Річковий транспорт
Економічна ефективність капіталовкладень в розвиток річкового транспорту та його підприємств визначається при вирішенні наступних задач:
1) перспективи розвитку виробничих підприємств і об’єднань: пароплавств, портів, судноремонтних заводів;
2) обґрунтування нових технічних засобів флоту, портів, судноремонтних підприємств;
3) проектування гідротехнічних споруд на річковому транспорті;
4) оцінка господарської діяльності виробничих підприємств.
Вибір варіантів розвитку підприємств річкового транспорту або технічних засобів забезпечення виконується на основі порівняльної економічної ефективності капіталовкладень, основними показниками якої є розрахункові зведені витрати.
Прикладами найбільш розповсюджених задач техніко-економічного обґрунтування на водному транспорті є наступні:
- вибір типу транспортного судна;
- обґрунтування конструкції нових або реконструкції існуючих причалів;
- визначення оптимальної схеми механізації операцій завантаження і розвантаження;
- обґрунтування гарантованої глибини на ділянці водного шляху.
Загальна (абсолютна) економічна ефективність визначається для вибраного варіанту з метою перевірки доцільності прийнятого рішення в умовах господарської діяльності підприємств. Вона визначається коефіцієнтом рентабельності, який порівнюють з нормативним значенням або з аналогічними показниками діючих виробництв.
Рибне господарство
Головним завданням раціонального водокористування в умовах гідротехнічного будівництва є збереження природних рибних запасів, а там, де це неможливо, - проведення заходів, спрямованих на розвиток штучного риборозведення та відновлення рибних запасів у водоймищах та річках.
Спеціальними рибогосподарськими заходами є будівництво рибогосподарських споруд: рибоходів, рибопідйомників, захисних рибозагороджувальних конструкцій, штучних нерестовищ, гідротехнічних споруд для підтримки необхідного водного режиму.
Коефіцієнт рентабельності капіталовкладень для розвитку рибогосподарських підприємств за рахунок їх реконструкції визначається відношенням приросту чистого доходу за оптовими цінами до капіталовкладень, а для нових підприємств і об’єктів – відношенням чистого прибутку до капіталовкладень.