· Те ж можна сказати й аналізуючи показники рентабельності необоротних активів і власного капіталу. Тому що майно підприємства (необоротне активи) сформовані за рахунок власних коштів і їхня рентабельність дуже низька, це говорить про тім що власний капітал використовується не раціонально, більший прибуток можна було б одержати, вкладаючи кошти в банк під відсотки або в інше, більше прибуткове підприємство. Отже, щоб не прибігати до надзвичайних заходів, варто переглянути структуру активів підприємства й заохочувати надалі збільшення частки оборотних активів у сумі всіх активів підприємства. Повинна разсмотреться також можливість продажу частини основних засобів, здача їх в оренду або, при відсутності вільних основних виробничих і невиробничих засобів, можливість вкладення власних засобів у модернізацію виробничих основних фондів, з метою збільшення ефективності їхнього використання. Тому що в підприємства спостерігається велика кількість незавершеного будівництва, приблизно рівне основним засобам (38,7% від суми всіх активів підприємства), керівництво повинне розглянути всі можливі варіанти зменшення цієї кількості незавершеного будівництва в найкоротший термін.
На закінчення ще раз підкреслимо, що бухгалтерська (фінансова) звітність без порівняння коштовна тільки наполовину, тому що для повного аналізу фінансово - економічного стану підприємства необхідне зіставлення його даних з даними інших підприємств або зі звітністю підприємства за минулі роки. У цей час у розвинених країнах багато компаній включають у звіт короткі відомості про свою діяльність за останні десять років. Це одержує все більше визнання, тому що дозволяє більш повно аналізувати поточну діяльність підприємства й робити достовірні економічні прогнози на майбутнє.
3.3 Рекомендації із впливу на фінансовий стан ВАТ “Завод металоконструкцій”
Проаналізувавши фінансовий стан “Заводу металоконструкцій”, можна зробити наступні висновки:
· Зниження загальної вартості майна за два досліджуваних роки на 37% не говорить про спад господарської діяльності підприємства, тому що він відбувається в сукупності з ростом частки оборотних активів, що вказує на збільшення засобів в обороті, що дозволяє збільшити обсяг виробництва й, при наявності платоспроможного попиту, збільшити виторг.
- Рекомендується раціональне керування поточними активами, тобто вміле балансування між ризиками. Одні ризики пов'язані з недоліком поточних активів, а значить із погрозою зриву виробничих планів із за недостачі сировини й матеріалів або відсутності можливості задовольнити запити споживачів. Інші ризики обумовлені надлишком поточних активів, а це приводить до заморожування коштів у сировині, дебіторській заборгованості й т.д.
| Витрати й ризики, пов'язані з недоліком оборотних коштів: | Витрати й ризики, пов'язані з надлишком оборотних коштів: |
| - затримки в постачанні сировиною й матеріалами і як наслідок збільшення тривалості виробничого циклу й ріст витрат; - додаткові витрати на рішення питань фінансування; - невиконання в строки договірних обязятельств через невартий заділ. | - запаси можуть зіпсуватися фізично або морально застаріти; - ріст витрат на зберігання надлишків запасів; - боржники можуть відмовитися платити або збанкрутувати; - більше високий обем товарно-матеріальних запасів і незавершеного виробництва збільшує податок на майно - інфляція може значно зменшити реальну вартість дебіторської заборгованості, коштів |
Таким чином, можна зробити висновок, що оптимальний рівень поточних активів дозволить максимізувати прибуток при прийнятному рівні ліквідності й комерційного ризику. Тобто поточні активи повинні бути мінімальні, але достатні для успішної й безперебійної роботи підприємства.
· Ріст позикових засобів за 1997г у два рази не можна оцінювати негативно. Для підприємств, що функціонують в умовах розвинених ринкових відносин нормальним положенням, що забезпечує досить стабільне фінансове становище в очах інвесторів і кредиторів, уважається відношення власних джерел до загальної суми на рівні 60%(тоді як у нашім випадку це відношення значно менше).
- Рекомендується втримувати наявний рівень власних засобів, тому що в залученні позикових засобів немає необхідності. Ріст коефіцієнта оборотності власного капіталу вказує на збільшення ефективності використання власного капіталу, але показники рентабельності власного капіталу настільки низки, що більший прибуток можна було б одержати при вкладенні цих засобів у банк під відсотки. Тому що основна частина власних засобів іде на формування необоротних активів, потрібно розглянути можливість зміни структури необоротних активів, зокрема, спробувати змінити частки основних фондів і незавершеного виробництва .
· Хоча фінансова незалежність підприємства дуже висока(До автономії й К с/з вище норми), підприємство однаково не можна віднести до абсолютно стійкого типу, тому що, поряд з високими показниками величини власних засобів, власних оборотних коштів підприємства недостатньо для покриття всіх запасів і витрат.
- Рекомендується провести більше глибокий аналіз запасів і витрат і виявити причини такого інтенсивного зростання (темп росту 215%), тому що відволікання засобів у зайві запаси - одна з основних причин нестійкого фінансового становища.
· Аналіз платоспроможності підприємства показав дуже гарні результати. Хоча коефіцієнт абсолютної ліквідності низький, тобто підприємство не може відповідати на свої зобов'язань найближчим часом, у довгостроковому періоді в підприємства досить оборотних коштів, які можуть бути їм використані для погашення своїх короткострокових зобов'язань.
- Рекомендується втримувати наявний рівень платоспроможності (немає необхідності користуватися позиковими засобами й вдаватися до допомоги банків для поповнення оборотних коштів, корисніше мобилизировать свої засоби) тому що це дасть можливість підприємству уникнути банкрутства.
· При росту виторгу від реалізації продукції й послуг на 40,6%, прибуток від реалізації росте всього на 22,5%. При цьому, обтяжуючою обставиною є дуже високий рівень витрат на виробництво й реалізацію продукції (собівартість - 96,8%).
- Рекомендується, при неможливості збільшенні ціни, зниження собівартості продукції. Одним з основних і найбільш радикальних напрямків фінансового оздоровлення підприємства є пошук внутрішніх резервів по збільшенню прибутковості виробництва й досягненню беззбитковості роботи за рахунок більше повного використання виробничої потужності підприємства, підвищення якості й конкурентоспроможності продукції, зниження її собівартості, раціонального використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, скорочення невиробничих витрат і втрат. Основна увага при цьому необхідно приділити питанням ресурсозбереження: впровадження прогресивних норм, нормативів і ресурсосберегаючих технологій, використання вторинної сировини, організація діючого обліку й контролю за використанням ресурсів, вивчення й впровадження передового досвіду в здійсненні режиму економії, матеріального й морального стимулювання працівників за економію ресурсів і скорочення непродуктивних витрат і втрат.
Висновок
В останні роки намітилися окремі позитивні зрушення по ряду основних показників економіки: закріпився досить низький рівень інфляції, трохи зріс об'єм промислової продукції, збільшилася реальна заробітна плата, виріс ринковий товарообіг.
Однак на тлі позитивних тенденцій, що з'явилися, насторожує спав інвестицій в основний капітал. Зі скасуванням централізованої планової економіки, коли держава була головним інвестором і замовником, багато будівельних підприємств не можуть використовувати весь свій виробничий потенціал, платоспроможний попит упав, виросла конкуренція між будівельними підприємствами.
Але, не дивлячись на це, “Завод металоконструкцій ” не тільки зберіг своє положення на ринку будівельної продукції, але й, завдяки високій якості виробів і новітніх технологій виробництва й монтажу металоконструкцій, зміг за останні кілька років збільшити число замовників, отже збільшити обсяг робіт і виторг.
В умовах твердої конкуренції, для того, щоб виграти в підрядних торгах, необхідно запропонувати мінімальну ціну. Це змушує підприємство мінімізувати власний прибуток, у результаті рентабельність падає. Це пояснює високу частку собівартості у виторзі від реалізації продукції (96,8%).
Отже основною задачею керівництва підприємства є виявлення резервів по зниженню витрат на виробництво продукції.
Другою проблемою, виявленої при оцінці ефективності господарської діяльності підприємства, були низькі показники прибутковості майна підприємства й власного капіталу. Це говорить про низьку ефективність використання власного капіталу й усього капіталу підприємства в цілому. Необхідна мобілізація власних засобів із необоротних активів у поточні активи, що приведе до збільшення оборотності активів, що збільшить ефективність виробництва.
У цілому, у результаті аналізу фінансового стану “Заводу металоконструкцій ” ,спостерігається ріст фінансової стійкості підприємства, ріст його платоспроможності, поліпшення показнику ділової активності(виторг, чистий прибуток, фондовіддача, продуктивність праці), хоча показники рентабельності усе ще залишаються на дуже низькому рівні.