприємницьких структур в часі.

Для досягнення поставлених завдань можуть застосовуватись певні регулятори, які одночасно є об’єктами оптимізації. До їх числа належать: ставки податку, податкові пільги, техніка оподаткування.

Таким чином, процедура створення оптимальної системи оподаткування передбачає детальну проробку різних її елементів, методів оподаткування, розгляд альтернативних варіантів з оцінкою наслідків їх впровадження для економіки, виробничої, соціальної сфери тощо.

На мікроекономічному рівні під оптимізацією слід розуміти цілеспрямовану діяльність підприємства, зорієнтовану на максимальне використання можливостей податкового законодавства з метою зменшення податкових платежів. Іншими словами, тут мова йде про здійснення на підприємстві „податкового планування”, яке передбачає сукупність планових дій, об’єднаних в єдину систему і спрямованих на максимальне врахування можливостей оптимізації і мінімізації податкових платежів у межах загального стратегічного планування діяльності підприємства. При цьому основними завданнями оптимізації оподаткування є: прогнозування обсягів податкових надходжень на середньострокову перспективу на основі прогнозних розрахунків зміни економічних оборотів; вибір найбільш вигідних варіантів оподаткування. Досягають оптимізації податкових зобов’язань за рахунок широкого використання податкових пільг, різних легальних „щілин”, що мають місце у податковому праві.

Важливим аспектом оптимізації оподаткування суб'єктів господарювання є моделювання сум податкових платежів на майбутні періоди, яке здійснюється в такій послідовності:

· моделюється сума податків і зборів, які залежать від бази оподаткування фонду оплати праці;

· моделюється сума податків і зборів, які включаються в ціну реалізованої продукції;

· моделюється сума податку на прибуток;

· моделюється загальна сума податків і зборів суб'єкта малого і підприємництва.

Відносно оптимізації податкового навантаження на платників податків в Україні, то воно можливе лише за умови перерозподілу податкового навантаження між добросовісними й недобросовісними (тіньовими) платниками податків та удосконалення системи податкових пільг.

Зокрема тіньовий обіг капіталів в Україні, за даними різних джерел, складає понад 50%. Це означає, що теоретично є можливість за певних умов уже на сьогодні відчутно збільшити доходну частину державного бюджету та зменшити податковий тягар для “прозорих” платників.

Відповідно до Державного бюджету України на 2003 рік [1], в сумі доходів до бюджету основна частка має припадати на податок на додану вартість (25,78%) й на податок на прибуток із підприємств (22,03%), у той час як, наприклад, частки доходів від власності та підприємницької діяльності (11,2%), а також збори за спеціальне використання природних ресурсів (1,42%) – незначні, що є недоцільним при ринковій економіці. Відповідне оподаткування власності, надспоживання матеріальних благ та ресурсів також дозволило би суттєво збільшити надходження до державного бюджету, цивілізовано здійснити перерозподіл суспільного продукту, зменшити соціальне напруження.

Перспективним у сенсі оптимізації податкового навантаження є поступове зрівняння рівня неоподаткованого мінімуму з величиною прожиткового мінімуму, що також позитивно вплине на успішну реалізацію програми боротьби з бідністю населення України.