Кошти, що надаються безоплатно іноземними установами Українським установам (підприємствам) у вигляді гаранту на здійснення цільових програм з майбутнім звітом про їх використання, не є об’єктом оподаткування.
До коштів цільового бюджетного фінансування, що не включаються до обороту, який обкладається податком на додану вартість, відносяться кошти, які перераховуються на відповідні рахунки підприємств та установ, які передбачаються в бюджетах різного рівня на фінансування цільових програм та заходів.
Товари (роботи, послуги), що придбаються за рахунок коштів цільового бюджетного фінансування, сплачуються з урахуванням податку на додану вартість, який не підлягає відшкодуванню. Суми зазначеного податку в даному випадку на витрати виробництва і обігу не відносяться, а покриваються за рахунок зазначених джерел.
Спільна діяльність без створення для цієї мети юридичної особи здійснюється на підставі договору між її учасниками; за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов’язуються шляхом об’єднання майна та зусиль спільно діяти для досягнення спільної загально-господарської чи іншої цілі, що не протиречить законодавчим актам.
Майно, створене чи придбане при спільній діяльності, і отримані результати враховуються на окремому балансі у того її учасника, якому за договором доручення ведення спільних справ учасників договору. Товари (роботи, послуги), які реалізуються в межах спільної діяльності, підлягають обкладанню податком на додану вартість в загальновстановленому порядку.
Не обкладається податком частка прибутку, що отримується кожним з учасників спільної діяльності після сплати всіх податків, включаючи податок на додану вартість.
Установи (підприємства) що здійснюють реалізацію продукції (робіт, послуг) за цінами не вище фактичної собівартості для цілей оподаткування приймається ринкова ціна на аналогічну продукцію (роботи, послуги), що склались на момент реалізації, але не нижче фактичної собівартості.
У випадку, якщо установа (підприємство) не змогла реалізувати продукцію за цінами вище собівартості внаслідок зниження її якості чи споживчих якостей (враховуючи моральний знос), або якщо ринкові ціни, які склалися на цю чи аналогічну продукцію виявились нижче фактичної собівартості цієї продукції, для цілей оподаткування приймається фактична ціна реалізації продукції.
Під ринковими цінами розуміються ціни, що склалися в регіоні на момент реалізації товарів (робіт, послуг) при здійсненні угоди. Під регіоном слід розуміти сферу обігу продукції в даній місцевості, яка визначається виходячи з економічної можливості покупця придбати товар на найближчій по відношенню до покупця території. При цьому під найближчою територією розуміється конкретний населений пункт чи група населених пунктів, що знаходяться в межах кордонів адмінистративно-територіальних, національно-державних угрупувань.
Якщо установа (підприємство) на протязі 30 діб до реалізації продукції за цінами що не перевищують її фактичну собівартість реалізувала аналогічну продукцію за цінами її фактичної собівартості, за всіма угодами з метою оподаткування застосовуються ціни вирахувані з максимальних цін реалізації цієї продукції.
У разі реалізації продукції за цінами нижче собівартості (вартості придбання), від’ємна різниця, що виникає між сумами податку, сплаченого постачальником і сумами податку вирахуваними по реалізації товарів відносяться на прибуток, що залишається в розпорядженні установи (підприємства) після сплати податку на прибуток і заліку в рахунок майбутніх платежів чи відрахуванню з бюджету не підлягає.
При обміні установами (підприємствами) продукцією (роботами, послугами) чи її передачі безоплатно, обкладаємий оборот визначається виходячи з фактичної ціни реалізації (без урахування податку на додану вартість), але не нижче звичайних цін.
Якщо установа (підприємство) обмінює вперше освоєну продукцію, яка раніш не вироблялась чи обмінює придбану продукцію, то з метою оподаткування приймаються фактичні ринкови ціни на аналогічну продукцію, що склалися в даному регіоні на момент реалізації продукції при здійсненні угоди, але не нижче її фактичної собівартості.
При реалізації придбаної продукції в її собівартість включається вартість придбання, витрати по доставці, зберіганню, реалізації та інші аналогічні витрати. По основним засобам, іншому майну по яким нараховується знос приймається їх залишкова вартість.
У разі натуральної оплати товарами (в тому числі власного виробництва) чи реалізації підприємством населенню, враховуючи власних працівників, цих товарів через касу за цінами не вище собівартості обкладаємий оборот визначається аналогічно.
При безоплатній передачі товарів (робіт, послуг) платником є сторона що їх передає.
При використанні всередині підприємства (установи) товарів (робіт, послуг) власного виробництва, витрати, по яким не відносяться на витрати виробництва та обігу, за основу визначення обкладаємого обороту приймається вартість цих чи аналогічних товарів (робіт, послуг), вирахувана, виходячи з цін (тарифів), що використовуються, а при їх відсутності – фактична собівартість.
Оборот, що обкладається при виготовлені товару з давальницької сировини та матеріалів є вартість їх обробки, а по підакцизним товарам – вартість обробки з урахуванням акцизу.
Суми податку на додану вартість по багатообіговій тарі, що має залогові ціни, сплачуються при її реалізації установами-виробниками покупцям.
Якщо продукція і товари затарюються в споживацьку тару одноразового використання (коробки, поліетіленові пакети, інші паківельні матеріали), що включається до ціни готової продукції, чи в транспортну тару (дерев’яну, картонну), що оплачується зверх цін на готову продукцію, то вартість цієї тари включається до обороту, що оподатковується.
Для будівельно-монтажних і ремонтних організацій оборотом , що оподатковується є вартість реалізованої будівельної продукції (робіт, послуг), що визначається виходячи з договірних цін, з урахуванням їх змін, визваних в процесі виконання робіт підвищенням (зниженням) цін на будівельні матеріали та конструкції, тарифів на транспортні та інші види послуг.
Ставки податку, порядок стягнення і оплати
Об’єкти оподаткування зазначені вище, за виключенням операцій, звільнених від оподаткування і операцій по яким застосовується нульова ставка (згідно закону України “Про податок на додану вартість”) оподатковуються по ставці 20% від бази оподаткування і додається до ціни товару (робіт, послуг).
Податок по нульовій ставці вираховується відносно операцій по:
· Продажу товарів, які були експортовані платником податку за межі митної території України.
В тому числі по нульовій ставці обкладаються операції по:
Поставці для заправки чи постачанню морських (океанських) суден, які:
· Використовуються для навігаційної діяльності, перевезенню пасажирів чи вантажів за платню, іншої комерційної, промислової чи риболовецької діяльності, що здійснюється за межами територіальних вод України;
· Використовуються для спасіння чи оказання допомоги в нейтральних чи територіальних водах інших країн;
· Входять у склад військово-морських сил України та відправляються за межі територіальних вод України;
По нульовій ставці також обкладаються операції по:
Поставці для заправки чи постачанню повітряних суден, які:
· Здійснюють міжнародні рейси для навігаційної діяльності чи перевезенню пасажирів або вантажів за платню;
· Входять у склад військово повітряних сил України та відправляються за межі повітряних кордонів України, в тому числі в місця тимчасового базування;
· Поставці для заправки та постачання космічних кораблів, а також супутників.
Товари вважаються експортованими платником податку за межі митної території України у разі, якщо їх вивезення (експортування) затверджене у належним чином оформленій митній вантажній декларації.
Продаж товарів для постачання залізничного та автомобільного транспорту на митній території України незалежно від його приналежності та видів перевезень, що здійснює такий транспорт, обкладається податком по ставці 20% бази оподаткування.
По нульовій ставці обкладаються операції по продажу робіт (послуг), що призначені для використання та вживання за межами митної території України.
У відповідності до “Класифікації послуг зовнішньо-економічної діяльності”, від 02.06.97 N324, послуги по агентуванню та фрахтуванню морського торгівельного флоту – це обслуговування суден в морських, річкових портах України, що здійснюються судовим агентом, який надає ці послуги судну, пов’язані з торгівельним мореплавством. Оскільки, іноземне судно, що перетинає митний кордон України, заходить в териториальні води України, зберігає за собою статус території країни, під флагом якого воно знаходиться (за межами митної території України), послуги по агентуванню морського флоту (включаючи портові сбори) вважаються такими, що підлягають обкладанню податком на додану вартість по нульовій ставці.
В тому числі по нульовій ставці обкладаються операції по:
· Наданню нерезидентам в аренду, чартер, фрахт морських та повітряних суден, які використовуються на міжнародних маршрутах та лініях, а також космічних кораблів та супутників чи їх частин або окремих функцій;
· Наданню послуг персоналу по обслуговуванню морських, повітряних чи космічних об’єктів;