ПЛАН
Показники економічної ефективності капіталовкладень
Фактор часу в техніко-економічних розрахунках.
Визначення економічної ефективності капіталовкладень в галузеві водогосподарські об’єкти
ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ТИПУ І ПАРАМЕТРІВ ГІДРОТЕХНІЧНИХ І ВОДОГОСПОДАРСЬКИХ ОБ’ЄКТІВ
Будівництво будь-якого гідротехнічного об’єкта, вибір варіантів і параметрів базуються на оцінці економічної ефективності, показником якої є співвідношення між необхідними капіталовкладеннями і отриманим техніко-економічним ефектом. Точна оцінка економічної ефективності є достатньо складною задачею, тому що необхідно прийняти до уваги значну кількість факторів:
- особливості конструктивних рішень;
- збитки від затоплень територій;
- строки будівництва;
- природоохоронні заходи;
- умови введення об’єкта в експлуатацію;
- режим роботи ГЕС в енергетичній системі;
- вплив гідротехнічного об’єкта на інші галузі водного господарства.
Для визначення техніко-економічної ефективності капіталовкладень застосовують 2 методи:
- загальної (абсолютної) економічної ефективності,
- порівняльної економічної ефективності.
Показником загальної (абсолютної) ефективності капіталовкладень є рентабельність (коефіцієнт рентабельності):
Р = П / К, (15)
де П – річний (середньобагаторічний) прибуток,
К – капіталовкладення (з оборотними фондами включно).
Зворотне значення рентабельності є абсолютний строк окупності капіталовкладень
Ток =1 / Р = К / П. (16)
Нагадаємо, що прибуток дорівнює П = Ц – И, тобто різниці між вартістю Ц (ціною) виробленої за рік продукції і щорічними витратами И.
Визначене за формулою (15) значення рентабельності порівнюють з нормативним Рн. Відповідно до діючої типової методики середній по народному господарству нормативний коефіцієнт Рн = 0,14 (для промисловості 0,16; сільського господарства 0,07; транспорту і зв’язку 0,05; будівництва 0,22; зрошення від 0,1 до 0,16 в залежності від спеціалізації господарств). Для електроенергетики значення Рн дорівнює 0,12.
Капіталовкладення вважаються ефективними, якщо рентабельність більше нормативного значення Рн.
Рентабельність капіталовкладень визначається по кінцевій продукції: в електроенергетиці - за тарифами на електроенергію, в зрошувальних системах - за приростом урожаю с/г культур.
При застосуванні методу загальної ефективності капіталовкладень значну складність викликає надійне визначення вартості продукції Ц, особливо для великих споруд і об’єктів, які вводяться в дію на повну потужність через 5-10 років і за цей час тарифи на електроенергію або вартість с/г продукції можуть значно змінитись.
В зв’язку з цим для обґрунтування гідротехнічних, водогосподарських і гідроенергетичних об’єктів, а також для обґрунтування конструктивних і компоновочних рішень застосовують метод порівняльної економічної ефективності капіталовкладень.
Показники порівняльної ефективності капіталовкладень застосовують при порівнянні варіантів (співставлення проектного варіанта з альтернативним), які забезпечують отримання в ті самі строки однакового ефекту: в енергетиці - кількості і якості електричної енергії, в річковому транспорті – об’єму вантажооберта, в зрошенні – об’єму с/г продукції, в водоспоживанні - витрати води заданої якості тощо.
Основним показником порівняльної ефективності капіталовкладень є коефіцієнт ефективності додаткових капіталовкладень, який може бути визначений за формулою:
Е = (И2 – И1)/(К1 – К2) = ∆И / ∆К, (17)
де К1 та И1 – капіталовкладення і щорічні витрати для більш капіталомісткого варіанта;
К2 та И2 – те ж саме для менш капіталомісткого варіанта.
Додаткові капіталовкладення ∆К = К1 - К2, а різниця ∆И = И2 - И1 - економія щорічних витрат. Коефіцієнт Е = ∆И / ∆К показує, на скільки зменшуються щорічні витрати на 1грн. додаткових капіталовкладень.
Другим показником порівняльної ефективності є строк окупності додаткових капіталовкладень
Ток = 1 / Е = (К1 - К2) / (И2 - И1) = ∆К / ∆И (18)
Значення Ток показує, за скільки років додаткові капіталовкладення ∆К окуповуються за рахунок економії щорічних витрат ∆И.
Запроектований варіант (перший, з К1) вважається ефективним, якщо значення Е більше нормативного Ен, а строк Ток менше нормативного Тн.
Середнє значення Ен для народного господарства в цілому дорівнює 0,12, якому відповідає значення Тн = 8,33 роки. Відхилення нормативних значень для різних галузей таке, що найменше Ен = 0,08, а найбільше – 0,20
0,25.Чим більший коефіцієнт Ен і відповідне йому менше значення Тн, тим більш ефективний капіталомісткий варіант.
При значній кількості варіантів необхідно провести значну кількість розрахунків, щоб їх співставити попарно за формулами (17) і (18). Тому застосовують найбільш загальний показник - зведені витрати З:
З = Ен · К + И. (19)
Економічно ефективним варіантом вважається той, для якого значення З буде найменшим З → min.
Остаточний вибір варіанта відбувається при всебічному аналізі соціальних та якісних показників, природоохоронних факторів, затрат матеріальних і трудових ресурсів. При цьому суттєве значення мають питомі капіталовкладення, а також продуктивність і собівартість продукції.
Залежності (17) - (19) використовують тоді, коли об’єкти будуються в межах одного року, після чого видають продукцію на повну потужність. При більш тривалих термінах будівництва капіталовкладення перших років не дають ефекту до тих пір, поки об’єкт не буде введений в експлуатацію. Відбувається так зване тимчасове "омертвіння" або "заморожування" капіталовкладень.
Водогосподарські об’єкти характеризуються значними капіталовкладеннями і відносно довготривалими строками будівництва, особливо крупні ГТС. Строки освоєння побудованих водогосподарських об’єктів різні: найбільш швидко освоєння відбувається для гідроенергетичних об’єктів, найбільш повільно для об’єктів зрошення.
Для врахування різниці у часі між капіталовкладеннями і отриманим від них економічного ефекту користуються поняттям фактора часу. Цей фактор враховується зведенням капіталовкладень по кожному року t до одного базисного року tб за допомогою залежності:
(20)де - зведені капіталовкладення, тобто капіталовкладення t-го року будівництва, зведеного до tб - базисного року (за який приймають порядковий номер року будівництва в перший рік експлуатації, або рік введення об’єкта на повну потужність);
Кt - фактичні капіталовкладення на t-й рік будівництва;
Ен.пр = 0,08 - нормативний коефіцієнт зведення витрат;
T - кількість років будівництва.
Приведені розрахункові витрати
визначаються за формулою: (21)Приведені щорічні витрати :
(22)де tе - рік початку експлуатації (рік пуску 1-го агрегату);
∆Иt - приріст щорічних витрат в рік t (в перші роки будівництва t менше tе, ∆Иt = 0).
Розрахункові приведені витрати ще можуть бути записані так:
. (23)Фактор часу також враховують і для метода загальної (абсолютної) економічної ефективності, тобто для рентабельності
, (24)де
- приведений річний прибуток (25)де ∆Пt - приріст прибутку в t-му році.
Визначення економічної ефективності гідротехнічних і водогосподарських об’єктів повинно проводитись з урахуванням фактора часу.
Економічна ефективність капіталовкладень в водогосподарські об’єкти визначається для вирішення двох задач:
1) вибір оптимального варіанту використання водних ресурсів;
2) обґрунтування економічної доцільності господарського одокористування.
Для вирішення першої задачі застосовують метод і розрахункові показники порівняльної економічної ефективності капіталовкладень. За оптимальний варіант приймається водогосподарський об’єкт, який має мінімум розрахункових витрат при виконанні виробничих функцій в заданих розмірах (об’єм виробництва продукції, надійність водозабезпечення, підтримка якості води).
Друга задача вирішується з метою визначення економічної ефективності виробництва в умовах господарських взаємовідносин і цін, що склалися. Основним показником такої ефективності є рентабельність капітальних вкладень в галузеві та спеціальні водогосподарські об’єкти.