Основними перевагами ТОВ «РОСКО» є: наявність висококваліфікованих фахівців, раціональна структура кадрового складу й управлінського персоналу; наявність сформованої мережі транспортних перевезень. Найбільш невідкладним завданням у системі заходів фінансової стабілізації господарюючого суб'єкта є відновлення здатності до здійснення платежів по своїх невідкладних фінансових зобов'язаннях для того, щоб попередити виникнення процедури банкрутства. Усунення неплатоспроможності є оперативним механізмом внутрішньої фінансової стабілізації.
Таблиця 3.6 - Характеристика стану внутрішніх (ендогенних) факторів кризового фінансового розвитку
| № | Найменування фактора | Характеристика фактора |
| 1 | 2 | 3 |
| 1 | Операційні фактори | |
| 1.1 | Маркетинг | Неефективний |
| 1.2 | Структура поточних витрат (частка постійних витрат) | Неефективна (висока) |
| 1.3 | Зношування основних коштів | Високий |
| 1.4 | Використання основних коштів | Низький рівень |
| 1.5 | Ступінь відновлення | Низький рівень |
| 1.6 | Розмір страхових і сезонних запасів | Високий |
| 1.7 | Диверсифікованість асортиментів продукції | Недостатня |
| 1.8 | Виробничий менеджмент | Неефективний |
| 2 | Інвестиційні фактори | |
| 2.1 | Тривалість будівельно-монтажних робіт | Висока |
| 2.2 | Інвестиційні ресурси | Істотна перевитрата |
| 2.3 | Прибуток по реалізованих реальних проектах | Недосягнення запланованих обсягів |
| 2.4 | Інвестиційний менеджмент | Неефективний |
| 3 | Фінансові фактори | |
| 3.1 | Фінансова стратегія | Неефективна |
| 3.2 | Структура активів (ліквідність) | Неефективна (низька) |
| 3.3 | Частка довгострокового позикового капіталу | Надмірно низька |
| 3.4 | Частка короткострокових джерел залучення позикового капіталу | Висока |
| 3.5 | Дебіторська заборгованість | Зростання |
| 3.6 | Вартість капіталу | Висока |
| 3.7 | Рівень фінансових ризиків | Перевищення допустимого |
| 3.8 | Фінансовий менеджмент | Неефективний |
Оперативний механізм фінансової стабілізації являє собою систему заходів, спрямовану, з одного боку, на зменшення розміру поточних зовнішніх і внутрішніх фінансових зобов'язань господарюючого суб'єкта в короткостроковому періоді, а з іншого боку, — на збільшення суми грошових активів, що забезпечують термінове погашення цих зобов'язань. Принцип "відсікання зайвого", що лежить в основі цього механізму, визначає необхідність скорочення розмірів як поточних потреб (відповідні фінансові зобов'язання), так й окремих видів активів (з метою їхньої термінової конверсії в грошову форму).
Переконаний, що для ТОВ «РОСКО» необхідно найближчим часом розробити заходи щодо прискореного скорочення розміру короткострокових фінансових зобов’язань. Ці заходи забезпечать зниження обсягу негативного грошового потоку в короткостроковому періоді.
Мета оперативного етапу фінансової стабілізації можна буде вважати досягнутою, якщо буде усунута поточна неплатоспроможність господарюючого суб'єкта, тобто обсяг надходження коштів перевищить обсяг невідкладних фінансових зобов'язань у короткостроковому періоді й значення коефіцієнта абсолютної платоспроможності ("кислотного тесту") перевищить одиницю. У результаті загрозу банкрутства господарюючого суб'єкта в поточному відрізку часу можна буде вважати відстроченою, але не ліквідованою зовсім.
Тактичний механізм фінансової стабілізації являє собою систему заходів, спрямованих на досягнення точки фінансової рівноваги господарюючого суб'єкта в майбутньому періоді. Фінансова рівновага господарюючого суб'єкта забезпечується за умови, що обсяг позитивного грошового потоку по всіх видах господарської діяльності (операційної, інвестиційної, фінансової) у певному періоді дорівнює планованому обсягу негативного грошового потоку. Досягнення такої фінансової рівноваги для ТОВ «РОСКО» можливо лише після здійснення програми по скороченню витрат, тобто оперативного етапу стабілізації діяльності.
В умовах, коли використання внутрішніх механізмів фінансової стабілізації не досягло своєї цілі або якщо за результатами діагностики було зроблено висновок про безперспективність спроби виходу з кризового стану за рахунок мобілізації тільки внутрішніх резервів, підприємство підлягає санації. Санація являє собою систему заходів щодо запобігання оголошення підприємства-боржника банкрутом і його ліквідації. Форми санації, як напрямки виходу з фінансової кризи розподіляються на дві великі групи: перша – спрямовані на реорганізацію боргу без зміни юридичної особи, друга – спрямовані на реорганізацію підприємства, як правило, зі зміною юридичної особи [10].
Одним із ефективних методів антикризового управління, що одержав свій розвиток в Україні відносно недавно, є процес реструктуризації. Реструктуризація – це комплексна оптимізація системи функціонування підприємства відповідно до вимог зовнішнього оточення і розробка стратегії його розвитку, що сприяє принциповому поліпшенню управління, підвищенню ефективності і конкурентоздатності підприємства і продукції, що випускається, на базі сучасних підходів до управління.
Основні організаційно-економічні заходи виходу підприємства з кризи, містять стратегічне планування розвитку підприємства, програми фінансової стабілізації підприємств, інвестиційну політику в антикризовому управлінні підприємством, застосування лізингу в інвестиційній політиці підприємства, методи кредитної політики підприємства й управління дебіторською заборгованістю.
На стадії гострої переборної кризи розрізняють кризу прибутковості і кризу ліквідності. При кризі прибутковості, коли у підприємства перманентні збитки вихолощують власний капітал і це приводить до незадовільної структури балансу, застосовують короткострокову наступальну стратегію[12]. Мета даної стратегії запобігти подальшому порушенню фінансової дисципліни привести підприємство в докризовий стан.
У тому випадку, коли не вдалося запобігти кризі прибутковості, на підприємстві перетікає в кризу ліквідності – підприємство є неплатоспроможним, тобто або підприємство знаходиться на межі банкрутства або його оголосили банкротом – застосовується процедура реструктуризації і/або фінансової санації. Реструктуризація є проведенням організаційно – економічних, правових, виробничий – технічних заходів, направлених на зміну структури підприємства, його системи правління, форм власності, організаційно – правових форм, які здатні відновити прибутковість, конкурентоспроможність і ефективність виробництва. В основному реструктуризація підприємства направлена на подолання причин стратегічної кризи і кризи прибутковості.
По своїй економічній суті фінансова санація – це система фінансово – економічних, виробничий – технічних, організаційно правових і соціальних заходів, направлених на досягнення або відновлення платоспроможності підприємства в довгостроковому періоді. Метою санації є покриття поточних збитків і усунення причин їх виникнення, збереження або відновлення ліквідності і платоспроможності підприємства, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничого значення.
Поняття «санація» є змістовнішим і включає поняття «реструктуризації». Отже, санація включає систему заходів щодо відновлення прибутковості і конкурентоспроможності, які властиві реструктуризації, але і фінансові заходи, направлені на відновлення ліквідності і платоспроможності. Чим раніше буде ухвалено рішення про проведення санації, тим у підприємства більше шансів на її успішне завершення[15].
У разі, коли при аналізі стану підприємства робиться висновок не на користь проведення санаційних заходів (втрачено виробничий потенціал, існує незадовільна структура балансу і так далі) – говорять про непереборну кризу. При даній фазі, коли кризовий стан не сумісний з подальшим існуванням підприємства ухвалюється рішення про ліквідацію господарюючого суб'єкта. Згідно законодавству існує два види ліквідації:
- добровільна ліквідація – це процедура ліквідації неплатоспроможного підприємства, яка здійснюється без залучення судових органів на підставі вирішення власників або угоди складеного між власниками даного підприємства і кредиторами і під контролем кредиторів;
- примусова ліквідація - це процедура ліквідації неплатоспроможного підприємства, яка здійснюється за рішенням арбітражного суду (як правило, в процесі реалізації справи про банкрутство).
Таким чином, активні заходи, що приймаються підприємством, такі як реструктуризація, фінансова санація і ліквідація складають основу концепції активного антикризового управління, основним завданням якого є подолання кризової ситуації найбільш ефективним способом. Навіть ухвалення рішення про ліквідацію підприємства, у ряді випадків, є оптимальним рішенням.