Смекни!
smekni.com

Грошово-кредитна система (стр. 1 из 9)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОГО НАВЧАННЯ

КУРСОВА РАБОТА

з дисципліни "Макроекономика"

на тему "Грошово-кредитна система"

Виконав:

Студент 1-го курса

спеціальність "Міжнародна економіка"

специализация 8.050103

Шаль Эдуард Альбертович

Науковий керівник

Мізюк Светлана Георгіївна

Київ - 2009

Зміст

Вступ

І. Теоретична основа грошово-кредитної системи

1. Зміст, структура, об’єкти та суб’єкти грошово-кредитної системи

2. Теоретичні основи грошово-кредитної політики

3. Механізм грошово-кредитної політики

II. Практична частина. Структура банківської системи України

1. Становлення грошової системи України

2. Основні принципи організації банківської справи

3. Грошово-кредитна політика в Україні

Висновки

Список використаної літератури

Додатки


Вступ

В умовах сучасних ринкових відносин велике значення має існування кредитно-грошової системи як важливої складової існування ринку. Ця система має велике значення для економістів різних галузей та спеціалістів з міжнародної економіки як підгалузі загальної економіки.

Розвиток ринкового господарства урізноманітнює та ускладнює зв’язки між економічними суб’єктами, що призводить до збільшення проміжку часу між виробництвом і реалізацією товарів та послуг, і тому найбільш розповсюдженою формою грошей стають кредитні гроші.

Об’єктами грошово-кредитної системи є гроші, що в процесі історичного розвитку змінюють свої форми, види та функції.

Мета даної курсової роботи - вивчити механізм функціонування грошової системи, грошового механізму та грошового ринку, вплив на нього банківської системи та монетарної політики.

Формування регульованого ринкового механізму в сформованій ситуації - справа надзвичайна нелегка. Створення регульованого ринку дозволить здійснити корінну перебудову нинішньої системи господарювання, принципові зміни у виробничих відносинах і, у кінцевому рахунку, домогтися стабілізації і росту народного господарства.

У ринковій економіці банківська справа здобуває виняткове значення в суспільному житті.

Банки різних рівнів своєю діяльністю глибоко проникають в усі сфери економіки, активно обслуговують і впливають на всі економічні і соціальні процеси в країні.

Банківська справа забезпечує ринкову систему механізмами й інструментами реалізації її здатності до саморегулювання, а державі надає можливість ефективно впливати на економіку для реалізації всіх суспільних інтересів.

У даній роботі, на основі теоретичних робіт закордонних і українських авторів, статистичних даних ми визначимо загальну характеристику й особливості кредитно-грошової системи.

І. Теоретична основа грошово-кредитної системи

1. Зміст, структура, об’єкти та суб’єкти грошово-кредитної системи

Грошово-кредитна система - це форма організації грошового обігу, яка історично та законодавчо склалася в тій чи іншій країні.

Сучасні гроші мають кредитну природу. І тому сучасна банківська система не просто прискорює обіг уже існуючих грошей, а створює нову грошову масу завдяки мультиплікації банківських депозитів. Це дає підстави розглядати не окремо грошову та кредитну системи, а їх симбіоз - грошово-кредитну систему.

Історії відомі два основних типи грошових систем.

Перший тип - металевий обіг. Він виступає теж у двох формах: біметалізм, коли роль грошей законодавчо закріплюється за двома металами (золотом і сріблом), та монометалізм, коли роль грошей виконує один метал (золото або срібло).

Другий тип - паперово-кредитна система грошового обігу, в основу якої лежать паперові та кредитні гроші.

Закон Грехема стверджує, що будь-який тип грошей є ціннішим у будь-якій іншій, відмінній від грошей якості, поступово зникає з обігу.

У популярній формі цей закон формулюють так: „погані" гроші витісняють „хороші" гроші з обігу. Наприклад, якщо функцію грошей виконує худоба, яка не диференціюється за якістю, то власники худоби намагаються розрахуватись гіршою худобою, залишаючи собі кращу для отримання від неї транспортних послуг, м’яса, шкіри, молока.

Об’єктами грошово-кредитної системи є гроші, що в процесі історичного розвитку змінюють свої форми, види та функції. Розвтотк ринкового господарства урізноманітнює та ускладнює зв’язки між економічними суб’єктами, що призводить до збільшення проміжку часу між виробництвом і реалізацією товарів та послуг, і тому найбільш розповсюдженою формою грошей стають кредитні гроші.

Сучасний грошовий обіг здійснюється у двох формах: безготівковій та готівковій.

Готівкові гроші (символічні або декретні гроші) - засоби обігу у формі банкнот і розмінних монет, монопольне право на випуск яких законодавчо закріплене за державою. Серед них:

Банкнота (банківський білет) - грошові знаки, випущені емісійними банками. В сучасних банкнотах немає власної внутрішньої вартості, тому їх називають борговими зобов’язаннями банків.

Чек - наказ власника рахунка (чекодавця) кредитній установі, яка його обслуговує, сплатити певну суму грошей чеко держателеві.

Вексель - боргове зобов’язання позичальника кредитору про повернення боргу в призначений строк з виплатою процента.

Безготівкові гроші - засоби обігу, які є борговими зобов’язаннями депозитних інститутів. Вартість депозитних грошей визначається їхньою купівельною спроможністю. Депозитні гроші - система спеціальних розрахунків між банками на основі банківських переказів з одного рахунка на інший.

Кредитні гроші є приватними грошима, бо їхньою основою є трансакційні депозити комерційних банків.

У сфері безготівкового грошового обігу рух грошей здійснюється у вигляді перерахування сум через банківські рахунки. За цією формою здійснюються переважна більшість грошових операцій в економіці: розрахунки між самими підприємствами; між підприємствами та організаціями; між підприємствами, організаціями і населенням; окремі операції з бюджетними коштами тощо.

Суб’єктами грошово-кредитної системи можуть бути представлені різними рівнями:

а) загальнодержавний рівень суб’єктів в особі центрального банку, міністерства фінансів, казначейства, органів нагляду за діяльністю банків, інститутів, що здійснюють контроль за грошовим обігом, тощо;

б) рівень комерційних банків, які не тільки прискорюють рух грошових засобів, але й беруть участь у продукуванні кредитних грошей завдяки мультиплікації банківських депозитів;

в) рівень небанківських фінансових і кредитних установ;

г) рівень не фінансового сектору економіки, який включає в себе нефінансовий підприємницький сектор та сектор домогосподарств.

Суб’єктом грошово-кредитної системи може виступати й міжнародні фінансові організації та грошово-кредитні інститути інших країн.

2. Теоретичні основи грошово-кредитної політики

Грошово-кредитна (монетарна) політика - це сукупність форм та засобів державного впливу на пропозицію грошей (МS) з метою забезпечення рівноваги між пропозицію грошей і попитом на них.

Головним завданням монетарної політики є визначення реального попиту на гроші з боку економічних агентів і забезпечення відповідної пропозиції грошей, яка б відповідала запланованому зростанню обсягу виробництва без загрози стабільності національної валюти та грошово-кредитного ринку в цілому, а також запобігала розвитку інфляції за рахунок монетарної складової.

Крім того, монетарна політика покликана вирішувати такі завдання:

- поліпшити структуру грошової маси;

- розширити сферу застосування безготівкових розрахунків;

- забезпечувати економічно обґрунтований рівень обмінного курсу національної грошової одиниці;

- забезпечити зростання обсягів валютних резервів центрального банку.

За кейнсіанською та монетаристською концепціями центральною проблемою грошової політики є маніпулювання грошовою пропозицією (МS) з метою впливу на найважливіші макроекономічні параметри.

Кейнсіанська концепція грошової політики передбачає, що:

- грошова політика менш впливова, ніж бюджетно-податкова;

- зміна грошової пропозиції (МS) може впливати на сукупні витрати (AD) опосередковано через зміну ставки процента (і);

- існують певні обмеження впливу грошової пропозиції (МS) на ставку процента (і), а ставки процента - на рівень інвестицій (І);

- коливання грошової пропозиції (МS) змінює ставку процента (і), яка визначає рівень інвестування, а інвестиції (І) як елемент сукупних витрат впливають на сукупний попит (AD) і рівноважний обсяг виробництва (Y).

- Відповідно до монетаристської концепції грошової політики:

- зміна грошової пропозиції (МS) безпосередньо впливає на сукупні витрати (AD), бо за основу береться рівняння обміну

M. V = P. Y (1);

- зростання грошової маси (МS) призводить до зростання темпів інфляції (Р);

- маніпулюючи грошовою масою, не можна вплинути на ставку процента;

- головним засобом пожвавлення економіки має бути не стимулювання зростаючою грошовою пропозицією, а структурні зміни економіки, розширення виробничих можливостей.

Грошова маса - це сукупність купівельних, платіжних та накопичу вальних засобів, яка обслуговує економічні зв'язки, належить фізичним та юридичним особам, а також державі. Це важливий кількісний показник руху грошей.