Отже, реальністю були обумовлені такі основні риси розробленої системи електронних міжбанківських розрахунків:
невисока вартість розроблення та експлуатації (включаючи витрати на технічне обладнання);
надійність та уніфікованість програмних та апаратних засобів
системи;
стислі строки впровадження;
простота експлуатації програмно-технічних засобів, особливо
засобів, призначених для комерційних банків;
5)невеликі витрати часу та коштів на навчання персоналу.
Базовими рішеннями під час створення системи були:
цілковита відмова від паперових носіїв інформації;
використання персональних комп'ютерів;
ієрархічно-мережева побудова системи.
У процесі створення системи використовувалися принципово нові програмні, методичні та організаційні рішення.
Запроваджена система не має аналогів у країнах колишнього Радянського Союзу і наближається до рівня відповідних систем розвинутих країн Європи і світу.
Програмне забезпечення та засоби захисту інформації системи електронних міжбанківських розрахунків Національного банку України (або «системи електронних платежів» — «СЕП») були розроблені фахівцями Національного банку. На 1 січня 1994 р. практично всі філії комерційних банків були підключені до системи електронних міжбанківських платежів. Це дало змогу відмовитися
від використання поштових і телеграфних авізо та значно підвищити швидкість, якість і надійність проведення платежів, безпеку і конфіденційність банківської інформації.
Упровадження системи електронних платежів України дало змогу досягти таких принципових результатів:
прискорення виконання розрахунків та обігу коштів;
зменшення документообігу;
зменшення вірогідності фальсифікації міжбанківських розрахункових документів, завдяки чому знизилася прихована емісія,
пов'язана з надходженням до обігу коштів, отриманих за підробленими документами;
вивільнення грошової маси;
посилення контролю за станом грошової маси у державі,
поява нових можливостей впливу з боку Національного банку на
цей стан;
підвищення можливостей НБУ контролювати здійснення платежів;
значне зниження збитків держави та підприємців, які вини
кали раніше внаслідок високих темпів інфляції, низької швидкості
виконання розрахунків та використання підроблених платіжних
документів.
Можна без перебільшень зробити висновок, що впровадження СЕП підняло банківську індустрію України на якісно новий рівень.
Існуюча система електронних міжбанківських розрахунків цілком задовольняє сьогоднішні потреби економіки України. Це, зокрема, довів і досвід проведення грошової реформи в серпні-вересні 1996 р., коли у зв'язку із впровадженням нової національної валюти обсяг міжбанківських розрахунків збільшився в 2—З рази і висувалися підвищені вимоги до швидкості та регламенту виконання платежів. СЕП успішно виконала поставлені перед нею в цей час завдання. Так, ЗО серпня 1996 р. СЕП було оброблено платежів на суму понад 500 трлн крб. Це стало переконливим підтвердженням правильності стратегічного вибору НБУ щодо створення електронної платіжної системи країни.
СЕП постійно розвивається з метою підвищення надійності її функціонування, розширення спектру послуг банкам — учасникам СЕП, розвитку бухгалтерської моделі.
Одночасно зі створенням СЕП комерційні банки активно розробляли і впроваджували системи автоматизації внутрішньобанківської діяльності (так звані програмні комплекси «Операційний день банку» (ОДБ)). Це — програмне забезпечення, що обслуговує поточну внутрішньобанківську діяльність (бухгалтерський облік, обслуговування рахунків клієнтів тощо). Одним із завдань таких систем є, зокрема, автоматизація обігу платіжних документів усередині банку та обмін електронними платіжними документами з СЕП.
Оскільки СЕП дала змогу практично уникнути затримання платежів на міжбанківському рівні, для комерційних банків та їхніх клієнтів стало доцільним використання систем «клієнт—банк» для розрахунків у електронній формі між клієнтом банку та банком.
Деякі банки, що мають розгалужену систему філій, для здійснення розрахунків у електронній формі між своїми філіями створювали власні платіжні системи, так звані внутрішньобанківські платіжні системи (ВПС). Це — програмно-технічний комплекс з власними засобами захисту інформації, який експлуатується комерційним банком або об'єднанням банків і здійснює розрахунки між установами цього банку (об'єднання) та, можливо, іншими банківськими установами поза межами СЕП.
Створення ОДБ та ВПС відбувалося паралельно зі створенням та розвитком СЕП. Національний банк України практично не обмежував діяльності комерційних банків щодо створення таких систем, контролюючи лише узгодження їх функціонування з СЕП.
Ще одним способом виконання міжбанківських розрахунків в Україні є встановлення між комерційними банками прямих кореспондентських відносин, яке здійснюється з метою прискорення розрахунків. Враховуючи, що на території України діє система електронних міжбанківських розрахунків НБУ, учасниками якої є всі комерційні банки та яка практично задовольняє потреби банків у цій сфері, прямі кореспондентські відносини між банками України встановлюються як виняток. Цей виняток може бути пов'язаний зі специфікою проведення банківських операцій, що мають постійний характер. Наприклад:
під час здійснення операцій з продажу та купівлі валютних
коштів на Міжбанківській валютній біржі;
під час розрахунків між банками за операціями, що мають по
стійний характер та великі обсяги.
Щоразу дозвіл на встановлення прямих кореспондентських відносин надає Національний банк України, за наявності обгрунтування банками доцільності цього.
Платіжна система України складається на поточний момент з таких компонентів:
система електронних міжбанківських розрахунків Національного банку України;
системи автоматизації роботи банків (програмні комплекси
«Операційний день банку»);
внутрішньобанківські платіжні системи;
системи «клієнт—банк».
На стадії розроблення перебувають такі компоненти СЕГО:
— система масових платежів з використанням карток.
Міжбанківські розрахунки можуть здійснюватися:
— засобами системи електронних платежів Національного банку
України (СЕП НБУ);
засобами власної внутрішньобанківської платіжної системи
(ВПС);
через встановлення прямих кореспондентських відносин між
комерційними банками.