Основи фінансів підприємств 2 (стр. 9 из 12)

У платіжному календарі фіксуються всі види грошових платежів та надходжень підприємств незалежно від їх джерел та напрямків використання, тобто показаний увесь грошовий оборот за певний проміжок планового періоду.

Платіжний календар дає можливість фінансовим службам підприємства забезпечити оперативне фінансування, виконання розрахункових та платіжних зобов’язань, фіксувати поточні зміни платоспроможності підприємства. Він уможливлює спостереження за станом оборотних коштів та вказує на необхідність використання позикових та залучених коштів у плановому періоді.

Складення платіжного календаря дає змогу виявити недостатність коштів, з’ясувати причини такого становища, визначити відповідні заходи для запобігання фінансовим ускладненням.

Інформаційним забезпеченням для складання платіжного календаря є: планові матеріали стосовно випуску й реалізації продукції, робіт, послуг; кошториси витрат на виробництво й договори на поставку матеріальних ресурсів з постачальниками; узгоджені відповідно до чинного законодавства строки виплати заробітної плати, премій тощо робітникам і службовцям підприємства; узгоджені з податковою інспекцією строки внесення платежів до державного бюджету й до позабюджетних державних фондів; дані податкового обліку; кредитні договори з банками в частині строків одержання та сплати кредитів і процентів за користування ними; дані бухгалтерського обліку про стан дебіторської та кредиторської заборгованості; виписки з банківських рахунків: поточних, позичкових, валютних, інших рахунків; оперативні матеріали відділів постачання, збуту, інших функціональних підрозділів про надходження коштів на підприємство у відповідні строки або потребу в коштах, яка виникає в даний період.

44. ЗМІСТ БІЗНЕС-ПЛАНУ ТА ПОРЯДОК ЙОГО СКЛАДАННЯ

Бізнес-план – це ретельно підготовлений плановий документ, який розкриває усі сторони будь-якого започатковуваного комерційного проекту. Він дозволяє передбачати заходи щодо реалізації нової ідеї, визначати необхідне фінансове забезпечення і отримання певного зиску. Практично його можна вважати формою експертної оцінки доцільності та ефективності здійснення тієї або іншої підприємницької ідеї.

Бізнес-планування включає в себе три етапи:

1.Підготовчий період – підбір виконавців, консультантів та експертів, постановка завдання і розподіл обов’язків між виконавцями, розробка календарного плану (графіка) виконання робіт, збір вихідної інформації;

2 .Розробка бізнес-плану;

3.Презентація бізнес-плану – доведення основних положень бізнес плану до потенційних інвесторів.

Зміст та структура бізнес-плану не має жорсткої регламентованої форми, але, як правило, у ньому передбачаються розділи, в яких розкривається концепція і мета бізнесу, характеризується специфіка продукту підприємства та задоволення ним потреб ринку; оцінюється ємність ринку та встановлюється стратегія поведінки підприємства на певних ринкових сегментах, визначається організаційна і виробнича структура, формується фінансовий проект справи, включаючи стратегію фінансування та пропозиції по інвестиціях, описуються перспективи зростання підприємства.

У загальному вигляді бізнес-план складається з таких розділів:резюме (короткий опис проекту);опис підприємства та галузі;опис продукту (послуги);маркетинг і збут продукції;план виробництва продукції;організаційний план;фінансовий план;ризики та гарантії;додатки.

45. ФІНАНСОВА КРИЗА НА ПІДПРИЄМСТВІ: СИМПТОМИ ТА ФАКТОРИ

Банкрутство підприємств — це наслідок глибокої фінансової кризи. Під фінансовою кризою розуміють фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини.

Фактори, які можуть зумовити фінансову кризу на підприємстві, заведено поділяти на зовнішні, або екзогенні (які не залежать від діяльності підприємства), та внутрішні, або ендогенні (що залежать від підприємства).

Головними екзогенними факторами фінансової кризи на підприємстві можуть бути:

· спад кон’юнктури в економіці в цілому;

· зменшення купівельної спроможності населення;

· значний рівень інфляції;

· нестабільність господарського та податкового законодавства;

· нестабільність фінансового та валютного ринків;

· посилення конкуренції в галузі;

· криза окремої галузі;

· сезонні коливання;

· посилення монополізму на ринку;

· дискримінація підприємства органами влади та управління;

· політична нестабільність у країні місцезнаходження підприємства або в країнах підприємств—постачальників сировини (споживачів продукції);

· конфлікти між засновниками (власниками).

· Низька якість менеджменту.

· Дефіцити в організаційній структурі.

· Низький рівень кваліфікації персоналу.

· Недоліки у виробничій сфері.

· Прорахунки в галузі постачання.

· Низький рівень маркетингу та втрата ринків збуту продукції.

· Прорахунки в інвестиційній політиці.

· Брак інновацій та раціоналізаторства.

· Дефіцити у фінансуванні.

Типовими наслідками впливу названих причин та факторів на фінансово-господарський стан підприємства є:

· утрата клієнтів та покупців готової продукції;

· зменшення кількості замовлень та контрактів з продажу продукції;

· неритмічність виробництва, неповне завантаження потужностей;

· зростання собівартості та різке зниження продуктивності праці;

· збільшення розміру неліквідних оборотних засобів та наявність понаднормових запасів;

· виникнення внутрішньовиробничих конфліктів та збільшення плинності кадрів;

· зростання тиску на ціни;

· суттєве зменшення обсягів реалізації та, як наслідок, недоодержання виручки від реалізації продукції.

46. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ САНАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ

Cанація — це система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості та конкурентоспроможності підприємства-боржника в довгостроковому періоді. Інакше кажучи, санація — це сукупність усіх можливих заходів, які спроможні привести підприємство до фінансового оздоровлення.

Особливе місце в процесі санації належить заходам фінансово-економічного характеру, які відображають фінансові відносини, що виникають у процесі мобілізації та використання внутрішніх і зовнішніх фінансових джерел оздоровлення підприємств. Джерелами фінансування санації можуть бути кошти, залучені на умовах позики чи на умовах власності; на поворотній або безповоротній основі.

За джерелами мобілізації фінансових ресурсів, розрізняють автономну та гетерономну санацію. Автономна санація передбачає фінансування оздоровлення підприємства за рахунок його власних ресурсів і коштів, наданих власниками та іншими особами (без залучення в санаційний процес сторонніх осіб). Гетерономна (зовнішня) санація характеризується участю в ній сторонніх осіб, зокрема банків та інших кредиторів, клієнтів, держави.

Метою фінансової санації є покриття поточних збитків та усунення причин їхнього виникнення, поновлення або збереження ліквідності та платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.

47. МЕНЕДЖМЕНТ ФІНАНСОВОЇ САНАЦІЇ

У системі проведення фінансової санації підприємств розрізняють три основні функціональні блоки:

· Розробка плану санації.

· Санаційний аудит.

· Менеджмент санації.

Як правило, розробкою санаційної концепції та плану санації, з доручення власників чи керівництва підприємства займаються консалтингові фірми в тісному взаємозв’язку із внутрішніми службами контролінгу (якщо такі є на підприємстві). Санаційний аудит проводиться аудиторськими компаніями на замовлення потенційних санаторів, кредиторів та інших осіб, які можуть взяти участь у фінансуванні санації.

Вирішальне значення для успішного проведення фінансового оздоровлення підприємства має організація ефективного менеджменту санації.

Сутність менеджменту санації можна розглядати з двох позицій: інституціональної та з функціональної.

З інституціональної позиції до менеджменту санації можна віднести всіх фізичних осіб, яких уповноважено власниками суб’єкта господарювання чи силою закону провести фінансову санацію підприємства, тобто фактично керувати підприємством на період його оздоровлення.

З функціональної позиції менеджмент санації — це система антикризового управління, яка має на меті ефективне використання фінансового механізму для запобігання банкрутству та проведення фінансового оздоровлення підприємства.

47. КЛАСИЧНА МОДЕЛЬ ФІНАНСОВОЇ САНАЦІЇ

49. ПЛАН САНАЦІЇ

План фінансового оздоровлення підприємства складається зі вступу та чотирьох розділів.

У вступі відображається загальна характеристика об’єкта планування, подаються відомості про правову форму організації бізнесу, форму власності, організаційну структуру, сфери діяльності та коротка історична довідка про розвиток підприємства. Окрім цього, формулюється мета складання плану санації, називаються замовники плану та методи, які використовуються в процесі його розробки.

1 РОЗДІЛ - аналіз вихідних даних- оцінка зовнішніх умов; аналіз фактичного фінансового стану підприємства; аналіз причин кризової ситуації та слабких місць підприємства; стан ринків збуту продукції; наявний потенціал підприємств; обґрунтування доцільності санації.