Оскільки гроші представляли загальне втілення багатства, то виникало бажання до їх нагромадження. Нагромадження передбачало продаж товарів без купівлі інших.
Із зростанням товарного виробництва гроші перетворювались у скарби вже для того, аби регулярно поновлювати відтворення. Потім бажання отримувати якомога більші прибутки примусило підприємців не зберігати гроші як скарб, а пускати їх у обіг. За умов металевого грошового обігу функція нагромадження виконувала важливу економічну роль — стихійного регулятора закону грошового обігу. У капіталістичному товарному виробництві вільні грошові активи не зберігаються вже як скарби, а кладуться в банки, тобто або перебувають в обігу, або становлять металевий резерв банку.
Металевий резерв Центрального банку був резервом внутрішнього грошового обігу, світових грошей, а також платежів за вкладами та для розміну банкнот. Коли через падіння цін в обігу перебувала зайва маса грошей, вони вилучались із обігу до металевого резерву банку і навпаки, коли ціни підвищувались, вони знову залучались в обіг. В обігу перебувала така кількість грошей, яка повинна була в той час суспільству.
З відміною обміну банкнот на золото та відміною золотого вмісту грошових одиниць виконувати функцію нагромадження почали кредитні гроші. Нагромадження кредитних грошей завдяки банкам відбувається в процесі постійного обігу. Цю функцію гроші виконують насамперед для цілей розширеного відтворення, коли треба накопичити певну суму для повторення процесу виробництва у більших масштабах. Нагромадження кредитних грошей потрібно. Коли виникає розрив у процесі продажу продукції та купівлі сировини.
Кредитні гроші, виконуючи функцію нагромадження, сприяють недопущенню порушень в процесі кругообігу капіталу. Функцію нагромадження кредитні гроші виконують тому, що вони є загальновизнаним засобом обміну, який реально може бути засобом збереження вартості. Дійсно, якщо вартість кредитних грошей падає знецінені паперові гроші стають досить непривабливим засобом нагромадження. Люди зберігають своє багатство у грошах, тому що грошам притаманна якість абсолютної ліквідності.
На сучасному етапі розвитку грошових відносин нагромадження здійснюється завдяки відкриттю ощадних рахунків у банках або купівлі акцій і облігацій, які є тим резервуаром, до якого стікаються усі вивільнені кошти, і звідки їх вилучають у разі необхідності.
Функція грошей як засобу платежу.
З розвитком товарного обміну виникає своєрідна його форма, коли продаж товарів може бути відокремлений у часі від отримання грошей, тобто товари можуть продаватись в кредит. Функція грошей як засобу платежу виникла саме у зв’язку з розвитком кредитних відносин у товарному господарстві. У цій функції гроші використовуються, коли товар продається в кредит, що пов’язано з неоднаковими умовами виробництва і реалізації товарів, різною тривалістю їх виробництва й обігу, сезонним характером виробництва і реалізації товарів, сплатою заробітної плати робітникам та службовцям. Складаючи кредитну угоду, купуючи товар в кредит, боржник підписує боргове зобов’язання, або вексель, на певний строк. Коли настає час платежу і боржник погашає своє боргове зобов’язання, гроші функціонують як засіб платежу.
У процесі товарно-грошових відносин готівку почали заміняти векселями. Вексель поширився завдяки розвитку комерційного кредиту, що надають один одному товаровиробники. Векселі банків — банкноти, боргові зобов’язання банків, банківські білети, різновид паперових кредитних грошей. Спочатку банкноти випускались окремими банкірами, а потім і емісійними банками.
Різновид паперових грошей виник завдяки виконанню грошима функцій засобу платежу. У ХІХ ст. та на початку ХХ ст. банкноти вільно, на відміну від скарбничих білетів, обмінювались на золото відповідно до вказаної на них номінальної вартості. З розвитком товарного виробництва продаж товарів у кредит поширюється , тому функція грошей, як засобу платежу, теж поширюється.
Як засіб платежу, гроші функціонують не тільки у сфері товарних обмінів, а й при сплаті податків, погашенні грошових кредитів, тобто тоді, коли гроші використовуються для погашення боргів.
За умов розвиненого товарного господарства гроші, як засіб платежу, об’єднують багатьох товаровиробників, тому платежі здійснюються шляхом взаємозаліку грошових вимог без участі реальних грошей. Тобто розвиток і збільшення форм функціонального використання грошей призводить до розвитку безготівкових розрахунків, а використання реальних грошей — готівки — зменшується.
Прискоренню платежів, скороченню витрат обігу і підвищенню рентабельності підприємств сприяє запровадження до платіжного обігу електронних грошей. У США система електронних грошей була впроваджена в 70-ті роки. Основними елементами її виступають автоматизовані гроші, кредитні картки, розрахункові палати, система автоматизованого касира, система терміналів, що встановлюються у пунктах купівлі.
Це сприяє зменшенню обсягів платежів готівкою у роздрібній торгівлі та сфері послуг. Електронні гроші є засобом розрахунків, що заміняють готівку та чеки, а також водночас є і засобом кредиту. Таким чиномфункція грошей, як засобу платежу, разом з іншими функціями грошей сприяла виникненню нових функціональних форм грошей.
_________________________________________________
Література:
· Костіна Н.І. Гроші та грошова політика – К., 2001.
· Гроші та кредит / за ред. В.С. Івасєва – К., 1999.
· Гальчинський А.С. Теорія грошей – К., 1996.
· Гроші та кредит / за ред. Савлука М.І. – К., 2000.