Рух коштів, його швидкість та масштаби визначають працездатність фінансової системи. З руху коштів розпочинається і ним же завершується кругооборот засобів підприємства, оборот усього капіталу. Саме тому рух коштів, грошовий оборот на підприємстві є основною ланкою в процесі обороту капіталу.
Грошові кошти на підприємстві спочатку формуються в процесі утворення статутного фонду. У подальшому вони інвестуються для забезпечення виробничо-господарської діяльності, розширення та розвитку виробництва.
Грошові фонди— це частина грошових коштів, які мають цільове спрямування. До грошових фондів належать: статутний фонд, фонд оплати праці, амортизаційний фонд (на державних підприємствах), резервний фонд та інші.
Статутний фонд використовується підприємством для інвестування коштів в оборотні та основні фонди. Фонд оплати праці — для виплати основної та додаткової заробітної плати працівникам. Амортизаційний фонд — для фінансування відтворення основних і позаоборотних активів. Резервний фонд — для покриття збитків, подолання тимчасових фінансових ускладнень.
Під фінансовими ресурсами слід розуміти грошові кошти, що є в розпорядженні підприємств. Таким чином, до фінансових ресурсів належать грошові фонди й та частина грошових коштів, яка використовується в нефондовій формі.Формування і використання фін. ресурсів на п-вах – це процес утворення грошових фондів для забезпечення операційної і інцест д-ті, виконання забов’язань.
25. ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ
Основними джерелами формування фінансових ресурсів підприємств є власні та залучені кошти. До власних належать: статутний фонд, амортизаційні відрахування, валовий дохід та прибуток. До залучених — отримані кредити, пайові та інші внески, кошти мобілізовані на фінансовому ринку.
Джерела формування фінансових ресурсів :
1). Формуються під час формування підприємств ( внески засновників – у статутні фонди).
2). Формування за рахунок власних та прирівняних до них коштів: амортизаційні відрахування, цільові надходження, стійкі пасиви, цільові внески членів трудового колективу, валовий і чистий дохід, прибуток від основної діяльності, прибуток від фінансових операцій, прибуток від іншої звичайної діяльності та надзвичайних подій.
3). Мобілізація на фінансовому ринку: надходження коштів від емісій, акцій, облігацій та ін. видів ЦП; кредитні інвестиції.
4). Фінансові ресурси, що поступають у порядку розподілу грошових надходжень: фінансові ресурси , що надійшли від галузевих структур, концернів, асоціацій; страхові відшкодування, бюджетні субсидії; інші види ресурсів.
26. ОРГАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РЕСУРСАМИ
Перехід на ринкові умови господарювання, запровадження комерційних засад у діяльності підприємств, приватизація державних підприємств, потребують нових підходів до формування фінансових ресурсів. Так, нині важливе місце в джерелах фінансових ресурсів належить пайовим та іншим внескам фізичних та юридичних осіб, членів трудових колективів. Водночас значно скорочується обсяг фінансових ресурсів, які надходять від галузевих структур, обсяги бюджетних субсидій від органів влади. Збільшується значення прибутку, амортизаційних відрахувань, та позичкових коштів у формуванні фінансових ресурсів підприємств. Усе це змушує підприємства виявляти ініціативу і винахідливість і нести повну матеріальну відповідальність.
Обсяг виробництва, його ефективність, зумовлюють розмір, склад та структуру фінансових ресурсів підприємства. Від величини фін ресурсів залежить зростання виробництва та соц.-економ розвиток п-ва.
Наявність фінансових ресурсів, їх використання визначає фін благополуччя підприємства:платоспроможність, ліквідність, фінансову стійкість.
У процесі формування фін ресурсів важливе значення має структура їх джерел. Підвищення питомої ваги власних коштів позитивно впливає на фінансову діяльність п-ва. Висока питома вага залучених коштів ускладнює фін д-ть п-ва та потребує додаткових витрат, зменшує ліквідність балансу, підвищує фін ризик. Тому в кожному конкретному випадку необхідно детально продумати доцільність залучення додаткових фін ресурсів.
До джерел фін ресурсів відносять надходження грошових коштів за рахунок благодійних внесків, від продажу закладеного майна боржника та спонсорських внесків.
Спонсор – юридична чи фізична особа, яка фінансує якийсь захід. Спонсорство – відносини між п-вом і спонсором, які отримують певні вигоди.
27. ФІНАНСОВА РОБОТА НА ПІДПРИЄМСТВІ
Фінансова діяльність — це система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей. Фін робота- діяльність, спрямована на забезпечення виробництва фінансовими ресурсами і здійснює контроль за дотриманням фінансової дисципліни.Фінансову діяльність підприємства спрямовано на вирішення таких основних завдань: фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності;— пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності;— виконання фінансових зобов’язань перед суб’єктами господарювання, бюджетом, банками;— мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фінансування виробничого й соціального розвитку, збільшення власного капіталу;— контроль за ефективним, цільовим розподілом та використанням фінансових ресурсів, використання грошових надходжень.
Фінансова робота підприємства здійснюється за такими основними напрямками:
— фінансове прогнозування та планування;
— аналіз та контроль виробничо-господарської діяльності;
— оперативна, поточна фінансово-економічна робота.
28. СУТНІСТЬ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ
Основні засоби — це матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності підприємства понад один календарний рік з початку введення їх в експлуатацію, а також предмети вартістю за одиницю понад 500 гривень (за ціною придбання). Основні засоби підприємства включають основні виробничі засоби й невиробничі основні засоби.
Виробничі основні засоби є частиною основних засобів, яка бере участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму. Вартість основних виробничих засобів переноситься на вироблений продукт поступово, частинами, у міру використання. Поновлюються основні виробничі засоби через капітальні інвестиції.
Невиробничі основні засоби — це житлові будинки та інші об’єкти соціально-культурного й побутового обслуговування, які не використовуються у господарській діяльності і перебувають на балансі підприємства.
Основні виробничі засоби з урахуванням специфіки їх виробничого призначення поділяються на такі групи:
А. Будівлі і споруди.Б. Передавальні пристрої.В. Машини та устаткування,у тім числі:робочі машини та устаткування;вимірювальні та регулюючі прилади;лабораторне устаткування;обчислювальна техніка;транспортні засоби.Г. Виробничий і господарський інвентар.
Не належать до основних засобів:
1) предмети терміном служби менше одного року незалежно від їх вартості;
2) предмети вартістю до 500 гривень за одиницю (за ціною придбання) незалежно від терміну служби. При цьому гранична вартість предметів, що не належать до основних засобів, може змінюватися Міністерством фінансів України;
3) спеціальні інструменти і спеціальні пристосування підприємств серійного і масового виробництва певних виробів або для виготовлення індивідуального замовлення незалежно від їхньої вартості;
4) спеціальний одяг, спеціальне взуття, а також постільні речі незалежно від їхньої вартості і терміну служби;
5) формений одяг, призначений для видачі працівникам підприємства, незалежно від вартості й терміну служби.
Для обчислення амортизаційних відрахувань основні засоби поділяють на такі групи:
Група 1 — будівлі, споруди, їхні структурні компоненти, передавальні пристрої;
Група 2 — автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації; інформаційні системи; телефони, мікрофони та рації; різне конторське обладнання, устаткування та приладдя;
Група 3 — інші основні засоби, не включені до груп 1 і 2, а саме: робочі машини й устаткування, вимірювальні й регулюючі прилади
Група 4- ЕОМ, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, засоби зчитування чи друку інформації, інші ІС, телефони, мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів.
29. ВІДТВОРЕННЯ ОЗ
Відтворення основних виробничих засобів — це процес безперервного їх поновлення. Розрізняють просте та розширене відтворення.
Просте відтворення основних засобів здійснюється в тому самому обсязі, коли відбувається заміна окремих зношених частин основних засобів або заміна старого устаткування на аналогічне, тобто тоді, коли постійно відновлюється попередня виробнича потужність.
Розширене відтворення передбачає кількісне та якісне збільшення діючих основних засобів або придбання нових основних засобів, які забезпечують вищий рівень продуктивності устаткування.
Процес відтворення основних виробничих засобів має низку характерних ознак, зокрема:
1) основні виробничі засоби поступово переносять свою вартість на вироблену продукцію;
2) у процесі відтворення основних виробничих засобів одночасно відбувається рух їхньої споживної вартості та вартості;
3) нарахуванням амортизаційних відрахувань здійснюється нагромадження в грошовій формі частково перенесеної вартості основних виробничих засобів на готову продукцію;