II. Задачі.
Режим оподаткування капітального будівництва.
Режим оподаткування капітального будівництва встановлено у Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств", де в пункті 1.28 дається визначення поняттю інвестиція: “ Інвестиція - господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції”, а в пп. 1.28.1 надано формулювання капітальної інвестиції: “Під капітальною інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних фондів та нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно з цим Законом”. Для забезпечення правильного режиму оподаткування капітального будівництва у розділі 5, п. 5.3.2 приведено склад валових витрат, до яких включено наступне: “Придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, згідно з Cт. 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону”. Стаття 8 п. 8.1.1 закону дає визначення амортизації: “Під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею”. Пункт 8.1.2 детально розписує, які витрати підлягають амортизації: "Амортизації підлягають витрати на:
· самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;
· проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів”.
І навпаки в п. 8.1.3 приведені витрати платника податку, що не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат, в особистості на придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх, подальшої реалізації іншим платникам податку чи їх використання у виробництві (будівництві, спорудженні) інших основних фондів, призначених для подальшої реалізації іншим платникам податку, а також утримання основних фондів, що знаходяться на консервації.
У пункті 8.1.4 вказуються витрати, що не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування: “...витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою й жилих будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів та витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування..” Надалі у п. 8.2 дається визначення основних фондів та їх, груп, особисто в п. 8.2.1 сказано наступне: Під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів із дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом із зауваженням: “Ця стаття не регулює порядок віднесення на витрати виробництва (обігу) платника податку витрат на придбання матеріальних цінностей, віднесених згідно з рішенням Кабінету Міністрів України до категорії малоцінних та швидкозношуваних предметів”.
Основні фонди в капітальному будівництві в свою чергу до віднесені до таких груп: група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири й місця загального користування), до того ж також існує група 3 – це будь-які інші основні фонди, не включені до групи 1. Далі в пп. 8.3 та 8.3.1. приведено порядок визначення та нарахування сум амортизаційних відрахувань і вказуються суми амортизаційних відрахувань звітного періоду, вони визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду.
Необхідно відмітити, що суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають. В п. 8.3.2 приводиться балансова вартість групи основних фондів на початок звітного періоду, яка розраховується за формулою:
Б(а) = Б(а-1) + П(а-1) - В(а-1) - А(а-1), де Б(а) - балансова вартість групи на початок звітного періоду;
Б(а-1) - балансова вартість групи на початок періоду, що передував звітному;
П(а-1) - сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів протягом періоду, що передував звітному;
В(а-1) - сума виведених з експлуатації основних фондів протягом періоду, що передував звітному;
А(а-1) - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у періоді, що передував звітному.
Дуже важливим є наступний п. 8.3.3 в якому визначаються коефіцієнти індексації балансової вартості груп основних фондів: “Платники податку всіх форм власності мають право застосовувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою: Кі = [І(а-1) - 110]:100, де І(а-1) - індекс інфляції року, за результатами якого провадиться індексація. Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не провадиться.
У тому разі коли платник податку застосував коефіцієнт індексації, такий платник податку зобов'язаний визнати капітальний доход у сумі, що дорівнює різниці між балансовою вартістю відповідної групи основних фондів (нематеріальних активів), визначеною на початок звітного року із застосуванням коефіцієнта індексації, і балансовою вартістю такої групи основних фондів (нематеріальних активів) до такої індексації.
Зазначений капітальний доход належить до складу валових доходів платника податку кожного звітного кварталу звітного року в сумі, яка дорівнює одній четвертій відсотка річної норми амортизації відповідної групи основних фондів (нематеріальних активів) від суми капітального доходу такої групи (нематеріального активу).
При застосуванні прискореного методу амортизації, визначеного підпунктом 8.6.2 цієї статті, коефіцієнт індексації не застосовується”. Далі в пп. 8.3.4 та 8.3.5 визначається порядок ведення обліку балансової вартості основних фондів для 1 групи: “Облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення групи 1, ведеться по кожній окремій будівлі, споруді або їх структурному компоненту та в цілому по групі 1 як сума балансових вартостей окремих об'єктів такої групи. Облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп 2 і 3, ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів. При цьому окремий облік балансової вартості індивідуальної матеріальної цінності, що входить до складу основних фондів групи 2 або групи 3, із метою оподаткування не ведеться”
У свою чергу в п. 8.3.6 сказано про те, що про порядок бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів установлюється Міністерством фінансів України в пп. 8.3.7 і 8.3.8 стосовно амортизації основних фондів: “Амортизація окремого об'єкта основних фондів групи 1 провадиться до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість такого об'єкта відноситься до складу валових витрат за результатами відповідного податкового періоду, а вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля. Амортизація основних фондів груп 2 і 3 провадиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення”.
Далі, в п. 8.4.2 читаємо: “У разі здійснення витрат на самостійне виготовлення основних фондів платником податку для власних виробничих потреб балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму всіх виробничих витрат, понесених платником податку, що пов'язані з їх виготовленням та введенням в експлуатацію, а також витрат на виготовлення таких основних фондів, що мають інші джерела фінансування, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість”.
Зворотне введення основних фондів після проведення їх, капітального ремонту, реконструкції або модернізації здійснюється у порядку, встановленому підпунктом 8.4.2 цієї статті. Важливим також є положення підпункту 8.4.5. що вказує на таке: “У разі виведення з експлуатації окремого об'єкта основних фондів групи 1 в зв'язку з його ліквідацією, капітальним ремонтом, реконструкцією та консервацією за рішенням платника податку або Кабінету Міністрів України балансова вартість такого об'єкта для цілей амортизації прирівнюється до нуля. При цьому амортизаційні відрахування не нараховуються”. Наступне необхідне зауваження приводиться у п. 8.4.6 цієї статті: “У разі виведення з експлуатації окремих фондів груп 2 і 3 у зв'язку з їх, ліквідацією, капітальним ремонтом, реконструкцією, модернізацією та консервацією за рішенням платника податку або Кабінету Міністрів України балансова вартість груп не змінюється”. І наприкінці, п. 8.4.7. стосовно фондів груп 2 і 3 основних фондів , в разі якщо вони не містять матеріальних цінностей: “Якщо на початок звітного кварталу групи 2 і 3 основних фондів не містять матеріальних цінностей, балансова вартість такої групи відноситься до валових витрат платника податку такого звітного періоду. Зворотне введення таких основних фондів в експлуатацію після проведення їх капітального ремонту, реконструкції та модернізації збільшує баланс групи тільки на суму витрат, пов'язаних із цими роботами”. Принциповим є положення п. 8.7 стосовно поточного і капітального ремонтів, реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення основних фондів. В п. 8.7.1 вказано: “Платники податку мають право протягом звітного року віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, у сумі, що не перевищує п'яти відсотків сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року.