За формою організації страхування розрізняють державне, недержавне (акціонерне), взаємне, співстрахування і перестрахування (схема 27).
Види страхування вирізняють відповідно до класифікації об’єктів страхування, які є носіями страхового інтересу і належать до матеріальних чи нематеріальних явищ. Відповідно об’єкти страхування поділяють на класи: що мають вартість, і не мають вартості. В українському законодавстві (ст.4 Закону України “Про страхування ”) як окремі об’єкти розрізняють особисте, майнове та страхування відповідальності. У законодавстві деяких країн з ринковою економікою додатково як окремий об’єкт страхування розглядається страхування економічних ризиків. Кожний об’єкт страхування поділяється на підгалузі, що мають специфічні особливості ризиків, які, в свою чергу, так само мають різновиди (схема 28).
- 3 -
Створення страхових фондів, може здійснюватися у трьох формах:
-фонди самострахування;
-централізоване страхове забезпечення;
-колективні страхові фонди.
Організація страхової справи засновується на виділенні суб'єктів страхування, об'єктів страхуванні і форм страхових відносин.
Із набуттям Україною незалежності економічні й соціальні перетворення, що відбуваються нині, зумовили необхідність побудови адекватної системи страхування, яка б стала надійним захистом для юридичних і фізичних осіб від матеріальних втрат, спричинених стихійним лихом, нещасним випадком чи іншими ризиковими обставинами.
На сьогодні в Україні працюють понад 240 компаній, що мають досить великі обсяги статутних фондів ті резервів, добру репутацію.
Важливим є й те, що обсяги страхових резервів протягом останніх років зростають швидше, ніж страхові премії. Це вже показник зростання фінансової надійності страховиків, збільшилися також обсяги страхових послуг, а страховий ринок набув якісніших ознак.
Система страхування в Україні, як підтверджує досвід її функціонування, потребує постійного вдосконалення. Основними напрямками такої роботи є:
1. розвиток й удосконалення нормативної бази;
2. обґрунтування й досягнення оптимальної структури між різними формами страхування;
3. залучення коштів страхових фондів на потреби інвестиційних вкладень;
4. інтеграція страхування до європейських страхових структур;
5. створення об'єднань страховиків із метою зміцнення їх фінансового становища та надійності щодо здійснення страхових операцій;
6. залучення страхового ринку для вирішення питань соціальної політики держави.
За економічною суттю фінансові резерви - це способи й форми створення й використання фондів фінансових ресурсів з метою фінансування заходів із локалізації впливу непередбачуваних обставин і підтримки високого рівня виробництва та суспільного добробуту громадян.
Джерело фінансових резервів - ВВП. Фінансові резерви - це складова національного багатства.
Функція фондів фінансових резервів - забезпечення стабільності в економічній і соціальній сферах.
Класифікація фондів:
-загальнодержавні,
-підприємницьких структур,
-фінансові резерви місцевого самоврядування.
До фінансових резервів належать валютні резерви, запаси золота, інших дорогоцінних металів Національного банку, резервні фонди комерційних банків, страхових компаній.
Бюджетним кодексом України передбачено створення резервного фонду КМУ - не більше 1% обсягу видатків загального фонду Державного бюджету. Ним же передбачено створення резервів на рівнях місцевого самоврядування у розмірі 1 % від обсягу видатків для фінансування невідкладних потреб.
1. Необхідність, призначення і структура фінансового ринку.
2. Інструменти фінансового ринку.
- 1 -
Фінансовий ринок - це механізм торгівлі фінансовими активами, обов'язковими атрибутами якого є чіткі правила торгівлі, наявність професійних учасників ринку та розвинута ринкова інфраструктура, яка забезпечує мінімальні витрати і максимальну надійність укладення угод. Роль фінансового ринку у сучасній економіці полягає в акумуляції заощаджень і використанні їх для створення нового капіталу.
Наявність фінансового ринку - об'єктивне явище, зумовлене особливостями функціонування фінансів в економічній системі держави. Він виник як гостра потреба в додаткові формі мобілізації коштів для фінансового забезпечення розвитку економіки держави.
Об'єктами відносин на фінансовому ринку є грошово-кредитні ресурси, цінні папери та фінансові послуги, суб'єктами відносин - держава, підприємства різних форм власності, окремі громадяни.
В організаційному плані фінансовий ринок - це сукупність ринкових інституцій, що супроводжують потік коштів від власників фінансових ресурсів до позичальників.
Функції фінансового ринку:
-активна мобілізація тимчасово вільного капіталу із різноманітних джерел;
-ефективний розподіл акумульованого вільного капіталу між багаточисельними кінцевими споживачами;
-визначення найефективніших напрямів використання капіталу в інвестиційній сфері з позицій забезпечення високого рівня його доходності;
-формування ринкових цін на окремі фінансові інструменти і послуги, які найоб'єктивніше відображають співвідношення між попитом і пропозицією;
-здійснення кваліфікованого посередництва між продавцем і покупцем фінансових інструментів;
-створення умов для мінімізації фінансових ризиків;
-прискорення обороту капіталу, що сприяє активізації економічних процесів у державі;
Досконалий фінансовий ринок - це ринок, який може точно й своєчасно відображати попит і пропозицію фінансових ресурсів і з найменшими затратами звести за допомогою посередників одне з одним постачальників і споживачів грошей або капіталу.
Структуризація фінансового ринку проводиться за двома ознаками: формою ресурсів і організацією торгівлі ними.
За формою фінансових ресурсів фінансовий ринок поділяється на ринок грошей і ринок капіталів (фондовий).
За організацією торгівлі фінансовий ринок поділяється на кредитний та ринок цінних паперів.
Особливе місце у структурі фінансового ринку посідає ринок фінансових послуг, які надаються юридичним і фізичним особам відповідно до чинного законодавства під контролем держави або інших визначених законом органів.
Ефективний фінансовий ринок має базуватися на певних принципах:
1) вільний доступ до ринкової інформації і ринкових інструментів для всіх учасників ринку,
2) прозорість ринку,
3) реальний захист інвесторів,
4) ліквідність фінансових інструментів ринку,
5) конкурентоспроможність і ефективність,
6) відповідність міжнародним стандартам.
Усі складові фінансового ринку мають свою внутрішню структуру й можуть поділятися на відповідні підрозділи, тобто сегменти ринку.
Учасників фінансового ринку залежно від функцій, які ними виконуються можна класифікувати так (Схема 29).
Продавці і покупці фінансових інструментів складають групу учасників фінансового ринку, які здійснюють основні функції щодо проведення фінансових операцій. Виділяють наступні види прямих учасників на окремих сегментах фінансового ринку (Схема 30).
Фінансові посередники складають доволі багаточисельну групу основних учасників фінансового ринку, які забезпечують посередницький зв’язок між продавцем і покупцем фінансових інструментів.
Фінансові посередники, які займаються брокерською діяльністю виконують функцію допомоги як продавцям, так і покупцям фінансових інструментів у здійсненні угод на фінансовому ринку.
Брокерська діяльність – це виконання операцій з цінними паперами на підставі угоди брокера з його клієнтом і за рахунок клієнта. Угода має характер доручення або комісії, тому брокерська діяльність належить до комісійної діяльності.
Основною функцією фінансових посередників, які займаються дилерською діяльністю, є купівля – продаж фінансових інструментів від свого імені і за свій рахунок з метою отримання прибутку від різниці в цінах.
До фінансових посередників належать також: комерційні банки, інвестиційні компанії, інвестиційні фонди, трастові компанії, фінансово – промислові групи фінансові холдингові компанії, страхові компанії, пенсійні фонди тощо.
Фінансовий ринок -це фінансовий барометр економіки. Він ефективно працює при низьких темпах інфляції в державі, успішному розвиткові економіки, стабільній законодавчій базі, сприятливому політичному кліматі та певному балансі інтересів в суспільстві.
Фінансовий ринок має досить складну внутрішню структуру, певні складові якої можуть функціонувати самостійно, проте ринок досягає найбільшої ефективності, коли задіяні усі його складові.
Фінансовий ринок включає(схема 24):
- валютний ринок (це процес купівлі-продажу іноземних валют за національним курсом, який складається на основі попиту й пропозиції на ці валюти.);
- ринок кредитних ресурсів (це процес залучення коштів у грошовій формі на умовах повернення, платності й строковості);
- ринок цінних паперів (фондовий ринок) (це особлива сфера ринкових відносин, де завдяки продажу цінних паперів здійснюється мобілізація фінансових ресурсів для задоволення інвестиційних потреб суб'єктів економічної діяльності);
- ринок фінансових послуг (це сукупність різноманітних форм мобілізації й використання фондів фінансових ресурсів для фінансового забезпечення процесу виробництва, виконання робіт і надання послуг, які здійснюються, як правило, на платній основі та мають відмінні риси свого функціонування).