¾ оцінка положення суб'єкта господарювання на фінансовому ринку;
¾ аналіз ділової активності підприємства, його положення на ринку цінних паперів;
¾ визначення ефективності залучення й використання фінансових ресурсів [23, с. 329-330].
Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємства.
Кредитори й інвестори аналізують фінансовий стан підприємства, щоб мінімізувати свої ризики по позиках і внескам, а також для необхідності диференціювання процентних ставок.
Всі інші контрагенти підприємства бажають мати своїм партнером фінансово - успішне підприємство (постачальники сировини, матеріалів і т.д., страховики й ін.).
Фінансово-стійким бажає бачити підприємство й держава, щоб мати можливість стягувати стабільно податки й обов'язкові платежі.
Залежно від широти кола розв'язуваних проблем, характеру використовуваної інформації й часу проведення, кількості використовуваних для аналізу показників аналіз фінансового стану підприємства може бути деталізованим, комплексним, експрес-аналізом [21, с.338].
Деталізований аналіз фінансового стану підприємства здійснюється працівниками підприємства з метою виявлення внутрівиробничих резервів росту виторгу, прибутку, підвищення рентабельності й платоспроможності підприємства. Він проводиться, як правило, наприкінці календарного року перед розробкою бізнес-плану підприємства на наступний плановий рік. Він дозволяє оцінити кількісно всі виявлені внутрішні резерви підвищення ефективності діяльності підприємства й урахувати їх на перспективу (у бізнес-плані на наступний плановий період). Деталізований аналіз фінансового стану підприємства проводиться протягом однієї двох тижнів.
Комплексний аналіз фінансового стану підприємства використається власниками підприємства для обґрунтування рішень стратегічного характеру, для інформаційного забезпечення потреб оперативного фінансового планування, розробки інвестиційних проектів з метою залучення інвесторів. Такий аналіз є складовою частиною інструментарію антикризового керування підприємством і методологічною базою порушення справи про банкрутство. Методологічна база проведення комплексного аналізу фінансового стану підприємства повинна давати можливість у відносно обмежений термін оцінити фінансовий стан суб'єкта господарювання. Комплексний аналіз фінансового стану підприємства повинен протягом двох-трьох тижнів оцінити фінансовий стан підприємства, ідентифікувати проблемні питання, розробити обґрунтовані напрямки зміцнення фінансового стану підприємства в цілому.
Експрес-аналіз фінансового стану підприємства дозволяє в дуже стислий термін (один два дні) на підставі даних фінансової звітності виявити й ідентифікувати проблемні напрямки фінансово-господарської діяльності підприємства. Залежно від виду проведеного аналізу фінансового стану буде мінятися перелік і кількість первинних оціночних показників.
Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його виробничо-господарської діяльності. Тому оцінку фінансового становища можна об'єктивно здійснити за допомогою комплексу, системи показників, які детально й всебічно характеризують господарський стан підприємства.
Показники оцінки фінансового становища господарюючого суб'єкта повинні бути такими, щоб всі ті, хто пов'язаний з підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідь на питання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому відношенні, а також прийняти рішення про економічну доцільність установлення таких відносин з підприємством. У кожного з партнерів підприємства - акціонерів, банків, податкових адміністрацій - свій критерій економічної доцільності. Тому й показники оцінки фінансового стану повинні бути такими, щоб кожен партнер міг зробити вибір, виходячи із власних інтересів. У гарному фінансовому становищі зацікавлений, насамперед , сам суб'єкт господарювання. Однак гарний фінансовий стан якого-небудь підприємства формується в процесі його взаємин з постачальниками, покупцями, акціонерами, банками й іншими юридичними й фізичними особами. З іншого боку, безпосередньо від підприємства залежить міра його економічної привабливості для всіх цих осіб, які постійно мають можливість вибору між різними підприємствами, здатними задовольнити цей економічний інтерес. Тому необхідно систематично, детально й у динаміку аналізувати фінанси підприємств, оскільки від поліпшення фінансового стану господарюючого суб'єкта залежить його економічна перспектива.
У підручнику "Фінанси підприємств" за редакцією професора А. Н. Поддерегіна наведена одна із численних класифікацій основних показників оцінки фінансового стану підприємства на групи [23, с.367]. Тут у сукупності аналізується більше ста різних показників фінансового стану підприємства.
Позитивними сторонами такої інтерпретації первинних оціночних показників фінансового стану підприємства є їх найбільш повний, у порівнянні з методичними підходами інших авторів, перелік, а також наявність чітких моделей (схем) їхнього розрахунку.
Негативними моментами цього підходу до аналізу й оцінки фінансового стану підприємства є більша трудомісткість виконуваних розрахунків, віднесення тих самих первинних показників до різних груп оціночних показників.
Л. Кулиш й ін. пропонують проводити аналіз фінансового стану підприємства по 42 показникам [38, с.104].
О. Кононенко звузила цей перелік первинних оціночних показників до 29 [18,с.109].
Позитивними сторонами цих методичних підходів оцінки фінансового стану підприємства є чіткими й обмежений основними показниками перелік первинних оціночних показників, наявність чітких схем їхнього розрахунку, невелика трудомісткість роботи через меншу кількість первинних оціночних показників.
Негативною стороною всіх цих методичних підходів оцінки фінансового стану підприємства є менша значеннєва наповненість кінцевого результату аналізу фінансового стану підприємства (через зниження переліку аналізованих показників і часто зустрічаємої малої заповнюваності форм річної фінансової звітності підприємств).
Негативним моментом всіх існуючих методичних підходів до оцінки фінансового стану підприємства є різночитання (тобто різні формули розрахунку) однакових показників, а також логічна незакінченість всіх методик оцінки фінансового стану підприємства, тобто неможливість формування однозначного висновку про напрямок динамічного розвитку фінансового стану аналізованого підприємства.
При комплексній оцінці фінансового стану підприємства доцільно проведений попередній аналіз первинних оціночних показників доповнити оцінкою ймовірності банкрутства аналізованого підприємства.
У закордонних країнах при оцінці ймовірності банкрутства підприємства користуються наступними моделями й показниками: факторні моделі відомих західних учених: Альтмана, Лисиця, Таф-флера, Спрингейта, коефіцієнт Бивера, дискримінантна факторна модель діагностики ризику банкрутства сільськогосподарських підприємств.
1. Модель Альтмана (п’ятифакторна модель) [26, с.620]. Вона має такий вигляд:
Z = 0,717 Х1 + 0,847 Х2 + 3,107 Х3 + 0,42 Х4 + 0,995 Х5 (1.1)
де: Х1, Х2, ..., Х5 - це певні відносні показники, а коефіцієнти при них отримані емпіричним шляхом.
Х1 - відношення власного оборотного капіталу до суми активів;
Х2 - відношення нерозподіленого прибутку до суми активів;
Х3 - відношення прибутку до оподатковування до суми активів;
Х4 - відношення вартості власного капіталу до вартості позикового капіталу;
Х5 - відношення виторгу від реалізації продукції до суми активів.
Критичне значення Z-рахунку дорівнює 1,23. Якщо Z - рахунок менше 1.23, то ймовірність банкрутства підприємства велика. Якщо Z - рахунок більше 1,23, то ймовірність банкрутства мала.
Модель Альтмана зазнавала критики західних і вітчизняних економістів. Відзначалися такі її недоліки як обмеженість масштабів застосування, використання в якості незалежних змінних величин показників, важко ідентифікуємих у вітчизняній ринковій економіці (наприклад, ринкова капіталізація підприємства - модель Альтмана). Однак, незважаючи на всі висловлені недоліки, модель Альтмана все-таки продовжує широко використовуватися в практиці діагностики оцінки ризику банкрутства.
2. Модель Лиса (чотирьохфакторна модель) [26, с.621]. Вона має такий вигляд:
Z = 0,063 Х1 + 0,092 Х2 +0,057 Х3 + 0,001 Х4 (1.2)
де: Х1 - відношення оборотного капіталу до суми активів;
Х2 - відношення прибутку від реалізації продукції до суми активів;
Х3 - відношення нерозподіленого прибутку до суми активів;
Х4 - відношення вартості власного капіталу до вартості позикового капіталу;
Критичне значення Z - рахунки дорівнює 0,037.
3. Модель Таффлера [27, с.621], [21, с. 361]. Вона має такий вигляд:
Z = 0,53 Х1 + 0,13 Х2 + 0,18 Х3 + 0,18 Х4 (1.3)
де: Х1 - відношення прибутку від реалізації продукції до короткострокових зобов'язань;
Х2 - відношення оборотних активів до суми зобов'язань;
Х3 - відношення короткострокових зобов'язань до суми активів;
Х4 - відношення виторгу від реалізації продукції до суми активів.
Критичне значення - рахунку дорівнює 0,3.
4. Модель Спрингейта [21, с.360]. Вона має такий вигляд:
Z =1,03 х Х1 + 3,07 х Х2 + 0,66 х Х3 +0,4 х Х4 (1.4)
де: Х1 - відношення робочого капіталу до суми активів;
Х2 - відношення прибутку до сплати податків до суми активів;
Х3 - відношення прибутку до сплати податків до короткострокової заборгованості;
Х4 - відношення обсягу продажів (виторгу) до суми активів.
Критичне значення Z - рахунку дорівнює 0,862.
5. Коефіцієнт Бівера [21, с.361]. Використається для аналізу структури балансу підприємства.
Розрахунок коефіцієнта Бівера ведеться по наступній формулі:
Кб = (Чистий прибуток + Амортизація) : Зобов'язання (1.5)