З погляду фінансового аналізу є три основні вимоги до бухгалтерської звітності. Вона повинна уможливлювати:
o оцінку динаміки та перспектив одержання прибутку підприємством;
o оцінку наявних у підприємства фінансових ресурсів та ефективності їх використання;
o прийняття обґрунтованих управлінських рішень у сфері фінансів для здійснення інвестиційної політики.
Основним джерелом інформації для аналізу фінансового стану бухгалтерський баланс підприємства. Він має настільки велике значення, що аналіз фінансового стану нерідко називають аналізом балансу [8].
Баланс – це групування моментної інформації на початок і кінець періоду, тобто в ньому фіксується підсумок господарських операцій на звітну дату. Вивчаючи баланс, керівники усвідомлюють місце свого підприємства в системі аналогічних виробництв, перевіряють правильність обраного стратегічного курсу, оцінюють ефективність використання ресурсів та вирішують інші питання управління підприємством.
Важливу інформацію з балансу дістають аудитори, які отримують можливість вибирати правильні рішення в процесі своєї роботи, планувати перевірки, виявляти слабкі місця в системі обліку, різні помилки у зовнішній звітності клієнта. Аналітики для аналізу фінансового стану підприємства також використовують дані балансу [4].
Для аналізу фінансового стану підприємства важливо вміти читати баланс, тобто знати зміст кожної зі статей, спосіб її оцінки, взаємозв’язок з іншими статтями, а також давати якісну характеристику їх. Уміння читати баланс дає можливість:
· одержати необхідний обсяг інформації про підприємство;
· розрахувати рівень забезпеченості підприємства власними оборотними коштами;
· визначити, через вплив яких чинників змінилась величина оборотних коштів;
· оцінити фінансовий стан підприємства за звітний період.
Фінансова звітність підприємств містить також іншу інформацію щодо стану фінансів підприємств. На основі аналізу звітних даних визначаються основні тенденції формування й використання фінансових ресурсів підприємства, причини змін, що сталися, сильні та слабкі сторони підприємства та резерви поліпшення фінансового стану підприємства у перспективі.
Загальні вимоги до фінансової звітності викладено в положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 №87. Дане положення визначає:
1. мету фінансових звітів;
2. їх склад;
3. звітний період;
4. якісні характеристики та принципи, якими слід керуватися під час складання фінансових звітів;
5. вимоги до розкриття інформації у фінансових звітах.
Метою такої звітності є забезпечення загальних інформаційних потреб широкого кола користувачів, які покладаються на неї як на основне джерело фінансової інформації під час прийняття економічних рішень.
Компоненти фінансової звітності відображають різні аспекти господарських операцій і подій за звітний період, відповідну інформацію попереднього звітного періоду, розкриття облікової політики та її змін, що робить можливим ретроспективний аналіз діяльності підприємства. Такі компоненти фінансової звітності, як баланс, звіт про фінансові результати, звіт про власний капітал та звіт про рух грошових коштів, складаються зі статей, які об'єднуються у відповідні розділи [8].
Звіт про фінансові результати відображає ефективність (неефективність) діяльності підприємства за певний період. Якщо баланс відображає фінансовий стан підприємства на конкретну дату, то звіт про прибутки та доходи дає картину фінансових результатів за відповідний період (квартал, півріччя, 9 місяців, рік).
У звіті про фінансові результати наводяться дані про дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові результати від операційної діяльності (прибуток чи збиток); дохід від участі в капіталі; інші доходи та фінансові доходи; фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування (прибуток чи збиток); фінансові результати від звичайної діяльності (прибуток чи збиток); надзвичайні доходи чи витрати; чисті прибуток чи збиток.
2.3 Методи прогнозування банкрутства підприємства
Для успішного господарювання на ринкових засадах суттєво важливим є можливість оцінки ймовірності банкрутства суб’єктів підприємницької та іншої діяльності. В Україні, де протягом багатьох десятиріч панувала позаринкова система господарювання, що виключала офіційне визначення банкрутства як економічне явище, нема загальновизначеної вітчизняної методики визначення ймовірності банкрутства суб’єктів господарювання. У зв’язку з цим доводиться користуватись зарубіжними методичними підходами, в основу яких покладено факторні моделі прогнозування банкрутства підприємств та організацій [2].
Сучасна економічна наука має у своєму арсеналі велику кількість різноманітних прийомів і методів прогнозування фінансових показників, в тому числі в плані оцінки можливого банкрутства.
Проблема розробки методології діагностики загрози банкрутства має загальнодержавний характер, і повинна розв’язуватись спільними зусиллями органів влади та науковців країни. В Україні розроблені й затверджені перші нормативно – рекомендаційні документи для подання методологічної допомоги зацікавленим особам та підприємствам – потенційним банкрутам, а саме: методика проведення поглибленого аналізу фінансово – господарської діяльності неплатоспроможних підприємств та організацій (наказ № 37 від 20.03.97 р.) і методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій (наказ № 22 від 22.03.98 р.).
На сьогодні розроблені і пропонуються для практичного використання діагностичних процедур банкрутства два підходи:
1. система фінансових коефіцієнтів.
2. спеціальні узагальнюючі показники загрози банкрутства.
До складу фінансових коефіцієнтів, що пропонуються для використання, різні дослідники включають різну кількість і перелік показників. Вони розраховуються на матеріалах звітного (чи аналітичного) балансу підприємства, прості для розрахунку і практичного використання. Але їм притаманна суттєва влада – статичність оцінки, неможливість розглядати виникнення ситуацій банкрутства як результат розвитку кризи підприємства.
Затверджена методика аналізу господарсько – фінансової діяльності неплатоспроможних підприємств охопила найпоширеніші та найзагальновідоміші показники. Їх перелік, характеристика і алгоритм розрахунку наведені далі.
1. коефіцієнт покриття (Кп) – оцінка достатності обігових коштів для погашення боргів протягом року. Характеризує достатність обігових коштів підприємства для погашення своїх боргів протягом року і визначення відношення оборотних активів підприємства до поточних зобов’язань:
| Кп = | точні активи (без витрат майбутніх періодів) |
| короткострокові зобов’язання |
Значення коефіцієнта покриття (Кп) менше ніж 1, (> 1);
2. коефіцієнт забезпеченості власними коштами (Кз.к) – оцінка забезпечення підприємства власними коштами, питома вага власних джерел фінансування обігових активів. Характеризує наявність власних обігових коштів у підприємства, необхідних для його фінансової стабільності, і визначається як відношення різниці між обсягами джерел власних та прирівняних до них коштів і фактичною вартістю основних засобів та інших необоротних активів до фактичної вартості наявних у підприємства оборотних коштів виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, коштів, дебіторської заборгованості та інших оборотних активів.
| Кз.к = | реальний власний капітал – позаобігові активи |
| обігові кошти |
Значення коефіцієнта забезпечення власними коштами (Кз.к) менше ніж 0,1 (>0,1)
3. коефіцієнт абсолютної ліквідності (Ка.л) – оцінка негайної готовності підприємства ліквідувати короткострокову заборгованість і визначається як відношення суми коштів підприємства до суми поточних зобов’язань.
| Ка.л = | кошти + короткострокові фінансові вкладення |
| короткострокові зобов’язання |
Значення коефіцієнт абсолютної ліквідності (Ка.л) є достатнім, якщо він перевищує 0,2 – 0,25 (>0,2).
4. коефіцієнт автономії (Кавт.) – оцінка фінансової незалежності від зовнішніх джерел. Він характеризує питому вагу власного капіталу в загальній сумі балансу. Значення показника > 0,5
| Кавт. = | джерела власних коштів |
| підсумок балансу |
5. коефіцієнт фінансової стабільності (Кф.с) – оцінка фінансової стійкості. Значення - > 1.
| Кф.с = | власні кошти |
| позикові кошти |
6. показник фінансової стабільності (Пф.с) – оцінка залежності підприємства від довгострокових зобов’язань, рівня фінансового ризику. Значення – зменшення.
| Пф.с = | довгострокові зобов’язання |
| джерела власних коштів |
7. коефіцієнт швидкої ліквідності – показує, яка часина поточних зобов’язань може бути погашена не тільки за рахунок грошових коштів, але й за рахунок очікуваних фінансових надходжень. Нормативне значення - > 1
| Кш.л.= | довгострокові зобов'язання |
| короткострокові зобов’язання |
8. маневреність робочого капіталу (М.р.к) – оцінка ступеня матеріалізації (зв’язання) робочого капіталу. Величина цього показника суттєво залежить від структури капіталу та галузевої належності підприємства. Показник – незначне збільшення.