Смекни!
smekni.com

Організація фінансового контролю шляхи його підвищення (стр. 5 из 7)

Фінансовий контроль органів місцевого самоврядування здійснюють фінансові органи представницької та виконавчої влади місцевих Рад народних депутатів насамперед через відповідні комісії Рад народних депутатів і місцеві фінансові органи. Об’єктом фінансового контролю є місцеві бюджети, позабюджетні фонди, господарсько-фінансова діяльність підприємств і організацій комунальної власності.

Суттєве значення для підвищення ефективності контролюючої системи має встановлення предметної області державного фінансового контролю, адекватної сучасним вимогам. Предметом державного фінансового контролю має бути:

- забезпечення стабілізації економіки і досягнення економічного зростання;

- забезпечення сталості економічного розвитку державного сектору економіки;

- досягнення збалансованості державного і місцевих бюджетів;

- захист фінансових інтересів громадян України. Важливу роль у забезпеченні дійового фінансового контролю відіграє методика контролю, яка являє собою сукупність методів контролю, що використовуються у певному конкретному випадку. Необхідно правильно вибирати методичний інструментарій контролю, враховувати його адекватність предмету контролю, об'єктивність, надійність, орієнтацію на комплексність, оперативність і якість контролю.

Наступним елементом системи державного фінансового контролю є процес контролю. Процес контролю — це діяльність суб'єктів контролю, спрямована на гарантоване досягнення найефективнішими засобами поставленої мети шляхом реалізації певних завдань контролю і застосування відповідних принципів, методів контролю.

Існують різні підходи до виділення стадій процесу контролю, наприклад, а) встановлення параметрів, норм функціонування, оцінка відхилень від встановлених параметрів і норм; б) встановлення стандартів контролю, оцінка його ефективності; в) встановлення параметрів, норм функціонування, збір даних про фактичний результат виконання, порівняння і оцінка фактичного і очікуваного результатів виконання, розробка і здійснення коригуючих дій.

Для подальшого розвитку і вдосконалення системи державного фінансового контролю слід передбачити:

- прийняття низки законодавчих і нормативно-правових актів, що регулюватимуть організаційну побудову системи державного фінансового контролю, її функціонування і розвиток;

- забезпечення ефективного формування і використання фінансових ресурсів державного сектору економіки і досягнення на цій основі економічного зростання;

- формування координаційних інститутів у складі системи державного фінансового контролю для встановлення ефективної взаємодії між суб'єктами контролю, що запобігатиме виникненню неконтрольованих частин фінансової сфери, а також паралелізму і дублювання при здійсненні контролю.

- чітке окреслення підконтрольних об'єктів та забезпечення повного їх охоплення контролем;

- розроблення і затвердження державних стандартів, що врегульовують здійснення фінансового контролю в різних секторах економіки;

- урізноманітнення форм, видів фінансового контролю, впровадження новітніх методик здійснення фінансового контролю.

Крім зазначених видів ще існує громадський фінансовий контроль, який здійснюють громадські організації (партії, рухи, профспілкові організації), а також аудит, що представляє собою незалежний зовнішній фінансовий контроль, заснований на комерційних засадах.

3. Недержавний фінансовий контроль

Одним із найголовніших видів фінансового контролю являється аудит. Він являє собою незалежний фінансовий контроль, заснований на комерційних засадах, або іншими словами підприємницьку діяльність аудиторів (аудиторських фірм) по здійсненню незалежних позавідомчих перевірок бухгалтерської (фінансової) звітності, платіжно-розрахункової документації, податкових декларацій та інших фінансових зобов’язань та вимог економічних суб’єктів, а також по наданню інших аудиторських послуг.

Аудиторською діяльністю мають право займатись фізичні особи – аудитори та юридичні особи – аудиторські організації (фірми) незалежно від форми власності, в тому числі іноземні та створені спільно з іноземними фізичними чи юридичними особами. Єдиним обмеженням є те, що аудиторська фірма не може бути акціонерним товариством відкритого типу, аудитори та аудиторські фірми не займаються ніякою підприємницькою діяльністю, окрім аудиторської та іншої, пов’язаної з нею діяльністю.

Для того, щоб займатись аудиторською діяльністю, громадянин повинен отримати у встановленому порядку атестат. Після цього він може надавати аудиторські послуги чи в складі аудиторської фірми чи самостійно в якості індивідуального підприємця. Фірма та приватний підприємець, для початку роботи повинні отримати ліцензію на здійснення аудиторської діяльності, їх включають у державний реєстр аудиторів і аудиторських фірм.

У 1993 році в Україні було прийнято Закон “Про аудиторську діяльність”, який визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні і спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника. Закон визначає аудит як перевірку публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Аудиторська перевірка може бути обов’язковою та ініціативною. Обов’язкова перевірка проводиться у випадках, які прямо встановлені законодавством, чи за дорученням органів влади, яким таке право надане. Вона передбачена для певного переліку підприємств і організацій, зокрема: банків, інвестиційних фондів, інвестиційних компаній, інших небанківських фінансових установ, які здійснюють залучення коштів громадян або залучення чи торгівлю цінними паперами (крім операцій з випуску (емісії) власних корпоративних прав), бірж, страхових компаній, кредитних спілок, недержавних пенсійних фондів.

Аудиторські перевірки також можуть проводитись за ініціативи керівництва або власників підприємства, його засновників, акціонерів.

Крім проведення контрольної роботи, аудиторські послуги можуть надаватись у вигляді консультацій з питань організації бухгалтерського обліку, проведення фінансово-господарської діяльності відповідно до чинного законодавства, у тому числі і податкового. Аудиторські фірми – це комерційні організації і тому всі свої послуги вони виконують за плату, розмір якої обумовлюється в договорі між замовником і аудиторською організацією.

Під час проведення перевірок аудитори самостійно визначають форми і методи аудиту на підставі чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, умов договору із замовником, професійних знань та досвіду. Аудитори мають право отримувати всі необхідні документи для проведення перевірок, а також пояснення до них. Крім того, можуть перевіряти наявність грошових коштів, майна, інших цінностей.

Поряд з цим аудитори зобов’язані належним чином надавати аудиторські послуги, повідомляти власників, замовників про виявлені недоліки ведення бухгалтерського обліку і звітності, зберігати в таємниці інформацію, отриману під час аудиту. До правил, які торкаються відповідальності аудитора, відносяться стандарт з підготовки листа-зобов’язання аудиторської організації про згоду на проведення аудиту, документованого аудиту, діям аудитора при виявленні перекручення бухгалтерської звітності. Все це направлено на те, щоб аудиторська перевірка кваліфіковано вирішувала задачі, які перед нею поставлено.

З метою забезпечення об’єктивності і неупередженості в проведенні аудиторських перевірок чинним законодавством забороняється проведення таких перевірок аудитором, який має власні майнові інтереси, прямі родинні стосунки з керівництвом суб’єкта господарювання, що перевіряється, або є членом керівництва , засновником чи працівником (те саме – стосовно дочірніх підприємств, філій).

Результати проведення аудиторської перевірки оформлюються аудиторським висновком, який є офіційним документом і має бути засвідченим підписом та печаткою аудитора або аудиторської фірми. У ньому повинен бути зроблений висновок стосовно достовірності звітності підприємства, її повноти і відповідності чинному законодавству та нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності. Це документ, який має юридичне значення для усіх юридичних та фізичних осіб, органів державної влади та управління, органів місцевого самоврядування та судових органів. Висновки за результатами перевірки, яку проведено за дорученням державних органів, прирівнюється до висновку експертизи, яку призначено у відповідності з процесуальним законодавством.

Аудиторський висновок складається з трьох частин: ввідної, аналітичної та підсумкової.

Ввідна частина має в собі дані про аудиторську організацію(аудиторі) – адресу, повне найменування, дані про ліцензію, номер розрахункового рахунку, прізвища, імена та по-батькові аудиторів, які приймали участь у перевірці.

В аналітичній частині висновку вказується найменування економічного суб’єкта, період перевірки, результати експертизи організації бухгалтерського обліку, складання звітності та стану внутрішнього контролю, факти виявлених аудиторською перевіркою порушень, які впливають на достовірність обліку та звітності та, які можуть нанести збиток власникам економічного суб’єкта, держави та іншим.

Підсумкова частина - це запис про те, що аудитор (аудиторська організація) підтверджує достовірність бухгалтерської (фінансової) звітності економічного суб’єкта. Однак якщо в ході перевірки виявлені аудитором суттєві порушення не були усунуті, робиться запис про неможливості підтвердження достовірності обліку.