- тримач може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу, суму неакцептованого або неоплаченого векселя з відсотками, якщо вони були обумовлені у векселі, а також витрат, пов'язаних з протестом векселя, та інших. У разі якщо право регресу використане до настання терміну платежу (наприклад при банкрутстві боржника), то з вексельної суми утримуються облікові відсотки за діючою на дату використання права регресу офіційною (банківською) ставкою за місцем проживання тримача.
Якщо у векселі була обумовлена сплата відсотків, то тримач з особи, до якої він використовує своє право в порядку регресу, від дати настання терміну платежу може стягнути відсотки на суму векселів як виданих, так і таких, що підлягають оплаті на території України, в розмірі облікової ставки НБУ на день пред'явлення позову і від дня настання терміну платежу (від дня платежу) до дня пред'явлення позову відповідно. В такому ж розмірі стягує відсотки особа, яка прийняла переказний вексель і здійснила платіж за ним, за іншими зобов'язаннями перед ним осіб від дня здійснення ним платежу до дня пред'явлення позову. В інших випадках, згідно з УВЗ, стягується 6% річних;
- якщо вексель видається на території України і місце платежу за ним також в Україні, то він складається державною мовою. Найменування трасанта або векселедавця, інших зобов'язаних за векселем осіб заповнюється тією мовою, якою подано офіційне найменування у їх засновницьких документах.
У країнах з розвиненим вексельним обігом вексельне законодавство не регламентує форму складання векселя і його реквізитів. Однак це не стосується України. Векселі (переказні й прості) складаються в документарній формі на бланках з відповідним рівнем захисту від підробок і не можуть бути переведені в бездокументарну форму.
Постановою КМУ і НБУ від 10.09.92 р. № 528 (з подальшими змінами) були затверджені Правила виготовлення і використання вексельних бланків. Відповідно до них, вексельні бланки стандартної форми виготовляються способом офсетного й високого друку, розміром 297 х 105 мм. Бланки можуть скріплюватися в блоки за допомогою клею по 25 або 50 примірників.
Законом України від 05.04.2001 р. "Про обіг векселів в Україні" затвердження форми і порядку виготовлення бланків векселів покладене на Державну комісію з цінних паперів і фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм УВЗ.
Форми векселів і порядок їх використання відповідають вимогам УВЗ, тобто в них вказані всі головні складові частини - реквізити, що іменуються суттєвими ознаками векселя. Документ, в якому не заповнений хоча б один з реквізитів, не є, згідно з УВЗ, векселем, за винятком випадків:
- якщо в переказному або простому векселі термін платежу не вказаний, то він розглядається як такий, що підлягає оплаті за пред'явленням;
- за відсутності особливої вказівки місце складання векселя вважається місцем платежу і водночас місцезнаходженням платника;
- простий або переказний вексель, в якому не вказане місце його складання, розглядається як підписаний у місці, позначеному поряд з найменуванням векселедавця;
- за відсутності особливої вказівки місце, позначене в переказному векселі поряд з найменуванням платника, вважається місцем платежу і водночас місцезнаходженням платника.
Крім суттєвих, вексель може містити й несуттєві ознаки, частково встановлені законодавством як складові частини векселя, а частково законодавством не встановлені й не визнані необхідними. До них, наприклад, належить аваль, посередницька адреса, формула "не наказу", касаційне обумовлення про оплату зразків тощо.
Розділ 2. Підвищення ефективності господарських операцій з використанням векселів
2.1 Аналіз економічної ефективності операцій з використанням казначейських, податкових та пенсійних векселів в сфері обігу державних фінансів
Казначейськими зобов'язаннями (векселями) визнаються цінні папери на пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення та засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.
В Україні можуть випускатись такі види казначейських зобов'язань:
а) довгострокові — від п'яти до десяти років;
б) середньострокові — від одного року до п'яти років;
в) короткострокові — до одного року.
Кошти від реалізації казначейських зобов'язань спрямовуються на пок-риття поточних видатків державного бюджету. Виплата доходу по казначейсь-ких зобов'язаннях здійснюється відповідно до умов їх випуску. Рішення про ви-пуск довгострокових і середньострокових казначейських зобов'язань прийма-ється Кабінетом Міністрів України.
Рішення про випуск короткострокових казначейських зобов'язань приймається Міністерством фінансів України.
Випуск деяких видів казначейських паперів, як свідчить практика бага-тьох країн, може сприяти вирівнюванню нерівномірності податкових надход-жень, що набуло значного поширення в Україні, і тим самим нейтралізувати причину касової незбалансованості державного бюджету. Казначейство (мініс-терство фінансів) Великобританії, наприклад, випускає іменні податково-депо-зитні сертифікати, які можуть бути, за бажанням їх держателів, або в будь-який час повернені назад, або використані при сплаті податків. В останньому випад-ку за сертифікатами сплачуються підвищені відсотки, завдяки чому стимулю-ється інтерес платників до попереднього внесення податкових платежів і змен-шується можливість касових розривів між доходами та витратами бюджету.
Доцільно також звернутися до досвіду США, де практикується випуск казначейських паперів декількох класичних видів. Залежно від строку та умов випуску казначейські пінні папери в США випускаються у вигляді казначейських векселів (на 3, 6 і 12 місяців), казначейських нот (на 2, 3, 4, 5, 7 і 10 років) і казначейських облігацій (на 20—30 років).
Неважко зрозуміти, що такий досить широкий асортимент та висока лік-відність казначейських цінних паперів роблять їх дуже привабливими для інвесторів. Це дає можливість Урядові США ефективно здійснювати управлін-ня державним бюджетом шляхом оперативного випуску цікавих для фондового ринку інструментів.
Згідно “Порядку застосування векселів Державного казначейства Украї-ни “ [10] - векселедавцем і платником за казначейськими векселями виступає Головне управління Державного казначейства. Казначейські векселі видаються на пред'явника. Термін платежу за казначейським векселем не повинен перевищувати одного року. Казначейські векселі випускаються з вексельними сумами 5 000 грн. та 10 000 грн. Відсотки на вексельну суму не нараховуються.
Казначейські векселі видаються в рахунок фінансування витрат державного бюджету, за винятком видатків на оплату праці та інших грошових виплат населенню, за згодою відповідного одержувача коштів з державного бюджету.
Казначейські векселі можуть пред'являтись до погашення на зарахування сплати податків у терміни і порядку, визначені пунктом 12 Порядку.
Казначейські векселі випускаються у вигляді простих векселів на бланках спеціального зразка, який затверджується Головним управлінням Державного казначейства.
Випуск казначейських векселів у рахунок фінансування витрат державного бюджету оформлюється угодою, що укладається між Головним управлінням Державного казначейства та відповідним одержувачем коштів з державного бюджету.
Казначейські векселі можуть використовуватися їх держателями для:
- погашення кредиторської заборгованості за згодою відповідних кредиторів. Розрахунки казначейськими векселями здійснюються за вексельними сумами;
- продажу юридичним особам, які є резидентами відповідно до законодавства України;
- застави з метою забезпечення зобов'язань перед резидентами відповідно до законодавства про заставу;
- зарахування у сплату податків до державного бюджету за бажанням векселедержателя. Таке зарахування може бути здійснено у будь-який момент до настання терміну платежу за казначейським векселем. Казначейський вексель, прийнятий до зарахування у сплату податків, погашається.
Погашення казначейських векселів здійснюється Головним управлінням Державного казначейства шляхом:
- перерахування на рахунок пред'явників казначейських векселів грошових коштів у розмірі відповідних вексельних сум;
- зарахування казначейських векселів у сплату держателями казначейських векселів податків до державного бюджету.
Держатель казначейських векселів, який бажає отримати належні йому за казначейськими векселями кошти або зарахувати їх у сплату податків, за 7 робочих днів до терміну платежу за векселем (у разі вимоги такого платежу) чи терміну, в який він хотів би зарахувати вексель у сплату податків, подає заяву разом з векселем до органу Державного казначейства за своїм (держателя) місцезнаходженням. Відповідний орган Державного казначей-ства протягом 2 робочих днів з моменту отримання заяви передає інфор-мацію про держателів казначейських векселів, які бажають погасити належ-ні їм векселі, про терміни і форми погашення до Головного управління Держказначейства, яке протягом 7 робочих днів здійснює переказ грошових коштів чи повідомляє відповідні органи державної податкової служби про зарахування казначейських векселів у сплату податків до Держбюджету.
Казначейські векселі, не пред'явлені до погашення, втрачають силу і оплаті не підлягають. Головне управління Державного казначейства щомі-сячно публікує інформацію про обсяг випуску казначейських векселів, тер-міни їх погашення, обсяги погашення казначейських векселів грошовими коштами та шляхом зарахування їх у сплату податків до державного бюджету.