Система оподаткування в Україні складається з двох підсистем:
- загальнодержавних податків і зборів;
- місцевих податків і зборів.
Принципи побудови податкової системи:
1. Стимулювання підприємницької діяльності й інвестиційної активності - введення пільг по оподаткуванню прибутку, спрямованого на розвиток виробництва;
2. Обов'язковість сплати податків усіма суб'єктами економічної діяльності;
3. Рівнозначність сплати податків як юридичними, так і фізичними особами.
4. Пропорційність сплати податків у залежності від рівня прибутку суб'єктів економічної діяльності держави або розмірів майна;
5. Недопущення податкової дискримінації - однаковий підхід до всіх суб'єктів господарювання.
6. Соціальна справедливість - забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених прошарків населення шляхом визначення економічно обґрунтованого неоподаткованого мінімуму прибутків громадян і використання диференційованого і прогресивного оподатковування громадян, які одержують високі і надвисокі прибутки.
7. Стабільність - забезпечення незмінності податків і зборів, і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;
8. Економічна обґрунтованість встановлених податків, їх ставок і термінів сплати.
9. Рівномірність сплати податків - встановлення термінів сплати податків і зборів, виходячи з необхідності забезпечення своєчасності надходження коштів у бюджет.
10. Компетенція - встановлення і скасування податків і пільг по оподаткуванню здійснюється відповідно до законодавства.
11. Єдиний підхід - забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку, об'єкта оподаткування, джерела сплати податку, податкового періоду, ставок податку.
12. Доступність - порядок і механізм сплати податків має бути зрозумілий усім платникам.
13. Стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції.
- 3 -
Податкова політика - це діяльність держави у сферах запровадження, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів децентралізованих фондів грошових ресурсів держави.
Проявом податкової політики держави на практиці є податкова система. Податкова система - це сукупність встановлених у країні податків, зборів та інших обов'язкових платежів, до бюджетів усіх рівнів та встановлених законом податків їх справляння.
Підхід до побудови податкової системи має бути науково-обґрунтованим, що передбачає: системність; встановлення визначальної бази цієї системи ; правову основу; вихідні принципи.
Податкова система України регулюється Законом "Про систему оподаткування" в редакції 1997 р, де визначено що загальнодержавні податки та обов'язкові платежі включають чотири групи: прямі і непрямі, платежі за ресурси та інші обов'язкові платежі, внески у цільові фонди.
Сьогоднішня податкова система має значні недоліки і виявилася неадекватною щодо умов перехідної економіки: створила значні податкові навантаження на суб'єктів господарювання, призвела до невиправданого вилучення оборотних коштів, виникнення додаткової потреби у кредитних ресурсах.
Життєздатність податкової системи залежить не лише від правильності її побудови, а також від рівня організації податкової служби держави і налагодженості податкової роботи.
Податкова служба - це сукупність державних органів, які організують і контролюють надходження податків та інших обов'язкових платежів. її функції в Україні виконує ДПА.
Податкова робота - це діяльність платників і податкової служби щодо внесення податків до бюджету і контролю за платежами. Вона включає такі елементи: правове регламентування, встановлення і справляння податків, облік платників і надходжень податків, порядок та форми розрахунків з бюджетом.
- 4 -
Загальні риси податкових систем зарубіжних країн:
- розширення оподаткування особистих доходів;
- модернізація податків на споживання;
- зменшення впливу податків на прибуток корпорації;
зростання відрахувань на соціальне страхування.
В умовах розвинутих ринкових відносин податкова система є важливим елементом регулювання економічних і соціальних процесів у державі. Ефективність її функціонування визначається найрізноманітнішими факторами і насамперед економічним становищем, розкладом політичних сил, рівнем податкової культури, досягненнями економічної науки тощо.
Загалом, розвиткові податкових систем притаманні такі риси:
- розширення оподаткування особистих доходів;
- модернізація податків на споживання;
- зменшення впливу податків на прибуток підприємств;
- невпинне зростання відрахувань на соціальне страхування.
Податкова система в кожній країні має свої особливості, а тому всі зміни, які в ній відбуваються, потребують глибокого аналізу й можуть слугувати лише додатковим інформативним матеріалом для практичних дій у кожному конкретному випадку.
У європейських країнах податкова політика формується як результат складного процесу взаємодії інтересів і пристрастей економічного, соціального та культурного характеру. На сьогодні можна стверджувати, що податкова політика у європейських країнах є складовою загальної соціальної політики суспільного добробуту.
В більшості країн влада реально оцінює свої можливості в галузі оподаткування, усвідомлюючи, що надмірніподатки підривають виробництво, не сприяють приватній ініціативі і в кінцевому підсумку зменшують дохідну частину бюджету.
Привертає увагу посилення контролю за діяльністю безпосередньо податкових органів. Так, у США в 1998 р. був прийнятий спеціальний "Біль про права платника податків", який спрямований насамперед на захист інтересів тих платників податків, які в зв'язку з непомірними вимогами з боку податкових органів постають перед необхідністю продажу свого житла чи сімейного бізнесу.
У Франції прийнята Хартія прав та обов'язків платника податку, яка надається кожному з них, де також суттєво розширений перелік гарантій, що забезпечуються законодавчими та нормативними актами при перевірці платників.
Наведені приклади свідчать про те, яке велике значення мають у зарубіжних країнах проблеми урегульованості взаємовідносин платника податку з податковими органами, що, насамкінець, є головним фактором ефективності всієї системи оподаткування.
Те, що податкові системи різних країн склалися під впливом різних економічних, політичних та соціальних умов, пояснює їхню недосконалість. Це, в свою чергу, зумовлює ту обставину, що в різних країнах ведеться постійний пошук оптимальних варіантів у галузі оподаткування. На думку багатьох економістів Західної Європи, податкова система оптимальна, якщо наслідує такі принципи:
1) витрати держави на утримання податкової системи та витрати платника, пов'язані з процедурою сплати, повинні бути максимально низькими;
2) податковий тягар не можна доводити до такого рівня, коли він починає зменшувати економічну активність платника;
3) оподаткування не повинно бути перешкодою ні для внутрішньої раціональної організації виробництва, ні для його зовнішньої раціональної орієнтації на структуру попиту споживачів;
4) процес отримання податків треба організувати таким чином, аби він більшою мірою завдяки накопиченню фінансових ресурсів сприяв реалізації політки кон’юнктури та зайнятості;
5) цей процес повинен впливати на розподіл доходів у напрямку забезпечення більшої справедливості;
1. Теоретичні основи становлення та розвитку місцевих фінансів.
2. Суть місцевих фінансів, їх склад.
3. Доходи і видатки місцевих бюджетів.
- 1 -
Наукове визначення місцевих фінансів як сукупності теоретичних положень і певної суми знань і вмінь остаточно сформувалося наприкінці ХІХ ст. Це явище об'єктивне й зумовлене розвитком демократичних засад у суспільстві.
Слід зазначити, що саме визначення місцевих фінансів постійно змінювалося. Найпоширенішим є визначення місцевих фінансів як "місцевого фінансового господарства" адміністративних одиниць, або як "сукупності матеріальних засобів", які перебувають у розпорядженні цих одиниць для досягнення їхніх цілей. Є також визначення місцевих фінансів як "господарства місцевих спілок".
В Україні місцеві фінанси перебувають нині на стадії нового становлення й розвитку. На сьогодні вже створено певне правове підгрунтя. У Конституції України 11 розділів присвячені місцевому самоврядуванню, де зазначено, що матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме й нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є власністю територіальних громад, сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності.
Конституцією передбачено, що органи місцевого самоврядування можуть об'єднувати на договірних засадах кошти бюджетів для виконання спільних проектів. Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування та фінансово його підтримує.
- 2 -
Місцеві фінанси сконцентровані в місцевих бюджетах, до яких відносяться: обласні, міські, районні, сільські і селищні бюджети.
В Україні нараховується більше 13 тисяч місцевих бюджетів. Найбільш числення група - це міські, сільські і селищні бюджети. Конституція України не передбачає існування обласних бюджетів, хоча в ній міститься нагадування про них. Відповідно до ст. 143 Конституції України обласні бюджети формуються так званим двоканальним чином із: