та формування від’ємного значення вищенаведеного показника.
- коефіцієнт рентабельності діяльності (2.10)
Крдп=198,6:215,3=0,92 або 92%
Крдк= 220,4:193,5=1,14 або 114%
- коефіцієнт рентабельності продукції (2.11)
Крпп=(198,8+86,2-50,8)/(208,6+170,1)=0,62або 62 %
Крпк=(220,4+224,1-47,2)/(153,2+245,7)=0,99 або 99%
На прикладі цього показника ми знову бачимо збільшення збитку.
Отже, проаналізувавши інвестиційну привабливість підприємства за даними фінансової звітності можна зробити висновок, дане підприємство не є привабливим для потенційних інвесторів, оскільки майже всі розраховані показники відхиляються від нормативного значення у негативно контексті.
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ПІДПРИЄМСТВА.
Відповідно до принципів організації моделі управління грошовими потоками, а отже і інвестиційною привабливістю суб'єкта господарювання остання включає такі основні функціональні елементи:
• формування та прискорення надходження вхідних грошових
потоків суб'єкта господарювання;
• концентрація надходження грошових коштів;
• контроль за формуванням вихідних грошових потоків суб'єктів та господарювання у часі;
• прогнозування та планування резерву ліквідності;
• формування системи моніторингу, управління та контролю резерву ліквідності підприємства;
• оптимізація використання тимчасового надлишку грошових
коштів у розпорядженні підприємства.
Управління грошовими потоками, як і будь-яка свідомо керована діяльність, реалізується відповідно до встановлених менеджментом цілями та завданнями, адекватна ідентифікація та обґрунтування яких є вихідним етапом формування моделі управління грошовими потоками. Так, сукупність заходів, які ставляться перед моделлю управління грошовими потоками, включає як загальні заходи управління фінансами суб'єкта господарювання, так і специфічні:
1) повнота та своєчасність покриття потреби підприємства у
капіталі для фінансування його операційної, інвестиційної та фінансової діяльності;
2) підтримання прийнятного рівня платоспроможності та ліквідності, а також попередження формування чи розвитку фінансової кризи;
3) збільшення вхідних грошових потоків як основного джерела фінансування підприємства та їх оптимізації у розрізі видів;
4) скорочення циклу обороту грошових коштів;
5) підтримання адекватного балансу між формуванням резерву ліквідності та втраченими альтернативними можливостями;
6) забезпечення ефективності використання грошових коштів
підприємства через оптимальний їх розподіл у часі та просторі;
7) скорочення накладних затрат підприємства, пов'язаних із генеруванням його грошових потоків, насамперед із надходженням вхідних грошових потоків.
Визначена вище сукупність заходів які можуть бути проведені, управління грошовими потоками конкретизується відповідно до індивідуальних потреб підприємства в конкретний момент часу шляхом установленняпроміжних (поточних) завдань управління грошовими потоками. Обґрунтування заходів та встановлення поточних завдань управління грошовими потоками має здійснюватися із дотриманням таких правил.
• По-перше,системність формування цільових фінансових показників та коефіцієнтів управління рухом грошових коштів відповідно до сукупності цілей та завдань моделі управління грошовими потоками підприємства.
• По-друге,повнота та достовірність формування вхідної первинної інформації щодо управління грошовими потоками за напрямами такого управління - у розрізі вхідних та вихідних грошових потоків, грошових потоків від операційної, інвестиційної
та фінансової діяльності підприємства.
• По-третє,забезпечення зіставності та інформативності фінансових показників та коефіцієнтів з метою їх адекватної статистичної та математичної обробки для обґрунтування та прийняття управлінських фінансових рішень фінансовим менеджером
підприємства.
• По-четверте,обґрунтування використання методів обробки з метою адекватної консолідації вхідних первинних інформаційних ресурсів та подальшої ідентифікації на їх основі цільових параметрів моделі управління грошовими потоками суб'єкта господарювання.
• По-п'яте, формування якісних та кількісних параметрів грошових потоків на основі визначення сукупності цільових фінансових показників як результуючих відносно усталеної сукупності відособлених фінансових показників, що характеризують
окремі сторони руху грошових коштів підприємства.
• По-шосте,забезпечення можливості адекватного контролінгу системи цільових параметрів руху грошових коштів підприємства з метою забезпечення виконання управлінських фінансових рішень (моніторинг виконання плану, виявлення відхилень та
проведення коригування параметрів грошових потоків).
• По-сьоме, забезпечення прийнятності цільових параметрів грошових потоків для їх використання в управлінні грошовими
потоками підприємства у наступних періодах [9 c. 123-138].
Визначення заходів та конкретизація сукупності поточних завдань управління грошовими потоками здійснюється за напрямами реалізації такого управління, які виділяються відповідно до видів грошових потоків (див. структурування грошових потоків). Як напрям вдосконалення інвестиційної привабливості має формуватися цілісна, логічно завершена сукупність господарських операцій підприємства, спрямована на виконання певних функцій фінансового менеджменту. Базовими об’єктами фінансового менеджменту для підвищення інвестиційної привабливості підприємства є:
• операційний грошовий потік;
• інвестиційний грошовий потік;
• фінансовий потік.
У рамках зазначених напрямів управління грошовими потоками здійснюється концентрація уваги на вхідних та вихідних грошових потоках. Фінансово-організаційні особливості управління інвестиційною привабливістю у розрізі основних напрямів будуть розглянуті нижче.
Формування та аналіз інвестиційної привабливості підприємства відповідно до визначених напрямів здійснюється фінансовим менеджером з урахуванням сукупності критеріїв, дотримання яких має на меті забезпечення адекватності та ефективності управління. Інвестиційна привабливість підприємства нерозривно пов'язані з питаннями фінансування та фінансового забезпечення потреби у капіталі, що дає змогу використовувати під час прийняття управлінських рішень загальні критерії, які впливають на обґрунтування таких рішень щодо фінансування, — прибуток (рентабельність); ліквідність; структура капіталу; мінімізація оподаткування; об'єктивні (ринкові) та нормативно-правові (законодавчі) обмеження. Крім того, управління грошовими потоками у розрізі вхідних та вихідних потоків має здійснюватися з урахуванням вимог до забезпечення фінансової рівноваги, які формалізовані у вигляді правил фінансування. Однак фінансово-організаційні заходи по підвищенню інвестиційної привабливості вимагають застосування специфічних критеріїв прийняття управлінських фінансових рішень, які можна формалізувати так:
• абсолютна величина грошового потоку, розподіл грошового;
• накладні витрати, пов'язані із генеруванням грошового потоку;
• вплив грошового потоку на абсолютну величину потреби
підприємства у капіталі;
• вплив грошового потоку на рівень платоспроможності підприємства (планування ліквідності), строк мобілізації (іммобілізації) грошових коштів підприємства;
• пріоритет вхідних грошових потоків від операційної діяльності порівняно з іншими видами вхідних грошових потоків.
Вищенаведені заходи в більшій мірі можна охарактеризувати як фінансові. Що ж до організаційних та можна виділити кілька заходів які підприємство може використовувати для підвищення інвестиційної привабливості [2 c. 119-128].
Одним із специфічних напрямків менеджменту, інструментом організаційних заходів зміни стану підприємства є реструктуризація підприємства. Використання реструктуризації як ефективного засобу відновлення конкурентоспроможності підприємства є дуже поширеним.
Реструктуризація підприємства — це проведення організаційно-господарських, правових, виробничо-технічних заходів, спрямованих на зміну структури суб'єкта господарювання, його управління, форм власності, організаційно-правових форм, які здатні відновити прибутковість, конкурентоспроможність та ефективність виробництва. Як випливає із наведеного визначення, реструктуризація включає заходи з адаптації (приведення у відповідність) виробництва, системи управління та організаційної структури, бізнес-процесів тощо до вимог стратегії відновлення прибутковості та конкурентоспроможності підприємства. На відміну від цього, поняття «санація» охоплює також і заходи фінансового характеру, спрямовані переважно на вирішення проблеми фінансового забезпечення підприємства.
Реструктуризацію доцільно розпочинати на ранніх стадіях кризи. Вона спрямована переважно на подолання причин стратегічної кризи та кризи прибутковості. Меншою мірою реструктуризація сприяє вирішенню проблеми платоспроможності підприємства.
У сучасних концепціях реструктуризації підприємств переважає так званий реінжиніринговий підхід,який передбачає системне моделювання й оптимізацію ресурсних та інформаційних потоків, у результаті чого спрощується організаційна структура, мінімізуються матеріальні, фінансові та трудові затрати.
У літературних джерелах, присвячених дослідженню реструктуризації підприємств, залежно від характеру заходів, які застосовуються, виділяють такі форми реструктуризації:
• реструктуризація управління підприємством;
• реструктуризація виробництва та активів;
• фінансова реструктуризація пасивів;
Заходи щодо реструктуризації управління підприємством повинні впроваджуватися на плановій основі і лише після моделювання відповідних організаційних змін та аналізу можливих сценаріїв. Перш ніж планувати майбутню структуру управління, слід проаналізувати основні елементи, переваги та недоліки існуючої. Усі затрати, пов'язані з реструктуризацією управління, покриваються, як правило, за рахунок внутрішніх фінансових джерел [13 c. 250-255].