Міністерство освіти і науки України
Луцький державний технічний університет
На тему:
Функції грошей, їх характеристика
Ткачук Михайло
Перевірив: Барський Ю.М.
2002
Гроші є з одного боку виробничими відносинами, які виникають у товарному виробництві за усіх видів обміну результатами трудової діяльності. Цей аспект грошей об’єднує усі господарчі суб’єкти в єдиний національний ринок.
Гроші — це форма, що історично виникла, яка повинна мати власний матеріальний носій. Вони пов’язані з певним товаром, у який втілюється загальний еквівалент на кожному історичному етапі. Дві вищезгадані ознаки грошей є протилежностями, але вони перебувають у відносинах єдності і боротьби.
Переважаючим є саме суспільний бік грошей, що проявляється у їхніх соціально-економічних функціях, і до нього повинна пристосовуватись ознака матеріального носія. Протягом століть в економічній літературі велика увага приділяється саме визначенню функцій грошей. Підхід до цього питання склався досить неоднозначний. Платон у праці „Держава” зазначав, що гроші існують для того, аби обслуговувати розподіл праці та бути в обігу поза межами міст, тобто слугувати мірою вартості та засобом обігу. Аристотель у праці „Нікомахова етика” вирізняє вже три функції грошей: міри вартості (або грошової облікової одиниці), засобу обігу та засобу нагромадження цінностей, хоча і не вважав їх абсолютною формою багатства, оскільки гроші можуть знецінюватись. А. Сміт вважав гроші лише технічним засобом. К. Маркс у своїй фундаментальній праці „Капітал” довів існування п’яти функцій грошей: міри вартості, засобу обігу, засобу нагромадження, платежу та функції світових грошей.
У сучасних навчальних посібниках наводиться три функції грошей: засобу обігу, міри вартості та засобу нагромадження, а в підручнику „Economics” наголошується, що гроші виконують функції засобу обігу, міри вартості і засобу їх збереження. При вивченні функцій грошей варто користуватись певним методологічним підходом, за яким здійснюватиметься аналіз функцій грошей.
Важливим аспектом пізнання функцій грошей є принцип історизму. Гроші не можна розглядати як щось незмінне, назавжди застигле. Розвиток функцій грошей відбувався відповідно до ускладнення товарного виробництва та ринкових відносин. Тому на кожному етапі розвитку товарно-грошових відносин формується певна сукупність функцій грошей та спосіб їхньої взаємодії.
В процесі розвитку грошових відносин деякі їхні функції ускладнюються, змінюються, відмирають. Їм на зміну приходять нові.
При вивченні окремих функцій грошей і механізму їхньої взаємодії треба звернути увагу на те, що з розвитком грошових відносин відбулося утворення функціональних форм грошей, що є похідними від їхніх функцій. Ці зміни не відкидають вихідних принципів підпорядкування і взаємодії функцій, що притаманні найелементарнішій грошовій формі.
Функція грошей як міри вартості.
Сутність грошей як міри вартості полягає у тому, що вартість усіх товарів вимірюється за допомогою грошей. Гроші історично походять від товарів, тому їм притаманна внутрішня властивість товарів — вартість. Товари виражають свою вартість у грошах тому, що гроші її теж мають. Йдеться про повноцінні гроші — золото і срібло. Наявність вартості у товарів дає можливість перетворити пропорції обміну в кількісні оцінки. Це відбувається за допомогою грошей, і вартість товару, визначена в грошах, є ціною цього товару.
Ціна залежить від вартості товару і від вартості самих грошей. Коли зменшується вартість грошей, то зростає ціна на товар. Тобто, спостерігається обернено пропорційна залежність між ціною та вартістю грошової одиниці.
При металевому грошовому обігу вартість товарів визначалася шляхом співвідношення їх з певною, уявною кількістю грошового металу. Кількість золота або срібла, в якій виражали свою вартість товари, теж потрібно було виміряти. Тому виникає потреба у запровадженні одиниці виміру грошей. Такою одиницею за золотого стандарту є певна вагова кількість золота, тобто масштаб цін.
Масштаб цін — це законодавчо фіксована вагова кількість золота, що закріплена за певною грошовою одиницею. У функції масштабу цін гроші є фіксованою вагою металу і слугують для виміру самого золота, в якому всі інші товари виражають свою вартість. Як міра вартості, гроші відносяться до всіх інших товарів, а як масштаб цін — до самих себе.
Спочатку гроші обертались у злитках та приймалися за вагою, тому в якості масштабу цін використовувався ваговий масштаб. Назва вагового масштабу бралася для позначення грошового масштабу. Прикладом цього поєднання можна вважати фунт стерлінгів.
У процесі еволюції грошових відносин масштаб цін почав відокремлюватись від безпосереднього вагового змісту. Причиною цього можна вважати перехід від менш цінних до більш цінних металів, та зношування і псування монет. Через це масштаб цін до початку 70-х років ХХ ст. складав понад 2 г. золота.
Ямайська валютна система, що була запроваджена у 1967-1978 рр. відмінила офіційну ціну на золото, а також конвертацію паперових грошей у монетарний товар і золото як вміст грошової одиниці. Тобто нині не відбувається офіційна фіксація масштабу цін. Офіційний масштаб замінено фактичним, що складається стихійно в процесі ринкового обміну. Сучасні паперово-кредитні гроші на золото не обмінюються, не мають золотого вмісту, але функцію міри вартості виконують.
У сучасних монетарних теоріях Заходу ця функція отримала назву „одиниця розрахунків”. На основі цієї функції оцінюється відносна вартість товарів.
Вартість паперово кредитних грошей (або їхня купівельна спроможність) на сьогодні визначається вартістю товарів і послуг, які вони представляють, та кількістю грошової маси в обігу. Ціна є формою прояву мінового відношення певного товару до усіх товарів, а не специфічно до одного грошового металу.
Функція грошей як засобу обігу.
Подвійна природа грошей проявляється в тому, що гроші водночас виконують роль загального вартісного еквіваленту й інструменту обміну товарів. Ці функції були притаманні найпростішим формам грошей, притаманні вони і сучасним. Гроші обслуговують акти купівлі-продажу товарів та послуг. До появи грошей товарообмін здійснювався завдяки обміну товару на товар, тобто бартеру.
З появою грошей формула обміну змінюється. Тепер кожен товар спочатку обмінюється на гроші, а потім вже гроші обмінюються на потрібний товар. Тут гроші відіграють роль посередника, а формула виглядає так: Т — Г — Т.
Часові межі та межі простору долаються завдяки відмінності товарного обігу від безпосереднього обміну товару на товар.
Товарний обіг складається із обігу товарів і обігу грошей. Кожен товар після того, як він обмінювався на гроші, із обігу потрапляє у сферу індивідуального споживання, а гроші залишаються у сфері обігу. Ця теорія створює теоретичну ймовірність економічних криз.
Оскільки функція засобу обігу розподіляє єдиний процес купівлі-продажу на два самостійних акти (продаж і купівля) виникає ймовірність продавати не купуючи, а це означає, що хтось свій товар взагалі не зможе продати.
Особливістю функцій грошей є їх наявність. Для того щоб купити потрібно передати продавцю певну суму грошей. Оскільки гроші виникають мимохіть, тому що метою продавця є не гроші, а інший товар, то функцію грошей можуть виконувати не лише повноцінні гроші, а й знаки вартості — розмінна монета, паперово-кредитні гроші.
Монета — це злиток металу певної форми, маси і вартості, що слугує засобом обміну. Проба та вага монет засвідчується державною печаткою. Подальший розвиток ринкового господарства призвів до заміни металевих монет на паперові гроші, які стали використовуватись у якості засобу обігу. Спочатку паперові гроші виникли із функції грошей як засобу обігу у вигляді скарбничих білетів, нерозмінних на золото та таких, що обслуговували товарний обіг.
У сучасній економіці, коли золото демонетизоване, функцію засобу обігу виконують кредитні гроші. Грошова маса в розвинутих країнах на сьогодні формується на засадах кредиту, в їх основу не закладено ні золото ні якийсь інший товар. Функціонують гроші і як засіб платежу, і як купівельний засіб. Якщо акт купівлі-продажу не переривається у часі, то гроші є купівельним засобом. Якщо відбувається розрив між купівлею і продажем товарів, то гроші є засобом платежу.
Функція грошей як засобу нагромадження.
Гроші — це форма, що історично виникла, яка постійно розвивається. Найпростішій формі грошей притаманні дві первинні функції — міри вартості і засобу обігу. На певному етапі товарного виробництва починає розвиватись протиріччя: споживна вартість грошового товару з якогось моменту починає гальмувати розвиток тих суспільних функцій, що опосередковуються грошима.
З одного боку сутність грошей повинна визначатись функціями міри вартості і засобу обігу, а з іншого — вид матеріального носія грошей заперечує існування цих функцій у діалектичній єдності. Це протиріччя вирішується шляхом виникнення розвиненішого виду матеріального носія, а також ускладнення функцій грошей. Гроші тепер виражають свою сутність у якісно новій єдності функцій — у поєднанні функцій грошей, як засобу нагромадження, і грошей, як загального засобу платежу.
Ці функції є похідними від функцій міри вартості і засобу обігу і їхнім продовженням на новому етапі розвитку грошей. Функція грошей, як засобу нагромадження, пов’язана із збереженням грошима вартості і при виході їх із обігу. Гроші виконують функцію засобу нагромадження, коли вони є фінансовим активом, що зберігається у суб’єкта ринкового господарства після продажу ним будь-яких товарів і послуг.